Рішення № 67272182, 20.06.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/3761/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1002/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Жданової В.С., Канурної О.Д.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Словянської міської ради, відділу Держгеокадастру у місті Слов'янську Донецької області, третя особа: ОСОБА_1, про визнання недійсним державного акту про право власності на землю,

В С Т А Н О В И В:

6 травні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Словянської міської ради, відділу Держгеокадастру у місті Слов'янську Донецької області, третя особа: ОСОБА_1, про визнання недійсним державного акту про право власності на землю, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 27 червня 2000 року належить ? частина домоволодіння АДРЕСА_1, яка розташована на земельній ділянці площею 440 кв.м, і належить Словянській міській раді Донецької області.

На підставі договору купівлі продажу від 13 вересня 1989 року, третій особі ОСОБА_1 належить житловий будинок №10 з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2, земельна ділянка, на якій знаходиться будинок, складає 557 кв.м.

Рішенням Словянської міської ради Донецької області від 22 грудня 2004 року №773/4, ОСОБА_1 12 січня 2005 року було видане Державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0,0472 га.

Через накладанням земельної ділянки ОСОБА_1 на земельну ділянку позивачки, у її фактичному користуванні перебуває земельна ділянка площею 399 кв.м.

У з в'язку з тим, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року скасовані рішення Словянської міської ради Донецької області №753 від 16 грудня 2003 року №773/4 від 22 грудня 2004 року, на підставі яких ОСОБА_1 було видане Державний акт серії НОМЕР_1 від 12 січня 2005 року, позивачка просила суд визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, зареєстрований 12 січня 2005 року Словянським міським відділом земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та направо постійного користування землею, договорів оренди землі за №010516700025, та скасувати право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0816 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_2.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2017 року позов ОСОБА_2 до Словянської міської ради, відділу Держгеокадастру у місті Слов'янську Донецької області, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_1, про визнання недійсним державного акту про право власності на землю - задоволено.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1, серії НОМЕР_1, зареєстрований 12.01.2005 року Словянським міським відділом земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10516700025.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_3.

Із вказаним рішенням не погодилась третя особа ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції постановлено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи.

Судом не враховано, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.05.2009 року також є власником ? частки домоволодіння АДРЕСА_1.

Вважає, що права позивачки не порушені, оскільки вона фактично користується земельною ділянкою площею 399 кв.м, що перевищує площу на яку вона має право.

Позивачкою не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про її права на земельну ділянку, і, як наслідок, порушення її прав на земельну ділянку.

Судом порушено критерії законності, що полягає в порушенні ст. 140 Земельного кодексу України, в якій відсутня підстава припинення права власності відповідно до визнання недійсним правовстановлюючого документу на землю.

В судовому засіданні апеляційного суду представник третьої особи ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги не визнали, просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача Словянської міської ради в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить отримання ним телефонограми (а.с. 105).

Представник відповідача відділу Держгеокадастру у місті Слов'янську Донецької області в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить отримання ним телефонограми (а.с. 101).

Третя особа ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі, за участю її представника (а.с. 112, 113).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез?явившихся сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та її представника, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене в справі судове рішення цим вимогам не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та це вбачається з матеріалів цивільної справи, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_1 підставі рішення Словянської міської ради від 22 грудня 2004 року №773/4 є власником земельної ділянки площею 0,0472 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Словянської міської ради по АДРЕСА_2 (том 1, а.с. 35).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 13 вересня 1989 року ОСОБА_1 належить житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями в АДРЕСА_2, на земельній ділянці 557 кв.м (том 1, а.с. 86-87).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради від 19 лютого 1997 року №63/9 вилучено у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 64 кв. м. по АДРЕСА_2, залишивши їй у користуванні 567 кв. м. та відвести ОСОБА_4 додатково земельну ділянку площею 64 кв. м. за рахунок земельної ділянки по АДРЕСА_2, що складе загальну площу 440 кв. м., затвердивши її як норму по АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 174).

З рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради від 16 грудня 2003 року №753 вбачається, що із землекористування ОСОБА_5 вилучено земельну ділянку площею 83 кв.м, залишивши їй у користуванні 372 кв.м по АДРЕСА_3 та відведено додатково ОСОБА_1 земельну ділянку площею 83 кв.м за рахунок земельної ділянки по АДРЕСА_3, що складе загальну площу 808 кв.м, передавши її у приватну власність для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_2 (том 1, а.с. 88).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 28 червня 2000 року ОСОБА_6 купила ? частку житлового будинку з відповідною часткою господарчо-побутових споруд, розташовану у АДРЕСА_1, на земельній ділянці Словянської міської ради площею 440 кв.м (том 1, а.с. 196).

В 2014 році позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до виконкому Словянської міської ради Донецької області, комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов'янськ, відділу Держземагенства у місті Слов'янську Донецької області, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_7 про зобов'язання вчинити певні дії, а саме скасувати рішення виконкому Словянської міської ради від 16.12.2003 року №753 та рішення №773/4 від 22.12.2004 року щодо додаткового відводу земельної ділянки та передачі земельних ділянок у приватну власність. Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 6 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено. Ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 25 травня 2016 року скасовано постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 6 листопада 2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області від 26 лютого 2014 року та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції (том 1, а.с. 94-96).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту невідповідності площі земельної ділянки переданої у власність ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Словянської міської ради №773/4 від 22 грудня 2014 року та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Проте, вказаний висновок суду не відповідає нормам процесуального права.

Відповідно до ст. 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, називаються

суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, котрі беруть участь у процесі по справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів.

Одна й та ж особа може брати участь у справі як третя особа тільки з боку однієї сторони, але на боці однієї сторони можуть брати участь декілька третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Третіми особами без самостійних вимог у судовій практиці іноді визначаються співучасники сторін і суб'єкти захисту прав інших осіб.

Але співвідповідач перебуває в правових відносинах з позивачем і відповідає безпосередньо перед ним, а третя особа на стороні відповідача перебуває за межами спірних правовідносин сторін.

Апеляційним судом встановлено, що позивач, звернувшись в суд з позовом, який неодноразово уточнював в частині позовних вимог, до Словянської міської ради та відділу Держгеокадастру у місті Слов'янську Донецької області, залучив до участі у справі третю особу без самостійних вимог ОСОБА_1 з боку відповідачів (а.с. 1, 52). При цьому, у позовній та уточненій заявах не зазначав її, як співвідповідача, не звертався до суду з клопотанням про залучення її до участі у справі, як співвідповідача.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, визнав недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1, та скасував державну реєстрацію її право власності на цю земельну ділянку.

Згідно положень ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Як роз'яснено в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №14 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Відповідно до ч. 6 ст. 130 ЦПК України, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу у своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 119 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, дійсно саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Проте, суд, як державний орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов'язаний визначити суб'єктивний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню.

Це передбачено п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів (ст. 33 ЦПК України).

Отже, суд першої інстанції, розглядаючи спір, у порушення вимог ч. 6 ст. 130, ст.ст. 214, 215 ЦПК України, на зазначені положення закону уваги не звернув, не вирішив питання про склад осіб, які беруть участь у справі, неправильно застосував норми процесуального права, та помилково скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку АДРЕСА_2, яка у справі є третьою особою без самостійних вимог, тобто вирішив питання про права і обов'язки особи, що не є стороною у справі.

За таких обставин, враховуючи те, що суд першої інстанції не встановив належним чином обставини справи в повному обсязі, що унеможливило прийняття вірного рішення у справі і є порушенням норм процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги та скасуванню ухваленого судом першої інстанції рішення повністю (ч. 3 ст. 303 ЦПК України) з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2017 року - скасувати.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Словянської міської ради, відділу Держгеокадастру у місті Слов'янську Донецької області, третя особа: ОСОБА_1, про визнання недійсним державного акту про право власності на землю - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: