Постанова № 67304945, 19.06.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2017 року Житомир справа № 806/1481/17

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токаревої М.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України про стягнення 19695,72 грн.,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 19 695,72 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач одноразову грошову (вихідну) допомогу при звільненні виплатив йому лише 03.03.2017 року, в той час як датою звільнення є 271.12.2016 року чим порушив норми трудового законодавства України.

Представник позивача надав до суду клопотання, у якому просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до суду не прибув, щодо причин неявки суд не повідомив про дату час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні за наявними у ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити, з огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Департаменті протидії наркозлочинності Національної поліції України, на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу у Житомирській області з обслуговуванням Волинської, Рівненської та Житомирської областей.

Наказом Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 27.12.2016 року №212 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу), вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції 19 років 04 місяці 00 днів.

При цьому, одноразову грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 було виплачено 03.03.2017 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою руху коштів по рахунку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас, питання проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015.

Статтею 77 вказаного Закону врегульовано питання звільнення зі служби в поліції.

Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції врегульовано ст.94 зазначеного Закону та постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".

Проте, зазначеними нормативними актами не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15, а тому суд критично оцінює заперечення відповідача щодо неможливості застосування трудового законодавства до даних правовідносин.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України зазначається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п.20 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановляння рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Встановлено, що у день звільнення позивачу не було виплачено всіх сум, що йому належать, зокрема не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні.

Оскільки на момент звільнення позивача та проведення із ним остаточного розрахунку була чинною і підлягала застосуванню постанова КМУ №393 від 17.07.1992р. "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", відтак, відповідач зобов'язаний був нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні.

Обчислення середньої заробітної плати, зокрема, у випадку вимушеного прогулу визначений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.

Відповідно до абз.3 п.2 даного Порядку в усіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (в т.ч. у випадку вимушеного прогулу) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню (пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999).

Середньоденний заробіток становить: 18203,60 (грошове забезпечення за жовтень-листопад 2016) поділити на 61 день (кількість днів у жовтні-листопаді 2016 ) дорівнює 298,42 грн.

Середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні становить: 298,42 грн. (середньоденний заробіток) помножити на 66 днів (час затримки розрахунку з грудня по день виплати одноразової грошової допомоги при звільненні - 03.03.2017) дорівнює 19695,72 грн.

Таким чином, вимога щодо стягнення з Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України на користь ОСОБА_1. компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 19695,72 грн. є обґрунтованою та її слід задовольнити.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період з 27.12.2016 по 03.03.2017 в розмірі 19695,72грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева