Постанова № 67281512, 21.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 червня 2017 року № 826/2622/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Центренерго" до Офісу великих платників податків ДФС Українипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами позапланової документальної виїзної перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства з питань, що стали предметом оскарження з 01.10.2011 по 31.03.2016. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори укладені між позивачем та контрагентами ТОВ ШОУ "Донбас", ТОВ "ЕЗК"Донбасвуглепереробка", ДП "Шахта ім. К.І. Кисельова", ТОВ Збагачувальна фабрика № 105", ТОВ "Валея", ТОА "Ал-Холдинг", ТОВ "Фірма "Гермес-1", не спричиняють реального настання правових наслідків, а за фінансово - господарськими взаємовідносинами з ДП ЗЕД "Укрінтеренерго" здійснено придбання товарів по завищеній вартості від його фактичної вартості.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з контрагентами ТОВ ШОУ "Донбас", ТОВ "ЕЗК"Донбасвуглепереробка", ДП "Шахта ім. К.І. Кисельова", ТОВ Збагачувальна фабрика № 105", ТОВ "Валея", ТОА "Ал-Холдинг", ТОВ "Фірма "Гермес-1", ДП ЗЕД "Укрінтренерго", які мали реальний характер та за якими було отримано товар використаний позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Також позивач зазначив про те, що оплата за товар отриманий від ДП ЗЕД "Укрінтеренерго" була здійснена відповідно до умов укладеного договору за ціною яка відповідає ринковій.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки від 26.12.2016 № 2264/28-10-14-01/22927045.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти позовних вимог, надали додаткові пояснення та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Офісом великих платників податків ДФС України проведена виїзна планова документальна перевірка Публічного акціонерного товариства "Центренерго" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодаства за період з 01.10.2011 по 31.03.2016.

За результатами перевірки складено акт від 27.10.2016 № 1791/28-10-14-01/33837045, яким, зокрема, встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1, пункту 135.1 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.7, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 352 7580 232,00 грн., пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 2010 Податкового кодексу України, пунктів 2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання на загальну суму 390 384 344,00 грн,

Публічним акціонерним товариством "Центренерго" подано до Офісу великих платників податків ДФС України заперечення на зазначений акт перевірки за результатами розгляду яких листом від 11.11.2016 № 7753/10/28-10-14-01-12 повідомлено про те, що відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу Українеи прийнято рішення призначити документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Центренерго" з питань, що стали предметом оскарження.

Офісом великих платників податків ДФС України проведена позапланова документальна виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Центренерго" щодо дотримання вимог податкового законодавства з питань, що стали предметом оскарження з 01.10.2011 по 31.03.2016.

За результатами перевірки складено акт від 26.12.2016 № 2264/28-10-14-01/22927045, яким встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1, пункту 135.1 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.7, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 372 453 954,00 грн., пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 в результаті чого занижено плдаткове зобов'язання на загальну суму 390 384 344,00 грн.

Публічним акціонерним товариством "Центренерго" подано до Офісу великих платників податків ДФС України заперечення на зазначений акт перевірки, за результатами розгляду яких листом від 12.01.2017 № 2083/10/28-10-14-01/22927045 повідомлено про те що висновки акту від 26.12.2016 №2264/28-10-14-01/22927045 залишено без змін.

16.01.2017 на підставі акту від 26.12.2016 № 2264/28-10-14-01/22927045 прийняті податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання № 0000261401 за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 585576516,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 195192172,00 грн., №0000271401 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 392411288,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 19957334,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центренерго" не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 16.01.2017 № 0000261401 та № 0000261401 звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9).

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015 у справі №826/12388/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офіс з обслуговування великих платників про скасування в повному обсязі податкове повідомлення-рішенням від 07.04.2015 № 0000324101, як залишено в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2015 у задоволенні позовних вимов відмовлено.

Предметом дослідження в рамках вказаної справи були фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Ал-Холдинг" за договором від 07.04.2014 № 113/1 про закупівлю (поставку) товарів та факт наявності допущення позивачем порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України при формування податкового кредиту за рахунок вказаних правовідносин..

Вказаною постановою за результатами дослідження наданих позивачем суду документів щодо фінансового господарських взаємовідносин з ТОВ "Ал-Холдинг" встановлено наступне: "Разом з тим, надані позивачем документи та пояснення, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні дані дозволи на транспортування небезпечних речовин, які є обов'язковими, а з наданих позивачем документів не є можливим встановити коли і ким поставлявся товар і яким чином він поставлявся.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковим органом було правомірно встановлено порушення вимог законодавства, а отже податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до законодавства.".

Таким чином є рішення суду, яке набрало законної сили та яким встановлено факт того, що наданими позивачем суду документами на підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин між ним та ТОВ "Ал-Холдинг", які є аналогічними до наданих в даній справі, реальність здійснення відповідних правовідносин не підтверджується у зв'язку з чим у позивача відсутні правові підстава для формування показників податкової звітності за рахунок вказаних правовідносин.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень рішень від 16.01.2017 № 0000271401 та від 16.01.2017 № 0000261401 в частині визнання позивачу податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ "Ал-Холдинг".

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та контрагентами ТОВ ШОУ "Донбас", ТОВ "ЕЗК"Донбасвуглепереробка", ДП "Шахта ім. К.І. Кисельова", ТОВ Збагачувальна фабрика № 105", ТОВ "Валея", ТОВ "Фірма "Гермес-1" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Фірма"Гермес-1" за договором від 17.09.2013 № 121/47 про закупівлю (поставку) товарів.

На підтвердження факту отримання товару за вказаним договором, а саме, куль молольних, позивачем надано суду копію вказаного договору з додатками, актів приймання - передачі, а на підтвердження здійснення оплати реєстри платіжних доручень.

Позивачем на підтвердження використання товару отриманого від ТОВ "Фірма"Гермес-1" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку надано суду копії актів інвентаризації залишків палива на складах (форма ТП-23) та актів про рух і залишки палива (форма ТП-22) на Зміївській ТЕС, Трипільській ТЕС та Вуглергірській ТЕС.

В періоді щодо якого проводилась перевірки позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Валея" за договором від 27.03.2015 поставки вугілля № 111/17.

На підтвердження факту отримання товару, а саме вугілля за вказаним договором позивачем надано суду копії вказаного договору зі складними до нього додатковими угодами, специфікацій, посвідчень якості, а на підтвердження оплати - реєстрів платіжних доручень.

Відповідно до наданих позивачем документів він в періоді щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Збагачувальна фабрика 105" за договорами поставки вугілля від 18.01.2016 № 111/5 та від 30.04.2015 № 111/27.

Позивачем на підтвердження факту отримання товару за вказаними договорами надано суду копії відповідних договорів за складеними до них додатковими угодами, специфікацій, актів приймання - передачі партії вугільної продукції, посвідчень якості вугілля, продуктів збагачення, а на підтвердження здійснення оплати - реєстрі платіжних доручень.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "ШУ "Донбас" за договорами поставки вугілля від 24.10.2014 № 111/17, від 18.02.2015 № 111/12, від 16.10.2015 111/45, від 15.01.2016 № 111/1.

На підтвердження факту отримання вугілля за вказаними договорами позивачем надано суду копії відповідних договорів зі складеними до них додатковими угодами, специфікацій, актів приймання - передачі вугільної продукції, свідоцтва якості вугілля (продуктів збагачення), свідоцтв якості, свідоцтв якості вугілля, а на підтвердження здійснення оплати - реєстрі платіжних доручень.

В періоді щодо якого проводилась перевірки позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "ЕЗК "ЕЗК"Донбасвуглепереробка" за договором поставки вугілля від 03.04.2015 № 111/19

Позивачем на підтвердження факту отримання товару за вказаним договором надано суду копії відповідного договору зі складеними до нього додатковими угодами, актів приймання - передачі вугільної продукції, свідоцтва якості вугілля (продуктів збагачення), свідоцтв якості, свідоцтв якості вугілля, а на підтвердження здійснення оплати - реєстрі платіжних доручень.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є "35.11 Виробництво електроенергії", "35.12 Передача електроенергії", "35.13 Розподілення електроенергії", "35.30 Постачання пари, гарячої водита кондиційованого повітря", а отже товар отриманий позивачем від ТОВ ШОУ "Донбас", ТОВ "ЕЗК"Донбасвуглепереробка", ДП "Шахта ім. К.І. Кисельова", ТОВ Збагачувальна фабрика № 105", ТОВ "Валея", ТОА "Ал-Холдинг", ТОВ "Фірма "Гермес-1" був використаний ним у власній господарській діяльності та х метою отримання прибутку.

