Ухвала суду № 67304354, 22.06.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 731/158/16-ц Провадження № 22-ц/795/1388/2017 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Моцьор О. В.

У Х В А Л А

22 червня 2017 року м. Чернігів

Суддя апеляційного суду Чернігівської області Губар В.С., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, визнання договору дарування недійсним, витребування майна та поділ спільного сумісного майна, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу та про поділ спільної сумісної власності подружжя,

встановив :

Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 28 лютого 2011 року по 15 квітня 2016 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 легковий автомобіль Renault Logan, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та конструктивні елементи, будівельні матеріали, обладнання, використані в процесі будівництва гаража, розташованого біля будинку АДРЕСА_1.

Залишено у власності ОСОБА_1 1/2 частку легкового автомобіля Renault Logan, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та 1/2 частку конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання, використаних в процесі будівництва гаража, розташованого біля будинку АДРЕСА_1.

Залишено у власності ОСОБА_2 1/2 частку легкового автомобіля Renault Logan, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 27 квітня 2017 року залишена без розгляду та повернута позивачеві.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку легкового автомобіля Renault Logan, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Після набрання рішенням законної сили вирішено зняти арешт, накладений ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2016 року на 1/2 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Після набрання рішенням законної сили вирішено зняти арешт, накладений ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2016 року шляхом заборони відчуження та проведення реєстраційних дій щодо легкового автомобіля марки «Renault Logan», 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1.

01 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою.

Проте, апеляційне провадження по цій справі не може бути відкрито, оскільки апелянтом не в повному розмірі сплачений судовий збір.

З поданої апеляційної скарги вбачається, що апелянтом ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю житлової квартири АДРЕСА_1; про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в частині дарування 1/2 части квартири; про визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; про витребування на його користь у ОСОБА_3 1/2 частки квартири АДРЕСА_1.

Позовні вимоги ОСОБА_1 з урахуванням їх збільшень 27 квітня 2017 року зводяться до встановлення факту, що він та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 28 лютого 2011 року по 15 квітня 2016 року; визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2: житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1, легкового автомобіля Renault Logan, 2009 року випуску; незавершене будівництво - гараж готовністю 96,2%, який розташований на земельній ділянці для будівництва індивідуальних гаражів по вул. Зарічній в смт. Варва Чернігівської області, площею 0,0026 га; визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в частині дарування 1/2 частки квартири; визнання за ним право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1; витребування на його користь у ОСОБА_3 1/2 частку зазначеної квартири; залишення у його власності 1/2 частки легкового автомобіля Renault Logan, 2009 року випуску; залишення у власності ОСОБА_2 1/2 частки вказаного легкового автомобіля; визнання за ним право власності на 1/2 частку незавершеного будівництва - гаража готовністю 96,2%, який розташований на земельній ділянці для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1, площею 0,0026 га, кадастровий номер НОМЕР_2; визнання за ним право власності на 1/2 частку земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1, площею 0,0026 га, кадастровий номер НОМЕР_2.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 складаються з двох вимог немайнового характеру та вимог майнового характеру на загальну суму 293679 грн.

Загальна сума майнових вимог складається з вартості квартири АДРЕСА_1 - 127328 грн. згідно договору дарування квартири від 15 квітня 2016 року (а.с. 220 Т.1), легкового автомобіля Renault Logan, 2009 року випуску, НОМЕР_1 - 143802 грн. згідно звіту про оцінку від 16 травня 2016 року (а.с. 93 Т.1), незавершеного будівництва - гаража готовністю 96,2%, який розташований на земельній ділянці для будівництва індивідуальних гаражів по вул. Зарічній в смт. Варва Чернігівської області 22549 грн. згідно висновку експерта № С-366 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 24 березня 2017 року (а.с. 206-214 Т.2)

Відповідно до ч.3 ст.2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Наведені норми процесуального права дозволяють сформулювати загальне правило: процесуальні дії мають вчинятися за нормами процесуального закону, чинними на момент вчинення цих дій.

Зазначене правило, закріплене і в статті 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, що однозначно розуміється як початок дії закону з моменту набрання ним чинності і припинення з утратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційний Суд України Рішенням від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 конкретизував зазначений принцип, указавши, що положення частини першої статті 58 Конституції України щодо «незворотності» дії законів та інших нормативно-правових актів необхідно розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

При цьому суд зазначив, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може передбачатися шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Для процесуального закону це означає, що діє в часі той процесуальний закон, на момент та час дії якого вчиняється процесуальна дія.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» розміри ставок судового збору визначаються з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, а не на день подання первісного процесуального документа (наприклад, позовної заяви, заяви про видачу судового наказу, заяви в порядку окремого провадження), що відповідає вимогам частини третьої статті 2 ЦПК. Це стосується, зокрема, випадків подання заяв про забезпечення позову, доказів, апеляційних, касаційних скарг.

Порядок оплати та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до п/п 1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" (в редакції чинній на час подання заяви про збільшення позовних вимог - 27 квітня 2017 року) - ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно п.п 2, 8 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру встановлювалась в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення апелянту необхідно сплатити 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року „Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року складає 1600 грн.

Загальна сума вимог майнового характеру складає 293679 грн. (127328 грн.+143802 грн. +22549 грн.), а 1% ціни позову складає - 2936 грн. 79 коп.

Враховуючи наведене, за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апелянту необхідно було сплатити 4638 грн. 47 коп. ((1600 грн.х0,4)х2-вимоги немайнового характеру)+(293679 грн.х1%-вимоги майнового характеру)х110%).

З квитанції, доданої до апеляційної скарги, вбачається, що апелянтом судовий збір сплачено в сумі 4086 грн. грн. 50 коп.

Враховуючи викладене, апелянту необхідно доплатити 551 грн. 97 коп. (4638 грн. 47 коп. - 4086 грн. 50 коп.) судового збору на наступний розрахунковий рахунок: 31210206780002, отримувач - УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030101, код ЄДРПОУ - 38054398, банк отримувача - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО: 853592, та надати апеляційному суду оригінал платіжного доручення чи квитанції про сплату судового збору.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху, надавши апелянту строк для усунення вище зазначених недоліків.

Керуючись ст.ст. 121, 297 ЦПК України, суддя

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, визнання договору дарування недійсним, витребування майна та поділ спільного сумісного майна, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу та про поділ спільної сумісної власності подружжя залишити без руху.

Запропонувати особі, що подає апеляційну скаргу, протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали надати апеляційному суду Чернігівської області оригінал квитанції або платіжного доручення про сплату судового збору.

Копію ухвали направити ОСОБА_1

Роз'яснити, що в разі невиконання вказаних вимог апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута.

СуддяВ. С. Губар