Ухвала суду № 67299037, 22.06.2017, Зміївський районний суд Харківської області

621/1130/17

1-кп/621/139/17

У Х В А Л А

22 червня 2017 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

в складі: головуючого Бібіка О.В.

за участю: секретаря судового засідання Кошевої А.А.

прокурора Лисокобилки А.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

представника потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221440000020 від 23.03.2017 року, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 365 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02.06.2017 року до суду із прокуратури Харківської області для судового розгляду надійшов обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№42017221440000020, відносно ОСОБА_1, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, а також розписка від підозрюваного про вручення йому копії обвинувального акту та реєстру матеріалів.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про призначення судового розгляду, так як обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України. Кримінальне провадження підсудне даному суду, судовий розгляд слід проводити у відкритому судовому засіданні із викликом обвинуваченого, потерпілого та повідомленням осіб, що беруть участь у цьому кримінальному провадженні.

Просив також продовжити заходи забезпечення кримінального провадження у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_1 обраного під час досудового слідства, посилаючись на те, що слідчим суддею встановлені достатні ризики для обрання саме такого запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти призначення судового розгляду кримінального провадження на підставі цього обвинувального акту. Вважав, що обвинувальний акт слід повернути прокурору, так як він складений з порушеннями процесуального права. Запобіжний захід, обраний відносно нього необхідно скасувати.

Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_3 зазначили, що обвинувальний акт слід повернути прокурору, так як він складений з порушеннями процесуального права . Зокрема, в реєстрі до обвинувального акту не зазначено, що такі процесуальні дії як: обрання запобіжного заходу, відсторонення від посади, повідомлення про підозру не містять відомостей про погодження їх з прокурором. Крім того, реєстр матеріалів не містить відомостей про повідомлення ОСОБА_1 про підозру.

В наданому до суду через канцелярію письмовому клопотанні захисник ОСОБА_6 вказує на необхідність повернення даного обвинувального акта прокурору через неконкретність формулювання обвинувачення.

Захисники заперечували проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та просили його скасувати.

Потерпілий ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_7 просили признакчити вказане кримінальне провадження до судового розгляду та визнати потерпілого ОСОБА_4 цивільним позивачем.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26.12.2003 року "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень", відповідальність за кваліфіковані види перевищення влади або службових повноважень настає лише за наявності всіх ознак злочину, передбачених ч. 1 ст. 365 КК ( 2341-14 ), і хоча б однієї кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 2 або ч. 3 зазначеної статті. При цьому необхідно мати на увазі, що перевищення влади або службових повноважень, супроводжуване насильством, застосуванням зброї або болісними й такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями (ч. 2 ст. 365 КК ( 2341-14 ), як правило, вже за змістом цих дій свідчить про заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадян.

У підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 КПК: зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки.

Таких фактів стороною захисту в підготовчому судовому засіданні не надано.

Щодо їх тверджень про підстави повернення обвинуального акту прокурору, то вони зачіпають принцип диспозитивності кримінального процесу і мають бути предметом розгляду на стадії оцінки доказів з точки зору їх допустимості.

Таким чином, обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 складений у відповідності з вимогамиКримінального процесуального кодексу Україниі поверненню прокурору не підлягає.

Провадження за обвинувальним актом підсудне цьому суду.

Підстав для закриття провадження чи його направлення прокурору для проведення досудового провадження немає.

Порушення вимогКПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 у судове засідання.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2ст.27 КПК України, відсутні.

Коло осіб, які беруть участь, у судовому розгляді є наступним: прокурор, потерпілий обвинувачений.

Що стосується продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді домашнього арешту, то суд виходить із наступного.

За ступенем суворості таких захід межує з позбавленням волі у значенні ст. 5 Конвенції. Зокрема у справі "Вітторіо і Луіджи Манчині проти Італії" ЄСПЛ зазначив, що і тримання під вартою у вязниці, і домашній арешт були для заявників позбавленням свободи, виходячи із розуміння пп. "с" п. 1 ст. 5 Конвенції.

Згідно з пункту 3 статті 5 Конвенції зі спливом певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для подальшого тримання такої особи під вартою. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані національними судами».

В справі «Тимошенко проти України», заява № 49872/11, від 30 квітня 2013 року ЄСПЛ зробив такі висновки: «…для того, щоб позбавлення свободи вважалося несвавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, самого факту, що цей захід застосовується згідно з національним законодавством, що відповідає вищезазначеним стандартам, ще недостатньо він також повинен бути необхідним за даних обставин (див. рішення у справах «Нештяк проти Словаччини» (<…>), заява № 65559/01, п. 74, від 27 лютого 2007 року, та «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, пп. 27-28, від 14 жовтня 2010 року)».

«…Суд наголошує на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи незалежно від того, наскільки коротким він є повинно бути переконливо доведено державними органами (див. рішення у справах «Белчев проти Болгарії» (Belchev v. Bulgaria), заява № 39270/98, п. 82, від 8 квітня 2004 року, та «Кастравет проти Молдови» (Castravet v. Moldova), заява № 23393/05, п. 33, від 13 березня 2007 року)».

Прокурором в судовому засіданні не наведено які саме триваючі ризики зумовлюють продовження обраного на досудовому слідстві відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ч. 1 ст. 179 КПК УКраїни, особисте зобовязання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобовязання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обовязки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України до обвинуваченого ОСОБА_1 слід застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов"язання із покладенням на нього обов"язків: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками у даному кримінальному провадженні;

5) носити електронний засіб контролю.

Згідно ч.1 ст.1177 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

Таким чином, відсутні правові підстави для визнання ГУ Національної поліції у Харківській област цивільним відповідачем у даному кримінальному провадженні

Керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Призначити у відкритому судовому засіданні судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_1, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221440000020 від 23.03.2017 року, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 365 КК України на 11-00 год. 03 липня 2017 року.

Прийняти до судового розгляду цивільний позов потерпілого ОСОБА_4, визнавши його цивільним позивачем у даному кримінальному провадженні, а обвинуваченого ОСОБА_1 - цивільним відповідачем.

У визнанні цивільним відповідачем ГУ Національної поліції у Харківській області - відмовити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді особистого зобов"язання з покладенням на нього обов"язків: 1) прибувати до суду, прокурора за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, а саме: АДРЕСА_1, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками у даному кримінальному провадженні; 5) носити електронний засіб контролю. Строк дії вказаного запобіжного заходу встановити на 60 днів до - 21 серпня 2017 року.

Контроль за виконанням ухвали в частині запобіжного заходу покласти на прокурора.

У судове засідання викликати обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_4, повідомити прокурора.

Ухвала суду оскарженню не підлягає. Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Суддя -