Постанова № 67310042, 19.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2017 року Справа № 910/22366/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Малетича М.М.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 (головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Жук Г.А.)та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 (суддя Ващенко Т.М.)у справі№ 910/22366/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит"до1) Приватного акціонерного товариства "F&C Realty", 2) Товариства з обмеження відповідальності "Ініціатор-Ріелті",треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2) Фізична особа ОСОБА_4,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ініціатор+"про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за участю представниківпозивачаХодюк О.Я.,відповідача-1не з'явились,відповідача-2не з'явились,третьої особи-1не з'явились,третьої особи-2не з'явились,третьої особи-3не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 у справі №910/22366/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017, провадження у справі зупинено на час проведення судової експертизи.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду про зупинення провадження у справі та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити до місцевого суду для розгляду.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосували норми процесуального права, зокрема ст. 79 ГПК України. На думку скаржника, відповідач-2 не довів необхідності призначення у справі оціночно-будівельної експертизи для визначення вартості предметів іпотеки, а таку вартість слід визначати на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідачів та третіх осіб не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідачів та третіх осіб.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача (скаржника), перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач у даній справі звернувся з позовом про звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки № 3021И/1110 від 29.11.2010, укладеним між позивачем та відповідачем-1, та на майно за договором іпотеки № 3020И/1110 від 29.11.2010, укладеним між позивачем та відповідачем-2, шляхом передачі нежитлових приміщень, що є предметами іпотеки, у власність позивачу в рахунок часткового погашення заборгованості за укладеним між позивачем та відповідачем-2 Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1093м-01-06 від 05.07.2006, яка станом на 01.11.2016 складає 124604234,74 грн.

Відповідач-2 звернувся до суду з клопотанням про призначення судової оціночно-будівельної експертизи для встановлення суб'єктом оціночної діяльності ринкової вартості нерухомого майна за договорами іпотеки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 у справі №910/22366/16 призначено у справі судову експертизу для встановлення ринкової вартості об'єктів нерухомого майна станом на момент проведення експертизи, витрати за проведення якої покладено на відповідачів, а проведення доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Право передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки врегульоване положеннями ст. 37 Закону України "Про іпотеку", відповідно до ч. 1 якої іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з ч. 3 вказаної статті іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

За приписами ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, зокрема, зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як встановлено судами, за умовами п. п. 8.4.3, 8.4.15 Іпотечного договору №3021И/1110 від 29.11.2010 та Іпотечного договору № 3020И/1110 від 29.11.2010 сторони погодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем/позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином; обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

У пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування

Відповідно до п. 5 вказаної постанови пленуму питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Враховуючи викладене та оскільки для визначення вартості іпотечного майна необхідні спеціальні знання, господарський суд дійшов мотивованого висновку про необхідність призначення у справі судової експертизи, у зв'язку чим зупинив провадження у справі на час її проведення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Із сукупності наведених норм вбачається, що зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов'язком. При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є суперечливими.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України ухвала про зупинення провадження у справі має містити, зокрема, мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство, висновок з розглянутого питання.

Таким чином, враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням експертизи, господарський суд зобов'язаний навести мотиви необхідності вчинення такої процесуальної дії з викладенням обставин, які входять до предмету доказування у справі та не можуть бути встановлені судом, оскільки потребують спеціальних знань, а тому можуть бути встановлені виключно судовими експертами.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що відповідачем подане до суду відповідне клопотання про призначення судової експертизи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі у зв'язку з необхідністю призначення у даній справі судової оціночно-будівельної експертизи для встановлення ринкової вартості предмета іпотеки на момент проведення оцінки.

Зі змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 у справі № 910/22366/16 про призначення судової експертизи вбачається, що остання містить обґрунтовані мотиви її винесення, а саме: необхідність вирішення питань щодо визначення початкової ціни предмета іпотеки на час розгляду справи. Суд першої інстанції вказав обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, потребують спеціальних знань, та визначив конкретні підстави для проведення експертизи, доцільність її проведення, а також реалізував надане законом господарським судам право на зупинення провадження у справі до закінчення проведення експертного дослідження для уникнення порушення процесуальних строків розгляду справи.

У свою чергу посилання в резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії державної реєстрації права власності, з вимогами про яке звернувся позивач у касаційній скарзі, суперечило б вимогам статей 37, 39 Закону України "Про іпотеку".

Як роз'яснено п. 19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 за №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" процесуальним кодексом України ГПК не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи. Водночас за приписами пункту 1 частини другої статті 79 названого Кодексу господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи, а згідно з частиною п'ятою цієї ж статті ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено. У разі коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (згаданий пункт 1 частини другої статті 79 ГПК). Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.

Разом з тим, при оцінці правомірності зупинення провадження у справі дослідженню підлягають підстави зупинення провадження. Суд має встановити наявність чи відсутність належного обґрунтування зупинення провадження у справі з певних підстав, дотримання при цьому положень чинного законодавства.

Оскільки надане суду процесуальним законом право зупинити провадження у справі у зв'язку з призначенням експертизи зумовлено, перш за все, неможливістю розгляду спору по суті за відсутності відповідних висновків судового експерта, зупинення провадження місцевим господарським судом у зв'язку із проведенням судової експертизи відповідає вимогам процесуального закону, зокрема, ст. 79 ГПК України.

Виходячи з викладеного, вірним є висновок місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про наявність фактичних та правових підстав для зупинення провадження у справі є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваних ухвали та постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 у справі № 910/22366/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець М.М. Малетич