Постанова № 67312429, 19.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2017 р. Справа№ 910/18165/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Кропивної Л.В.

за участю представників:

від позивача - Миколенко С.С., представник за довіреністю №109 від 31.03.2017р.;

від відповідачів - представники не прибули,

від Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 про відмову у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на дії Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області у справі №910/18165/13 (суддя Пінчук В.І.) за позовом публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Метан" та товариства з обмеженою відповідальністю "Земля К" про стягнення 13 940 826, 60 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки та застави.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 у даній справі позов ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено частково; в рахунок погашення строкової заборгованості ТОВ "Метан" у розмірі 7 076 384, 06 грн., строкової заборгованості по процентах у розмірі 108 569,18 грн., простроченої заборгованості по процентах у розмірі 559 335,95 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 29 346,56 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 47 413,80 грн., звернуто стягнення на користь публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на предмети іпотеки, що належать ТОВ "Земля К".

На виконання вказаного рішення 03.10.2014 Господарським судом міста Києва видано наказ.

Позивач звернувся до суду зі скаргою на дії Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

В поданій скарзі скаржник просить суд визнати незаконним рішення (повідомлення) головного державного виконавця Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Мальченко Т.О. № 1642 від 15.02.2017 р. щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та скасувати дане повідомлення, а також зобов'язати Миргородський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відкрити виконавче провадження відповідно до поданої АБ "Укргазбанк" заяви про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 року у справі №910/18165/13 у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на дії Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відмовлено.

Так, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що виконавчий документ, поданий банком, не підлягає виконанню Миргородським міськрайонним відділом державної виконавчої служби, оскільки знаходиться поза межами його компетенції відповідно до п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/05 від 02.04.2012 р. (в редакції Наказу Міністерства юстиції України № 2832/5 від 29.09.2016 р.), у зв'язку з тим, що сума заборгованості в наказі перевищує 6 мільйонів.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 року у справі №910/18165/13 скасувати, а скаргу на дії головного державного виконавця Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Мальченко Т.О. задовольнити.

В обґрунтування вимог апелянт посилається на те, що державний виконавець необґрунтовано повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, оскільки позивачем у заяві про відкриття виконавчого провадження була вказана сума заборгованості (в рахунок погашення якої необхідно звернути стягнення на майно), яка становить 5 381 631, 18 грн. та відповідно є меншою аніж 6 мільйонів, що в свою чергу свідчить про підвідомчість виконавчого документу саме Миргородському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 19.06.2017 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Відповідачі та Миргородський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області правом на участь своїх представників не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Разом з тим, від другого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Земля К" та Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області до суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Отже, позиція вказаних осіб є викладеною та зрозумілою суду.

Щодо нез'явлення у судове засідання представника першого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Метан", слід зазначити наступне.

Кореспонденція, яка надсилалася судом вказаній особі, поверталася органом поштового зв'язку з поміткою "не значиться".

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю "Метан" припинено.

Враховуючи наведене вище, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.

Акціонерний банк "Укргазбанк" 07.02.2017 р. направив до Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області заяву № 110/1033/2017 від 06.02.2017 р. про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаного наказу та повідомив, що станом на даний час заборгованість згідно виконавчого документу (в рахунок погашення якої необхідно звернути стягнення на майно), становить 5 381 631, 18 грн.

Головним державним виконавцем Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Мальченко Т.О. 15.02.2017 р. винесено повідомлення №1642 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

У повідомленні головний державний виконавець як на підставу для повернення виконавчого документу стягувачу без виконання послався на положення п. 10 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження " (виконавчий документ пред'явлено на виконання не за місцем або підвідомчістю), оскільки, відповідно до п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції Наказу Міністерства юстиції України № 2832/5 від 29.09.2016 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 р. за №1302/29432) відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: сума зобов'язання становить від шести до двадцяти мільйонів гривень або еквівалент суми в іноземній валюті.

Місцевий господарський суд, залишаючи скаргу позивача без задоволення, дійшов висновку про те, що виконавчий документ, поданий банком, не підлягає виконанню Миргородським міськрайонним відділом державної виконавчої служби, оскільки знаходиться поза межами його компетенції відповідно до п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/05 від 02.04.2012 р. (в редакції Наказу Міністерства юстиції України № 2832/5 від 29.09.2016 р.), у зв'язку з тим, що сума заборгованості в наказі перевищує 6 мільйонів.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 набув чинності 05.10.2016 року.

Отже, як на момент звернення позивача до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, так і станом на дату винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, діяв вказаний Закон, а тому відповідно його положення підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 10 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено на виконання не за місцем або підвідомчістю.

Відповідно до п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/05 від 02.04.2012 р. (в редакції Наказу Міністерства юстиції України № 2832/5 від 29.09.2016 р.) відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: сума зобов'язання становить від шести до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Виходячи з аналізу положень вказаної Інструкції рішення, за якими сума зобов'язання становить до шести мільйонів гривень, підвідомчі районним, районним в містах, міськім (міст обласного значення), міськрайонним, міжрайонним відділам державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.

Враховуючи те, що сума заборгованості у рахунок погашення якої необхідно звернути стягнення на майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Земля К" становить 5 381 631, 18 грн., позивач звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження саме до Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

При цьому, стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження було повідомлено про те, що станом на даний час заборгованість згідно виконавчого документу (в рахунок погашення якої необхідно звернути стягнення на майно), становить 5 381 631, 18 грн.

Проте, не дивлячись на визначену позивачем суму боргу державний виконавець дійшов висновку про непідвідомчість виконавчого документу Миргородському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" у заяві про примусове виконання рішення стягувач, зокрема, зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

У даному випадку, стягувач вказав про те, що сума заборгованості, в рахунок погашення якої необхідно звернути стягнення на майно, є меншою, аніж визначена у виконавчому документі.

У суді представник позивача надав пояснення про те, що сума заборгованості зменшилася на 2 439 418, 37 грн. у зв'язку із її частковим погашенням в рамках процедури банкрутства.

При цьому, позивачем були надані відповідні підтверджуючі документи, а саме виписка із банківського рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Метан" та меморіальний ордер від 18.11.2016.

Щодо посилань Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на ненадання йому стягувачем підтверджуючих документів щодо часткового погашення заборгованості, слід зазначити, що у випадку зазначення останнім про часткове погашення боргу, виконавча служба зобов'язана перевірити вказані обставини та лише після цього роботи висновок про підвідомчість або непідвідомчість їй рішення.

Неврахування Миргородським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, викладених у заяві про відкриття виконавчого провадження, обставин призвело до невірних висновків в частині повернення виконавчого документу стягувачу.

Отже, оскільки сума заборгованості, в рахунок погашення якої необхідно звернути стягнення на майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Земля К", з урахуванням її часткового погашення, становить 5 381 631, 18 грн., повернення виконавчого документу стягувачу з підстав непідвідомчості рішення Миргородському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області є необґрунтованим.

За змістом статей 1, 8 Конституції України Україна є правова держава. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Відтак, присудженні рішенням у даній справі до стягнення шляхом звернення стягнення на майно грошові кошти, є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким з моменту винесення наведеного рішення гарантується ст.ст. 1, 8, 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

При цьому, в рішеннях у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р. та "Ясіуньєне проти Латвії" від 06.03.2003 р. Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване першим реченням частини першої статті 1 Протоколу № 1.

З огляду на викладене, підстави для повернення виконавчого документу стягувачу були відсутні.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про неправомірність дій державного виконавця Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Мальченко Т.О. щодо прийняття повідомлення № 1642 від 15.02.2017 р., що свідчить про існування правових підстав для визнання вказаного повідомлення незаконним.

При цьому, слід зазначити, що поняття незаконності та недійсності є аналогічними, та крім цього визнання повідомлення державного виконавця незаконним не потребує ще його додаткового скасування (про що просить позивач).

Отже, колегія суддів дійшла до висновку про визнання незаконним повідомлення головного державного виконавця Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Мальченко Т.О. № 1642 від 15.02.2017 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

У задоволенні вимоги про скасування вказаного повідомлення судом відмовляється з підстав наведених вище.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання ДВС відкрити виконавче провадження, слід зазначити наступне.

Згідно п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

При цьому, суд відзначає, що наслідком визнання незаконним повідомлення про повернення виконавчого документу має бути вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження, а оскільки наразі ДВС не ухиляється від цього, звернення до суду із вказаною вимогою є передчасним.

Таким чином, задоволення наразі вимоги про зобов'язання Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відкрити виконавче провадження буде підміною судом його обов'язків, що є недопустимим та унеможливлює задоволення скарги в цій частині.

З огляду на викладене, у задоволенні вказаної вимоги за скаргою слід відмовити.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нової - про часткове задоволення скарги публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк".

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 у справі №910/18165/13 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 у справі №910/18165/13 скасувати.

3. Скаргу публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на дії Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області задовольнити частково.

Визнати незаконним повідомлення головного державного виконавця Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Мальченко Т.О. № 1642 від 15.02.2017 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

У задоволенні решти вимог за скаргою відмовити.

4. Матеріали справи №910/18165/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

Л.В. Кропивна