Ухвала суду № 67306315, 21.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2017 рокусправа № 804/4609/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

За участю представників:

Позивача - Продайко О.В. ( довіреність від 31.01.2017 р.)

Відповідача - Дроздюк А.В. ( довіреність від 18.01.2017 р.)

Відповідача - Глуха О.М. ( довіреність від 16.01.2017 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 р.

у справі № 804/4609/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" звернувся до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 квітня 2014 року №0000224602 про зменшення суми бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 29361746 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у сумі 14680873 грн.

Позов обґрунтовано тим, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Привід Плюс" та правомірність формування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів, складених під час здійснення таких господарських операцій. Крім того, відповідач не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються висновки акту перевірки позивача з питання не підтвердження господарських відносин із вказаними контрагентами, і не довів правомірності прийнятого ним податкового-повідомлення рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000224602 від 02.04.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в частині 407644,00 грн. основного платежу та 203822,00 грн. штрафних санкцій, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також, не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали, просять суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині не задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що у період з 10.02.2014 року по 17.03.2014 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у сумі 38 966 648 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт №154/28-01-46-02-05393043 від 24.03.2014 року, яким встановлено, позивачем ряд порушень, а саме: п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 407644 грн., в тому числі по періодах: листопад 2013 року - 391648 грн., грудень 2013 року - 15996 грн., абз "г" п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань в сумі 28954102 грн., в тому числі по періодах: листопад 2013 року - 15301848 грн., грудень 2013 року - 13652254 грн.; вищевикладене призвело до порушення п. 200.1 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, а саме: завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на загальну суму 15693496 грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 13668250 грн.; вищевикладене призвело до порушення: абз "а" п.200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за грудень 2013 року на 29361746 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 02.04.2014 року №0000224602, яким ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2013 року у розмірі 29361746 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у розмірі 14680873 грн

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків. Рішенням за №11610/10/29-10-10-4-33 від 19.06.2014 року податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 02.04.2014 року №0000224602 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 02.04.2014 року №0000224602 залишено без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин які підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також обставин на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Крім того, суд першої інстанції зазначив про не обґрунтованість наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети) при реалізації продукції власного виробництва за цінами, нижчими від виробничої собівартості та не доведено наявність факторів, які зумовили збитковість господарських операцій,а тому суд дійшов висновку про порушення позивачем абзацу „г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань в сумі 28954102 грн., в тому числі по періодах: листопад 2013 року - 15 301848 грн., грудень 2013 року - 13652 254 грн., що вказує на наявність завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту, внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за грудень 2013 року на суму 28954102,00 грн. та відповідно правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стосовно податкового повідомлення - рішення від 02.04.2014 року №0000224602 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в частині 407644,00 грн. за основним платежем та 203822,00 грн. штрафних санкцій.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено, між ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (одержувач) та ПАТ "ПРИВІД ПЛЮС" (постачальник) 06.06.2012 року укладено договір №12-1095-02, предметом якого є поставка обладнання.

До договору укладено специфікацію №7 на постачання товару механозапчастин на загальну суму 1851588,00 грн. (з ПДВ).

На підтвердження реальності здійснення постачання за договором №12-1095-02 ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" надані рахунки-фактури №3701392 від 17.04.2013 року, №3701392-1 від 16.10.2013 року; видаткова накладна №РН-0000125 від 17.12.2013 року; товаро-транспортна накладна №0000000005 від 16.12.2013 року; банківські виписки за 02.09.2013 року, 04.12.2013 року, 06.12.2013 року на суму 75 978,00 грн., 33 684,67 грн., 42 293,33 грн. відповідно.

Досліджуючи товаро-транспортної накладної №0000000005 від 16.12.2013 року встановлено, що вантажоодержувачу ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" вантажовідправник ТОВ "ПРИВІД ПЛЮС" відвантажив з пункту навантаження м. Дніпропетровськ до пункту розвантаження м. Дніпродзержинськ, а перевізник (ОСОБА_4 за замовленням ТОВ "ПРИВІД ПЛЮС") здійснив перевезення автомобілем Мерседес НОМЕР_1 мотору-редуктору ВК 4ОG10X-11U/DR08MA4-TOB-SP, кількістю 7 шт., за ціною 21 708,00 грн на загальну суму 151956,00 грн.

Спростовуючи висновки перевіряючи щодо відсутності реального виконання господарських зобов'язань за укладеним позивачем правочином, оскільки відсутня у товарно-транспортній накладній пункт навантаження та пункт розвантаження продукції, судом вірно зазначено, що відповідно до Правил Інтеркомс, термін EXW (Франко завод (склад)) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з поставки, коли він надав товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому встановленому місці без здійснення митного очищення товару для експорту. Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб.

Крім того, між ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (покупець) та ТОВ "ВЕКТРА 3000" (постачальник) укладено договір від 01 квітня 2013 року №13-0781-02, предметом якого є постачання вапняку (продукція). До договору укладено специфікацію №10 від 07.11.2013року на постачання вапняку на загальну суму 2500825,00 грн. (з ПДВ).

На підтвердження реальності виконання договірних зобов'язань позивачем надано витяг з реєстру виданих та отриманих податкових накладних, відомості на виплату грошей за 2012-2013 роки, табель обліку робочого часу, витяг є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з зазначенням місцезнаходження ТОВ "ВЕКТРА 3000". Товар було перевезено за замовленням ТОВ "ВЕКТРА 3000" ТОВ "Укрконтракт" на підставі договору від 04.01.2012року на перевезення вантажу залізничним транспортом в межах митної території України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення по взаємовідносинам позивача з ТОВ"ВЕКТРА 3000", посилається на акти податкових перевірок та неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача.

Однак, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на дані акти, оскільки вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Згідно із пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

З огляду на вищезазначене, формування платником податків податкового кредиту з ПДВ обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Отже, встановлені судом першої інстанції обставини в їх сукупності свідчать про товарність і реальність здійснення господарських операцій між ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" та ТОВ"ВЕКТРА 3000" і ТОВ "ПРИВІД ПЛЮС", а тому позивачем правомірно віднесено до податкового зобов'язання суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вказаних контрагентах.

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з доводами контролюючого органу про "можливі" порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача, оскільки такі висновки сформовані без урахування первинної документації платника податків, яка у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість формування податкового кредиту.

Щодо порушення позивачем абзацу „г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань в сумі 28954102 грн., в тому числі по періодах: листопад 2013 року - 15 301848 грн., грудень 2013 року - 13652 254 грн., що вказує на наявність завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту, внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за грудень 2013 року на суму 28954102,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Залишаючи без змін в цій частині рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками про обґрунтованість доводів Інспекції про порушення Товариством абзацу другого підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 ПК , оскільки Товариство впродовж періоду, що перевірявся, реалізовувало продукцію власного виробництва - корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу», яка є пов'язаною особою з позивачем в розумінні підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК, бо володіє 99,42 % статутного фонду Товариства, за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, в результаті чого відбувається зменшення такої складової власного капіталу, як активи (в розмірі собівартості продукції) та збільшення активів на суму грошових коштів, отриманих від продажу продукції власного виробництва.

Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її продажу, що було підтверджено відповідною документацією.

Відповідно до пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України до пов'язаних осіб відносяться юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти: а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку: б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті: надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Перевіркою позивача було встановлено, що одним із засновників ПАТ «ДМКД», згідно установчих документів, є Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу», яка володіє 99,42% статутного фонду, тобто в розумінні пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України позивач та названа корпорація є пов'язаними особами.

Відповідно до абз.2 пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 ПК України, витрати, понесені у зв'язку з продажем (обміном) товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов'язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу (обміну).

Перелік витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, визначений п. 138.1 ст. 138 ПК України, та складається, у тому числі, з витрат операційної діяльності та інших витрат.

У підпункті 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України наведено наступний склад витрат операційної діяльності та інших витрат, що включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому, витрати, які впливають на собівартість реалізованих товарів, наданих послуг, виконаних робіт, включаються до складу витрат при розрахунку об'єкта оподаткування одночасно з визнанням доходів від реалізації таких товарів (робіт, послуг) (п. 138.4 ст. 138 ПК України).

Таким чином, при здійснені платником податку операцій з продажу/обміну товарів, виконання робіт, надання послуг з пов'язаними з таким платником особами, або за операціями з давальницькою сировиною всі витрати, понесені у зв'язку з такими операціями, не повинні перевищувати отримані від таких операцій доходи, тобто ці операції згідно законодавства не призводять до виникнення збитків у податковому обліку.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що основним покупцем продукції ПАТ «ДМКД» в перевіряємому періоді є Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу», ПАТ «ДМКД» впродовж перевіряємого періоду реалізовує продукцію власного виробництва за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, в результаті чого відбувається зменшення такої складової власного капіталу, як активи (в розмірі собівартості продукції) та збільшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного виробництва.

Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її продажу, що було підтверджено відповідною документацією.

За матеріалами справи встановлено, що згідно наданих до перевірки документів та регістрів бухгалтерського обліку за листопад та грудень 2013 року здійснено ПАТ «ДМКД» реалізацію продукції власного виробництва з отриманням збитків на загальну суму 204 247 331,67 гривень.

Крім того, встановлено, що визначення фінансового результату здійснено виходячи з різниці між вартістю реалізації та сумою витрат, що врахована ПАТ „ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського" у складі собівартості виготовлених та реалізованих товарів за податковим обліком (відображених у податковій звітності за перевіряємий період), а саме: з даних журналів „Головна книга" за листопад, грудень 2013 року здійснено співставлення рахунків 70202 „Дохід від реалізації (квадратна заготовка)", 70203 „Дохід від реалізації (сортовий прокат)", 70204 „Дохід від реалізації (трубна заготовка)", 70207 „Дохід від реалізації (інша металопродукція)", 70210 „Дохід від реалізації іншої промислової продукції", 90202 „Собівартість реалізованої продукції (квадратна заготовка)", 90203 „Собівартість реалізованої продукції (сортовий прокат)", 90204 „Собівартість реалізованої продукції (трубна заготовка)", 90207 „Собівартість реалізованої продукції (інша металопродукція)", 90210 „Собівартість реалізованої іншої промислової продукції", рахунку 90601 „нерозподілена поставка загальновиробничих витрат при невиконанні нормативної потужності" та витрат на збут.

Отже, позивач не навів норм ПК України або інших нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини та суперечать вимогам, що містяться в пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 ПК України щодо визначення у податковій звітності витрат за операціями з пов'язаними особами.

Проаналізувавши викладені факти, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у справі № 804/4609/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Повний текст ухвали виготовлено 22.06.2017 року

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва