Постанова № 67311952, 13.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2017 р. Справа№ 911/1176/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

за участю представників сторін:

від позивача : Положишник В.В. - ордер, серія ПТ №013500 від 26.04.2017р.

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: не з'явились

від відповідача-3: Бевх І.І. - довіреність №7-5/450 від 16.02.2017р.

від відповідача-4: не з'явились

від відповідача-5: не з'явились

від третьої особи-1:Сажієнко І.О.-довіреність №220/486/д від 26.12.2016р.

від третьої особи -2: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Ржищівський військовий лісгосп" на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.04.2017р.

у справі № 911/1176/17 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом Державного підприємства "Ржищівський військовий лісгосп"

до 1. Північного Київського територіального управління Національної гвардії України (Військова частина 3001)

2.Державного реєстратора Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Єдіханова Максима Шавхатовича

3. Головного територіального управління юстиції у Київській області

4. Державного кадастрового реєстратора Управління Держеокадастру в Бориспільському районі Київської області Гаращенко В.В.

5. Бориспільської районної державної адміністрації

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Міністерство оборони України

2. Державне агентство лісових ресурсів України

про визнання незаконними і скасування рішень державних реєстраторів та припинення дій які порушують право

В судовому засіданні 13.06.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.04.2017р. відмовлено Державному підприємству "Ржищівський військовий лісгосп" у прийнятті позовної заяви до Північного Київського територіального управління Національної гвардії України, Державного реєстратора Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Єдіханова Максима Шавхатовича, Головного територіального управління юстиції у Київській області, Державного кадастрового реєстратора Управління Держеокадастру в Бориспільському районі Київської області Гаращенко В.В., Бориспільської районної державної адміністрації про визнання незаконними і скасування рішень державних реєстраторів та припинення дій які порушують право на підставі п.1 ч.1 ст. 62 ГПК України.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до Господарського суду Київської області для прийняття позовної заяви.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права, зокрема, п.1 ч.1 ст. 62 ГПК України, оскільки, на думку апелянта, висновок суду про те, що відповідачами у справі є державний реєстратор реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Єдіханов М.Ш. та державний кадастровий реєстратор управління Держгеокадастру в Бориспільському районі Київської області Гаращенко В.В., які не є юридичними особами та суб'єктами підприємницької діяльності, не дає підстави вважати цей спір таким, що не підвідомчий господарським судам.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 12.05.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017р. колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 13.06.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.06.2017р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до Господарського суду Київської області для прийняття позовної заяви.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.06.2017р. заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.06.2017р. зазначив, що питання, викладені в апеляційній скарзі, є процесуальними, а тому залишає їх на розсуд суду.

Представники відповідачів-1,2,4,5, третьої особи-2 в судове засідання апеляційної інстанції 13.06.2017р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились, причини їх неявки суду не відомі. Оскільки їх явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, зважаючи на скорочені строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Частиною 5 статті 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у прийнятті позовної заяви, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачами у справі є державний реєстратор реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Єдіханов М.Ш. та державний кадастровий реєстратор управління Держгеокадастру в Бориспільському районі Київської області Гаращенко В.В., які не є юридичними особами та суб'єктами підприємницької діяльності, а тому суд дійшов висновку, що цей спір не підвідомчий господарським судам.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, вважає його помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

На підставі наведеної норми суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розгляду в судовому порядку.

Вичерпний перелік спорів, підвідомчих господарським судам, визначено ст. 12 ГПК України.

Згідно ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, враховуючи вимоги статей 1, 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Таким чином, з системного аналізу наведених норм слідує, що при вирішенні питання щодо підвідомчості позовної заяви господарському суду необхідно приймати до уваги у сукупності обставини як щодо суб'єктивного складу сторін, так і предмета та підстав позову, а також характеру правовідносин сторін цього спору.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Ржищівський військовий лісгосп» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора прав, визнання незаконними дій державного кадастрового реєстратора, припинення дій. які порушують право.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДП «Ржищівський військовий лісгосп» належать на праві постійного користування земельні ділянки на території Бориспільського району Київської області, що підтверджено відповідними Державними актами від 1976р. та 1999р.

Земельні ділянки площею відповідно 24,5 га та 13,4 га, документи щодо оформлення права постійного користування ДП «Ржищівський військовий лісгосп» цими земельними ділянками є дійсними, а самі земельні ділянки є сформованими незалежно від присвоєння кадастрових номерів.

У березні 2016 року з листа начальника Північного територіального управління Національної гвардії України М.О.Миколенка від 2 березня 2016 року № 25/516 ДП «Ржищівський військовий лісгосп» стало відомо, що за Відповідачем-1 зареєстровано право постійного користування земельними ділянками (лист міститься в матеріалах справи), та прийнято рішення про заборону позивачу здійснювати господарську діяльність на земельних ділянках, які перебувають в його користуванні.

Внаслідок реєстрації за Відповідачем-1 права постійного користування земельними ділянками, відбулося накладення зареєстрованих земельних ділянок на земельні ділянки площею 24,5 га та 13,4 га, які належать на праві постійного користування ДП «Ржищівський військовий лісгосп».

Таким чином, внаслідок реєстрації права постійного користування земельними ділянками за Відповідачем-1, були порушені права та інтереси ДП «Ржищівський військовий лісгосп» як землекористувача, які підлягають захисту та поновленню відповідно до Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України, а тому позивач звернувся до суду з позовом на захист своїх майнових земельних прав, які порушені відповідачем-1.

Відповідачами в цій справі є, зокрема Державний реєстратор прав на нерухоме майно та Державний кадастровий реєстратор, які здійснили реєстрацію прав на землю за Відповідачем-1.

У питанні підсудності справ за участю державних реєстраторів визначальним є правові висновки Верховного Суду України в конкретних справах за результатами перегляду справ з підстав неоднакового застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд України забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Згідно статті 111-28 ГПК України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Так, 11 квітня 2017 року Верховним Судом України у складі колегії суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах прийнято постанову у справі № 21-3632а за позовом ПП «Терра» до:

- державного реєстратора прав на нерухоме майно департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка О.А.,

- державного реєстратора реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області полтавця Д.В.

про визнання протиправними та скасування дій та рішень відповідачів про державну реєстрацію за ТОВ «Авіс Фінанс» права власності на нерухоме майно - торгівель ний центр.

ПП «Терра» на обґрунтування позову послалося на те, що діями державних реєстраторів порушено право власності на належне йому нерухоме майно, яке незаконно було перереєстроване за ТОВ «Авіс Фінанс».

За результатами розгляду цієї справи Верховний Суд України дійшов висновку, що даний спір виник із господарських договорів і має вирішуватися за правилами ГПК України.

Таким чином, Верховним Судом України у складі трьох Судових палат зроблено висновок, що державні реєстратори прав на нерухоме майно можуть бути відповідачами у господарських справах та такі справи належать до компетенції господарських судів.

Враховуючи особливості державної реєстрації земельних ділянок, визначених законодавством, державній реєстрації прав на землю передує державна реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Відтак процедура реєстрації земельної ділянки включає вчинення дій Державного реєстратора прав та Державного кадастрового реєстратора.

Враховуючи, що державна реєстрація прав на землю здійснюється також за участю державного кадастрового реєстратора, то так само останній може бути відповідачем в таких справах.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача з підстав, викладених в ній, підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 21.04.2017р. у справі №911/1176/17 про відмову у прийнятті позовної заяви підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи №911/1176/17 до Господарського суду Київської області для розгляду по суті.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Ржищівський військовий лісгосп" на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.04.2017р. у справі № 911/1176/17 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 21.04.2017р. у справі №911/1176/17 про відмову у прийнятті позовної заяви - скасувати.

3.Матеріали справи №911/1176/17 передати на розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв