Ухвала суду № 67305459, 15.06.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6697/16

УХВАЛА

15 червня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Лопатюк Ю.А.

сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “ОСОБА_4 та кредит” ОСОБА_5, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії.

В судовому засіданні представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “ОСОБА_4 та кредит” заявив клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв’язку із пропуском строку звернення до суду.

Клопотання обґрунтовано наступним.

Інформація про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» у зв'язку з прийняттям Постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 р. № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» до категорії неплатоспромбжних» була розміщена на офіційних сайтах Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 18.09.2015 року, що підтверджується роздруківками з офіційних сайтів Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позивач звернувся до суду із позовом 05.12.2017 року, тобто після спливу строку звернення до адміністративного суду, визначеного у ст. 99 КАС України. Заява про поновлення строків позивачем не подавалась.

Отже, із вищезазначеного випливає, що ще на момент запровадження в АТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» тимчасової адміністрації 18.09.2015 р., позивач міг дізнатись про порушення, на його думку, прав, свобод чи інтересів. Відповідно, саме з дня розміщення вказаної інформації на офіційних сайтах зазначених установ розпочався перебіг строку звернення до суду.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача також просила прийняти до уваги, що у позивача в АТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» був наявний ще один банківський вклад «Вільні гроші» № 4332/00-13 від 30.04.2013 р. за яким позивач отримав відшкодування згідно ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 24.12.2015 року після введення процедури ліквідації. Вказане свідчить про обізнаність позивача щодо можливості отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Представник позивача заперечував проти заявленого клопотання, зазначивши, що позивачем строк визначений приписами ст. 99 КАС України не порушений, оскільки про порушення свого права позивач дізнався лише після отримання відповіді від ПАТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» датованої 05.08.2016 р.. Вказаний лист позивачем отримано приблизно на початку грудня 2016 року.

Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Виходячи з рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом як принципу здійснення правосуддя в адміністративних судах (п. 3 ст. 7 КАС України), правила ст. 99 КАС України поширюються і на звернення до адміністративного суду особи з позовом у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “ОСОБА_4 та кредит” ОСОБА_5 щодо не надання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інофрмації щодо виплати відшкодування у розмірі 200000,00 грн. (сума граничного розміру відшкодування) за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відносно ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за договором № 338/6-12 про банківський строковий вклад (депозит) "Класик" в іноземній валюті від 11.01.2012 року;

- зобов’язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “ОСОБА_4 та кредит” надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 200000,00 грн. (сума граничного розміру відшкодування) за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відносно ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за договором № 338/6-12 про банківський строковий вклад (депозит) "Класик" в іноземній валюті від 11.01.2012 року.

З адміністративним позовом , позивач звернувся 05.12.2016 року.

Як встановлено судом під час розгляду клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, у позивача по справі були наявні 2 банківських вклади у ПАТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит»:

- банківський строковий вклад (депозит) «Класик» в іноземній валюті № 338/6-12 від 11.01.2012 року;

- банківський вклад «Вільні гроші» № 4232/00-13 від 30.04.2013 року.

17 вересня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України за №612 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року за № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит», згідно з яким з 18 вересня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» призначено ОСОБА_6.

Постановою НБУ № 898 від 17.12.2015 року, відкликано банківську ліцензію та розпочата процедура ліквідації АТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит».

Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 18.12.2015 № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку» згідно з якими відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації АТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» строком з 18.12.2015 р. по 17.12.2017 р. призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку ОСОБА_6.

Інформація про ліквідацію Банку була розміщена 23 грудня 2015 року на офіційному сайті Фонду. Відомості про ліквідацію АТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» опубліковано у газеті «Голос України» (№242 (6242) від 23 грудня 2015 року).

Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 01.09.2016 № 1703 «Про зміну уповноваженої особи на ліквідацію та делегування повноважень ліквідатора АТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» відсторонено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» ОСОБА_6 з 4 вересня 2016 року, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговані всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит», визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_7 з 5 вересня 2016 року.

Вказані відомості є загальновідомими та містяться на офіційному веб-сайті Фонду.

26.07.2016 року позивач звернувся з заявою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “ОСОБА_4 та кредит” про визнання вкладником, повернення грошових коштів за договором і визнання кредитором АТ “ОСОБА_4 та кредит”.

05.08.2016 року АТ “ОСОБА_4 та кредит”надає відповідь позивачу за вих.. № 3-131100/9370, якою відмовляє у зв’язку з порушенням кримінальної справи щодо дій службових осіб відділення № 9 філії «Одеське РУ» АТ “ОСОБА_4 та кредит”.

Строк звернення до суду обчислюється, за загальним правилом, з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналась про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Вказана правова позиція висловлена ВСУ у справі № 6-2469цс16, яка відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов’язковою до виконання.

З огляду на вказане, дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов’язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Строк звернення до адміністративного суду – це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно – правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Приписами ч. 1 ст. 102 КАС України встановлено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Ключовою є фраза «з поважних причин» а отже, це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача тобто, якщо строк був пропущений з поважних причин це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Слід зазначити, що процесуальний Закон не дає визначення терміну «поважні причини». Між тим в Рішенні Верховного суду України від 13.09.2006 року по справі № 6-26370кс04 (№ в ЄДРСРУ 135558) вказане наступне: «Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим».

Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження (ОСОБА_8 адміністративного суду України від 19.05.2010 N 708/11/13-10).

Постановою Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 21-240а13 (№ в ЄДРСРУ 36171760) передбачено, що обставини, з якими сторона пов’язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом тільки у випадку, якщо заявлена вимога про застосування цих строків.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 100 КАС вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 5 грудня 2011 року (справа № 21-369а11(№ в ЄДРСРУ 20968416).

Необхідно вказати, що поновлення процесуальних строків на оскарження судових рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Ухвала ВАСУ від 29.09.2016 року по справі № 522/6069/14-а (№ в ЄДРСРУ 61821829).

З урахуванням вказаного слід зазначити, що у суду є «свобода розсуду» або дискреційні повноваження суду на поновлення процесуальних строків, адже за таких обставин лише суд вирішує яка причина є поважною і які докази можна приймати до уваги, разом з цим суд повинен обґрунтувати свою позицію відповідними доводами, а не лише зазначити «визнати поважними причини пропуску процесуальних строків» (Ухвала ВСУ від 26.01.06 справа № 6-7307кс04).

В свою чергу суд критично ставиться до доводів представника позивача щодо необізнаності позивача по справі про започаткування процедури банкрутства та необхідності звернення до банку в межах законодавчого строку з огляду на відкритість даної інформації в загальному доступі та відсутності обов’язку банку повідомляти кожному вкладнику цю інформацію (ст. 19 Конституції України).

Необхідність визнання обов’язковості практики Європейського Суду з прав людини законодавчо грунтується на нормах п. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 року, згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов’язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р., у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

З огляду на викладене суд застосовує прецедентну практику ЄСПЛ, зокрема, рішення «Каракуця проти України» в якому ЄСПЛ констатував відсутність порушення прав заявників, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції (доступ до суду), оскільки вони не виявили належної зацікавленості щодо своїх справ.

Із досліджених доказів, суд вбачає підстави для залишення адміністративного позову без розгляду у зв’язку із пропуском строку звернення до суду.

Відповідно п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Крім того, невирішення питання про можливість застосування строків звернення до суду може свідчити про порушення права на справедливий суд, закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Кажучі про принцип рівності сторін, Суд указує, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невігідне становищестосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 р. № 3932/02, § 22).

Саме для забезпечення дотримання цього принципу суд надав додатковий час представнику позивача ОСОБА_1 для надання належних та допустимих доказів (ст. 86 КАС України), які б підтвердили поважність пропуску строку звернення до суду.

Однак, в судовому засіданні ним не надано жодних доказів на вимогу суду. Зі слів представника позивача лист відмову від 05.08.2016 року він отримав на початку грудня 2016 року, оскільки перебував за кордоном.

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції є справа "Gradescolo S.R.L. проти Молдови".

У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов’язано з реалізацією права на справедливий суд.

Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Це питання регулюється національним законодавством, тлумачиться Верховним Судом України (справа № 6-239цс14 від 04.02.2015 р., справа № 6-738цс15 від 24.06.2015 р. та інші) та вказаними рішеннями Європейського Суду з прав людини.

З урахуванням сукупності викладених обставин, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника відповідача і залишити адміністративний позов без розгляду, у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Керуючись ст. ст. 99, 133, 160, 165 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача - задовольнити.

Адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “ОСОБА_4 та кредит” ОСОБА_7, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Суд також зазначає, що особа, позовна заява якої була залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання ухвали апеляційної скарги.

Суддя Потоцька Н.В.