На підтвердження факту транспортування товару отриманого від ТОВ ШОУ "Донбас", ТОВ "ЕЗК"Донбасвуглепереробка", ДП "Шахта ім. К.І. Кисельова", ТОВ Збагачувальна фабрика № 105", ТОВ "Валея", ТОВ "Фірма "Гермес-1" позивачем надано суду копії залізничних накладних.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ ШОУ "Донбас", ТОВ "ЕЗК"Донбасвуглепереробка", ДП "Шахта ім. К.І. Кисельова", ТОВ Збагачувальна фабрика № 105", ТОВ "Валея", ТОВ "Фірма "Гермес-1".

Посилання відповідача на кримінальні провадження № 42014000000001623 від 24.11.2014, №12015050950000103 від 21.05.2015, № 22015040000000123, № 22015000000000166 та інші не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо вироком у кримінальній справі або постановою про адміністративний проступок, відповідно обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем доказів на підтвердження факту винесення судом вироку в кримінальних провадженнях а які містить посилання в акті від 26.12.2016 № 2264/28-10-14-01/22927045, суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/25519/13 від 18.11.2014.

Щодо посилань відповідача на допущення певних недоліків в оформленні залізничних накладних суд звертає увагу на наступне.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

При цьому залізничні накладені не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 № К/800/20004/15 (справа №813/1446/13-а),від 12.01.2016 у справі № 826/6697/14.

Крім того, суд звертає увагу на те, що факт відправлення певних партій товару, не безпосередньо контрагентами - продавцями покупця, а іншими юридичними особами може засвідчувати виключно факт залучення контрагентами - продавцями позивача третіх осіб, з метою виконання зобов'язань відповідно до укладених з позивачем договорів та не може однозначно свідчити про відсутність фінансово - господарських відносин між позивачем та його контрагентами - продавцями.

Посилання відповідача, як на обгрунтування відсутності фінансово - господарські взаємовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ ШОУ "Донбас", ТОВ "ЕЗК"Донбасвуглепереробка", ДП "Шахта ім. К.І. Кисельова", ТОВ Збагачувальна фабрика № 105", ТОВ "Валея", ТОВ "Фірма "Гермес-1" на відсутність фінансово - господарських відносин між вказаними підприємствами та їх контрагентами, відсутність можливості перевірки контрагентів вказаних товариств чи їх фіктивність не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність правову оцінку податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (робіт, послуг), якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, та фактично придбав товари (послуги) у цих постачальників. Одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.

Таким чином, господарські відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 18.01.2017 № К/9991/79487/12, від 16.02.2016 № К/800/1418/15, 18.01.2017 № К/9991/60898/12, від 19.04.2017 №К/9991/55916/11.

Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Позивачем разом з деклараціями з податку на додану вартість за березень та квітень 2014 року було подано Додаток № 8 додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" в підрозділі "Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу заявляю про порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних" розділу 4 відображено податкові накладні виписані ТОВ "Фірма "Гермес-1" від 25.03.2014 № 5, від 27.03.2014 № 7, від 31.03.2014 № 10, від 08.04.2014 № 3 та від 11.04.2014 № 6.

Факт того, позивачем були подані податковому органу копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг та копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, у зв'язку чим було виписано податкові накладні від 25.03.2014 № 5, від 27.03.2014 №7, від 31.03.2014 № 10, від 08.04.2014 № 3 та від 11.04.2014 № 6 ТОВ "Фірма "Гермес-1" підтверджується наявними в матеріалах справи копіями листів від 17.04.2014 № 02-31/1842 та від 19.05.2014 № 02-31/2267.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необгрунтованість посилань відповідача, як на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Фірма "Гермес-1" у зв'язку з тим. що останнім не було зареєстровано податкові накладні від 25.03.2014 № 5, від 27.03.2014 № 7, від 31.03.2014 №10, від 08.04.2014 № 3 та від 11.04.2014 № 6 в Єдиному реєстрі податкових накладених.

Відповідно до акту від 26.12.2016 №2264/28-10-14-01/22927045 перевіркою позивача встановлено, що проведеною перевіркою встановлено оприбуткування товару, ідентичного задекларованому, який було використано в господарській діяльності, що свідчить про набуття позивачем у власність без наявності будь - яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

Отже відповідачем відповідно до вказаного акту не заперечується факт отримання позивачем товару зазначеного в первинних документах по взаємовідносинах позивача з контрагентами ТОВ ШОУ "Донбас", ТОВ "ЕЗК"Донбасвуглепереробка", ДП "Шахта ім. К.І. Кисельова", ТОВ Збагачувальна фабрика № 105", ТОВ "Валея", ТОВ "Фірма "Гермес-1", та при цьому відповідач зазначаючи про факт отримання відповідного товару не від вказаних контрагентів, як не надає суду жодних доказів та пояснень щодо осіб від яких позивачем було отримано вказаний товар, так і не зазнає про причини неможливості надання відповідних доказів.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з контрагентами ТОВ ШОУ "Донбас", ТОВ "ЕЗК"Донбасвуглепереробка", ДП "Шахта ім. К.І. Кисельова", ТОВ Збагачувальна фабрика № 105", ТОВ "Валея", ТОВ "Фірма "Гермес-1" суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами мали реальний товарний характер.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ ШОУ "Донбас", ТОВ "ЕЗК"Донбасвуглепереробка", ДП "Шахта ім. К.І. Кисельова", ТОВ Збагачувальна фабрика № 105", ТОВ "Валея", ТОВ "Фірма "Гермес-1" в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з ТОВ ШОУ "Донбас", ТОВ "ЕЗК"Донбасвуглепереробка", ДП "Шахта ім. К.І. Кисельова", ТОВ Збагачувальна фабрика № 105", ТОВ "Валея", ТОВ "Фірма "Гермес-1".

Щодо посилань відповідача на допущення позивачем порушень вимог чинного законодавства при фінансово - господарських взаємовідносинах з ДПЗД "Укрінтенерго" за договором від 16.10.2014 № 44/1-96, а саме, завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, які формують собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), яке полягає в завищенні витрат на вартість остаточно забракованого вугілля, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною першою статті 43 Господарського кодексу України встановлено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Статтею 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, підприємство самостійно вирішує які послуги, в який період, по яких цінах та в кого купувати, а органи державної влади та їх посадові особи не можуть втручатися в господарську діяльність підприємця, зокрема надавати оцінку його ефективності діяльності.

Крім того надання оцінки правомірності дій суб'єкта господарювання щодо здійснення закупівлі за державні кошти відносить до компетенції Державної аудиторської служби України, при цьому навіть у випадку встановлення факту допущення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства щодо порядку здійснення закупівель за державні кошти, в частині здійснення розрахунків за укладеними договорами, вказаний факт не призводить до порушення вимог податкового законодаства.

З огляду на зазначене , враховуючи те, що відповідачем не заперечується факт отримання позивачем товару від ДПЗД "Укрінтенерго" за договором від 16.10.2014 № 44/1-96, здійснення оплати за вказаний товар та його використання в господарській діяльності, суд дійшов висновку про необгрунтованість висновку акту від 26.12.2016 № 2264/28-10-14-01/22927045 в частині щодо фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та ДПЗД "Укрінтенерго".

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДФС України від 16.01.2017 № 0000261401 в частині нарахування податкового зобов'язання на суму 389204798, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 194602398,00 грн.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДФС України від 16.01.2017 № 0000271401 в частині нарахування податкового зобов'язання на суму 370072618, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 19362000,00 грн.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, код ЄДРПОУ 39440996) на користь Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України, р/р 31218206784007, отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні м.Києва, код за ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у розмірі 14303631,37 грн. (чотирнадцять мільйонів триста три тисячі шістсот тридцять одна грн. 37 коп.).

5.Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, код ЄДРПОУ 39440996) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03022, м. Київ, вул. Козацька, 120/4, літ., "Є", код ЄДРПОУ 22927045) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 294 996,35 грн. (двісті дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто шість грн. 35 коп.).

6. В решті позовних вимог -відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов