Ухвала суду № 67306202, 19.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання:Лащенко Р.В.

За участю представників:

Позивача - Бондаренко О.М. (паспорт НОМЕР_1)

Відповідача - Лозова Г.В. ( довіреність від 24.03.2017 року № 703/10)

Третьої особи - Марчук Р.П. ( довіреність від 16.06.2017 року № 2)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 р.

у справі № 804/802/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика"

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Шихан"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" звернулось позовом визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.08.2016 № 0000181401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100, на суму 1 486 582, 50 грн., з яких за основним платежем 991 055, 00 грн., та за штрафними санкціями 495 527, 50 грн. Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення, на думку позивача, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки воно не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.08.2016 року № 0000181401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100, на суму 1 486 582, 50 грн., з яких за основним платежем 991 055, 00 грн., та за штрафними санкціями 495 527, 50 грн.

На рішення суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга від Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відповідно до якої просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи, в судовому засіданні, також заперечував проти апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає нормам діючого законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що на підставі Акту перевірки від 01.08.2016 року № 2278/04-61-14-01/39265179 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ПАПЕРОВА ФАБРИКА" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ " КП Шихан" за період з 01.02.2016 року по 30.04.2016 року Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі М.Дніпропетровська було винесено ТОВ "ПАПЕРОВА ФАБРИКА" податкове повідомлення-рішення № 0000181401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100, на суму 1 486 582,50 грн., з яких за основним платежем 991 055,00 грн., та за штрафними санкціями 495 527,50 грн.

За висновками Акту № 2278/04-61-14-01/39265179 ТОВ "ПАПЕРОВА ФАБРИКА" визначено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), п.5, п.6 p. III, п.4 p. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 991 055 грн., у т.ч.: за лютий 2016 року на загальну суму 333 333,33 грн.; за березень 2016 року на загальну суму 219 666,67 грн.; за квітень 2016 року на загальну суму 438 055,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення - рішення № 0000181401 від 17.08.2016 залишило без змін.

Суд першої інстанції перевіряючи спірне податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку, що відповідач при його прийнятті діяв протиправно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, відповідно до Договору купівлі-продажу № 1215 від 02.12.2015року ТОВ "КП Шихап" - Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю - ТОВ "ПАПЕРОВА ФАБРИКА" визначений цим Договором товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна, асортимент, номенклатура, а також строки поставки визначаються сторонами у видаткових накладних, що є невід'ємними частинами цього Договору. Товаром, що поставляється за цим договором є паперово-сировинний напівфабрикат.

За фактом передачі паперово-сировинного напівфабрикату ТОВ "КП Шихан" виписувало видаткові накладні на фактичну кількість переданого товару та за ціною, обумовленою договором.

Оплата покупцем ТОВ "ПАПЕРОВА ФАБРИКА") здійснювалася після отримання товару, тому у цілях податкового обліку податку на додану вартість підприємство продавець (ТОВ "КП Шихан") одночасно з випискою видаткових накладних згідно ст. 187.1. ПК України виписало податкові накладні, та зареєструвало їх в єдиному реєстрі податкових накладних згідно ст. 201.10 ПК України. Усі податкові накладні, які були виписані за даними операціями та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, надали право збільшити податковий кредит ТОВ "ПАПЕРОВА ФАБРИКА" згідно із ст. 198.1 ПК України та зменшити суму сплати податку на додану вартість у лютому, березні та квітні 2016 року.

Отже, фактичне виконання договору купівлі-продажу № 1215 від 02.12.2015 року підтверджується видатковими накладними про поставку товару у період з лютого по квітень 2016 року, податковими накладними, здійсненими розрахунками за Договором.

Предмет договору купівлі-продажу № 1215 від 02.12.15 р. та проведені на його підставі господарські операції є повністю сумісними з господарською діяльністю ТОВ "ПАПЕРОВА ФАБРИКА", зазначені господарські операції спричиняли реальні зміни майнового стану, викликали відповідні зміни в структурі активів та зобов'язань ТОВ "ПАПЕРОВА ФАБРИКА", як це передбачено нормами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а отже фактично відбувалися.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

З огляду на вищезазначене, формування платником податків податкового кредиту з ПДВ обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період;

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В свою чергу, частиною другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Отже, встановлені судом першої інстанції обставини в їх сукупності свідчать про товарність і реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Паперова фабрика» та ТОВ КП Шихан», а тому позивачем правомірно віднесено до податкового зобов'язання суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вказаних контрагентах.

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з доводами контролюючого органу про "можливі" порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача, оскільки такі висновки сформовані без урахування первинної документації платника податків, яка у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість формування податкового кредиту.

Так, згідно зі статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

При цьому, суд зазначає, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 27.01.2016р. № 21-5333а15.

Таким чином, виходячи з зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 р. у справі № 804/802/17 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 21.06.2017 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва