Ухвала суду № 67282779, 13.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2017 р. м. Київ К/800/9664/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування постанови за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив визнати протиправними дії щодо закриття виконавчого провадження та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Полтавській області від 31 грудня 2015 року про закриття виконавчого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фактично рішення про його поновлення на роботі не виконано, а відтак підстав для закінчення виконавчого провадження з виконання судового рішення не було.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року (справа № 2а-45699/09/1670) задоволено позов ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області про визнання нечинними та скасування наказів, поновлення на роботі, визнання дій неправомірними та, зокрема, поновлено позивача на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області. Рішення в цій частині допущено до негайного виконання. Ухвалою цього ж суду від 29 грудня 2009 року встановлено порядок виконання рішення суду, а саме: позивача поновити на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області з 08 липня 2009 року.

Постановою Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2010 року скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про поновлення його на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо поновлення на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області та поновлено підполковника ОСОБА_4 в органах внутрішніх справ України з 06 серпня 2009 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2015 року скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року залишено в силі.

29 вересня 2015 року позивач подав до суду заяву про видачу виконавчого листа. 07 жовтня 2015 року за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження.

Постановою відповідача від 09 грудня 2015 року на Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця накладено штраф у розмірі 680,00 грн. та встановлено боржнику новий строк виконання постанови суду - до 14 грудня 2015 року, попереджено посадових осіб боржника про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду, передбачену статтею 382 Кримінального кодексу України.

Наказом Головного Управління Міністерства внутрішніх справ від 22 грудня 2015 року № 659 о/с скасовано пункти наказу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України від 07 лютого 2011 року № 33 о/с щодо позивача та поновлено його на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області з 08 липня 2009 року по 29 вересня 2011 року, оскільки позивача в подальшому було звільнено з органів внутрішніх справ з 29 вересня 2011 року наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України від 29 вересня 2011 року № 298 о/с за пунктом 64 «г» (у запас через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29 липня 1991 року.

31 грудня 2015 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на підставі листа від Управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області від 29 грудня 2015 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 48921718).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактично рішення у справі № 2а-45699/09/1670 станом на момент звернення позивача до суду не виконано, а відтак, у державного виконавця не було підстав для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивач поновлений на раніше займаній посаді ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2015 року, а з 29 вересня 2011 року фактично звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» (у запас через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29 липня 1991 року, то боржником обрано єдиний можливий спосіб виконання судового рішення у справі № 2а-45699/09/1670, а тому приймаючи оскаржувану постанову відповідачі діяли правомірно.

Проте погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Згідно частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: висновку суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновку суду по суті вимог; розподілу судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження; встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Отже, залежно від специфіки предмета постанови суду та способів її виконання до резолютивної частини рішення можуть бути включені вказівка суду на спосіб, строки та порядок виконання постанови.

Частинами 1, 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" (частина 1 статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою відповідно до цього Закону підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вимоги до виконавчого документа, а саме, у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення.

Згідно статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Пунктом 8 частини 1 статті 49 вказаного Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактичного виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року щодо поновлення позивача на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області з 08 липня 2009 року не відбулося. При цьому, прийняття Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області наказу від 22 грудня 2015 року № 659 о/с не можна вважати виконанням постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року у спосіб, що визначений у ній, оскільки і резолютивна частина судового рішення, і виконавчий лист, на підставі якого його видано, містять чітке формулювання щодо поновлення позивача на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області з 08 липня 2009 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, оскільки приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з його повним виконанням, державний виконавець не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року скасувати, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.М. Заїка

М.І. Мойсюк