Ухвала суду № 67309598, 21.06.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/1651/17 Номер провадження 22-ц/775/1127/2017

Головуючий в 1 інстанції: Хмельова С.М.

Доповідач: Тимченко О.О.

Категорія 26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Тимченко О.О.,

суддів: Хейло Я.В., Корчиста О.І.,

за участю секретаря: Яворського О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково: стягнуто з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування моральної шкоди 18000 гривень 00 копійок. Стягнуто з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір 640 гривень 00 копійок.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про зміну рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10.05.2017 року, а саме: частково задовольнити вимоги позивача по справі, стягнувши на його користь з відповідача суму моральної шкоди в розмірі 8 000 гривень, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права.

В обґрунтування скарги відповідач посилався на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, а саме ст. 23 ЦК України в частині застосування принципів розумності та справедливості при визначенні суми компенсації моральної шкоди, вважає, що стягнута сума є завеликою.

Позивач в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с.70).

Представник відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» в судове засідання не зявився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с.73-74)

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач ОСОБА_1 тривалий час працював на підземних умовах з повним робочим днем в шахті у відповідача, тобто перебував у трудових відносинах. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок нещасного випадку, а саме: під час виконання трудових обовязків 26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 впав із комбайна, вдарившись лівим передпліччям, внаслідок чого отримав закритий попереково косий перелом с/з ліктьової кістки зі зміщенням. Висновком МСЕК від 20 січня 2012 року позивачу вперше встановлена втрата професійної працездатності 20 %. Ушкодженням здоровя позивачу завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець, згідно зі ст.237-1 КЗпП України.

Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що позивача ОСОБА_1 прийнято на роботу до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті 31.01.200 року, 01.06.2001 року переведено прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, 9.01.2013 року звільнено за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у звязку з переходом не пенсію(а.с.6-8). Згідно з актом розслідування нещасного випадку від 31.10.2011р., що стався 26.10.2011 року о 14 годині 30 хвилин, за формою Н-5, з ОСОБА_1 26 жовтня 2011 року стався нещасний випадок який визнаний таким, що повязаний з виробництвом (а.с.9-10). 31 жовтня 2011року видано акт №45 про нещасний випадок, повязаний з виробництвом за формою Н-1. (а.с.11-12). Згідно виписки з огляду МСЕК №041587 від 20.01.2013 року, позивачу встановлено 20 % первинно втрату професійної працездатності ( а.с.13).

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача встановлена розслідування хронічним професійним захворюванням.

Ці обставини відповідачем не спростовані.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих звязків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного звязку між попередніми умовами.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак, із Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV виключена ч.3 ст.34 відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V.

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в звязку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником травми на виробництві в цей період, таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.

Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди.

При визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст.41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Визначений судом розмір моральної шкоди 18 000 гривень, суд першої інстанції вірно виходив з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному лікуванні. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та оперативному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоровя потрібен певний час та грошові кошти. Суд врахував, що ушкодження здоровя завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя.

Доводи апеляційної скарги про те, що стягнута з відповідача сума занадто велика і не відповідає критеріям розумності та справедливості є необґрунтованими,оскільки сам факт ушкодження здоровя свідчить про заподіяння моральної шкоди.

Крім того, згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.

Суд дав оцінку всім доказам, що були надані сторонами.

Згідно ж ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

За вказаних обставин доводи позивача про невірну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для зміни рішення суд в частині суми стягнутої моральної шкоди, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, представником відповідача не надано.

Виходячи з наведеного, колегія судді апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, а доказам, що надані сторонами, дана належна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до положень ч.2 ст.308 ЦПК України та розяснень що містяться у п. 18 постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року № 12, що законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань, а тому апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена в касаційного порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяті днів з дня набрання чинності.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: О.І.Корчиста

ОСОБА_2