Постанова № 67284799, 20.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Справа № 904/11192/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Корсака В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 21.03.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/11192/16Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Комунальник"простягнення 3349206,36грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Остапенко В.М. (довіреність №14-66 від 14.04.2017) Коніщук А.В. (довіреність №137 від 19.06.2017)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ніколенко М.О.) від 18.01.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Сизько І.А., судді: Кузнецова І.Л., Джихур О.В.) від 21.03.2017, у справі №904/11192/16 позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Комунальник" (далі КП "Комунальник") на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі ПАТ "НАК "Нафтогаз України") 2336058,61грн основного боргу, 350000,00грн пені, 398694,06грн інфляційних втрат, 86997,64грн 3% річних та 50238,10грн витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти в частині зменшення розміру пені на 177456,05грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.525, 549-552 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.233 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.4, 42, 43, п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з огляду на таке.

В грудні 2016 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до КП "Комунальник" про стягнення 3349206,36грн, з яких: 2336058,61грн основного боргу, 527456,05грн пені, 398694,06грн інфляційних втрат та 86997,64грн 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 №1491/15-БО-3 щодо своєчасного та повного розрахунку за переданий газ.

Судами встановлено таке.

31.12.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Комунальник" (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №1491/15-БО-3, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти за оплатити цей природний газ (надалі газ), на умовах договору (п.1.1. договору).

За умовами п.1.2. договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (надалі - споживачам покупця).

В п.2.1. договору сторони узгодили, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 487,8тис.куб.м.

За п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно п.3.4. договору, в редакції додаткової угоди №9 від 22.10.2015, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; продавець не пізніше 8-го числа повертає покупцеві та газорозподільному/газовидобувному/газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта; акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. У разі, якщо покупець не надає або несвоєчасно надає продавцю акти приймання-передачі природного газу, обсяги фактичного використання газу встановлюються відповідно до даних газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства, а вартість газу розраховується продавцем відповідно до умов, зазначених в пункті 5.2. У разі, якщо при складанні /підписанні акта приймання-передачі природного газу у сторін виникають розбіжності щодо вартості газу, переданого за договором, сторони врегульовують спірні питання відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання сторонами розбіжностей, обсяги використання встановлюються відповідно до даних газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства, а вартість газу розраховується продавцем відповідно до умов, зазначених в пункті 5.2.

Ціна за 1000куб.м газу, всього з ПДВ, становить 7661,64грн (п. 5.2 договору).

В п.6.1. договору сторонами погоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.7.2. договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1. договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості; у разі невиконання покупцем умов п.6.1. договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У п.9.3. договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю 5 років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 договору).

Протягом договірного періоду сторони вносили зміни до договору в частині ціни газу (з визначенням ціни помісячно), порядку та умов проведення розрахунків, інших умов, порядку та умов передачі газу, банківських реквізитів продавця, про що укладали додаткові угоди №1 від 10.02.2015, №2 від 10.03.2015, №3 від 07.04.2015, №4 від 14.05.2015, №5 від 30.06.2015, №6 від 29.07.2015, №7 від 30.07.2015, №8 від 12.10.2015, №9 від 22.10.2015, №10 від 02.11.2015, №11 від 25.11.2015 (а.с.20-30).

На виконання умов договору позивач протягом січня-грудня 2015 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2362805,61грн, про що сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу.

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, в сумі 26747,00грн, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 2336058,61грн, що підтверджується довідками бухгалтерії позивача по операціям за рахунком КП "Комунальник", не заперечується відповідачем.

Частково задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань зі своєчасного та повного розрахунку за поставлений газ, перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення сум, зазначили про обґрунтованість вимог про стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних та пені. Разом з тим, реалізуючи право, надане нормами ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 177456,05грн.

Касаційний суд враховує, що судові акти у справі оскаржуються виключно в частині зменшення розміру пені, та вважає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи таке рішення, не порушили норм чинного законодавства, з огляду на таке.

Частиною 3 ст.551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст.233 ГК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду; оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цих санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суди попередніх інстанції встановили, що: відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки за п.1.2. договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями; відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво та постачання споживачам теплової енергії; прострочення зобов'язання виникло внаслідок відсутності коштів та неприбутковості підприємства; основною причиною порушення зобов'язання відповідачем є неналежне фінансування закладів та бюджетних установ із загального та спеціального фондів бюджету.

Суди врахували наданий відповідачем графік погашення заборгованості за всіма наявними у нього з позивачем договорами, з визначеними сумами обов'язкових оплат, який виконується, що підтверджується наданими до справи платіжними дорученнями; із зазначеним графіком погашення заборгованості погодився позивач у листі від 14.11.2016 №26-7848/1.8-16.

З огляду на викладене, оцінивши як винятковий випадок причини несвоєчасного виконання зобов'язання, вжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язання, розмір стягуваної пені (527456,05грн), значимість підприємства відповідача для смт. Магдалинівка та врахувавши інтереси обох сторін, суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про можливість часткового задоволення клопотання відповідача і зменшення пені на 177456,05грн (33,65%), а не на 100% як просив відповідач.

Водночас, судами враховано, що позивачем не надано належних, у розумінні статей 32, 34, 36 ГПК України, доказів отримання збитків, понесених ним втрат в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу, які б не могли компенсуватися стягнутими сумами інфляційних втрат, трьох процентів річних та пенею.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про зменшення нарахованої відповідачеві пені ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів ст.ст.1115, 1117 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди першої та апеляційної інстанцій не припустились порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі №904/11192/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді О.Поляк

В.Корсак