Постанова № 67282801, 20.06.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1312/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Федусика А.Г.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІФРУТ УКРАЇНА" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІФРУТ УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2012 р. № 0001102301, визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІФРУТ УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ЮНІФРУТ УКРАЇНА", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2012 року № 0001102301 та визнання протиправними дій ДПІ.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем без дослідження первинних документів зроблено висновок про нікчемність правочинів позивача з ТОВ "Флорена-Плюс". Позивач вказує, що подав до перевірки всі документи, що підтверджують здійснення господарських операцій.

27 квітня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України скасовані рішення судів попередніх інстанцій та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та контрагентом відсутній факт реального здійснення господарських операцій, їх спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту та зменшення своїх зобов'язань перед Державним бюджетом, оскільки господарські операції між контрагентом не були підтверджені, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ТОВ "ЮНІФРУТ УКРАЇНА" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити.

В апеляційної скарзі вказується на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року та ухвалення нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ "ЮНІФРУТ УКРАЇНА", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом першої встановлені наступні обставини справи.

У червні 2012 року працівниками ДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за вересень 2011 року з ТОВ «Флорена-Плюс», результати якої оформлені актом від 05 червня 2012 року № 1488/22-220/24778980.

Під час перевірки встановлено порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), чим завищено податковий кредит за вересень 2011 року на суму 20 000,00 грн. по підприємству ТОВ «Флорена-Плюс».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2012 року № 0001102301 на суму 30 000,00 грн., у тому числі 20 000,00 грн. за основним платежем і 10 000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

До перевірки позивачем надавався договір поставки від 13 вересня 2011 року № 1309, на виконання умов якого ТОВ «Флорена-Плюс» поставило та передало у власність позивача 17 800 кг яблук. Сума договору склала 26 700,00 грн., у тому числі 4 450,00 грн. ПДВ. На підтвердження виконання сторонами умов договору позивач надав до перевірки видаткову накладну від 23 вересня 2011 року № РН-230909.

Протягом вересня 2011 року товариством здійснювалась закупівля у контрагентів-постачальників значних обсягів яблук різної якості. Для відповідності якості придбаного товару стандартам контрагентів-покупців позивач придбав у ТОВ «Флорена-Плюс» послуги по сортуванню та переробці 200 000 кг яблук. Згідно акту здачі-прийняття робіт від 30 вересня 2011 року № ОУ-300935 вартість послуг склала 120 000,00 грн., у тому числі 20 000 грн. ПДВ.

Позивачем також надано до перевірки податкові накладні на придбані товари та послуги від 23 вересня 2011 року № 389 і від 30 вересня 2011 року № 537 відповідно. Суми ПДВ включено до складу податкового кредиту за вересень 2011 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним декларації з ПДВ за той самий період у сумі 24 250,00 грн.

До перевірки позивачем не надані товарно-транспортні накладні на поставлений ТОВ «Флорена-Плюс» товар.

Також за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Флорена-Плюс» порушено кримінальну справу, в рамках якої висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-західній залізниці встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «Флорена-Плюс» ОСОБА_2 у звітних документах фірми виконані іншою особою.

На підставі викладеного вище, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність реальних поставок товарів та послуг позивачу від ТОВ "Флорена-Плюс" за вересень 2011 р., що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків та завищення податкового кредиту за вказаний період на 20000,00 грн.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Підпунктом «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції, чинній станом на вересень 2011 р.).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Суд апеляційної інстанції зазначає, як убачається з акту перевірки (розд.3.1) ДПІ підтверджує, що господарська операція позивача з придбання у ТОВ "Флорена-плюс" яблук на суму 26700,00 грн. з ПДВ оформлена договором постачання №1309 від 13.09.2011 року, видатковою накладною №РН-230909 та податковою №389 від 23.09.2011 року, а надання послуг сортуванню та переробці яблук на суму 120000,00 грн. з ПДВ оформлено актом виконаних робіт (наданих послуг) №0У-300935 та податковою накладною №537 від 30.09.2011 року.

ДПІ не посилається на недоліки складання вказаних податкових накладних.

Посилання ДПІ на недоліки акту виконаних робіт (наданих послуг) №0У-300935 від 30.09.2011 року колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки даний акт в повній мірі визначає суть наданих позивачу послуг, їх кількість та вартість.

Факт того, що ТОВ "Флорена-плюс" на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Отже, спеціальні вимоги щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ "Флорена-плюс" позивачем дотримані.

В той же час, колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За змістом акту перевірки позиція ДПІ полягає у тому, що первинні документи від ТОВ "Флорена-плюс" не можуть підтверджувати правомірність формування позивачем податкового кредиту, оскільки фактично операції позивача з цим контрагентом були безтоварними, а правочини з ним - нікчемними.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів та послуг у ТОВ "Флорена-плюс" в реальності не виконувались, а мало місце лише перерахування позивачем в адрес цього контрагента коштів з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг.

А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що згідно листа Головного управління ДФС у м. Києві від 20 грудня 2016 року кримінальне провадження № 32012110000000074 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Флорена-Плюс» закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення ).(а.с. 65)

Щодо посилань ДПІ та суду першої інстанції на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних від ТОВ "Флорена-плюс" колегія суддів зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Сам факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар, або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати по придбанню цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Товарно-транспортна накладна передбачена Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, а ці Правила не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

При цьому з матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції не пропонував позивачу надати товарно-транспортну накладну на транспортування яблук від ТОВ «Флорена-Плюс» , а пояснення представника позивача , що наявність чи відсутність ТТН не впливає на встановлення факту протиправності вчинених відповідачем донарахувань судом першої інстанції було безпідставно трактовано як те, що «факт відсутності товарно- транспортних накладних підтвердив також представник позивача в судовому засіданні», хоча такого факту представник позивача не підтверджував.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, те що позивачем у додатках до апеляційної скарги було надано копію товарно-транспортної накладної 161020Г від 23.09.2011 року на поставку 17800 кг від ТОВ «Флорена-Плюс».

Крім того, позивач надав разом з апеляційною скаргою копії всіх видаткових накладних та товаро - транспортних накладних, згідно з якими позивачем придбавалися у вересні 2011 року яблука, що потім сортувалися та перебиралися ТОВ «Флорена-Плюс», після чого були поставлені ТОВ «ВП»Інтерфрут».

Стосовно тверджень ДПІ про укладання позивачем в порушення статей 203, 215, 216, 228 ЦК України нікчемних правочинів, колегія суддів зазначає, що по-перше, укладена позивачем із ТОВ "Флорена-плюс" угода №1309 від 13.09.2011 року, на поставку яблук, а також угода щодо надання послуг з сортування та переробці яблук за своєю суттю є оспорюваними, так як їх недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цих угод недійсними немає, а по-друге, відсутні будь-які докази того, що сторони цих угод при її укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Поряд з цим, суд акцентує увагу і на тому, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, та якщо ці дії спрямовані на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності. Суд не встановив порушення даного принципу в досліджених правовідносинах, а відповідач належними доказами не підтвердив протилежне.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області доказів, які дають підставу для висновку про безтоварність господарських операції між позивачем та його контрагентом та їх спрямованість на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт яких підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України.

Окремо суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.4,5 ст.11, ч.2 ст. 69, ч.5 ст.71 КАС України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (ч.2 ст. 71 КАС України).

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо такі приписи відповідач без поважних причин не виконує, то "суд вирішує справу на основі наявних доказів" (ч. 4,6 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем не надано суду доказів протиправності дій позивача, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а доводи викладені в запереченнях на адміністративний позов спростовуються наявними в справі матеріалами.

На підставі вищенаведеного, колегія судів приходить до висновку, що нарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість здійснено відповідачем спірним повідомленням-рішенням безпідставно, у зв'язку з чим суд першої інстанції не обґрунтовано визнав його законним.

Апеляційний суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Первинні фінансові та бухгалтерські документи, надані позивачем є достатніми для висновку про дійсне виконання господарських операцій з контрагентом, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про неправомірність дій відповідача.

Наведене позбавляє спірне податкове повідомлення-рішення ознак обґрунтованості та правомірності, як наслідок податкове повідомлення- рішення від 19.06.2012 року №001102301 підлягає скасуванню.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії ДПІ, які полягають у визнанні недійсними даних, наведених у декларації позивача з податку на додану вартість за вересень 2011 року про обсяги придбання та продажу, визнання протиправними дії, які полягають у встановленні завищення сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 4 450 грн., в тому числі за вересень 2011 року в сумі 4 450 грн. по ТОВ «ВП «Інтерфрут» та завищено суму податкового кредиту на загальну суму 4 450 грн., оскільки позивачем оскаржуються дії відповідача, які виразились у зазначенні в акті перевірки певних обставин, з якими позивач не погоджується, тобто останній по суті оскаржує не дії відповідача, а висновки акта перевірки та викладені в ньому обставини.

Акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке б само по собі породжувало для суб'єкта господарювання певні правові наслідки, було спрямоване на регулювання тих чи інших відносин і мало обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, могло бути предметом адміністративного позову. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт є документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому його оцінка, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладенні у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, тому позивачем обрано не вірний спосіб захисту.

Оскільки відмовляючи в задоволенні позову ТОВ "ЮНІФРУТ УКРАЇНА" судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи, апеляційний суд, на підставі п.1 ч.1 ст.202 КАС України, доходить висновку про необхідність скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року та прийняття нової постанови - про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 197; ст. 198; ст. 202; ст.205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІФРУТ УКРАЇНА" - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову,, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІФРУТ УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2012 р. № 0001102301, визнання протиправними дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 року №001102301.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: А.Г.Федусик

Суддя: О.В.Яковлєв