Постанова № 67310025, 20.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Справа № 915/939/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Карабаня В.Я., Ковтонюк Л.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 21.02.17у справі№915/939/16господарського судуМиколаївської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4третьої особи1)Приватне акціонерне товариство "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтеркерама", 2)Товариство з обмеженою відповідальністю "Лиман ТК"простягнення суми за участю представників від:позивачаОСОБА_6 (дог від 15.06.17)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,третьої особине з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, треті особи Приватне акціонерне товариство "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтеркерама" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Лиман ТК" про стягнення з відповідача грошових коштів на суму 67 976,52 грн., з мотивів недостачі та пошкодження товару під час здійснення послуг з перевезення вантажу (транспортування).

Рішенням господарського суду Миколаївської області 13.12.16 по справі №915/939/16 (суддя Коваль С.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Таран С.В.), позов задоволено повністю з посиланням на вимоги положень ст.924 ЦК України та недоведеністю відповідачем наявності обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач просив їх скасувати, справу направити на новий розгляд до місцевого суду. Задовольняючи позов про стягнення збитків, судами не досліджено належним чином перевізних документів та документ, що засвідчує пошкодження (втрату) вантажу (акт), зважаючи що їх зміст не відповідає вимогам законодавства про перевезення вантажів автомобільним транспортом. Крім того, судами не з'ясовано належним чином правової природи спірних правовідносин, підстав їх виникнення та законодавства, що ними регулюється. Для стягнення збитків суд мав встановити наявність цивільного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка спричинила шкоду, у вигляді умислу або необережності. Наразі, всім зазначеним чинникам, судами попередніх інстанцій, на думку скаржника, не надано відповідної правової оцінки.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.03.13 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лиман ТК" та Приватним акціонерним товариством "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтеркерама" укладено договір траспортно-експедиторського обслуговування №24 (а.с.94-97, 115-118 т.1). Відповідно п.2.1. договору експедиція вантажів виконується експедитором на підставі заявок.

Згідно п.2.3.2. договору експедитор за допомогою експедитора-посередника (фізичної особи-підприємця ОСОБА_5) забезпечив своєчасне подання вантажного транспортного засобу МАН НОМЕР_1/НОМЕР_2, який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7.

Як доказ передачі вантажу відповідачу, позивачем надано договір-заявку від 01.07.16 №010716 на перевезення вантажу, копію товаротранспортної накладної (далі - ТНТ) від 02.07.16 №4242 на загальну суму 79 763,92 грн. (а.с.17-19 т.1).

За умовами договору-заявки №1849 відповідач зобов'язувався здійснити перевезення вантажу з вагою до 10 т брутто транспортним засобом MANдержавний №ВХ 7255 ВІ з напівпричепом марки ПП 7672 ХТ за маршрутом Закарпатська область, м Ужгород до Епіцентр - м. Дніпропетровськ (Днепр) вул. Байкальська,2-Б. При цьому вказано, що перевізник несе матеріальну відповідальність за збереження прийнятого для перевезення вантажу.

Під час перевезення вантажу, 03.07.16 автомобіль потрапив у ДТП, що підтверджується довідкою слідчого головного управління національної поліції в Закарпатській області від 05.07.16 №2922/106/7-2016 (а.с.32 т.1).

Внаслідок чого частково втрачено вантаж, про що за результатами приймання товару складено акт про недостачу від 07.07.16 (а.с.25-26т.1), за яким сума пошкодженого вантажу складає 67 976,52 грн., про що вказано у ТНН.

ПАТ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтеркерама" направлено ТОВ "Лиман ТК" претензію про збитків на суму 67 976,52 грн. (а.с.23-24 т.1).

14.07.16 ТОВ "Лиман ТК" сплатило зазначену суму коштів, що підтверджується копією платіжного доручення наявного у матеріалах справи від 14.07.16 №1275 (а.с.27 т.1).

ТОВ "Лиман ТК" звернулося до ФО-П ОСОБА_5 з претензією від 15.07.16 №150716 про повернення відшкодування грошових коштів за недостачу вантажу у розмірі 67 976,52 грн., яка отримана особисто позивачем 18.07.16 (а.с.21-22 т.1).

На виконання претензії ФО-П ОСОБА_5 відшкодовано вартість втраченого вантажу на вказану вище суму, що підтверджується платіжним дорученням від 14.07.16 №1275 та квитанцією №0.0.594519794.2 від 03.08.16 (а.с 27-28 т.1).

У зв'язку з відшкодуванням ФО-П ОСОБА_5 вартості втраченого товару, остання звернулася до підприємця ФО-П ОСОБА_4 з претензією про повернення сплачених грошових коштів, направлення якої підтверджується копією опису вкладання у цінний лист з відміткою поштового відділення від 10.08.16.

Претензія ФО-П ОСОБА_5 залишена без реагування та виконання, що стало підставою для звернення до господарського суду з позовом про стягнення вказаної суми коштів у порядку регресу.

Задовольняючи повністю позовні вимоги, суди вказали на те, що умовами договору-Заявки від 01.07.16 ФО-П ОСОБА_4 (перевізник) та ФО-П ОСОБА_5 (замовник) визначили, що перевізник несе матеріальну відповідальність за збереження прийнятого для перевезення вантажу (10 т керамічної плитки).

Судами відхилені як неналежні доводи відповідача, що акт про недостачу товарно-матеріальних цінностей від 07.07.16 складений без його участі, оскільки на зворотньому боці ТТН від 02.07.16 №4242 зазначені відомості про те, що вантаж ТОВ "Епіцентр" у м. Ужгород зданий водієм-експедитором (ОСОБА_4). Крім того, на ТТН наявне застереження (за підписом завскладу (прізвище зазначено нерозбірливо), що вантаж прийнятий із нестачею відповідно до акту про нестачу поставки від 07.07.16, вартість пошкодженого вантажу (збитку) становить 67 976,52 грн.

Крім того, відповідачем не доведено, що втрата (псування) вантажу сталася внаслідок випадку, зумовленого непереборною силою і що відсутність його вини у вказаному ДТП законодавчо встановлена.

Оскільки ТОВ "Лиман ТК" відшкодовано "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтеркерама", а ФО-П ОСОБА_5 відшкодовано ТОВ "Лиман ТК" у порядку регресу збитки, заподіяні внаслідок пошкодження вантажу відповідачем, а ФО-П ОСОБА_8 (відповідачем по справі) не доведено наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу, який ним перевозився на виконання умов договору-заявки на перевезення вантажу від 01.07.16 №010716, суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог ФО-П ОСОБА_5 про стягнення з ФО-П ОСОБА_4 грошових коштів на сумі 67 976,52 грн. у повному обсязі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки попередніх інстанцій передчасними, зважаючи на таке.

Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, що кореспондується із положеннями ч.1 ст.307 ГК України.

Згідно із ст.ст.929, 932 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України 14.10.97 №363, товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п.п.11.1, 11.5, 11.6 вказаних Правил основним документом на перевезення вантажів є ТТН, форму якої наведено у додатку 7 до цих Правил. Після прийняття вантажу згідно із ТТН водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Із наявної ТТН від 02.07.16 №4242 вбачається, що ТОВ "Лиман ТК" є автомобільним перевізником, водій - ОСОБА_4, вантажовідправник - ТОВ "Епіцентр К", вантажоодержувач - ПАТ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтеркерама", вантаж - плитка керамічна, маса брутто 8 т. Вказана ТТН містять підпис водія-експедитора ОСОБА_4 про прийняття вантажу до перевезення та його здачу, але з відміткою, особи, яка прийняла вантаж про його недостачу по акту.

Відповідно до ч.2 ст.308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Згідно із п.13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Відповідно до ч.1 ст.924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно із ч.1 ст.314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Отже, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, спричинених непереборною силою. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, не зумовленого непереборною силою, відповідно до ч.1 ст.924 ЦК України не звільняє перевізника від відповідальності за незбереження вантажу, що узгоджується із правовою позицією ВСУ, викладеною у Постанові від 23.03.16 у справі №6-2086цс15.

У силу приписів ст.ст.22, 1166, 1192 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Однак, всупереч зазначеним нормам, матеріали справи не містять і судами не встановлена беззаперечна вина відповідача щодо недостачі та пошкодження товару під час здійснення послуг з перевезення вантажу.

Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування у ній та мають значення для її розгляду.

Наразі, суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про задоволення позову щодо стягнення з ФО-П ОСОБА_4, як експедитора-водія, недостачі вантажу, не дотримавшись вказаних норм господарського процесуального законодавства, та не врахувавши вимог ст.932 ЦК України, не з'ясували належним чином правової природи спірних правовідносин підстав їх виникнення, законодавства, що ними регулюється та суб'єктивного складу відповідальних сторін за обставин порушення зобов'язання, у контексті вимог договору-заявки від 01.07.16 №010716, яким визначена матеріальна відповідальність перевізника за збереження прийнятого до перевезення вантажу.

Крім того, у порушення вимог ст.ст.22, 924, 1166, 1192 ЦК України, ч.1 ст.314 ГК України не доведений прямий причинний зв'язок зі збитками, завданими, шляхом зіпсування товару, наданого для перевезення, із діями водія, залученого експедитором (третьою особою-2) до перевезення вантажу третьої особи-1.

Отже, судами не з'ясовано всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

У зв'язку із вказаним, судові акти мають бути скасовані із направленням на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені у цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області 13.12.16 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.17 у справі №915/939/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді В. Я. Карабань

Л. В. Ковтонюк