Постанова № 67311896, 21.06.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.06.2017р. справа № 908/54/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_5 за довіреністювід відповідача 1: від відповідача 2:Не зявився Не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги: таКомунального підприємства «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька область Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька областьна рішення Господарського судуЗапорізької області від01.03.2017р.по справі№ 908/54/17 (суддя Топчій О. А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Житломасив», м. Мелітополь, Запорізька областьдо відповідача 1: та відповідача 2:Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька область Комунального підприємства «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька областьпровизнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житломасив», м. Мелітополь, Запорізька область (далі «Позивач», «ТОВ «Житломасив») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька область (далі «Відповідач 1», «ММР ЗО») та Комунального підприємства «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька область (далі «Відповідач 2», «КП «Житломасив» ММР ЗО») про визнання недійсним договору про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд від 23.12.2014р.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2017р. у справі № 908/54/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Житломасив» - задоволено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт відміни судами прийнятих виконавчим комітетом міської ради рішень з питань усунення позивача з ринку надання житлово-комунальних послуг, як підстави укладення оскаржуваного договору, свідчить про недійсність останнього з моменту його укладення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2017р. у справі № 908/54/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Житломасив».

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, Відповідач 2 зазначає, що рішення суду першої інстанції не можна вважати законним, обґрунтованим та таким, що прийняте з повним дослідження усіх обставин справи, оскільки прийняття виконавчим комітетом міської ради рішень ніяким чином не вплинуло на можливість ведення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Житломасив» та не порушило його прав, що встановлено у рішенні Господарського суду Запорізької області від 06.07.2016р. по справі № 908/1231/16.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2017р. апеляційну скаргу Відповідача 2 було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 16.05.2017р.

Водночас, не погоджуючись зі спірним рішенням суду першої інстанції Відповідач 1 також звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2017р. у справі № 908/54/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Зокрема, Відповідач 1 не згоден з висновком суду щодо наявності підстав для визнання спірного договору неукладеним.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2017р. апеляційну скаргу Відповідача 1 було прийнято та приєднано до апеляційного провадження по справі № 908/54/17.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2017р. у справі № 908/54/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не зявились, поважність причин неявки суду не повідомили.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників відповідача 1 та .відповідача 2.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.12.2012р. між КП «Житломасив» (далі «Замовник») та ТОВ «Житломасив» (далі «Управитель») було укладено Договір про надання послуг з управління будинками, спорудами, житловими комплексами або комплексами будинків і споруд (далі «Договір від 29.12.2012р.), (т. 1,а. с. 100), на підставі рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області № 217/4 від 20.12.2012р. «Про визначення виконавців (надавачів) комунальних послуг у житловому фонді м. Мелітополя» (т. 1, а. с. 39), яким ТОВ «Житломасив» було визначено виконавцем послуг з утримання та управління будинками, спорудами, житловими комплексами або комплексами будинків і споруд в житловому фонді територіальної громади міста Мелітополя.

Пунктом 1. 2 Договору від 29.12.2012р. визначено, що управитель зобовязується надавати Замовнику послуги з управління будинками, спорудами, житловими комплексами або комплексами будинків і споруд та обєктів благоустрою, що розташовані на при будинкових територіях та послуг з утримання будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд та при будинкових територій для забезпечення, збереження їх споживчих властивостей та організації забезпечення потреби споживачів у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості.

Цей Договір набирає чинності з 01.01.2013р. і діє до 31.12.2022р. (п. 6. 1 Договору від 29.12.2012р.).

На виконання умов даного Договору Замовник передав, а Управитель отримав обєкти в управління, перелік яких склав з 368 житлових будинків, споруд, житлових комплексів, або комплексів будинків і споруд (Додаток № 1 до Договору від 29.12.2012р.), (т. 1, а. с. 52 (зворот) а. с. 60).

Зазначене підтверджується актами приймання-передачі обєкта управління, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а. с. 188 т. 4, а. с. 154).

12.12.2014 р. Управлінням ЖКГ ММР ЗО було проведено конкурс на визначення виконавця послуг з управління будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів споруд та прибудинкових територій в житловому фонді територіальної громади міста Мелітополя.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.06.2015р. у справі № 320/459/15-а визнано протиправними дії Управління ЖКГ ММР ЗО щодо підготовки та проведення конкурсу на визначення виконавця послуг з управління будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів споруд та прибудинкових територій в житловому фонді територіальної громади міста Мелітополя; результати якого були оформлені протоколом конкурсної комісії від 17.12.2014р. № 5; визнано недійсним результати конкурсу, проведеного Управлінням ЖКГ ММР ЗО на визначення виконавця послуг з управління будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів споруд та прибудинкових територій в житловому фонді територіальної громади міста Мелітополя, оформлені протоколом конкурсної комісії від 17.12.2014 р. № 5; визнано не чинним протокол конкурсної комісії від 17.12.2014 р. № 5 оцінки пропозицій на проведення конкурсу на визначення виконавця послуг з управління будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів споруд та прибудинкових територій в житловому фонді територіальної громади міста Мелітополя від 17.12.2014 р., за результатами конкурсу, проведеного Управлінням ЖКГ ММР ЗО.

18.12.2014р. Виконавчим комітетом ММР ЗО було прийнято рішення № 214 «Про внесення змін до рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області» від 20.12.2012р. № 217/4, яким ТОВ «Житломасив» було виключено з виконавців житлово-комунальних послуг з управління та послуг з утримання в житловому фонді м. Мелітополь., яке було оскаржене позивачем у судовому порядку. Дія рішення Виконкому ММР ЗО від 18.12.2014 р. № 214 була зупинена ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16.01.2015 р., в якості забезпечення позову.

23.12.2014р. між Мелітопольською міською радою Запорізької області (далі «Замовник») та Комунальним підприємством «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі «Управитель») було укладено Договір на надання послуг з управління будинками, спорудами, житловими комплексами або комплексами будинків і споруд (далі «Договір від 23.12.2014 р.»).

Так, частину майна комунальної власності було передано в управління відповідачу 2, перелік яких склав з 485 житлових будинків, споруд, житлових комплексів, або комплексів будинків і споруд (Додаток № 1 до Договору від 23.12.2014р.), (т. 1, а. с. 72 (зворот) а. с. 75 (зворот)).

19.02.2015 р. Виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області було прийнято рішення № 29/4 «Про визначення виконавців (надавачів) комунальних послуг у житловому фонді м. Мелітополь та втрату чинності рішень Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 20.12.2012р. № 217/4, від 18.12.2014р. № 214», яке було оскаржене позивачем у судовому порядку.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19.11.2015р. по справі № 320/2283/15-а, яка набрала законної сили 18.02.2016 р. позов ТОВ «Житломасив» до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про скасування рішення субєкта владних повноважень задоволено.

22.01.2015 р. Виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області було прийнято рішення № 13/2 «Про втрату чинності рішень Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 20.12.2012р. № 218/2, від 20.12.2012р. № 218/3, від 20.12.2012р. № 218/4», яке було оскаржене позивачем у судовому порядку.

Постановою від 25.12.2015р. Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області по справі № 320/4850/15-а, яка набрала законної сили 16.01.2016 р., позов ТОВ «Житломасив» до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про скасування рішення субєкта владних повноважень задоволено.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки, всі рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області з питань усунення позивача з ринку надання житлово-комунальних послуг були оскаржені - Договір від 23.12.2014р. є недійсним з моменту його укладення.

Розглянувши справу, в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, здійснивши правовий аналіз матеріалів справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з правовою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Тобто, в силу укладення договору певного виду сторони підпорядковують свої відносини як загальним положенням про зобов'язання, визначеним Господарським кодексом України або Цивільним кодексом України, так і відповідним законодавчим нормам, що регулюють такий вид господарських відносин. При цьому, визначаючи правову природу договору слід виходити не лише з назви договору, а також з його предмету.

Відповідно до ч.1 ст.215 Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон повязує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними» господарський суд, розглядаючи спір, зобов'язаний за власною ініціативою (незалежно від наявності відповідного клопотання сторони) розглянути договір, пов'язаний з предметом спору, на предмет відповідності чинному законодавству та визнати його недійсним у разі, якщо він суперечить чинному законодавству.

З матеріалів справи вбачається, що Договір від 29.12.2012р. діє з 01.01.2013р. по 31.12.2022р.

Так, пунктом 1.5 Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02.02.2009р. № 13, на один обєкт може бути укладений один Договір про управління.

Апеляційний господарський суд, оцінюючи обставини цієї справи, дійшов висновку про те, що Договір від 29.12.2012р. був чинним на момент укладення Договору від 23.12.2014р.

Водночас, з матеріалів справи не вбачається та заявниками не доведено розірвання або припинення Договору від 29.12.2012р.

Відтак, відповідачі не мали правових підстав укладати Договір від 23.12.2014р., в звязку з тим, що на той час на обєкти вказані в Додатку в 1 до Договорів вже був управитель з укладеним Договором, а отже, Договір від 29.12.2012р. (строком дії до 31.12.2022 р.) є чинним, частина комунального майна у вигляді житлових будинків і споруд з управлінням ТОВ «Житломасив» в управління іншій особі не передавалось, вимог про передачі житлового фонду до ТОВ «Житломасив» не заявлялось.

Приймаючи до уваги всі вказані вище обставини та наведені норми законодавства, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Оскільки доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України, як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційні скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька область залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька область залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2017р. у справі № 908/54/17 залишити без змін.

Головуючий суддя: В. М. Татенко

Судді: О. А. Марченко

ОСОБА_3

Надруковано 6 примірників:

1 позивачу;

1 відповідачу 1;

1 - відповідачу 2;

1 до справи;

1 ГСЗО;

1 ДАГС.