Рішення № 67289837, 20.06.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №2-884/10 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.

Категорія 27 Доповідач Борисюк Р. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 березня 2017 року,

встановила:

У січні 2010 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - Банк) звернулось з даним позовом, в якому після уточнення позовних вимог просило стягнути на його користь з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 07.08.2008 № 308-Ф/08, яка складається із: - 11365,99 доларів США заборгованості за кредитом; - 12356,88 доларів США заборгованості з процентів; - 326460 грн. 43 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту; - 274124 грн. 05 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів; - 13561 грн. 39 коп. щомісячної комісії, а також 3785 грн. 50 коп. штрафу відповідно до пункту 4.2 договору застави (транспортного засобу) від 07 серпня 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог Банк зазначав, що 07 серпня 2008 року між ними було укладено кредитний договір № 308-Ф/08, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 12204,00 доларів США на строк з 07 серпня 2009 року по 05 серпня 2011 року або на строк, визначений рішенням Банку у передбачених договором випадках. Відповідач отримала від Банку кредит у розмірі 12204,00 доларів США, що підтверджується випискою(особовим рахунком) з 07.08.2008 по 08.08.2008 (а.с.53).

Між тим, зобов'язань з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії за обслуговування кредиту ОСОБА_2 належним чином не виконала, що підтверджується відомостями нарахування відсотків та пені за період з 07.08.2008 по 06.11.2009 (а.с.51 - 52), розрахунком заборгованості (а.с.128 - 132) та виписками (особовими рахунками) з 06.11.2009 по 16.09.2016 (а.с.133 - 142), з яких випливає, що вона станом на 16.09.2016 має перед Банком заборгованість за кредитним договором від 07.08.2008 № 308-Ф/08.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором від 07.08.2008 № 308-Ф/08, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 11365,99 доларів США, простроченої заборгованості з процентів у розмірі 12356,88доларів США, пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 32646 грн. 04 коп., пені за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 27412 грн. 41 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укргазбанк» штраф у розмірі 3785 грн. 50 коп. відповідно до пункту 4.2 договору застави (транспортного засобу) від 07 серпня 2008 року. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ПАТ «Укргазбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення щомісячної комісії, застосування позовної давності до частини позовних вимог, а також про зменшення розміру пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Посилається на те, що суд при ухваленні рішення неповною мірою зясував обставини, що мають значення для справи, зробив невідповідні висновки, порушивши норми матеріального та процесуального права. Також суд при ухваленні оскаржуваного рішення зробив неправильні висновки щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення щомісячної комісії, неправильно застосував позовну давність до даних вимог, та неправомірно зменшив розмір неустойки, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованихКонституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У звязку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина першастатті 213 ЦПК).

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договір та інші правочини.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 (Позичальник) та Банком укладено кредитний договір від 07 серпня 2008 р року № 308-Ф/08, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 12 204,00 доларів США на строк з 07 серпня 2009 року по 05 серпня 2011 року або на строк, визначений рішенням Банку у передбачених договором випадках (зокрема, у разі неналежного виконання Позичальником зобов'язань з повернення кредиту, сплати процентів та комісії за обслуговування кредиту), зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 7,7% річних на перший рік кредитування, а починаючи з 07.08.2009 - 14,00% річних на подальші роки кредитування, щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 0,1% від суми кредиту, що становить 12,20 доларів США, оплата якої здійснюється щомісячно у національній валюті України за курсом НБУ на дату нарахування комісійної винагороди.

Позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту щомісячно з 1-го по 10-те число кожного місяця у розмірі, не меншому 1/36 від розміру кредиту, що становить 339,00 доларів США, щомісячно не пізніше 10-го числа сплачувати комісію за обслуговування кредиту, у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої договором, підвищеної на 1,00%, за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом сплатити Банку пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості, але в межах строку позовної давності (том 1 а. с. 43 - 46).

ОСОБА_2 отримала від Банку кредит у розмірі 12 204,00 доларів США, що нею не заперечується та підтверджується випискою(особовим рахунком) з 07.08.2008 по 08.08.2008 (том 1 а. с. 53).

Також встановлено судом, що зобов'язань з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії за обслуговування кредиту відповідач належним чином не виконала, що нею не заперечується та підтверджується відомостями нарахування відсотків та пені за період з 07.08.2008 по 06.11.2009 (том 1 а.с.51 - 52), розрахунком заборгованості (том 1 а.с. 128 - 132) та виписками (особовими рахунками) з 06.11.2009 по 16.09.2016 (том 1 а.с. 133 - 142).

Згідно вказаних документів, ОСОБА_2 станом на 16 вересня 2016 року має перед Банком заборгованість за кредитним договором, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 11 365,99 доларів США, простроченої заборгованості з процентів у розмірі 12 356,88доларів США, пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 326 460,43 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 274 124,05 грн., щомісячної комісії у розмірі 13 561,39 грн.

Відповідач не подала доказів того, що наданий Банком розрахунок розміру її заборгованості є неправильним.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виникнення між сторонами правовідносин згідно договору кредиту.

Кредитним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Згідно положень статті 599 ЦК України зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК Українизобов'язання повинно виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до договору.

Судом встановлено, що Банк свої зобов"язання за Договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509,526,1054 ЦК України, відповідачем зобов"язання за вказаним договором не виконано.

Статтями625,629 ЦК Українипередбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, пеня нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобовязання не буде виконано.

За положеннями статей 258, 266 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми дванадцятьма місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається з дня (місяця), яз якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Статтями256та257 Цивільного кодексу Українивстановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою, пунктом 1 частини другоїстатті 258 Цивільного кодексу Українивизначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини першоїстатті 259 Цивільного процесуального кодексу Українищо позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з пунктом 5.8 кредитного договору від 07.08.2008 р. № 308-Ф/08 визначено, що позовна давність за ним встановлюється у три роки, у тому числі за вимогою щодо сплати пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту.

Частиною першоюстатті 261 Цивільного процесуального кодексу Українипередбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами першою та третьоюстатті 264 Цивільного кодексу Українивстановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Частинами четвертою та п'ятоюстатті 267 Цивільного кодексу Українивизначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Встановлено, що відповідач подала заяву про застосування строку позовної давності.

Судом також встановлено, що Банк звернувся до суду із позовною заявою у січні 2010 року, заяву про збільшення позовних вимог подав 13 жовтня 2016 року.

Таким чином, приймаючи до уваги положення пункту 5.8 кредитного договору щодо строків позовної давності та вимоги Закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким і погоджується колегія суддів, про необхідність застосування до позовних вимог про стягнення із відповідача на користь Банку заборгованості з процентів, пені за несвоєчасне погашення кредиту, пені за несвоєчасне погашення процентів у межах позовної давності терміном у три роки.

Таку правову позицію і висловив Верховний Суд України у постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14.

Враховуючи, що розмір суми пені значно перевищує розмір загальної заборгованості, а також відсутність доказів щодо спричинення Банку значних збитків або іншої шкоди внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо можливості зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню на користь Банку. Тому в цій частині доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

У той же час, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо безпідставної відмови судом першої інстанції у стягненні комісії в розмірі 13561 грн. 39 коп. за кредитним договором.

Так, згідно пункту 1.3 кредитного договору позичальник зобовязується сплачувати комісію за обслуговування кредиту - 0,1% від суми кредиту, що становить 12,20 доларів США, оплата якої здійснюється щомісячно у національній валюті України за курсом НБУ на дату нарахування комісійної винагороди.

Банком надано розрахунок заборгованості по комісії (том 1 а.с. 245-246), що складає 13561 грн. 39 коп., який не спростований відповідачем.

З огляду на вище зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою, рішеннясуду першої інстанції в частині вирішення питання щодо стягнення комісії за кредитним договором ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак з підстав, передбачених п. 4 ч. 1ст. 309 ЦПК Українипідлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. В іншій частині підстав для скасування рішення суду не убачається.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У звязку із ухваленням колегією суддів рішення про часткове задоволення апеляційної скарги та позовних вимог, судове рішення в частині вирішення питання судових витрат підлягає зміні. Розмір судових витрат, які стягуються із відповідача на користь позивача повинні бути збільшені пропорційно до задоволених позовних вимог з 10266 грн. 67 коп. до 15956 грн. 52 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" задовольнити частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 березня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості по комісії скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнути із ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (код ЄДРПОУ № 23697280) заборгованість по комісії за кредитним договором № 308-Ф/08 від 07 серпня 2008 року станом на 16 вересня 2016 року у розмірі 13561 грн. 39 коп.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 березня 2017 року в частині стягнення судових витрат змінити збільшивши розмір їх стягнення з 10266 грн. 67 коп. до 15956 грн. 52 коп.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: