Ухвала суду № 67284974, 19.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівКравець В.А., Мазурик О.Ф.при секретаріГоін В.С.,за участю позивача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про вселення та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року частково задоволено заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1. /а.с. 45-47/

№ справи 754/13350/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/5553/ /2017Головуючий у суді першої інстанції: Галась І.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість. Вказував на те, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали квартира не належала відповідачу на праві власності, тому відповідно до вимог ст. 152 ЦПК України суд не мав законних підстав для накладення на неї арешту у порядку забезпечення позову. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.01,2017р. №78858057 власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_9, який придбав вищевказану квартиру за договором купівлі-продажу від 25.01.2017р. №273 у відповідача, котрий в свою чергу отримав право власності на цю квартиру в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки (квартиру) за договором іпотеки від 05.02.2007р. Зазначав про те, що наклавши арешт на квартиру, яка належить особі, котра не є відповідачем по справі, суд допустив порушення вимог ст. 152 ЦПК України та не взяв до уваги інтереси особи, яка не є учасником судового процесу. Також зазначав, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування в чому саме полягає загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого судового рішення, та яким чином застосований спосіб забезпечення позову гарантує виконання рішення суду, оскільки позов був поданий з вимогою вселення в квартиру та усунення перешкод в користуванні квартирою, тоді як забезпечення позову полягає в арешті квартири, що вказує не співмірність та невідповідність вибраного місцевим судом виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив ухвалу суду скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, який з'явився у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала залишенню без змін на підставі наступного.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, суд першої інстанції вірно керувався нормами ч. 3 ст. 151 ЦПК України про те, що забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та роз'ясненнями, викладеними у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 р.

Дослідивши матеріали справи, в частині, що стосується клопотання, долучену до заяви позивача копію свідоцтва про право власності на житло від 13 травня 1994 року, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, рішення апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2014 року, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що заявлена вимога щодо забезпечення позову підлягає задоволенню в частині щодо накладення арешту на спірну квартиру, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, в решті вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.

Доводи апеляційної скарги, щодо не взяття до уваги інтересів власника квартири, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вимоги позову стосуються вселення та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою, вимоги про оспорення власності відсутні.

Крім того, апеляційна скарга подана фактично в інтересах іншої особи - ОСОБА_9, яка не бере участі у справі, і не оскаржує забезпечення позову.

Крім того, зважаючи на витяг, наданий апелянтом / а.с.56/ власником спірної квартири є ОСОБА_9, вимоги заяви про забезпечення позову щодо накладення арешту на спірну квартиру, прямо пов'язані з вимогами та обставинами, викладеними у позові, оскільки позивач ОСОБА_5 вважає, що його було незаконно позбавлено доступу до квартири, що належить йому на праві власності, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого рішення про те, що невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на квартиру, може в подальшому утруднити виконання рішення суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року - відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: