Ухвала суду № 67279868, 19.06.2017, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7316/15-к

Провадження № 1-в/727/84/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2017 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого, судді Слободян Г.М.

при секретарі судових засідань Ільчук М.В.

за участю: прокурора Стрижаковського О.В.

представника ДУ Чернівецька виправна установа № 33 - Труфина М.Ю.

засудженого: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівці справу за клопотанням (заявою) засудженого ОСОБА_3 про його умовно дострокове звільнення на підставі ст.81 КК України,- ВСТАНОВИВ:

Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою від 25.05. 2017 року про умовно дострокове звільнення на підставі ст.81 КК України, в якій просить звільнити його від відбування покарання умовно достроково.

З Апеляційного суду чернівецької області кримінальне провадження в суд першої інстанції повернулося 29.05. 2017 року і було 30.05. 2017 року звернуто до виконання.

Суд, заслухавши пояснення засудженого ОСОБА_3, який доводи щодо його умовно достроково звільнення, викладені в заяві підтримав. В наданих суду поясненнях вказував що позитивно характеризується за увесь період перебування в УВП №33, він звертався до керівництва установи № 33 про вирішення питання щодо його працевлаштування; пояснив, що за період розслідування справи, в нього померла мати; на даний час є перестарілий, хворий батько, який потребує його допомоги; запевнив суд, що випадків порушення закону в нього більше не повториться, просив не відмовляти в задоволенні його клопотання.

Прокурор Стрижаковський О.В. не заперечував проти задоволення клопотання (заяви) засудженого ОСОБА_3 про умовно - дострокове звільнення, з підстав того, що дійсно останній позитивно характеризується за місцем перебування в ДУ УВП № 33, стягнень не має, має заохочення у вигляді подяки, зазначив, що ОСОБА_3 мав намір працевлаштуватися, однак в силу певних об»активних обставин не реалізував своє право.

Представник ДУ Чернівецької виправної установи № 33, за довіреністю, Труфін М.Ю. в судовому засіданні пояснив, що в установі покарань № 33 ОСОБА_3 характеризується позитивно, мав одне заохочення у вигляді подяки, жодного стягнення не мав; не заперечував того, що дійсно ОСОБА_3 мав намір працевлаштуватися на роботу, однак, оскільки раніше був засуджений в силу цього реалізувати своє право не зміг; в доводах не заперечував проти задоволення клопотання ОСОБА_3 щодо його умовно - дострокового звільнення судом.

Детальним вивченням і дослідженням в судовому засіданні матеріалів особової відносно засудженого ОСОБА_3, судом встановлено, що останній був затриманий 20.06. 2015 року в підозрі вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України; відносно нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; вироком Шевченківського райсуду м. Чернівці від 31.01. 2017 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.. 186 КК України та за даною статтею призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3, до вступу вироку в законну силу залишено застосовану - тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_3 було вирішено відраховувати з 17.06. 2015 року - фактичного його затримання, з врахуванням і даних за протоколом затримання від 20.06. 2015 року т.3 а.с. 28- 30) та на підставі п.5 ст. 72 КК України, Закону України № 838-УІІІ від 26.11. 2015 року, який набрав чинності з 24.12. 2015 року «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув»язнення у строк покарання», було зараховано засудженому ОСОБА_3 строк попереднього ув»язнення (початок строку - 17.06. 2015 року фактичного його затримання, з врахуванням і даних за протоколом затримання від 20.06. 2015 року т.3 а.с. 28- 30) до набрання чинності даним вироком суду, із розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі. ОСОБА_3 було визнано невинуватим за ч. 2 ст. 190 КК України та по суду виправдан, у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення за ч.2 ст. 190 КК України.

18 травня 2017 року даний вирок суду першої інстанції було скасовано апеляційною інстанцією, постановлено новий вирок, яким визнано винним ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 190 КК України і призначено йому покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначеного покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 190 КК України вказаного вироку та покарання, призначеного за вироком Шевченківського райсуду м. Чернівці від 31.01. 2017 року за ч.3 ст. 186 КК України, остаточно до відбування покарання 5 років позбавлення волі. В іншій частині вирок суду першої інстанції від 31.01. 2017 року відносно ОСОБА_3 залишено без змін (т. 1 а.с. 37 - 55 особової справи).

Крім наведеного, за даними дослідженими матеріалами особової справи, за час перебування в Установі виконання покарань №33 ОСОБА_3 порушень режиму тримання не допускав, правил поведінки і розпорядку дня дотримується; за зразкову поведінку та сумлінне виконання своїх обов'язків йому оголошено подяку, стягнень не мав; у зверненні до представників адміністрації стриманий, ввічливий, виконує законні вимоги, на заходи виховного та профілактичного характеру реагує позитивно, конфліктних ситуацій не створює, тобто зробив для себе правильні висновки. На підставі постанови про заохочення (а.с. 61 т.2) від 25.07. 2016 року ОСОБА_3 за сумлінну поведінку було оголошено подяку; засуджений виключно позитивно характеризується по установі виконання покарань №33 (т.1 а.с. 245).02.06. 2017 року ОСОБА_3 звертався з письмовою заявою про залучення його до праці (а.с. 115 т. 3 особової справи). Крім наведеного з досліджених матеріалів кримінального провадження вбачається, що на обліку у лікаря-психіатра обласної психіатричної лікарні та лікаря-нарколога Чернівецького обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_3 не перебуває (а.с. 86, 88, т. 3), має перестарілого батька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчать дані з місця його проживання, який має незадовільний стан здоров»я (т. 4 а.. 146 та довідка від 08.09.2016р.), мати ОСОБА_3 померла, перенісши при житті ряд важких захворювань, що вбачається з досліджених медичних даних (т.4 а.с. 149, 150); ОСОБА_3 є особою військовозобов»язаною (дані військового квитка т. 4 а.с. 233 -235).

Отже, вищенаведене, а також детальний аналіз матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_3 свідчать, що він відбув 2/3 призначеного йому строку покарання за вироком суду від 18.05. 2017 року, строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислюється з 17.06. 2015 року; не відбутий ОСОБА_3 термін покарання становить 1 рік 27 днів.

Відповідно до ст. 537 КПК України, судом під час виконання вироків вирішуються ряд питань, серед яких питання: про відстрочку виконання вироку; про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; про заміну не відбутої частини покарання більш м'яким, тощо…., тобто виконання вироку - це завершальна стадія кримінального процесу, в якій суд звертає до виконання вироки, ухвали і постанови, слідкує за приведенням їх до виконання, а також вирішує в установленому порядку питання, які виникають при виконанні судових актів. Вимогами ч. 1 ст. 81 КК України визначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може застосовуватись до осіб, які відбувають покарання у виді: виправних робіт, обмеження або позбавлення волі на певний строк, а також до військовослужбовців, які засуджені до службових обмежень чи тримання в дисциплінарному батальйоні. Згідно ч.1 ст. 107 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання особи, яка вчинила злочин до досягнення повноліття, застосовується лише при відбуванні покарання у виді позбавлення волі. Від інших видів покарань (як основних, так і додаткових) такі особи звільненню не підлягають. З метою правильного застосування судами законодавства про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання….Пленум Верховного Суду України Постановою «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» від 26 квітня 2002 року № 2, звертає увагу судів на те, що умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання і заміна не відбутої частини покарання більш м'яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України. У вказаній постанові зазначається крім наведеного, що виконання призначеного судом покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари, ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Отже, законодавцем визначено, що умовно-дострокове звільнення - це право засудженого, гарантоване йому законом в обмін на повернення до нормального життя у суспільстві. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання….можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого….

З аналізу чинного законодавства і положень внутрішніх інструкцій та рекомендацій, розроблених на основі КВК України, під критеріями, в силу ч. 2 ст. 81 КК України, слід розуміти, зокрема - під сумлінною поведінкою, що засуджений за період відбування покарання сумлінно виконував вимоги встановленого режиму утримання у колонії, не допускав порушень, визнав вину у скоєному злочині, розкаюється у вчиненому, сплатив повністю або частково завдані злочином збитки, за час відбування покарання поводив себе як у загальній масі засуджених, так і при спілкуванні з представниками адміністрації ввічливо, тактовно, виконував законні вимоги представників адміністрації, приймав активну участь у виконанні умов розробленої для нього програми диференційованого-виховного впливу, тощо., тобто засуджений довів готовність до самокерованої поведінки, аналіз його поведінки дає підстави зробити висновок, що особа готова до сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, готовий дотримуватися норм чинного законодавства… Вся вищевказана інформація відображається у характеризуючих засудженого даних і матеріалах особової справи. Важливою умовою для можливості застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання повинно бути фактичне відбуття певної частини строку покарання, згідно ч. 3 ст. 81 та ч. 3 ст. 107 КК України.

Згідно ст. 539 КПК України, питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Відповідне клопотання подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання…за наслідками розгляду клопотання (подання), суд постановляє ухвалу яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання зупиняє її виконання. Крім наведеного, матеріали особової справи відносно засудженого ОСОБА_3 свідчать про те, що у взаємовідносинах з іншими засудженими останній не конфліктує; на протязі усього періоду перебування у виправній установі дотримувався правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом; виконує передбачені законом вимоги установи; дбайливо ставиться до майна установи і предметів, приймає активну участь у суспільному житті колективу. Судом приймається до уваги і те, що ОСОБА_3 в скоєному розкаявся, за місцем відбування покарання виключно позитивно характеризується, має незадовільний стан здоров»я.

Таким чином, суд із врахуванням наведеного вище, пояснень засудженого та досліджених в сукупності детально матеріалів особової справи ОСОБА_3, вважає доведеним виправлення і перевиховання засудженого, а також можливим звільнення останнього від призначеного судом покарання умовно-достроково.

На підставі викладеного та керуючись ст.81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, У Х В А Л И В:

Засудженого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнити умовно - достроково на 1 рік 27 днів основного покарання, призначеного за вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 18 травня 2017 року за ст.ст. 186 ч.3, 190 ч.2, ч.1 ст. 70 КК України до 5 (п»яти) років позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена на протязі семи діб з дня її проголошення до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

Суддя Слободян Г.М