Постанова № 67284679, 01.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2017 р. Справа№ 910/4805/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Бондарчук І.П. посвідчення № 026128 від 13.05.2014;

від відповідачів: 1. не з'явився;

2. не з'явився;

3. Литвинов Д.О., Бугайчук В.І. - представники, дов. б/н від 15.03.2017;

Кудряшов О.Ю. - представник, дов. б/н від 05.10.2016;

від третіх осіб: 1. Титикало Р.С. - посв. № КВ2845 від 27.01.2015;

2. не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016

у справі № 910/4805/16 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва

до 1. Київської міської ради;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Віліма-95";

3. Товариства з обмеженою відповідальністю „БЦ Діамант Хол";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Сервіс-М"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та державного акту на право власності

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Заступник прокурора міста Києва з позовом до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю „Віліма-95" та Товариства з обмеженою відповідальністю „БЦ Діамант Хол" про: - визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 06.10.2011 № 337/6553 „Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю „Віліма-95" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу на вул. Круглоуніверситетська, 2/1 у Печерському районі м. Києва"; --визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0150 га (кадастровий номер 8000000000:76:034:0009), укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Віліма-95", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрований в реєстрі 16.12.2011 за № 584; -- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0150 га (кадастровий номер 8000000000:76:034:0009), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Віліма-95" та Товариством з обмеженою відповідальністю „БЦ Діамант Хол", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О.Р. та зареєстрований в реєстрі 28.08.2012 за № 1987; - визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0150 га на вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у Печерському районі м. Києва, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю „Віліма-95" з відміткою про перехід права власності до товариства з обмеженою відповідальністю „БЦ Діамант Хол" з відміткою про перехід права власності до Товариства з обмеженою відповідальністю „БЦ Діамант Хол", який зареєстровано у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку 09.11.2012 за № 02-8-00365.

Рішенням від 25.04.2016 Господарський суд міста Києва у задоволенні позову відмовив повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.08.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 скасовано, справу № 910/4805/16 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою від 04.10.2016 Господарський суд міста Києва залучив до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Сервіс-М".

Рішенням від 20.10.2016 Господарський суд міста Києва у задоволенні позову відмовив повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/4805/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/4805/16 прийнято до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.03.2017 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

21.03.2017 у судовому засіданні представником третьої особи подано клопотання про вихід за межі позовних вимог на підставі ст. 83 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 заяву Заступника прокурора міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/4805/16 задоволено частково; заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю „БЦ Діамант Хол" (01024, м. Київ, вулиця Круглоуніверситетська, будинок 2/1, ідентифікаційний код 37954880) та особам, з якими укладено договори про здійснення будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,0150 га по вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у Печерському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:76:034:0009), вчиняти дії стосовно відчудження чи іншого розпорядження зазначеною земельною ділянкою; в іншій частині заяви відмовлено.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/4805/16 відкладено на 06.04.2017.

03.04.2017 представником третьої особи через відділ канцелярії суду подано клопотання про вихід суду за межі позовних вимог (уточнене), відповідно до якого просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/4805/16 повністю та задовольнити повністю позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва; вийти за межі позовних вимог та витребувати від третього відповідача земельну ділянку площею 0,0150га, що розташована на вул. Круглоуніверситетська, 2/1 у Печерському районі міста Києва у власність Київської міської ради.

На підставі ст.ст. 27, 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 залучено до участі у справі № 910/4805/16 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); розгляд справи № 910/4805/16 відкладено на 25.04.2017.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, судове засідання, призначене на 25.04.2017, не відбулося.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/4805/16 призначено на 01.06.2017.

У судовому засіданні 01.06.2017 прокурор просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/4805/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представники третього відповідача у судовому засіданні 01.06.2017 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник третьої особи-1 у судовому засіданні надав додаткові пояснення по суті спору.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, враховуючи письмові пояснення у справі, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Київської міської ради № 337/6553 від 06.10.2011 затверджено проект землеустрою відведення земельної ділянки, погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, затверджено її вартість та вирішено продати Товариству з обмеженою відповідальністю «Віліма-95» земельну ділянку площею 0,0150 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу на вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у Печерському районі м. Києва.

На виконання вищезазначеного рішення, 16.12.2011 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віліма-95» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 2/1 у Печерському районі міста Києва, площею 0,0150 га, кадастровий номер 8000000000:76:034:0009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 16.12.2011 та зареєстрований в реєстрі за № 584.

12.07.2012 на підставі рішення Київської міської ради № 337/6553 від 06.10.2011 та договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 16.12.2011р. № 584 Головним управлінням земельних ресурсів Київради (Київської міської державної адміністрації) видано державний акт серії ЯЖ № 049615 на право власності на земельну ділянку площею 0,0150 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу, що розташована по вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у Печерському районі м. Києва. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02-8-00357.

У подальшому, 28.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віліма-95» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЦ Діамант Хол» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно умов п. 1, 3, 4 якого представник продавця продав, а представник покупця купив належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0150 га, кадастровий номер 8000000000:76:034:0009, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 2/1 у Печерському районі міста Києва. Цільове призначення земельної ділянки - будівництво, експлуатація та обслуговування торгівельно-виставкового залу. Продаж вчинено за 917 400,00 грн.

Вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О.Р. 28.08.2012 та зареєстровано в реєстрі за № 1987.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно із ст. 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Листом від 10.06.2008 № 09-7242 Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) погодило проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Віліма-95" земельної ділянки на вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у місті Києві для проведення державної землевпорядної експертизи та подальшого затвердження в установленому порядку.

Статтею 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" передбачено, що обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок історико-культурного призначення.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією; реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Згідно із земельно-кадастровою інформацією (дані за формою 6-зем) спірна земельна ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення (графа 81).

Відповідно до п. 4.1.1 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 391 від 03.12.2004, проведення обов'язкової державної експертизи (первинної, повторної та додаткової) проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (у тому числі тих, цільове призначення яких не змінюється) із земель історико-культурного призначення належить до відання Державного комітету України по земельних ресурсах.

Однак, у матеріалах кадастрової справи по відведенню спірної земельної ділянки ТОВ "Віліма-95" відсутній висновок державної експертизи землевпорядної документації.

Згідно із інформацією Держгеокадастру України від 22.02.2016 № 0-28-0.23-3161/2-16 проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Віліма-95" земельної ділянки на вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у місті Києві протягом 2008-2011р.р. до Держгеокадастру для проведення державної експертизи землевпорядної документації не надходив.

Отже, в порушення вказаних вище норм Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" обов'язкова державна експертиза проекту відведення земельної ділянки на вул. Круглоуніверситетській, 2/1, яка відноситься до земель історико-культурного призначення, не проведена.

Також, слід вказати на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на час прийняття Київською міською радою спірного рішення на земельній ділянці по вул. Круглоуніверситетській, 2/1 було розташоване нежитлове приміщення (гаражний бокс) загальною площею 31,4 кв.м, яке належало на праві власності ТОВ "Віліма-95".

Спірним рішення Київської міської ради затверджено відведення земельної ділянки площею 0,0150га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу за вказаною адресою.

Слід зазначити, що площа земельної ділянки, яка надана ТОВ "Віліма-95" значно перевищує площу нерухомого майна, яке на ній знаходиться.

Крім того, спірним рішення Київської міської ради ТОВ "Віліма-95" передано ділянку не для обслуговування та експлуатації існуючого нежитлового приміщення, а для здійснення будівництва торговельно-виставкового залу.

Частина 1 ст. 134 Земельного кодексу України передбачає, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, якою визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно із ст. 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Даною статтею, зокрема, встановлено порядок проведення таких торгів.

Статтею 136 Земельного кодексу України встановлено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення; добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також, підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості).

Вищенаведеними нормами законодавства визначено порядок та підстави набуття права на оренду земельної ділянки, при цьому, право на оренду земельної ділянки набувається згідно вимог статті 134 Земельного кодексу України лише на конкурентних засадах (земельних торгах).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2015 у справі № 910/2333/14.

Враховуючи норми ст. 134 Земельного кодексу України, ТОВ "Віліма-95" могло набути не на конкурентних засадах лише право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться рухоме майно, що перебуває у власності ТОВ "Віліма-95", а право власності на земельну ділянку, що не знаходиться під об'єктом нерухомості, ТОВ "Віліма-95" могло набути лише на конкурентних засадах в порядку, передбаченому ст.ст. 134, 135 Земельного кодексу України.

Земельна ділянка площею 0,0150га, за винятком земельної ділянки площею 31,4кв.м по вул. Круглоуніверситетській, 2/1, не відноситься до земельних ділянок, які згідно із приписами ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, а тому не могла передаватись в оренду інакше як із земельного аукціону.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про планування і забудову територій" передбачено, що при відведенні земельної ділянки необхідно розробити містобудівне обґрунтування, в якому повинно бути визначено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

Однак, спірне рішення Київської міської ради прийняте без розроблення та затвердження в установленому порядку детального плану території та містобудівного обґрунтування, в матеріалах проекту землеустрою відсутні жодні докази інформування громадськості про наміри відвести земельну ділянку для забудови, що свідчить про те, що Київською міською радою при прийнятті оспорюваного рішення громадські інтереси не враховано.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928, занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкти культурної спадщини національного значення згідно із додатком, зокрема, до переліку об'єктів культурної спадщини національного значення, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України віднесено культурний шар району стародавнього Києва, місцезнаходження - Кловське урочище між вулицями Круглоуніверситетською, Інститутською, Богомольця та Кловським узвозом.

Крім того, як зазначає ТОВ "Сервіс-М", Печерське РУ ГУ ДСНС України у місті Києві своїм листом № 20/1553 від 245.06.2016 повідомило, що споруда розташована біля будинку по вул. Крутий узвіз, 3 відповідно до прим. 1 табл. 7.1 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" перешкоджає проїзду пожежної техніки до житлового будинку по вул. Круглоуніверситетській, 4-Б.

Відповідно до п. 3.7.2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17.05.2005 (зареєстровано Міністерством юстиції України 25.08.2005 за № 927/11207) відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" забезпечення пожежної безпеки в жилих будинках покладається на власників цих будинків або на уповноважені ними органи, а в жилих приміщеннях (квартирах) також і на їх власників, наймачів (орендарів). Взаємні зобов'язання власника будинку, власника, наймача (орендаря) жилого приміщення щодо забезпечення пожежної безпеки повинні визначатися договором. Забезпечення пожежної безпеки в інших окремо розташованих на прибудинковій території спорудах і гаражах, покладається на їх власників.

Пунктами 3.7.5-3.7.6 Правил встановлено, що дороги, проїзди й проходи до будівель, споруд, пожежних вододжерел, підступи до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, пожежного інвентарю, обладнання та засобів пожежогасіння мають бути завжди вільними, утримуватися справними, узимку очищатися від снігу. Забороняється довільно зменшувати ширину доріг та проїздів. До всіх будівель і споруд має бути забезпечених вільний доступ. Протипожежні розриви між будинками спорудами, відкритими майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування тощо повинні відповідати вимогам будівельних норм. Їх не дозволяється захаращувати стоянками транспорту, будівництвом та встановленням тимчасових будинків і споруд, у тому числі індивідуальних гаражів.

Відповідно до листа ПАТ "АК "Київводоканал" від 18.01.2017 та акту-заборони № 224 від 04.01.2017, складеного ПАТ "Київенерго", по земельній ділянці по вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у Печерському районі м. Києва, відчуженої Київською міською радою ТОВ "Віліма-95", а згодом ТОВ "БЦ Діамант Хол" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу з 1920р. проходить дворова каналізація, а також охоронна зона теплових мереж.

У акті ПАТ "Київенерго" № 178 від 05.08.2016 адресованому ТОВ "БЦ Діамант Хол" про порушення охоронних зон теплових мереж (ОЗ т/м) зазначено, що за результатами обстеження будівельного майданчику, паркану виявлено порушення ОЗ т/м, а саме: паркан будівельного майданчика знаходиться в охоронній зоні теплових мереж, що суперечить вимогам Земельного кодексу України, Закону України "Про трубопровідний транспорт", ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", ДБН В.2.5.-39:2008 "Теплові мережі", розпорядження КМДА від 03.03.2007 "Про заходи щодо усунення ОЗІМ" та Положення про охоронні зони інженерних мереж та ЕПО ПАТ "Київенерго".

Згідно із ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Таким чином, Київською міською радою порушено вимоги містобудівного законодавства, оскільки спірне рішення прийнято без врахування громадських інтересів.

Враховуючи викладене, здійсненні Київською міською радою права власності, зокрема, розпорядження майном, не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі територіальної громади.

Статтями 4, 10 та 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законами України, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) на момент вчинення правочину вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочии може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Аналогічні положення містить ст. 1 Земельного кодексу України.

Аналіз зазначених приписів законодавства вказує на те, що землі державної та комунальної форми власності водночас належать усьому Українському народу, а тому перебувають під особливою охороною держави, інтереси якої щодо земель прямо встановлено Конституцією та Земельним кодексом України.

Разом із тим, інтереси держави стосуються також дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, про що свідчить зміст ст. 15 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

У зв'язку із зазначеним, порушення вимог законодавства України при розпорядженні землями державної та комунальної власності є підставою для захисту інтересів держави прокурором, про що зазначено у позові.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Обраний спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав територіальної громади міста Києва на вказану ділянку, оскільки визнання факту відсутності у відповідача права користування спірною земельною ділянкою унеможливить її забудову останнім.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відноси і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання індикаційного позову зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною 1 ст. 388 ЦК України.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, необхідно встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад, відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Київська міська рада.

При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Києва, як власник спірного об'єкта нерухомості делегує Київській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади, як власника може виражатись лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.11.2016 у справі № 6-2161цс16 та від 18.01.2017 у справі № 6-277цс16.

За результатом розгляду даної справи, апеляційним господарським судом встановлено наявність порушення Київською міською радою порядку виділення і продажу спірної земельної ділянки у даній справі.

З огляду на викладене, позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва є обгрунтованими та такими, що підтверджені матеріалами справи.

Однак, незважаючи на правомірність позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку з пропуском прокурором строку позовної давності, про застосування наслідків пропуску якої було заявлено третім відповідачем у заяві про застосування строків позовної давності (а.с. 168-169, т. І) у суді першої інстанції.

Згідно із ст.ст. 256, 257, 258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Сторони в судовому процесі мають рівні права, тому прокурор, який звернувся з позовом в інтересах держави не має в розумінні чинного ГПК України та законодавства привілейованого статусу порівняно з іншими учасниками процесу, зокрема, особою в інтересах якої він звернувся.

Таким чином, дія правового інституту позовної давності та положення щодо наслідків її спливу, встановлені законом, мають розповсюджуватися на всіх учасників судового процесу, у тому числі на прокурора.

Частинами 1, 2, 4 ст. 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави; у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор (п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Як зазначає прокурор у письмових поясненнях, позов у даній справі пред'явлено за результатами розгляду колективного звернення ОСОБА_10 та інших мешканців будинку по Круглоуніверситетській, 2/1 у місті Києві щодо вжиття заходів прокурорського реагування шляхом звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки та державного акта на право власності на землю.

Зазначене звернення надійшло до прокуратури у січні 2016р., тому прокурор вважає, що на день звернення останнього до суду строк позовної давності не сплив.

Однак, апеляційний господарський суд вважає за необхідне вказати наступне.

Заступником прокурора міста Києва подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву - 18.03.2016, що підтверджується відбитком штампу Господарського суду міста Києва.

Як вбачається із стенограми пленарного засідання від 06.10.2011, Заступник прокурора міста Києва Гоголь В.В. був присутнім на засіданні Київської міської ради 06.10.2011 і нарівні із депутатським корпусом володів усіма документами, що розглядались на пленарному засіданні, в тому числі і зі справою № Є-0955, отже про прийняття оспорюваного рішення Прокуратура міста Києва була обізнана безпосередньо з 06.10.2011.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

В силу ч. 1 ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: 1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; 2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; 3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

Отже, згідно із вимогами чинного законодавства нагляд за додержанням законодавства, зокрема й у сфері земельних відносин, має здійснюватися прокурорами не епізодично, а постійно.

Таким чином, оскільки підтверджено, що позивач з 06.10.2011 знав про прийняття першим відповідачем спірного рішення від 06.10.2011, то трирічний строк позовної давності сплив 06.10.2014.

Твердження скаржника про початок перебігу позовної давності з дня виявлення прокуратурою під час проведення перевірки факту порушення земельного законодавства, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки та обставина, що прокурор був присутнім на пленарному засіданні першого відповідача, свідчить про обізнаність прокурора про прийняття оскаржуваного рішення міської ради та про початок перебігу позовної давності з цього дня.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі 922/1657/15.

Заступник прокурора міста Києва із клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності до суду не звертався, не зазначав обставин, які б могли бути підставами для відновлення строку позовної давності з поважних причин.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Із матеріалів справи не вбачається, а прокурором не наведено наявності жодних поважних причин для пропущення позовної давності.

Суд апеляційної інстанції, за результатами перевірки, не встановив таких обставин.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва хоча і є обґрунтованими та доведеними, проте не підлягають задоволенню в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

При цьому, слід вказати на те, що третя особа - ТОВ "Сервіс-М" не позбавлена права на звернення до суду з окремим позовом про захист порушеного права в загальному порядку.

Відповідно до п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Київський апеляційний господарський суд вказує на те, що пропуск позовної давності є достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно із п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Отже, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/4805/16 у зв'язку із тим, що його резолютивна частина є правильною. Однак, оскільки мотиви відмови в задоволені позову місцевим господарським судом були зазначені інші, Київський апеляційний господарський суд зазначив у мотивувальній частині постанові власну правову кваліфікацію спірних відносин, правову оцінку обставин справи та мотивування ухваленого рішення.

Враховуючи викладене, клопотання третьої особи про вихід суду за межі позовних вимог не підлягає задоволенню, по-перше, у зв'язку із тим, що позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва хоча і є обґрунтованими та доведеними, проте не підлягають задоволенню в зв'язку з пропуском строку позовної давності, по друге, у зв'язку із тим, що відповідно до ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/4805/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/4805/16 залишити без змін.

3. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 910/4805/16.

4. Справу № 910/4805/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 14.06.2017.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун