Ухвала суду № 67307448, 20.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" червня 2017 р. м. Київ К/800/10602/17

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий);

Калашнікової О.В.,

Кравцова О.В.,

_____

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовував неправомірністю дій Пенсійного фонду щодо відмови йому у здійсненні перерахунку пенсії із розрахунку 90% місячного заробітку в зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та на підставі довідки прокуратури Вінницької області № 18/157 від 26 травня 2016 року. Зазначав, що вказані дії суперечать вимогам статті 22 Конституції України та звужують обсяг його прав.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 у розмірі 90% середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці про зарплату, видану прокуратурою Вінницької області від 26 травня 2016 року № 18/157, згідно Закону України «Про прокуратуру» (№ 358/95-ВР від 05 жовтня 1995 року та № 2663-111 від 12 липня 2001 року), починаючи з 27 травня 2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, посилаючись на законність судового рішення, просить залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судом норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

27 травня 2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці із заявою про перерахунок йому пенсії відповідно до довідки прокуратури Вінницької області № 18/157 від 26 травня 2016 року.

Листом відповідача від 30 травня 2016 року позивачу відмовлено в перерахунку пенсії.

Вважаючи, вказані дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на перерахунок пенсії із розрахунку 90% від його середнього заробітку на підставі довідки прокуратури Вінницької області.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що норми законодавства, на підставі яких позивач просить перерахувати йому пенсію, на момент його звернення до відповідача за перерахунком втратили чинність, а отже відповідач правомірно відмовив у задоволенні заяви про перерахунок пенсії.

При касаційному перегляді судових рішень у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у редакції на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01 жовтня 2011року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Так, з 01 жовтня 2011 року положення частини першої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність.

Відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Отже, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» змінені не були.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зміст та обсяг досягнутих працівниками прокуратури соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури мають застосовуватись норми, що визначають порядок перерахунку пенсії, яка діяла на момент призначення пенсії.

Дана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року справа № 127/11720/14-а.

Щодо посилань відповідача на зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213, то вони є необґрунтованими з огляду на наступне.

Положення пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213 стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Отже, суд першої інстанції правомірно визнав за позивачем право на перерахунок пенсії, оскільки скасування порядку нарахування пенсій за спеціальними законами з 01 червня 2015 року та подальше призначення таких пенсій на загальних підставах, не впливає на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, у відповідності до діючих на час її призначення норм Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, судом першої інстанції прийнято правильне рішення про часткове задоволення позову, яке було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що скасувавши рішення місцевого суду, апеляційний суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до постановлення незаконного судового рішення.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року - скасувати, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: