Рішення № 67316343, 21.06.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4098/17

Головуючий у першій інстанції Чеботаренко О. Л.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Яромщук Олени Миколаївни на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 10 лютого 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до Красноокнянського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 11 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк» був укладений договір про надання споживчого кредиту №2006207100, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в сумі 22786 грн. на придбання товару строком на 36 місяців по 11 жовтня 2016 року, зі сплатою 0,01% річних за користування кредитом та комісії за обслуговування кредиту, розмір якої зазначений у Графіку платежів.

Відповідач належним чином не виконувала зобов'язання за договором і станом на 24 листопада 2016 року допустила заборгованість на загальну суму 25839,09 грн., з них: залишок заборгованості за кредитом - 19450,37 грн., відсотки за користування кредитом - 1,54 грн., комісія за РО - 6387,18 грн. За договором факторингу від 22 грудня 2014 року, право вимоги по зазначеному договору було відступлене на користь позивача. Тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 25839,09 грн. та судові витрати.

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 10 лютого 2017 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2006207100 від 11 жовтня 2013 року у розмірі 19451,91 грн. (з них: 19450,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1,54 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом) та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1037,36 грн., а всього - 20489,27 грн.. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - Яромщук О.М. звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 10 лютого 2017 року в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за комісією та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1,3 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Задовольняючи позов частково суд в основному правильно дійшов висновку про задоволення позову по заборгованнсоті за кредитом проте в частині відмови у задоволенні позову про стягнення боргу за комісією помилково відмовив.

Судом встановлено, що між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2006207100 від 11 жовтня 2013 року, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у сумі 22786 грн., з них 18000 грн. на споживчі цілі; 4536 грн. - на придбання послуг у продавця 1; 250 грн. - на придбання послуг у продавця 2, строком на 36 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% річних та комісії за обслуговування кредиту, а відповідач прийняла кредит та зобов'язалася належним чином його використати та повернути банку суму отриманого кредиту і сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати інші зобов'язання відповідно до цього договору.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору, позичальник зобов'язаний повністю повернути позикодавцю суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов'язання встановлені кредитним договором не пізніше 11 жовтня 2016 року.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст.ст. 526, 1049, 1050, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний належним чином виконувати взяті зобов'язання, повернути кредит та сплатити проценти, в строки та в порядку, що встановлені договором. При цьому, відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його в строк, передбачений договором.

Відповідач належним чином не виконувала зобов'язання за договором №2006207100 про надання споживчого кредиту, внаслідок чого станом на 18 січня 2017 року допустила заборгованість за кредитом на загальну суму 25839,09 грн., з них 19450,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1,54 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 6387,18 грн. - заборгованість за комісією.

За умовами договору факторингу №22/12/14/1-1 від 22 грудня 2014 року, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», право вимоги за договором №2006207100 від 11.10.2013 року було відступлене на користь позивача, про що відповідачу направлялося письмове повідомлення.

Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

П.1 ч.1 ст.512, ст.514, ч.1 ст.516 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом, є такими, що ґрунтуються на законі, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Проте суд помилково відмовив у задоволенні позову про стягнення боргу за комісією виходячи з наступного.

Пункт 2.4 глави 2 розділу ІІ Правил бухгалтерського обліку і доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління Національного банк України від 18.06.03 року № 255, визначає комісійні доходи і витрати банку як операційні доходи й затрати за наданими або отриманими послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобовязання вважаєься фіксованою.

Норми, які встановлюють загальне положення про надання послуг, відокремлено в главу 63 ЦК України. Зокрема, ч. 1 ст. 901 зазначеної глави ЦК України закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобвязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту наведеного визначення вбачається, що в ньому розкривається змістовне навантаження словосполучення «надання послуг». Воно, зокрема, полягає у тому, що під послугою слід розуміти вчинення певних дій (діяльності), які мають корисний ефект для послугоотримувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, якщо умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, такий договір є договором приєднання, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Водночас, оскільки кредитний договір передбачає не лише отримання однієї послуги, а й виконання за рахунок споживача іншої, такий договір за своєю юридичною природою є договором, в якому міститься елемент договору комісії, тобто є змішаним договором. Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договрі застосовується у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Відповідно до ст. 1011 ЦК України, під договором комісії розуміється договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобовязється за дорученням іншої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. У зв'язку з тим, що договір комісії є різновидом договорів про надання послуг, норми які закріплені в главі 63 ЦК України, відповіднодо ч. 2 ст. 901 ЦК України безпосередньо стосуються й зобов'язань, що виникають із такого договору.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальні засади цивільного законодавства полягають у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договри і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості. Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті віносин між сторонами.

За викладених осбатвин колегія суддів вважає, що викладені обставини судом з'ясовано неповно, висновок суду не відповідає встановленим обставинам, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового по суті позовних вимог.

Вимоги позивача за викладених обставин є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, п.1, 3 ч.1, п.1 ст.309, ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Яромщук Олени Миколаївни - задовольнити.

Рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 10 лютого 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2006207100 від 11 жовтня 2013 року у розмірі 25839,09 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот тридцять двевять) грн.. 09 коп. з яких 19450,37 грн. - залишок заборгованості за кредитом, 154 грн. - відсотки за користування кредитом, 6387,18 грн. - комісія.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік