Ухвала суду № 67296061, 07.06.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1740/17 Справа № 203/4457/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Колесніченко О. В. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Посунся Н.Є., Баранніка О.П.,

при секретарі Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_2, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Юмін», товариство з обмеженою відповідальністю «Проско ресурси», товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмаш», товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Мінералс», про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

24 липня 2015 року публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 05 квітня 2012 року між ним та ТОВ «Юмін» було укладено кредитний договір №050412-КЛН, а також протягом строку його дії низку договорів про зміну його умов, відповідно до якого позичальник отримав кредитні кошти (в редакції кредитного договору від 19.12.2014 р.) в розмірі 291069,00 дол. США зі сплатою за користування кредитом (в редакції кредитного договору від 05.04.2012 р.) 11,5% річних, з кінцевим строком повернення коштів (в редакції кредитного договору від 19.12.2014 р.) не пізніше 20.06.2015 року. Кредитним договором також передбачена комісія (в редакції кредитного договору від 19.12.2014 р.) в сумі 6567,00 дол. США, кінцевий термін сплати якої - до 20.06.2015 року.

З метою забезпечення виконання боржником зобов'язань за кредитним договором банком було укладено наступні договори поруки:

-із товариством з обмеженою відповідальністю«Проско Ресурси» 19.12.2014 року було укладено договір №191214 про зміну договору поруки №190810-П/1 від 19.08.2010 року;

-із ОСОБА_2 19.12.2014 р. було укладено договір №191214 про зміну договору поруки №190810-П/2 від 19.08.2010 року;

-із товариством з обмеженою відповідальністю«Трансмаш» 19.12.2014 р. було укладено договір №191214 про зміну говору поруки №260111-П від 26.01.2011 року.

Позичальник належним чином умов кредитного договору №050412-КЛН не виконував, в зв'язку з чим, станом на 14.07.2015 року, утворилась заборгованість в розмірі 314287,97 дол. США та 836455,50 грн., а саме: 291068,63 дол. США - тіло кредиту; 23219,34 дол. США - відсотки за користування кредитом; 140505,26 грн. - комісія за управління кредитом; 632713,92 грн. - пеня за прострочення повернення тіла кредиту; 63236,32 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом. Тому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь зазначену заборгованість у розмірі 314287,97 дол. США та 836455,50 грн.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2016 року провадження у справі в частині вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмін», Товариства з обмеженою відповідальністю «Проско ресурси», Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Мінералс» закрито на підставі п. 1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, в подальшому вказані юридичні особи залучені третіми особами без самостійних вимог (а.с. 94-96 т.2).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2016 року позов задоволено частково, стягнуто на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №050412-КЛН від 05 квітня 2012 року з урахуванням внесених до нього змін, загальний розмір якої, станом на 14 липня 2015 року, складає 314287,97 долари США (еквівалентно за курсом НБУ на 14 липня 2015 року 7739398,85 грн.) та 836455,50 грн., з яких: 291068,63 долари США (еквівалентно 6392959,50 грн.) - тіло кредиту, 23219,34 долари США (еквівалентно 509983,85 грн.) - проценти за користування кредитом, 140505,26 грн. - комісія за управління кредитом, 632713,92 грн. - пеня за прострочення повернення тіла кредиту, 63236,32 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 755,16 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 05 квітня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та товариством з обмеженою відповідальністю «Юмін» було укладено кредитний договір №050412-КЛН, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кошти у вигляді відкриття відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 273000,00 дол. США з кінцевою датою повернення кредиту до 04.04.2015 року (а.с. 9-12 т.1).

Сторонами було погоджено додаток №1 до кредитного договору №050412-КЛН від 05.04.2012 року, яким визначено графік погашення кредиту (а.с. 13 т.1).

Відповідно до п. 2.5 кредитного договору №050412-КЛН, процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 11,5% річних.

Протягом строку дії зазначеного вище кредитного договору було укладено низку договорів про зміну його умов, а саме договори №200712 від 20.07.2012 року, №080213 від 08.02.2013 року, №191214 від 19.12.2014 року, №191214/1 від 19.12.2014 року (а.с. 14, 15, 16 т.1).

Зокрема, договором №191214 від 19.12.2014 року про зміну кредитного договору змінено п. 1.1., згідно якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 291069,00 дол. США, а позичальник зобов'язується повернути кредити згідно з графіком зниження ліміту кредитування, зазначеного в додатку №1 до цього договору, але в будь-якому разі не пізніше 20.06.2015 року та сплатити проценти за користування кредитами на умовах передбачених цим договором (а.с. 15-16 т.1).

Договором №191214/1 від 19.12.2014 року про зміну кредитного договору сторони погодили, що позичальник зобов'язаний сплатити одноразову комісію за управління кредитом, а саме: підготовку та аналіз документів, у розмірі еквівалентному 6567,00 дол. США, з кінцевим терміном погашення до 20.06.2015 року (п.1, а.с. 16 зворот т.1).

На виконання своїх зобов'язань за кредитним договором протягом строку його дії банк надав боржнику кредитні кошти в загальній сумі 457902,11 дол. США, чим виконав перед боржником зобов'язання, що підтверджується копіями меморіальних ордерів від 22.05.2012 року та від 31.12.2014 року (а.с. 17, 19 т.1).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №050412-КЛН від 05.04.2012 року діяв договір поруки №190810-П/2, укладений між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (кредитор), ОСОБА_2 (поручитель) та ТОВ «Юмін» (позичальник) 19.08.2010 року, з урахуванням договорів про зміну договору поруки №191214 від 19.12.2014 року та №141010 від 14.10.2010 року, №260111 від 26.01.2011 року, №190411 від 19.04.2011 року, №031111 від 03.11.2011 року, №231211 від 23.12.2011 року, №010312 від 01.03.2012 року, №270412 від 27.04.2012 року, №170812 від 17.08.2012 року, №271212 від 27.12.2012 року, №010313 від 01.03.2013 року, №310513 від 31.05.2013 року, №311013 від 31.10.2013 року, №191214 від 19.12.2014 року (а.с. 43-48, 50-55 т.1).

Згідно п.1.3. вказаного договору поруки, поручитель відповідає солідарно і в повному обсязі за зобов'язаннями боржника перед кредитором, що витікають з кредитного договору, а саме: у разі невиконання боржником взятих на себе зобов'язань, поручитель повинен повністю погасити наявну заборгованість, в тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж терміни, що і боржник (а.с. 42 т.1).

Пунктом 6.2 зазначеного договору поруки №190810-П/2 передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з моменту настання строку виконання зобов»язання за кредитним договором, не висуне вимоги до поручителя.

Відповідно до п. 1.3 договору №311013 від 31.10.2013 року про зміну договору поруки №190810-П/2 від 19 серпня 2010 року, ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_2 обумовлено строк договору поруки - 10 років; у пункті 6.2 зазначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в п. 1.3 цього договору (а.с. 51 зворот - 53 т.1).

Отже, сторонами погоджено строк дії поруки ОСОБА_2 тривалістю 10 років з часу укладення договору №311013 від 31.10.2013 року про зміну договору поруки №190810-П/2 від 19 серпня 2010 року, тобто до 31.10.2023 року.

Колегія звертає увагу, що апелянтом не заявлено про оспорювання, на час розгляду справи апеляційним судом, у передбаченому діючим законодавством порядку, договору поруки №190810-П/2 від 19 серпня 2010 року або договорів про внесення змін до нього.

В зв'язку з невиконанням належним чином ТОВ «Юмін» умов кредитного договору №050412-КЛН від 05.04.2012 року з повернення кредитних коштів, станом на 14.07.2015 року, утворилась заборгованість, яка складає 314287,97 дол. США та 836455,50 грн., а саме: 291068,63 дол. США - тіло кредиту, 23219,34 дол. США - відсотки за користування кредитом, 140505,26 грн. - комісія за управління кредитом, 632713,92 грн. - пеня за прострочення повернення тіла кредиту, 63236,32 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Так, згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши у повному обсязі фактичні обставини справи, місцевий суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2, як поручителя, заборгованості за кредитним договором №050412-КЛН від 05 квітня 2012 року, яка утворилась станом на 14 липня 2015 року, в загальному розмірі 314287,97 долари США (еквівалентно за курсом НБУ на 14 липня 2015 року 7739398,85 грн.) та 836455,50 грн., з яких: 291068,63 долари США (еквівалентно 6392959,50 грн.) - тіло кредиту, 23219,34 долари США (еквівалентно 509983,85 грн.) - проценти за користування кредитом, 140505,26 грн. - комісія за управління кредитом, 632713,92 грн. - пеня за прострочення повернення тіла кредиту, 63236,32 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом. Розмір такої заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, який відповідає умовам зазначених вище договорів та не суперечить вимогам діючого законодавства. (а.с. 21-22 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, після ухвалення оскаржуваного рішення, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року у справі №904/7904/16, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 року, стягнуто солідарно з ТОВ «ЮМІН», ТОВ «Проско Ресурси», ТОВ «Юкрейн Мінералс» на користь ПАТ "Банк Кредит Дніпро" заборгованість за тим самим кредитним договором, що сформувалась станом на 01.08.2016 року, у розмірі 291068,63 дол. США - тіло кредиту, 43268,81 дол. США - процентів за користування кредитом, 6389,07 дол. США - комісія за управління кредитом, 111617,29 грн. - пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, вирішено питання щодо розподілу содових витрат (а.с. 175 - 203 т.2).

Розміри стягнутої заборгованості рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року у справі №904/7904/16 та оскаржуваним рішенням не є тотожними у зв»язку із заявленням позовних вимог про стягнення заборгованості, що сформувалась за різні періоди часу.

Колегія звертає увагу, що заборгованість за вказаним вище кредитним договором, на час винесення оскаржуваного рішення, не погашена, що стверджується представленим позивачем розрахунком заборгованості, копіями постанов державних виконавців про відкриття виконавчих проваджень, закінчення виконавчих проваджень без виконання та повернення виконавчого документу на а.с. 227 - 255 у т. 2, а також визнано представниками сторін у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Доводи апелянта про те, що порука ОСОБА_2 є припиненою, не знайшли свого підтвердження, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності ч.4 ст.559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення ч.4 ст.559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення ч.4 ст.559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення ч.4 ст 559 ЦК України).

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що пунктом 6.2 вказаного договору поруки №190810-П/2 було передбачено, що порука діє протягом трьох років з моменту настання строку виконання зобов»язання за кредитним договором, а, згідно пункті 1.3, 6.2 договору №311013 від 31.10.2013 року про зміну договору поруки №190810-П/2 від 19 серпня 2010 року, сторонами погоджено строк дії поруки ОСОБА_2 тривалістю десять років з часу укладення договору №311013 від 31.10.2013 року про зміну договору поруки №190810-П/2 від 19 серпня 2010 року, тобто до 31.10.2023 року; встановивши, що з позовом, у справі яка розглядається, банк звернувся до суду 24.07.2015 року, що стверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на а.с. 2 у т. 1., - колегія дійшла висновку, про відсутність підстав для визнання поруки припиненою.

Доводи апеляційної скарги про те, що порука припинена у травні-червні 2015 року у зв»язку зі спливом шестимісячного строку, який передбачено ч. 4 ст. 559 ЦПК України, оскільки заборгованість за кредитним договором перед банком наявна з грудня 2014 року, - є безпідставними та не спростовують наведених висновків суду, оскільки договором поруки встановлено інший строк дії поруки, про що зазначено вище.

Про наявність підстав для визнання поруки припиненою, що передбачені частинами 1 - 3 ст. 559 ЦК України, ОСОБА_2 не заявлено, що стверджується змістом апеляційної скарги, письмових та усних пояснень представника апелянта.

Крім того, доводи апелянта про неотримання ним письмової вимоги-повідомлення банку від 10.04.2015 року за вих. №6/21-2463/3 про стягнення заборгованості, в якій встановлено строк її погашення протягом 30 днів (а.с. 56, 57 т.1), - не спростовують правильність висновків суду про те, що порука поручителя ОСОБА_2 не припинена; пред'явлення позову до суду про стягнення заборгованості є фактом пред'явлення вимоги до поручителя.

Колегія звертає увагу, що договір поруки №190810-П/2 від 19 серпня 2010 року або договори про внесення змін до нього, на час розгляду справи апеляційним судом, недійсними повністю або частково не визнані, що стверджується змістом апеляційної скарги, поясненнями учасників процесу у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Колегія наголошує, що апеляційна скарга не містить доводів щодо строків позовної давності; суд апеляційної інстанції розглядає дану справу у межах змісту апеляційної скарги, відповідно до ст. 303 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи правильне застосування місцевим судом вимог ст. 88 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий

Судді