Постанова № 67310039, 20.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Справа № 914/2082/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної агрофірми "Дністер"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.03.2017у справі№914/2082/16 Господарського суду Львівської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до Приватної агрофірми "Дністер"простягнення 300 000,00грн.,за участю представників сторін:від позивача:ОСОБА_5, дов. №371 від 21.02.2017;від відповідача:Котягін А.С., дов. б/н від 05.01.2017В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.02.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі №914/2082/16, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 300 000,00грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Приватна агрофірма "Дністер", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Також скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду Львівської області від 14.02.2017, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі №914/2082/16 до закінчення його перегляду в порядку касації.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.06.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. Заявлене скаржником клопотання в порядку ст. 1211 ГПК України залишено без розгляду з огляду на відсутність доказів відкриття виконавчого провадження.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 20.06.2017 представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, представник позивача - заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватної агрофірми "Дністер".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 08.08.2012 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) та Приватною агрофірмою "Дністер" (орендар) укладений договір оренди спецтехніки №08-08/12, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове користування бульдозер марки FIAT-ALLIS HD-31, ідентф. номер НОМЕР_1, державний номерний знак -НОМЕР_2, загальною вартістю 800 000,00грн.

Плата за користування майном становить 80 000,00грн. в місяць без урахування ПДВ (п. 5.1 договору).

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове володіння та користування бульдозер марки FIAT-ALLIS HD-31, ідентф. номер НОМЕР_1, державний номерний знак -НОМЕР_2, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 08.08.2012 (додаток № 1 до вищезазначеного договору).

14.01.2013 між цими ж сторонами укладений договір оренди спецтехніки №14-01/13, яким визначена орендна плата за користування бульдозером марки FIAT-ALLIS HD-31, ідентф. номер НОМЕР_1, державний номерний знак -НОМЕР_2 у розмірі 10 000,00грн за місяць без ПДВ та додатково 200,00грн в місяць без ПДВ за одну мотогодину.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 22.10.2014, залишеним без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 та Вищого господарського суду України від 25.03.2015 у справі №914/378/14, стягнуто з Приватної агрофірми "Дністер" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 535 000,00грн. основної заборгованості з орендної плати за договорами оренди спецтехніки №08-08/12 від 08.08.2012 та №14-01/13 від 14.01.2013, яка нарахована по січень 2014 року включно.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.02.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 зазначене рішення від 12.02.2016 у справі №914/1488/15, стягнуто з Приватної агрофірми "Дністер" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованість за договором №08-08/12 від 08.08.2012 у розмірі 136666,34грн. (а саме: 118725,20грн. - інфляційні нарахування, 17941,14грн. - 3% річних), та заборгованість за договором №14-01/13 від 14.01.2013 у розмірі 383823,38грн. (а саме: 112069,60грн. - інфляційні нарахування, 11753,78грн. - 3% річних, 260000,00грн. - неустойку за прострочення виконання обов'язку щодо повернення орендованого майна, яка нарахована за період з квітня 2014 року по квітень 2015 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на те, що відповідач не повернув орендоване майно, позивач звернувся до місцевого господарського суду з даною позовною заявою про стягнення неустойки в розмірі 300 000,00грн, яка нарахована у розмірі подвійної орендної плати за період з травня 2015 року по липень 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ст. 795 ЦК України).

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд відхилив посилання відповідача на відсутність у останнього обов'язку сплачувати орендну плату, починаючи з 02.09.2013 у зв'язку з укладенням сторонами угоди від 02.09.2013 про доповнення умов договору №14-01/13 від 14.01.2013 (Додатку №2), оскільки предметом даного спору не є стягнення орендної плати, а є стягнення неустойки за неповернення майна.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій враховано, що висновком криміналістичної експертизи №6268 від 31.01.2017 встановлено факт технічної підробки підпису ОСОБА_4 в вищезазначеній угоді про доповнення умов договору. При цьому, апеляційною інстанцією вірно зазначено, що описка у вищезазначеному висновку - замість дати укладення угоди "02.09.2013" помилково вказана дата "02.09.2014", не впливає на суть самого експертного висновку.

Враховуючи те, що відповідачем не надано господарському суду як першої, так і апеляційної інстанції належних доказів, які б свідчили про виконання ним обов'язку по поверненню орендодавцю орендованого майна, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі №914/2082/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі №914/2082/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Приватної агрофірми "Дністер" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач