Рішення № 67283551, 13.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2017Справа № 910/5742/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

до Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку"

про стягнення 758 901,55 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Миколенко С.С. (представник за довіреністю № 109 від 31.03.2017р.);

від відповідача: Рукавичка В.Ю. (представник за довіреністю вих. № 12/09 від 05.01.2017р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (надалі також - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" (надалі також - відповідач) суми заборгованості за Угодою про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 28.04.2015р. розмірі 758 901,55 грн., з яких 666 338,79 грн. процентів за користування коштами та 92 562,76 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, починаючи з 27.09.2016р. до 19.12.2016р. в односторонньому порядку було призупинено сплату процентів за субординованим боргом з одночасною зміною розміру процентної ставки (на період призупинення) до рівня 5,5%, з урахуванням якої і було виплачено позивачу відсотки за субординованим боргом, зважаючи на те, що розмір процентної ставки за умовами угоди може бути змінено за домовленістю сторін, позивач просить суд стягнути суму недоплачених відповідачем процентів в розмірі 666 338,79 грн. За наявності прострочення грошового зобов'язання зі сплати процентів, позивач також нарахував та заявив до стягнення з відповідача та 92 562,76 грн. пені.

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що укладаючи угоду між сторонами було досягнуто згоди щодо того, що боржник за власною ініціативою або за вимогою НБУ має право призупинити сплату процентів за субординовним боргом з одночасною зміною розміру процентної ставки (на строк призупинення) у разі, зокрема, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного, у зв'язку з чим відповідач вважає, що розмір процентної ставки в період з 27.09.2016р. по 19.12.2016р. було змінено останнім відповідно до умов укладеного договору з огляду на настання обумовленої в угоді відкладальної обставини (віднесення відповідача до категорії проблемних). Зважаючи на відсутність порушення грошового зобов'язання, відповідач також просив суд відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 23.05.2017р.

В судовому засіданні 23.05.2017р. оголошено перерву до 13.06.2017р.

Розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 13 червня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2015р. між позивачем (інвестор) та відповідачем (банк-боржник) було укладено Угоду про залучення коштів на умовах субординованого боргу (надалі - Угода), відповідно до умов якої з метою підвищення рівня капіталізації банку-боржника, інвестор передає незабезпечені кошти у сумі 28 000 000,00 грн. на строк з 28.04.2015р. по 27.04.2021р. на умовах субординованого боргу з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку-боржника, а банк-боржник зобов'язується повернути такі кошти в строки та на умовах, визначених цією угодою та сплатити інвестору проценти за користування наданими коштами (п. 1.1. Угоди).

Згідно п. 1.2. Угоди процентна ставка за субординованим боргом складає: розмір облікової ставки Національного банку України плюс 1,5%. Процента ставка змінюється за домовленістю сторін, шляхом підписання додаткової угоди до цієї угоди, але не може перевищувати максимальної процентної ставки за залученими коштами на умовах субординованого боргу, що встановлюється за рішенням Правління Національного банку України протягом дії угоди. На дату укладення угоди максимальна процентна ставка за залученими коштами на умовах субординованого боргу, встановлена НБУ у національній валюті - не вище розміру облікової ставки Національного банку України плюс 2,5 відсотка річних.

За умовами п. п. 2.1.1., 2.1.2. Угоди банк-боржник зобов'язувався прийняти кошти від інвестора, нараховувати проценти за користування субординованим боргом згідно умов Угоди та повернути залучені на умовах цієї угоди кошти у термін, зазначений в п. 1.1. Угоди, нараховувати проценти не пізніше останнього банківського дня кожного календарного місяця та в день закінчення строку розміщення субординованого боргу в розмірі процентної ставки, визначеної п. 1.2. Угоди, за фактичну кількість днів користування грошовими коштами інвестора (враховуючи вихідні та святкові дні) на суму фактичного залишку на рахунку обліку субординованого боргу в поточному календарному місяці. Проценти за користування грошовими коштами Інвестора нараховувати від дня, наступного за днем надходження коштів на рахунок обліку субординованого боргу до дня, який передує їх поверненню інвестору. Нараховувати проценти за субординованим боргом, застосовуючи метод «факт/факт», коли для розрахунку береться фактична кількість днів у місяці та у році (365 або 366 днів). Нарахування процентів за субординованим боргом здійснюється щомісяця згідно з правилами бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків.

Як передбачено в п. 2.1.3. Угоди банк-боржник зобов'язується виплачувати нараховані проценти в перший банківський день кожного місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено нарахування та в день повернення субординованого боргу.

В п. 2.3.2. Угоди сторони домовились, що банк-боржник за власною ініціативою або за вимогою НБУ має право призупинити сплату процентів за субординовним боргом з одночасною зміною розміру процентної ставки (на строк призупинення) у разі, зокрема, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного. Розмір зміненої відповідно до цього підпункту процентної ставки встановлюється на дату прийняття відповідного рішення та не може бути більшим облікової ставки Національного банку України. Така процента ставка не може бути більшою, ніж процентна ставка, що передбачена в угоді.

Згідно п. 2.4.1. Угоди інвестор має право вимагати від банку-боржника повернення в строки, зазначені в цій угоді, суми субординованого боргу та нарахованих відсотків.

Відповідно до п. 5.3. Угоди питання, які не врегульовані дійсною Угодою, регулюються чинним законодавством, в тому числі Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою Постановою НБУ № 368 від 28.08.2001р.

Угода набуває чинності з моменту її підписання та діє до повного виконання сторонами її умов (п. 5.5. Угоди).

На виконання умов Угоди, позивачем було перераховано відповідачу суму грошових коштів в розмірі 28 000 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи випискою по рахунку № 3739977.980 за 28.04.2015р. та належним чином засвідченою копією меморіального договору № 23_355 від 28.04.2015р.

Як зазначає позивач, 03.10.2016р. ним отримано лист відповідача вих. №09/421 від 28.09.2016р., відповідно до якого останній повідомив позивача про те, що на підставі п. 2.3.2. Угоди, починаючи з 27.09.2016р. призупиняє сплату процентів за субординованим боргом з одночасною зміною розміру процентної ставки до рівня 5,5 % річних до прийняття рішення Правлінням НБУ про визнання діяльності банку такою, що відповідає вимогам банківського законодавства України та нормативно-правових актів НБУ.

Листом № 09/601 від 21.12.2016р. відповідач повідомив позивача про те, що 19.12.2016р. Правлінням НБУ прийнято рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає вимогам законодавства України у зв'язку з чим банк 20.12.2016р. здійснив виплату нарахованих та несплачених відсотків за Угодою за період з 01.09.2016р. по 30.11.2016р. в повному обсязі, а також з 20.12.2016р. відновив нарахування та сплату відсотків за ставкою, вказаною в п. 1.2. Угоди.

Як видно з матеріалів справи, позивач з метою уникнення заподіяння йому збитків звернувся до відповідача з вимогою № 1585/1751/2017 від 23.02.2017р. про сплату відсотків за період з 27.09.2016р. по 19.12.2016р. (включно) на суму 666 338,79 грн., яка була залишена без відповіді та задоволення зі сторони відповідача.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що відповідачем в односторонньому порядку було призупинено сплату процентів за субординованим боргом з одночасною зміною розміру процентної ставки (на період призупинення) до рівня 5,5%, натомість за умовами угоди проценту ставку може бути змінено за домовленістю сторін, у зв'язку з чим просить суд стягнути суму недоплачених відповідачем процентів за період з 27.09.2016р. по 19.12.2016р. в розмірі 666 338,79 грн. та за наявності прострочення виконання грошового зобов'язання стягнути з відповідача пеню в розмірі 92 562,76 грн.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує на те, що за умовами угоди боржник за власною ініціативою або за вимогою НБУ має право призупинити сплату процентів за субординовним боргом з одночасною зміною розміру процентної ставки (на строк призупинення) у разі, зокрема, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного, у зв'язку з чим відповідач вважає, що розмір процентної ставки в період з 27.09.2016р. по 19.12.2016р. було змінено останнім відповідно до умов укладеного договору, зважаючи на настання обумовленої в угоді відкладальної обставини (віднесення відповідача до категорії проблемних) та за відсутності порушення грошового зобов'язання просить також суд відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 Господарський кодекс України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором позики.

У силу положень ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Аналізуючи умови укладеної між сторонами угоди та зважаючи на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, суд виходить з того, оскільки нарахування та сплата відсотків є істотними умовами договору позики, то і зміна процентної ставки має відбуватися виключно в порядку та на умовах, визначених в угоді та нормах чинного законодавства.

Як було зазначено вище, спір у даній справі виник внаслідок того, що за умовами укладеної між сторонами процента ставка змінюється за домовленістю сторін, шляхом підписання додаткової угоди до цієї угоди (п. 1.2. Угоди), на що і посилається позивач як на підставу заявлених вимог, натомість п. 2.3.2. Угоди банку-боржнику (відповідачу) надано право в односторонньому порядку за власною ініціативою або за вимогою НБУ призупинити сплату процентів з одночасною зміною розміру процентної ставки у разі, зокрема, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного, відтак відповідач вважає, що розмір процентної ставки в період з 27.09.2016р. по 19.12.2016р. було змінено відповідно до умов укладеного договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, згідно ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.8. Глави 3 Розділу ІІІ Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою Постановою НБУ № 368 від 28.08.2001р. з наступними змінами та доповненнями та п. 2.3.2. Угоди в угоді передбачається призупинення сплати процентів за субординованим боргом з одночасною зміною розміру процентної ставки (на строк призупинення) за ініціативою банку-боржника або за вимогою Національного банку до банку-боржника щодо призупинення такої сплати (за рішенням Комісії Національного банку) у разі, зокрема, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Правління Національного банку України № 82-рш/бт від 21.06.2016р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» відповідача, зокрема, віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів, у зв'язку з чим відповідачем 26.09.2016р. було скликано позачергові загальні збори акціонерів, на яких було прийнято рішення про вчинення одностороннього правочину по призупиненню сплати процентів та зміни процентної ставки за користування коштами на умовах субординованого боргу до рівня 5,5%.

Рішенням Правління Національного банку України № 501-рш/бт від 19.12.2016р. «Про визнання діяльності Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" такою, що відповідає законодавству України» діяльність відповідача визнано такою, що відповідає законодавству України, у зв'язку з чим останнім з 20.12.2016р. відновлено нарахування та сплату відсотків за процентною ставкою, що передбачена в п. 1.2. Угоди.

З урахуванням викладеного, відповідачем у зв'язку з настанням відкладальної обставини на підставі ст. 212 Цивільного кодексу України та п. 2.3.2. Угоди в період з 27.09.2016р. по 19.12.2016р. було призупинено сплату процентів та змінено процентну ставку за користування коштами на умовах субординованого боргу до рівня 5,5%.

Суд не може погодитись з таким твердженням відповідача за наявності передбаченої в договорі умови (пункту) про те, що процента ставка змінюється за домовленістю сторін, шляхом підписання додаткової угоди до цієї угоди.

Разом з тим, відповідно до постанови Правління НБУ № 683 від 8 жовтня 2015 року, яка набрала чинності з 12.11.2015р. до п. 3.8. Глави 3 Розділу ІІІ Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою Постановою НБУ № 368 від 28.08.2001р. було внесено зміни та викладено вказаний пункт у новій редакції, а саме: авансова сплата процентів за залученими коштами на умовах субординованого боргу не дозволяється, про що зазначається в угоді (договорі).

Таким чином, станом на дату призупинення сплати процентів та зміни процентної ставки за користування коштами на умовах субординованого боргу названий пункт Інструкції діяв в новій редакції, яка не містила положень щодо можливості (права) відповідача вчинення такого одностороннього правочину.

Згідно ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За висновками суду, з моменту набрання постановою Правління НБУ № 683 від 8 жовтня 2015 року чинності (12.11.2015р.), з огляду на положення п. 5.3. Угоди, вчинення одностороннього правочину з призупинення сплати процентів та зміни процентної ставки за користування коштами на умовах субординованого боргу є таким, що не відповідає умовам самої Угоди та нормам чинного законодавства України.

Суд також не приймає розміру тимчасового визначення процентної ставки (5,5%), оскільки умовами Угоди та жодним нормативно-правовим актом не визначено механізму такого визначення, що в свою чергу, може призвести до зловживань з боку банку-боржника, а відтак і порушень майнових інтересів інвестора, а також і періоду призупинення відповідачем сплати процентів (27.09.2016р. по 19.12.2016р.), з огляду на те, що рішення Правління Національного банку України № 82-рш/бт «Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» було прийняте ще 21.06.2016р.

Судом перевірено наданий до позовних матеріалів розрахунок нарахованих позивачем процентів за користування коштами на умовах субординованого боргу та визнано його обґрунтованим та арифметично вірним.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача процентів за користування коштами на умовах субординованого боргу в розмірі 666 338,79 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати процентів, позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 92 562,76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як передбачено в п. 4.2. Угоди за прострочення сплати процентів та/або повернення коштів (погашення субординованого боргу) банк-боржник сплачує інвестору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок пені та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Угоди та є арифметично вірним у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення 92 562,76 грн. пені за заявлений ним період підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Угоди, укладеної з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/5742/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 666 338,79 грн. процентів за користування коштами на умовах субординованого боргу та 92 562,76 грн. пені.

Судовий збір в розмірі 11 383,55 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" (ідентифікаційний код 26520688, адреса: 04080, м. Київ, вул. О.Терьохіна, буд. 4) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (ідентифікаційний код 23697280, адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1) 666 338,79 грн. (шістсот шістдесят шість тисяч триста тридцять вісім гривень 79 коп.) процентів за користування коштами на умовах субординованого боргу, 92 562,76 грн. (дев'яносто дві тисячі п'ятсот шістдесят дві гривні 76 коп.) пені та 11 383,55 грн. (одинадцять тисяч триста вісімдесят три гривні 55 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2017р.

Суддя С.М. Морозов