Постанова № 67319633, 07.06.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ДОДАТКОВА

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 червня 2017 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І., суддів Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,

за участю прокурора Халанчук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом першого заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, дарування та державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування майна за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

Київський районний суд м. Одеси рішенням від 26 травня 2014 року відмовив у задоволенні позову першого заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради.

Апеляційний суд Одеської області 23 грудня 2014 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 травня 2014 року скасував й ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги першого заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради задовольнив, визнав недійсними три договори купівлі-продажу земельних ділянок від

27 травня 2008 року та два договори дарування земельних ділянок від

28 червня і 24 липня 2007 року; визнав недійсними п'ять державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих 27 січня 2009 року на ім'я ОСОБА_5; витребував у ОСОБА_5 на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради спірні земельні ділянки; зазначив, що рішення є підставою для скасування здійсненої раніше державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на спірні земельні ділянки.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 29 квітня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнив, рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2014 року скасував, залишив у силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 травня 2014 року.

Постановою від 29 березня 2017 року Верховний Суд України задовольнив заяву Генеральної прокуратури України. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року скасував, рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2014 року залишив у силі.

У квітні 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява Генеральної прокуратури України про прийняття додаткового рішення щодо вирішення питання розподілу судових.

Відповідно до пункту 4 частини першої Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.

Установлено, що Генеральна прокуратура України, на користь якої ухвалено рішення, понесла пов'язані з розглядом справи судові витрати зі сплати судового збору, а саме 6 тис. 333 грн 60 коп, за подачу до Верховного Суду України заяви про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції, які підтверджені документально (т.2, а.с. 180).

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Узявши до уваги, що судове рішення ухвалено на користь Генеральної прокуратури України, та обговоривши питання щодо ухвалення додаткового рішення у цій справі про стягнення з відповідачів на користь Генеральної прокуратури України понесених нею судових витрат, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява Генеральної прокуратури України підлягає задоволенню.

Оскільки позовну вимогу майнового характеру (про витребування майна) пред'явлено до відповідача ОСОБА_5, сплачений судовий збір у розмірі 4 тис. 473 грн 30 коп. підлягає стягненню з останньої.

Крім того, оскільки вимогу пропорційності розподілу судових витрат у частині позову немайнового характеру визначити неможливо, сплачений судовий збір у розмірі 1 тис. 491 грн 10 коп. підлягає розподілу порівну між відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Судовий збір у розмірі переплаченої суми - 369 грн 20 коп. підлягає поверненню відповідно до положень пункту 1 частин першої, другої статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Керуючись статтями 88, 220 ЦПК України, статтею 7 Закону України «Про судовий збір», Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву Генеральної прокуратури України задовольнити.

Стягнути на користь Генеральної прокуратури України судові витрати із ОСОБА_5 в розмірі 4 тис. 721 грн 82 коп., з ОСОБА_6 в розмірі 248 грн 52 коп., з ОСОБА_7 в розмірі 248 грн 52 коп., з ОСОБА_8 в розмірі 248 грн 52 коп., зі ОСОБА_9 в розмірі 248 грн 52 коп. та з ОСОБА_10 в розмірі 248 грн 52 коп.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві повернути Генеральній прокуратурі України надміру сплачений судовий збір у сумі 369 грн 20 коп., внесений на розрахунковий рахунок №31213207700007, код банку отримувача 820019, код отримувача за ЄДРПОУ 38004897, отримувач УДКСУ у Печерському районі, 22030102, призначення платежу - судовий збір (Верховний Суд України, 060), відповідно до квитанції від 4 квітня 2016 року № 612.

Додаткова постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: В.І. Гуменюк

Судді: Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

В.М. Сімоненко