Ухвала суду № 67306313, 07.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2017 рокусправа № 808/325/17 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді:Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Чередниченка В.Є. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання:Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Пологівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій областіна постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2017р. у справі №808/325/17за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка» до: про:Пологівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

24.01.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Пологівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі Пологівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. / а.с. 4-9 том 1/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2017р. за вищезазначеним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №808/325/17 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 2 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що Пологівською ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2014 по 30.06.2016р., за результатами якої складено акт перевірки №2043/08-15-1400/30796627 від 15.12.2016р., в ході перевірки відповідачем було зроблено висновки про порушення позивачем вимог чинного податкового та фінансового законодавства , що призвело до -заниження податку на додану вартість (далі ПДВ) , що підлягає сплаті до бюджету за загальною декларацією на суму 133868,00 грн.; заниження ПДВ за спеціальною декларацією, яка підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок підприємства на суму 1951 грн. за червень 2015р.; - завищення відємного значення ПДВ за спеціальною декларацією, що підлягає зарахуванню в наступний звітний період на суму 5706 грн. за червень 2016 (сформованої в попередніх звітних періодах, а саме: січень 2016 800 грн., квітень 2016 420 грн., травень 2016 2333 грн., червень 2016 2153 грн.; - заниження екологічного податку на 316,84грн. та за результатами перевірки відповідачем 26.12.2016р. прийнято податкові повідомленнярішення: - №0001381400 яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на загальну суму 203728,50 грн.; - №0001391400, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми ПДВ на суму 5706,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу за результатами перевірки та прийняті ним рішення необґрунтованими та безпідставними оскільки господарські операції з контрагентами ТОВ «Торгцентр-М» та ТОВ «ТД «Главпостачання» були укладені з метою настання певних наслідків, ці господарські операції виконані, що підтверджується належним чином складеними та оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, придбані товари від даних контрагентів фактично отримані, оплачені та використані в господарській діяльності позивача, тому висновки відповідача про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України (далі ПК України) базується виключно на припущеннях та аналізі діяльності контрагентів позивача. Крім цього позивач також зазначив, що висновки контролюючого органу про заниження податкових зобовязань з ПДВ у звязку із загибеллю посівів та внаслідок списання готової продукції рослинництва, викликаної її псуванням, також є безпідставними оскільки такі витрати були понесені в процесі господарської діяльності та обставин, які не залежали від волевиявлення та дій підприємства, щодо висновку контролюючого органу про заниження податкових зобовязань з ПДВ з безоплатно переданих товарно-матеріальних цінностей навчальним закладам, то з урахуванням положень п.198.5 ст.198 та пп.197.1.24 п.197.1 ст.197 ПК України такий висновок податкового органу є безпідставним. З урахуванням зазначеного просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001391400 від 26.12.2016р. та №0001381400 від 26.12.2016р. в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 196096,50 грн., в т.ч. за основним платежем 130731,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 65365,50 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2017р. у справі №808/325/17 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001391400 від 26.12.2016р., та податкове повідомлення-рішення №0001381400 від 26.12.2016р. в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 196096,50 грн., в т.ч. за основним платежем 130731,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 65365,50 грн.. (суддя Семененко М.О.) / а.с. 19-25 том 2/.

Відповідач, не погодившись з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2017р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 32-35 том 2/, у якій з урахуванням додаткових пояснень / а.с. 49-58 том 2/, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було зясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 04.04.2017р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 59-69 том 2/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було обєктивно та повно зясовано усі обставини справи та постановлено у справі правильне рішення без порушень норм чинного законодавства, тому просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 04.04.2017р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні:

-представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 04.04.2017р. у даній справі скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволення позовних вимог у повному обсязі;

-представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях позивача на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 04.04.2017р. у даній справі залишити без змін;

перевіривши у судовому засідання доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Ніка», код ЄДРПОУ 30796627, зареєстровано як юридична особа 10.02.2000р., підприємство є платником податків, у тому числі ПДВ, та як платник податків підприємство перебуває на обліку у відповідача, та по податку на додану вартість підприємство використовує спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства відповідно до ст.209 ПК України, основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, також діяльність з розведення свиней, допоміжну діяльність у рослинництві, виробництво мяса, виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості, оптову торгівлю зерном, необробленим тютюном, насінням, кормами для тварин /а.с.32-34 том 1/

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що у період з 31.10.2016р. по 09.12.2016р. (з урахуванням продовження строку проведення перевірки) фахівцями Пологівської ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2014р. по 30.06.2016р., за результатами якої складено акт перевірки №2043/08-15-1400/30796627 від 15.12.2016 (далі акт перевірки).

З наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 10-29 том 1/ вбачається що в ході перевірки податковим органом (відповідачем у справі) було зроблено висновки про порушення позивачем:

1. пп.14.1.36, 14.1.181, 14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, що призвело до:

- заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за загальною декларацією на суму 133868,00 грн., в т.ч.: за листопад 2014р. на 148 грн., за грудень 2014р. на 4142, за січень 2015р. на 683 грн., за лютий 2015р. на 502 грн., за березень 2015р. на 926 грн., за квітнень 2015р. на 1202 грн., за травень 2015р. на 34394 грн., за червень 2015р. на 8409 грн., за липень 2015р. на 419 грн., за серпень 2015р. на 4292 грн., за вересень 2015р. на 2936 грн., за жовтень 2015р. на 2532 грн., за листопад 2015р. на 2301 грн., за грудень 2015р. на 2385 грн., за лютий 2016р. на 64947 грн., за березень 2016р. на 722 грн., за квітень 2016р. на 1564 грн., за травень 2016р. на 682 грн., за червень 2016р. на 682 грн.;

- заниження податку на додану вартість за спеціальною декларацією, яка підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок підприємства на суму 1951 грн. за червень 2015р.;

- завищення відємного значення податку на додану вартість за спеціальною декларацією, що підлягає зарахуванню в наступний звітний період на суму 5706 грн. за червень 2016р. (сформованої в попередніх звітних періодах, а саме: січень 2016р. 800 грн., квітень 2016р. 420 грн., травень 2016р. 2333 грн., червень 2016р. 2153 грн.).

2. п.240.1 ст.240, п.242.1 ст.242, п.246.2, п.246.5 ст.246, п.249 ст.249 ПК України, що призвело до заниження екологічного податку на 316,84 грн., в т.ч. за 4 квартал 2014 на 44,92 грн., за 1 квартал 2015 на 65,10 грн., за 2 квартал 2015 на 64,07 грн., за 3 квартал 2015 на 57,97 грн., за 4 квартал 2015 на 75,37 грн., за 2 квартал 2016 на 9,41 грн.

У звязку з виявленими відповідачем у ході перевірки порушеннями , на підставі акту перевірки №2043/08-15-1400/30796627 від 15.12.2016, податковим органом 26.12.2016р. були прийняті податкові повідомлення рішення:

- №0001381400, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на загальну суму 203728,50 грн., у т.ч. за основним платежем 135819,00 грн. та 67909,50 грн. штрафні санкції / а.с. 30 том 1/;

- №0001391400 від 26.12.2016, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на суму 5706,00 грн. / а.с. 31 том 1/,

які є предметом оскарження у даній справі.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено , що відповідно до наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 10-29 том 1/ підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомленьрішень стали висновки контролюючого органу, відповідача у справі, про:

-заниження позивачем податкових зобовязань з ПДВ (у звязку з загибеллю посівів) за рахунок не включення до їх складу ПДВ з умовного продажу товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому не використовуються в господарській діяльності на загальну суму 94917,00 грн. за 2015-2016 роки;

-заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість (в наслідок списання готової продукції рослинництва, викликаної її псуванням) за рахунок не включення до їх складу ПДВ з умовного продажу товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому не використовуються в господарській діяльності на загальну суму 10963,00 грн. за період листопад 2014року грудень 2015 року;

-заниження позивачем суми податкових зобовязань з ПДВ з безоплатно переданих товарно-матеріальних цінностей третім особам (навчальним закладам) на загальну суму 27988,00 грн.;

-завищення позивачем суми податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Торгцентр-М» та ТОВ «ТД «Главпостачання», операції з якими визнано контролюючим органом безтоварними.

Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній справі, з урахуванням дати їх виникнення, врегульовано положеннями Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин)

Так щодо висновку відповідача про заниження позивачем податкових зобовязань з ПДВ у звязку з загибеллю посівів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, що позивач у справі - ТОВ «Ніка», є сільськогосподарським підприємством та платником єдиного податку 4 групи, і протягом перевіряємого періоду підприємство здійснювало діяльність з вирощування рослинницької сільськогосподарської продукції на орендованих земельних ділянках.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що

-згідно акту №б/н від 12.05.2015 р. комісією в складі директора ТОВ «Ніка» ОСОБА_1, начальника цеху рослинництва ОСОБА_2, агронома ОСОБА_3, встановлено пошкодження шкідниками (пісчаний медляк) посівів соняшника в ранній стадії розвитку на площі 200,67 га /а.с.45 том 1/;

-згідно акту б/н від 10.04.2015 р. комісією в складі директора ТОВ «Ніка» ОСОБА_1 М.1., начальника цеху рослинництва ОСОБА_2, агронома ОСОБА_3, встановлено пошкодження шкідниками (совка) посівів ярового ячменя на площі 9,5 га та ярової пшениці на площі 2 га /а.с.47 том 1/;

-згідно акту б/н від 28.12.2015 р. комісією в складі директора ТОВ «Ніка» ОСОБА_1, начальника цеху рослинництва ОСОБА_2, агронома ОСОБА_3, встановлено, що озимий рапс засіяний на полях загальною площею 162,05 га, дав слабкий ріст у звязку із відсутністю достатньої кількості вологи /а.с.44 том 1/;

-згідно акту б/н від 05.05.2015 р. комісією в складі директора ТОВ «Ніка» ОСОБА_1, начальника цеху рослинництва ОСОБА_2, агронома ОСОБА_3, встановлено пошкодження дикими птахами посівів кукурудзи на площі 34,2 га /а.с.46 том 1/;

відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача, а саме: оборотно-сальдової відомості по рахунку 23 «Виробництво», 203 «Паливо», 208 «Насіння, посівні матеріали», позивачем на посів зазначених культур використано паливно-мастильні матеріали на загальну суму 11835,00 грн., і на засів використано насіння собівартістю 138193,90 грн. /а.с. 11, 12, 13 зворотня сторона том1/.

Крім цього:

-згідно акту б/н від 26.02.2016р. комісією в складі директора ТОВ «Ніка» ОСОБА_1, начальника цеху рослинництва ОСОБА_2, агронома ОСОБА_3, встановлено, що озимий ячмінь, засіяний на полях площею 70 га, 103 га, 110 га та 18 га, восени дав слабкий ріст у звязку з відсутністю достатньої кількості вологи і тепла /а.с.42 том 1/;

-згідно акту б/н від 26.02.2016р. комісією у складі директора ТОВ «Ніка» ОСОБА_1, начальника цеху рослинництва ОСОБА_2, агронома ОСОБА_3, встановлено, що озима сортова пшениця, засіяна на площі 20 га, та товарна пшениця, засіяна на площі 16 га, восени дали слабкий ріст у звязку з відсутністю достатньої кількості вологи і тепла /а.с.43 том 1/;

відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача, а саме: оборотно-сальдової відомості по рахунку 23 «Виробництво», 203 «Паливо», 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» на посів зазначених культур використано паливно-мастильні матеріали на загальну суму 12410, 00 грн., і внесено міндобрива на суму 86250,00 грн. /а.с.14 том 1/, а використане на посів насіння списано за проводками Дт94 Кт23 внаслідок його загибелі, вартість інших товарно-матеріальних цінностей включено до собівартості засіяних (пересіяних) на цих площах сільськогосподарських культур.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду даної адміністративної справи та підтверджені належними письмовими доказами, та приймаючи до уваги положення ст.ст. п.189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198 ПК України, а також п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідно до якого господарська діяльність діяльність особи що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, колегія суддів вважає, що діяльність позивача з засіву зернових культур була спрямована на отримання доходу, що не заперечується відповідачем, та цілком відповідає визначенню господарської діяльності, вартість списаних товарно-матеріальних цінностей включено ТОВ «Ніка» до собівартості засіяних (пересіяних) на цих площах сільськогосподарських культур, у звязку з чим суми ПДВ в складі податкових зобовязань були враховані підприємством у подальшому при продажі вирощеної готової продукції, а тому покладання на позивача обовязку сформувати податкові зобовязання з урахуванням зазначених сум ПДВ фактично призведе до подвійного оподаткування одних операцій, що суперечить принципам податкового законодавства, тому висновки відповідача про відсутність в діяльності позивача ознак господарської діяльності та про заниження податкових зобовязань з ПДВ внаслідок не включення до складу зобовязань сум податку на додану вартість від загиблих посівів є безпідставними, тому висновки податкового органу у цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо зроблено відповідачем за результатами перевірки висновку про заниження податкових зобовязань з ПДВ внаслідок списання готової продукції рослинництва, викликаної її псуванням, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. .

З наданої суду ксерокопії акту перевірки вбачається, що податковим органом в ході перевірки зроблено висновок про порушення ТОВ «Ніка» вимог п.198.5 ст.198 ПК України в частині заниження податкових зобовязань з ПДВ за рахунок не включення до їх складу ПДВ з умовного продажу товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому не використовуються в господарській діяльності, на суму 10963 грн. за період листопад 2014 р. грудень 2015 р., і відповідачем у ході перевірки було встановлено списання по Кт 271 готової продукції за такі періоди та на такі суми: листопад 2014р. 616,00 грн., грудень 2014р. 19436,00 грн., січень 2015 р. 649,00 грн., лютий 2015р.- 2093,00 грн., березень 2015 р. 836,00 грн., травень 2015р. 473,00 грн., червень 2015 р. 718,00 грн., липень 2015 р. - 900,00 грн., серпень 2015 р. 12 676,00 грн., вересень 2015 р. 3895,50 грн., жовтень 2015 р. 500 грн., листопад 2015 р. 8 278,00 грн. та грудень 2015 р. 3 739,00 грн /а.с.12 том 1/.

Відповідно до наданих суду позивачем у справі витягу з головної книги ТОВ «Ніка» за 2014 р. по Дт. рах. 947 та кредиту рах.271 списання за листопад та грудень 2014 р. відсутні /а.с.48-49 том 1/, а відповідно до наданого суду позивачем витягу з головної книги ТОВ «Ніка» за 2015 р. по Дт. рах.947 кредиту рах.271 мало місце списання зерна у лютому 2015 р. на суму 1700,00 грн., у липні 2015 р. на суму 900,00 грн., у серпні 2015 р. на суму 11859,00 грн., у вересні 2015 р. на суму 1625,00 грн., у листопаді 2015 р. на суму 7184,00 грн. , у грудні 2015 р. на суму 1087,00 грн., що разом становить суму 24355,00 грн. /а.с.50 том 1/.

Відповідачем у справі, який у спірних відносинах виступає у якості субєкта владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 72 КАС України, не було надано будь-яких пояснень та документального обґрунтування щодо вищевказаних розбіжностей між даними акту перевірки та первинними документами бухгалтерського обліку позивача у справі, тому судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок стосовно того, що в акті перевірки контролюючим органом вказані недостовірні відомості щодо відображених у бухгалтерському обліку позивача даних про списання зерна з Дт.947 на Кт.271 рахунка.

При цьому необхідно зазначити, що з урахуванням письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, відображені в головній книзі позивача суми по Дт.947 та Кт.271 складаються не лише з вартості зерна, що зменшилось в процесі зберігання (норм природного убутку), а і з понаднормативних втрат у звязку із іншими причинами, про що свідчать акти на списання зерна та інвентаризаційні описи, в яких здійснено розрахунок норм природного убутку зерна /а.с.44, 51-68, том 1/.

Також судом встановлено, що у період лютий грудень 2015 р. природний убуток зерна складає 6274,00 грн., а понаднормативні втрати 16461,00 грн., природний убуток зерна із Кт.271 списаний на субрах.947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» рахунку 94 «Інших витрат операційної діяльності», а суми вартості зерна, в межах норм природного убутку, були включені ТОВ «Ніка» у націнку вартості готової продукції, задля покриття витрат платника податків.

Отже приймаючи до уваги вищенаведені фактичні обставини справи та враховуючи, що у разі, якщо сільськогосподарським підприємством відбувається списання нестач та/або псування готової продукції м'ясопереробки, напівфабрикатів і товарно-матеріальних цінностей, задіяних на етапах виробництва такої продукції і напівфабрикатів, у межах норм їх природного убутку та під час придбання (виготовлення) яких, суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, то сільськогосподарським підприємством податкові зобовязання з ПДВ не нараховуються, а податковий кредит не коригується за умови, що вартість таких товарів включається до вартості готової продукції, колегія суддів вважає, що з урахуванням часткового визнання позивачем встановленого під час перевірки порушення на суму 3292,00 грн. висновки контролюючого органу про заниження ТОВ «Ніка» податкових зобовязань з ПДВ за період листопад 2014 року грудень 2015 року внаслідок списання продукції рослинництва, викликаної її псуванням, на загальну суму 7671,00 грн. є необґрунтованими та безпідставними, а посилання відповідача у якості обґрунтування цього порушення на абзац 10 п.198.5 ст.198 ПК України є недоречними з урахуванням вимог щодо дії закону в часі з огляду на те, що пункт 198.5 статті 198 ПК України доповнено абзацом 10 згідно Законом України №909-VIII від 24.12.2015, а тому його дія не може розповсюджуватись на правовідносини, які мали місце у 2014-2015 рр..

Стосовно висновку податкового органу за результатами проведеної перевірки позивача про заниження ним податкових зобовязань з ПДВ внаслідок безоплатної передачі товарно-матеріальних цінностей за рахунок прибутку підприємства для потреб навчального закладу, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У судовому засіданні під час розгляду даної справи встановлено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ «Ніка» передавались товарно-матеріальні цінності (продукти харчування, будівельні матеріали, продукти переробки, паливно-мастильні матеріали тощо) на користь Нестерянської СР ОСОБА_4 ступенів, Нестерянської дитячої музичної школи та ДНЗ «Альонушка» без компенсації їх вартості, з урахуванням цих господарських операцій відповідачем у справі зроблено висновок про заниження позивачем податкових зобовязань з ПДВ протягом перевіряємого періоду на вартість списаної за рахунок прибутку матеріальних цінностей на суму 27988,17 грн., факт здійснення таких операцій та їх загальний розмір відображено у акті перевірки (сторінки 6-7 акту перевірки) та ці обставини не заперечувались сторонами під час розгляду справи

З матеріалів даної справи вбачається, що відповідно до наданої суду копії головної книги підприємства за 2015 рік позивачем: - по рах.281 «Продукти харчування» придбавались у роздрібній торгівлі та/або у субєктів господарювання, які не є платниками ПДВ, зокрема, овочі, цукор, чай тощо, на загальну суму 56431,95 грн; - по рах.205/1 «Будівельні матеріали» ТОВ «Ніка» придбавало цемент на суму 282,00 грн., монтажну піну на суму 254,00 грн., цемент на суму 95,00 грн. (без ПДВ) у ФОП ОСОБА_5, тротуарну плитку на загальну суму 4 500,00 грн. (без ПДВ) у ФОП ОСОБА_6 та саморізи на суму 70,00 грн. у ФОП ОСОБА_7 / а.с. .205-208 том 1/.

Крім вищезазначеного, позивачем у травні-червні 2015р. було придбано вікна металопластикові у ФОП ОСОБА_8 на загальну суму 25000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4166,66 грн., при цьому ТОВ «Ніка» не скористалось своїм правом на формування податкового кредиту з ПДВ, що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за травень-червень 2015 року / а.с. 106-113 том 1/.

За даними рах.201/3 «Вторинні матеріали» ТОВ «Ніка» придбано дрібні матеріали для ремонту на загальну суму 515,00 грн. (без ПДВ) у ФОП ОСОБА_9 (код НОМЕР_1), за даними рах.22 «МШП» придбавались за видатковою накладною №108989 від 15.05.2015р. компютерна техніка для музичної школи (ноутбук, акустична система, флеш память, проектор тощо) у ТОВ «Розетка.Уа» на загальну суму 21995,83 грн., в т.ч. ПДВ 3665,97 грн., але незважаючи на те, що товар було придбано у платника ПДВ, ТОВ «Ніка» не скористалось своїм правом на формування податкового кредиту з ПДВ, що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за травень-червень 2015 року.

Відповідно до даних рах.205/2 «Конструкції та деталі» позивачем було придбано насос К20/30 з електродвигуном в кількості 1 шт. вартість 8200,00 грн. (без ПДВ) у ФОП ОСОБА_10 (код НОМЕР_2), який ТОВ «Ніка» був переданий до комунального підприємства села.

При цьому необхідно зазначити, що вищезазначені фактичні обставини справи щодо придбання товарно-матеріальних цінностей та подальшу їх передачу певним навчальним закладам підтверджуються належними письмовими доказами, які були надані позивачем суду під час розгляду даної справи та відповідачу під час проведення перевірки /а.с.71- 128 том 1/.

Крім вищезазначеного судом під час розгляду справи також встановлено що протягом перевіряємого періоду позивачем також було передано для потреб харчування дітей у школі та дитсадку (контингент дітей КЗ «ДНЗ Оленка» становить: 2014-2015 н.р. 52 ос., 2015-2016 н.р. 57 ос., 2016-2017 н.р. 58 ос. /а.с.69 том 1/; КЗ «Нестеряінська СР ОСОБА_4 ступенів»: 2014-2015 н.р. 145 ос., 2015- 2016 н.р. 149 ос., 2016-2017 н.р. 161 / а.с. 70 том 1/) продукцію власного виробництва (рах.273 «Продукція переробки» та рах.271 «Продукція рослинництва») на загальну суму 12719,00 грн. та 900,00 грн. (відповідно ).

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи та підтверджені належними письмовими доказами, колегія суддів враховуючи, що ТОВ «Ніка» не заперечує наявність зі свого боку порушень п.198.5 ст.198 ПК України щодо не нарахування податкових зобовязань з ПДВ у звязку із передачею вищевказаним соціальним обєктам таких товарів, як паливно-мастильні матеріали, на суму 7052,00 грн., та приймаючи до уваги положення пп.197.1.24 п.197.1 ст.197 ПК України, колегія суддів вважає що оподаткування ПДВ операцій з передачі позивачем продукції власного виробництва на потреби харчування дітей у школу та дитсадок, які розташовані у сільській місцевості, суперечить вимогам чинного законодавства, а тому висновок податкового органу про заниження позивачем суми податкових зобовязань з ПДВ з безоплатно переданих товарно-матеріальних цінностей третім особам (навчальним закладам) на загальну суму 26192,00 грн. є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «Торгцентр-М», ТОВ «ТД «Главпостачання», протягом перевіряємого періоду колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що 22.06.2015р ТОВ «Торгцентр-М» складено рахунок-фактуру №2206231 для документального оформлення купівлі ТОВ «Ніка» брусу 50х150х4500 та дошки н/о 25мм на загальну суму 11704,50 грн., в т.ч. ПДВ 1950,75 грн. / а.с.228 зворотна сторона том 1/, також ТОВ «Торгцентр-М» складено видаткову накладну від 23.06.2015р. №2206231, податкову накладну від 23.06.2015р. №64 на суму ПДВ 1950,75 грн. /а.с.224-225 том 1/, транспортування товару придбаного у ТОВ «Торгцентр-М» здійснювалось власним автомобільним транспортом позивача, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля КАМАЗ (державний номер НОМЕР_3) від 24.06.2015р. /а.с.227 том 1/, факт отримання матеріальних цінностей від ТОВ «Торгцентр-М» водієм, який працював у позивача, підтверджується журналом видачі довіреностей /а.с.226 том 1/, оплата придбаних у ТОВ «Торгцентр-М» матеріальних цінностей на суму 11704,50 грн. підтверджується банківською випискою / а.с.228 том 1/.

Крім того, судом встановлено, що на підставі рахунків-фактур від 21.06.2016р. №2106232, від 06.04.2016р. №604231, від 12.01.2016р. №1201231, від 12.05.2016р. №1205231 позивачем було придбано у ТОВ «ТД «Главпостачання» товарно-матеріальні цінності, а саме: брус 50х50, брус 50х100х4,5, брус 100х100х4,5, дошка підлоги, дошка 25х150, дошка 30х150 /а.с.213 зворотна сторона, 217 зворотна сторона, 222 зворотна сторона, 232 зворотна сторонам том 1/, на підтвердження здійснення цих господарських операцій позивачем надано видаткові накладні від 21.06.2016р. №2106232, від 06.04.2016р. №604231, від 12.01.2016р.р №1201231, від 16.05.2016р. №1205231 /а.с.209, 214, 219, 229 том 1/, податкові накладні від 21.06.2016р. №65, від 06.04.2016р. №13, 12.01.2016р. №2, від 13.05.2016р. №21 /а.с.210, 215, 220, 230 том 1/, транспортування товару, придбаного у ТОВ «ТД «Главпостачання», здійснювалось власним автомобільним транспортом позивача, що підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля КАМАЗ, державний номер НОМЕР_3 /а.с.211, 216, 221, 231 том 1/, факт отримання матеріальних цінностей від ТОВ «ТД «Главпостачання» водієм, який працював у позивача, підтверджується відомостями журналу видачі довіреностей /а.с.212, 218, 223, 233 том 1/, оплата придбаних у ТОВ «ТД «Главпостачання» матеріальних цінностей підтверджується відповідними банківськими виписками /а.с.213, 217, 222, 232 том 1/.

При цьому на підтвердження транспортування товарів від контрагентів - ТОВ «Торгцентр-М» та ТОВ «ТД «Главпостачання», протягом перевіряємого періоду відповідно до наданих подорожніх листів, позивачем до матеріалів справи надано копію аркушів трудової книжки ОСОБА_11, який перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Ніка», є водієм позивача та безпосередньо здійснював перевезення придбаного позивачем товару у вищезазначених контрагентів.

Отже вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом у судовому засіданні під час розгляду даної справи, та підтверджені належними письмовими доказами дають можливість зробити висновок про те, що факт реальності господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ «Торгцентр-М» та ТОВ «ТД «Главпостачання», які на момент укладення та виконання господарських договорів з позивачем були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані як юридичні особи та платники податків, у тому числі ПДВ, протягом перевіряємого періоду підтверджується належними та допустимими доказами, які було надано позивачем суду під час судового розгляду даної адміністративної справи, а саме первинними документами за вищезазначеним правочинам, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обовязковість ведення яких передбачена нормами законодавства України і які у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є належними первинними документами на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік та фінансова звітність за господарськими операціями субєктів господарювання, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобовязань, та подальше використання отриманих позивачем за цим договором послуг у власній господарській діяльності, і на підставі яких у відповідний звітний період позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобовязання та податковий кредит.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що не можуть бути прийняті до уваги посилання податкового органу під час розгляду даної справи на відсутність товарно-транспортних накладних, яке свідчить на думку податкового органу про нереальність вчинених господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «Торгцентр-М» та ТОВ «ТД «Главпостачання», протягом перевіряємого періоду, оскільки товарно-транспортна накладна не є документом, який надає право на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідності до вимог податкового законодавства, а тому її наявність чи відсутність не може мати вплив на право платника податків сформувати податковий кредит з урахуванням податку на додану вартість по таким операціям, а під час розгляду справи встановлено, що транспортування придбаного у ТОВ «Торгцентр-М» та ТОВ «ТД «Главпостачання» товару здійснювалось позивачем власним автомобільним транспортом, надані позивачем на підтвердження цих обставин подорожні листи мають всі необхідні реквізити, у тому числі відмітку про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу, що передбачено нормами чинного законодавства, .

Не можуть також бути прийняті до уваги, у якості обґрунтування висновків податкового органу щодо нереальності здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Торгцентр-М» та ТОВ «ТД «Главпостачання», протягом перевіряємого періоду, посилання відповідача на висновки акту перевірки та наявність податкової інформації, відповідно до яких такі підприємства мають ознаки нереальності, оскільки відповідно до абз.5 п.86.7 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобовязання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобовязаннях, при цьому це стосується і податкових зобовязань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (послуг) покупець зобовязаний сплатити вартість товару (послуг) продавцю, до складу якої входить ПДВ, а продавець зобовязаний внести цю суму ПДВ до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуг) цього обовязку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару (послуг), який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обовязку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуг) ПДВ до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобовязані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розвязання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення чинного податкового законодавства, зокрема положення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1,п. 198.2,п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1., ст.. 200, п.201.1 ст. 201 ПК України, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави визначення обєкту оподаткування ПДВ та для формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагентів - ТОВ «Торгцентр-М» та ТОВ «ТД «Главпостачання», товарів (робіт, послуг) та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів та послуг, які позивачем було отримано від цих контрагентів, тому висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту з урахуванням даних господарських операцій є безпідставним.

Отже з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу податкових зобовязань №0001391400 від 26.12.2016р. та №0001381400 від 26.12.2016р. в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 196096,50 грн., які є предметом оскарження у даній справі, не відповідають вимогам ПК України, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування таких рішень субєкта владних повноважень.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та постановив обґрунтоване рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог у повному обсязі, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення постанову суду першої інстанції від 04.04.2017р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Пологівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2017р. у справі №808/325/17 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.. 212 КАС України.

Повний текст виготовлено 13.06.2017р.

Головуючий:А.О. Коршун

Суддя:В.Є. Чередниченко

Суддя:О.М. Панченко