Рішення № 67310311, 20.06.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/74/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017 Справа № 908/985/17

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії публічного акціонерного товариства Укртелеком, 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133

до відповідача: управління соціального захисту населення Токмацької міської ради, 71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, 12

про стягнення в розмірі 158 096,05 грн.

суддя Корсун Віталій Леонідович

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 12.12.16 № 1053

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

12.05.17 до господарського суду звернулось публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Запорізької філії публічного акціонерного товариства Укртелеком (надалі ПАТ Укртелеком в особі ЗФ ПАТ Укртелеком) з позовною заявою до управління соціального захисту населення Токмацької міської ради (далі Управління ТМР) про стягнення 158 096,05 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення з січня по грудень 2016 року.

12.05.17 автоматизованою системою документообігу суду визначено вищевказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 12.05.17 судом порушено провадження у справі № 908/985/17, якій присвоєно № провадження 17/74/17, судове засідання призначено на 31.05.17.

В судовому засіданні 31.05.17 оголошено перерву до 20.06.17.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 20.06.17, на підставі ст. ст. 821, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача повідомлено про час виготовлення повного рішення.

Позивач, в особі уповноваженого представника, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 11.05.17 № 12/201, додаткових пояснень від 16.06.17 № 12/269 та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 158 096,05 грн. за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення з січня по грудень 2016 року.

Відповідач, в особі уповноваженого представника, в судовому засіданні 31.05.17 підтримав свої заперечення викладені у відзиві на позовну заяву від 29.05.17 № 1693/02-29. Просить суд припинити провадження у справі № 908/985/17 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача в судовому засіданні 31.05.17, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Укртелеком є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері звязку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації, телекомунікаційні послуги (послуги звязку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, встановлені законами пільги з оплати послуг звязку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня предявлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

У відповідності до ст. 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, який визначає правові засади формування та застосування відповідних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікацій-них послуг встановлено Законом України від 22.10.93 № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту, Законом України від 28.02.91 № 796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Законом України від 20.12.91 №2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Законом України від 23.03.00 № 1584-ІІІ Про жертви нацистських переслідувань", Законом України від 26.04.01 № 2402-ІІІ Про охорону дитинства, Законом України від 24.03.98 № 203/98-ВР Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист.

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. При цьому в силу положень Конституції України та Законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що такі пільги надають.

Таким чином, надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян.

Згідно з п.п. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02 № 256 (надалі - Постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (Порядок № 256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п. 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг в м. Токмак є Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради (відповідач по справі). Отже, саме на відповідача згідно положень законодавства покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 2 Постанови № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними місячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Судом встановлено, що в період з січня по грудень 2016 року ПАТ Укртелеком в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком надавало телекомунікаційні послуги споживачам, що проживають у м. Токмак і мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством.

Переліки споживачів-пільговиків за видами пільг складались позивачем за формою № 2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.07 № 535 Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг 2-пільга, та Інструкції про порядок її заповнення, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.07 за № 1172/14439.

Відповідачу в період з лютого по березень 2016 року направлялися простою кореспонденцією з супровідними листами розрахунки видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг (надалі по тексту - акти форми « 2-пільга»), за період надання послуг пільговикам з січня по лютий 2016 року.

Акти форми « 2-пільга» за період надання послуг з березня по грудень 2016 року направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією з супровідними листами від 07.04.16 № 32/2-3-127, від 11.05.16 № 32/2-3-162, від 08.06.16 № 32/2-3-194, від 15.07.16 № 32/2-3-220, від 08.08.16 № 32/2-3-270, від 12.09.16 № 32/2-3-328, від 07.10.16 № 32/2-3-399, від 09.11.16 № 32/2-3-435, від 06.12.16 № 32/2-3-473, від 10.01.17 №32/2-3-21.

Так, відповідно до розрахунків позивача, за період з січня по грудень 2016 року сума видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, склала 158 096,05 грн.

На адресу Управління соціального захисту населення Токмацької міської ради позивач направив акт звіряння розрахунків за телекомунікаційні послуги надані пільговим категоріям громадян в 2016 році, відповідно до якого станом на 01.01.17 за відповідачем існує заборгованість у розмірі 158 096,05 грн. (докази направлення вищевказаного акту звіряння знаходяться в матеріалах справи, а саме копія списку № 1087 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Запоріжжя-5с та копія фіскального чеку від 06.02.17).

Зауважень та розбіжностей, коригувань до розрахунків актів форми 2-пільга за період з січня по грудень 2016 року позивачу відповідачем не надано, акт звіряння розрахунків за телекомунікаційні послуги надані пільговим категоріям громадян в 2016 році, що був надісланий позивачем відповідачу, також не підписувався, до фінансування розпорядників коштів вищого рівня заборгованість не доводилась.

Листом від 26.01.16 № 174/05-58 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки Державним бюджетом на 2016 рік не передбачені видатки на відшкодування витрат на пільги з користування телефоном, тому з 01.01.16 призупинено приймання розрахунків видатків на відшкодування витрат від позивача та відповідно компенсація понесених витрат вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговикам.

Листом № 12/127 від 30.03.17 позивач звернувся до відповідача з проханням про погашення заборгованості, що утворилась внаслідок надання позивачем телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах, у розмірі 158 096,05 грн. (докази отримання вказаного листа відповідачем 04.04.17 знаходяться в матеріалах цієї справи).

Вказані грошові кошти відповідачем оплачені не були, у звязку з чим ПАТ Укртелеком в особі ЗФ ПАТ Укртелеком звернулося до суду з цим позовом.

Предметом спору є компенсація витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах за період з січня по грудень 2016 року включно в розмірі 158 096,05 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 3, 4 ст. 11 ЦК України обумовлено виникнення цивільних прав та обовязків безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Обовязок надання послуг певним категоріям громадян на пільгових умовах, як і загальні засади фінансування витрат повязаних з наданням таких пільг, встановлені безпосередньо законодавчими актами України, в тому числі Законами України: Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту; Про жертви нацистських переслідувань; Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист; Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та ін.

Норми вказаних законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

У даному випадку зобов'язання позивача по справі щодо надання послуг звязку пільговим категоріям громадян виникли безпосередньо із законів України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Підставою заявленого позову позивачем визначено неналежне виконання відповідачем зобовязання, що також виникло у останнього на підставі саме Закону.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обовязковості договірних відносин сторін на відшкодування витрат за надані послуги звязку пільговим категоріям громадян, оскільки зобовязання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання, тому посилання відповідача на відсутність між сторонами по справі договору є необґрунтованими.

Доводи відповідача щодо неналежного бюджетного фінансування також визнані судом необґрунтованими з огляду на наступне.

Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з пунктом 5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.13, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.05 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.04 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.12 у справі № 11/446, від 15.05.12 у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.12 у справі № 15/5027/715/2011.

За таких обставин, управління соціального захисту населення Токмацької міської ради відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

У листі від 30.06.11 № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів). У звязку з цим (та згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України) зобовязання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг звязку (в частині абонентської плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільнюють його від обов'язку сплатити цю компенсацію. Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові від 12.04.17 у справі № 927/1039/16.

Згідно з вимогами ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.

Вказані грошові кошти з понесених позивачем витрат відповідачем відшкодовані не були, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 158 096,05 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наявним у матеріалах справи.

Доказів сплати заборгованості в розмірі 158 096,05 грн. відповідач суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ПАТ Укртелеком в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком до управління соціального захисту населення Токмацької міської ради про стягнення суми 158 096,05 грн. відшкодування коштів за надані у період з січня по грудень 2016 року телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 43, 45, 22, 33, 34, 49, 77, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з управління соціального захисту населення Токмацької міської ради (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, буд. 12, код ЄДРПОУ 03193152) на користь публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133, код ЄДРПОУ 21560766, поточний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ ПУМБ, м. Київ, МФО 334851) 158 096 (сто пятдесят вісім тисяч девяносто шість) грн. 05 коп. вартості наданих телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян за період із січня по грудень 2016 року включно. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з управління соціального захисту населення Токмацької міської ради (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, буд. 12, код ЄДРПОУ 03193152) на користь публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133, код ЄДРПОУ 21560766, поточний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ ПУМБ, м. Київ, МФО 334851) суму 2 371 (дві тисячі триста сімдесят одну) грн. 44 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.06.17.

Суддя В.Л. Корсун