Ухвала суду № 67281446, 20.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5117/16 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

20 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Літвіної Н.М.,

за участю секретаря: Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2016 у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №57326552208 від 29.09.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2016 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №57326552208 від 29.09.2015.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апелянта, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як видно з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві з 27.08.2015 по 02.09.2015 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРО", ПП "БІОТРАНСПІЛЕТ" за період з вересня 2014 року по січень 2015 року, результати якої оформлено актом №342/26-55-22-08/37243279 від 09.09.2015, яким встановлено порушення ст.46, п.185.1 ст.185, пп.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.4 ст.200, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено значення р. 24 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" за січень 2015 року на загальну суму 6521815,00 грн.

Внаслідок виявлених порушень, 29.09.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №57326552208, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за січень 2015 року на 6521815,00 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками контролюючого органу та податковим повідомленням-рішенням №57326552208 від 29.09.2015, після процедури адміністративного оскарження, звернувся з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято спірне податкове-повідомлення рішення, з огляду на операції між позивачем та контрагентами: ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРО", ПП "БІОТРАНСПІЛЕТ", які, на думку відповідача, не мали реального товарного характеру.

Позивач, у період, який перевірявся, мав правовідносини з ПП "БІОТРАНСПІЛЕТ" за договорами поставки зерна №КИВ101Я-С від 08.09.2014, №КИВ098К-С від 08.09.2014, №КИВ099К-С від 08.09.2014, №КИВ100К-с від 08.09.2014, та з ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРО" за договором №020914-1/22 від 02.09.2014.

Відповідно до ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Приписами п.198.2 ст.198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200.1.3 ст.200.1 ПК України, на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження факту отримання товару за вказаними договорами позивачем надано копії: відповідних договорів зі складеними до них специфікаціями, видаткових накладних, складських квитанцій на зерно, карток аналізу зерна, трьохсторонніх актів приймання-передачі зерна, копії банківських виписок про оплату.

Суд першої інстанції вірно вказав, що товар, отриманий від ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРО", ПП "БІОТРАНСПІЛЕТ" був використаний ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у власній господарській діяльності, та з метою отримання прибутку за зовнішньоекономічними контрактами, що підтверджується копіями відповідних контрактів, вантажних митних декларацій, коносаментів, актів виконаних робіт, залізничних накладних, сертифікатів якості, сертифікатів походження, які містяться в матеріалах справи.

В той же час, контролюючим органом доказів, які б спростовували доводи позивача та надані ним документи суду не надано. Не надано доказів того, що ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРО", ПП "БІОТРАНСПІЛЕТ" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій.

Відтак, апелянтом не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРО", ПП "БІОТРАНСПІЛЕТ".

Стосовно доводів відповідача про наявність податкової інформації №349/21-03-22-06/36838405 від 12.01.2015 та довідки №5735/20-38-22-04-08/31642413 від 31.12.2014, то суди обох інстанції не приймають до уваги зазначені посилання, оскільки із акту №342/26-55-22-08/37243279 від 09.09.2015 вбачається, що при складанні вказаних документів фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРО", ПП "БІОТРАНСПІЛЕТ" не досліджувались. В свою чергу, дотримання чи недотримання вимог податкового законодавства контрагентом позивача не може бути належним підтвердженням відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Колегія суддів погоджується з обґрунтуванням суду першої інстанції, який вказав, що рішенням Державної фіскальної служби України №11889/10/26-05-10-05-35 від 03.08.2015, яким скасовано інше податкове повідомлення-рішення №4726552208 від 22.05.2015 в частині зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість, зокрема, за фінансово - господарськими взаємовідносинами між позивачем та контрагентами ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРО", ПП "БІОТРАНСПІЛЕТ" зазначено про недостатність фактів викладених в інформації №349/21-03-22-06/36838405 від 12.01.2015 та довідці № 5735/20-38-22-04-08/31642413 від 31.12.2014 для висновку про допущення позивачем факту порушення вимог податкового законодавства. Також в зазначеному рішення міститься посилання на складські квитанції за якими придбаний позивачем у контрагентів ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРО" та ПП "БІОТРАНСПІЛЕТ" товар було переоформлено на позивача на складах зберігання з подальшим зберіганням на цих складах до визначених термінів, як на обґрунтування відсутності підстав для висновку про допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства при здійснення фінансово - господарських відносин з зазначеними контрагентами у зв'язку з відсутністю документів щодо транспортування товару.

Отже, судами обох інстанцій встановлено реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРО", ПП "БІОТРАНСПІЛЕТ", а тому, у Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з вказаними контрагентами.

Також, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності, а згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта щодо ненадання документів про транспортування придбаної продукції, з огляду на те, що такі документи є належним підтвердженням операцій з надання послуг перевезення вантажів, проте не факту придбання товару.

Крім того, в ПП «Біотранспілет» придбання товару (ячмінь, кукурудза) здійснювалось на складі зберігання, при цьому, відповідно до Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», при оформленні таких операцій здійснюється оформлення складських квитанцій на зерно, відповідно, відсутня необхідність в наданні товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, всупереч вказаних положень не довів обґрунтованість підстав та правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №57326552208 від 29.09.2015. А відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 02.12.2016, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 98, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2016 - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Літвіна Н. М.

Ісаєнко Ю.А.