Вирок № 67269290, 16.06.2017, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 710/2792/13-к

провадження № 1-кп/691/8/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2017 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

при секретарях судових засідань ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5

з участю:

прокурорів Зачепа Я.О., Пилипчук А.І.,

ОСОБА_6, ОСОБА_7

сторони кримінального провадження:

обвинувачений ОСОБА_8

захисник ОСОБА_9

перекладач ОСОБА_10

розглянувши у судовому засіданні, в залі суду, в м. Городище кримінальне провадження №12013250300000478 за звинуваченням

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Башкортостан, татарин, громадянин України, не одружений, не працюючий, ІНФОРМАЦІЯ_3, житель с.Мар»янівка вул.Залізнична №17 Шполянського району Черкаської області, раніше судимий вироком Шполянського районного суду Черкаської області від 03 травня 2007 року за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 1 рік позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 05 липня 2007 року, на підставі ст.1 п. «ж» Закону України «Про амністію», звільнений від покарання в установленому законом порядку та згідно ст.89 КК України судимість погашена, -

у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, -

встановив:

Органом досудового слідства ОСОБА_8 ставиться за провину вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України.

Із обвинувального акту в кримінальному провадженні №12013250300000478 вбачається, що ОСОБА_8, 19 серпня 2013 року близько 22 години 00 хвилин, перебуваючи в с.Мар»янівка вул.Центральна Шполянського району Черкаської області, незаконно збув ОСОБА_11 2,97 г особливо небезпечного наркотичного засобу канабіс за 50 грн.. Згідно висновку судово-хімічної експертизи №2/1270 від 21 серпня 2013 року, надана на експертизу подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, яку отримано від ОСОБА_11 в результаті контролю за вчиненням злочину, є особливо небезпечним наркотичним засобом канабіс. ОСОБА_12 особливо небезпечного наркотичного засобу в перерахунку на висушену речовину становить 2,97 г..

Дії ОСОБА_8К органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України незаконне придбання, зберігання, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу. Пред'явлене обвинувачення ґрунтується на даних оперативної закупки у ОСОБА_8 наркотичної речовини особою під вигаданим прізвищем (легендованої) ОСОБА_11, показах свідків: ОСОБА_13, ОСОБА_14»яш М.А.,ОСОБА_15,ОСОБА_16.ОСОБА_17,ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_11,висновках експертиз, речовими доказами по матеріалах кримінального провадження, протоколах процесуальних дій, а також іншими матеріалами кримінального провадження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8, оспорюючи час, місце, спосіб, вид, мотив і мету, форму вини за кримінальне правопорушення, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав повністю і суду пояснив, що винним себе у вчиненні інкримінованих йому дій в кримінальному правопорушені за ч.2ст.307 КК України не визнає, так як злочин не вчиняв ні за обставин викладених в обвинувальному акті, ні за будь-яких інших і пояснив, що 19 серпня 2013 року близько 23 години в с.Мар»янівка Шполянського району Черкаської області, перебуваючи в нетверезому стані, приїхав на велосипеді до знайомого ОСОБА_20 у справах, залишивши велосипед на вулиці біля хвіртки, пішов до його двору.Через деякий час, повертаючись, помітив біля велосипеда працівника міліції Шполянського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_14, який встановивши його особу запропонував пройти до місця його проживання, вказавши при цьому не сідати на велосипед, а вести поруч, для проведення обшуку у його домоволодінні. В ході обшуку під чохлом сидіння його велосипеда біля паркану його двору було виявлено гроші, які випали додолу і остільки це була темна пора він подумав, що це його та вказав на належність йому, але коли гроші освітили та він побачив на них помітки яскравого кольору, то категорично заперечив їх приналежність.Будь-яких наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів знайдено не було. Працівниками міліції був доставлений до райвідділу.Пояснив, що ніколи не зберігав і не займався збутом будь-яких наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів.Залегендована особа до нього для купівлі канабісу не приходила 19 серпня 2013 року і ні з ким він крім своїх односельців не спілкувався.Останні роки у нього склалися недобрі стосунки із працівниками міліції, остільки ті намагаючись розкрити злочин про крадіжку яєць на фермі у місцевого приватного підприємця пропонували йому взяти на себе відповідальність, на що він відмовився і мав щодо себе підвищену увагу.Не заперечив, що проводився обшук, що бачив працівників міліції, що були виявлені гроші під чохлом сидіння на велосипеді, але стверджує, що докази його вини відсутні, так як до велосипеда могли мати доступ працівники міліції, йому було заборонено їхати на велосипеді, попередньо сплановано вилучити гроші біля його двору, при цьому не перевірено чи мала залегендована особа в той день дзвінки з ним та з»єднання в мережі, не взято відбитки слідів пальців рук, не оглянуто місце події, велосипед, не перевірено залишки слідів спеціальної хімічної речовини на сидінні велосипеда, слідчим не усунуто під час слідства розбіжність у свідченнях свідків та залегендованої особи, залищено поза увагою, що із свідком ОСОБА_21 він взагалі не знайомий і ніколи не збував йому наркотичних засобів, не зрозуміло чому працівники міліції не затримали його на місці збуту канабісу, а чекали у вищевказаному місці. Кому належить виданий ОСОБА_11 канабіс йому не відомо і за яких обставин він придбав паперовий згорток із зеленою рослиною вагою 2,97 г. йому теж не відомо. Зазначив, що наркотичні засоби ніколи не вживав, такі обставини щодо нього є надуманими. Від дачі показів слідчому відмовився, остільки не розумів від чого має захищатися і про невизнання вини говорив у суді першої та апеляційної інстанції, які слухали кримінальне провадження щодо нього.

Захисник обвинуваченого просила ОСОБА_8 виправдати за цією статтею в зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, через наявність грубих порушень кримінального процесуального законодавства під час досудового слідства та присутності ознак провокації злочину.

За клопотанням сторони обвинувачення на підтвердження наявності в діях ОСОБА_8 ознак вищезазначеного кримінального правопорушення досліджені у судовому засіданні наступні письмові докази:

- витяг з ЄРДР від 04 липня 2013 року про реєстрацію кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією ч.2ст.307 КК України;

- рапорт від 03 липня 2013 року, згідно якого працівником БНОН Шполянського РВ ОСОБА_14 отримано інформацію про збут громадянином на ім»я ОСОБА_8, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4»янівка, наркотичної речовини марихуани;

- рапорт від 07 липня 2013 року працівника БНОН Шполянського РВ ОСОБА_14 про те, що особою на ім»я ОСОБА_8, яка займається збутом наркотичної речовини марихуани, є ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 житель с.Мар»янівка вул.Залізнична №17 Шполянського району Черкаської області;

- протокол огляду та помітки грошових купюр від 22 липня 2013 року відповідно до якого проведено огляд грошових купюр номіналом 10 грн. з номером МА №9312580, номіналом 10 грн. з номером МБ №6518889, номіналом 10 грн. з номером НЗ №9542026 та номіналом 20 грн. з номером КН №0225850, призначених для оперативної закупівлі в кримінальному провадженні №12013250300000478, які було оброблено спеціальним хімічним олівцем та на яких при освітленні променями ультрафіолетової лампи проявлялося нашарування з написом «Закупка» яскраво-зеленого кольору;

- протокол огляду покупця та вручення грошових купюр від 19 липня 2013 року, згідно якого громадянину ОСОБА_11 для проведення оперативної закупівлі видано гроші в сумі 50 грн. - номіналом 10 грн. з номером МА №9312580, номіналом 10 грн. з номером МБ №6518889, номіналом 10 грн. з номером НЗ №9542026 та номіналом 20 грн. з номером КН №0225850;

- протокол обшуку від 19 серпня 2013 року, відповідно до якого під чохлом сидіння велосипеда, що знаходився біля металевого паркану домоволодіння ОСОБА_8, виявлено купюри номіналом 10 грн. з номером МА №9312580, номіналом 10 грн. з номером МБ №6518889, номіналом 10 грн. з номером НЗ №9542026 та номіналом 20 грн. з номером КН №0225850, які оглянуті променями ультрафіолетової лампи та при огляді виявлено напис «Закупка»;

- протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 19 серпня 2013 року за зістом якого ОСОБА_11 добровільно в присутності понятих видав паперовий згорток з подрібненою речовиною зеленого кольору та пояснив, що придбав її 19 серпня 2013 року у ОСОБА_8 за 50 грн.;

-протокол про результати контролю за вчиненим злочину №781т від 20 серпня 2013 року, згідно до якого слідчий Безнос Т.О., розглянувши постанову №67т від 17 липня 2013 року про проведення контролю за вчиненням злочину по кримінальному провадженню склав даний протокол про те, що ОСОБА_8 19 серпня 2013 року збув ОСОБА_11 наркотичний засіб в с.Мар»янівка вул.Центральна Шполянського району Черкаської області за кошти в сумі 50 грн. на яких при освітленні ультрафіолетовим світлом виявлено напис зеленого кольору виконаний СХР, якою 23 липня 2013 року вони були помічені;

-протокол огляду предмету від 20 серпня 2013 року, згідно якого проведено огляд паперового згортку з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору із специфічним запахом масою 3,20 г;

- постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20 серпня 2013 року, згідно якої паперовий згорток з подрібненою речовиною рослинного походження із специфічним запахом визнати речовим доказом в кримінальному провадженні №12013250300000478;

-висновок експерта судово-хімічної експертизи №2/1270 від 21 серпня 2013 року з іллюстративною таблицею, відповідно до якого надана на експертизу подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено канабіс, маса особливо небезпечного наркотичного засобу в перерахунку на висушену речовину становить 2,97 г.;

-довідка №8/5698 від 20 серпня 2013 року про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні №12013250300000478 в сумі 244 грн.72 коп.;

-протокол огляду предмету від 20 серпня 2013 року, а саме грошових купюр в сумі 50 грн. - номіналом 10 грн. з номером МА №9312580, номіналом 10 грн. з номером МБ №6518889, номіналом 10 грн. з номером НЗ №9542026 та номіналом 20 грн. з номером КН №0225850;

-постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20 серпня 2013 року, згідно якої 3 купюри номіналом 10 грн. кожна за номером МА №9312580, МБ №6518889, НЗ №9542026 та номіналом 20 грн. з номером КН №0225850 визнати речовим доказом в кримінальному провадженні №12013250300000478;

-висновок експерта судово-хімічної експертизи №2/1271 від 04 вересня 2013 року з іллюстративною таблицею, відповідно до якого на купюрі номіналом 20 грн. з номером КН №0225850 та на трьох купюрах номіналом 10 грн. з номерами МА №9312580, МБ №6518889, НЗ №9542026, які вилучені 19 серпня 2013 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 по вул.Залізнична, №17 с.Мар»янівка Шполянського району Черкаської області - виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини, яка має люмінесценцію блакитного кольору у вигляді напису «ЗАКУПКА». Спеціальна хімічна речовина у вигляді напису «ЗАКУПКА», виявлена на купюрі номіналом 20 грн. з номером КН №0225850 та на трьох купюрах номіналом 10 грн. з номерами МА №9312580, МБ №6518889, НЗ №9542026, має спільну родову належність зі спеціальною хімічною речовиною, яка надана на експертизу в якості порівняльного зразка;

-довідка №8/6015 від 06 вересня 2013 року про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні №12013250300000478 в сумі 367 грн.75 коп.

Допитані у судовому засіданні свідки суду посвідчили, а саме:

- свідок ОСОБА_16, про те, що 19 серпня 2013 року близько 21 години в с.Мар»янівка Шполянського району Черкаської області була запрошена працівниками міліції в якості понятої для проведення обшуку домоволодіння ОСОБА_8, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4»янівка вул.Залізнична, №17 Шполянського району Черкаської області. До початку обшуку, коли працівники міліції їхали по іншого понятого бачила, сидячи у салоні автомобіля, як ОСОБА_8 їхав на велосипеді та звернув на вулицю де стояв автомобіль міліції, і залишивши велосипед біля паркану, зайшов у середину двору до якого приїхав. Велосипед постійно був у полі її зору і вона не бачила щоб до нього хтось підходив. Через невеликий проміжок часу підїхав ще один автомобіль міліції до них, з якого вийшов працівник міліції, якого вона не знає, та попрямував до велосипеда, до якого також ішов ОСОБА_8К, поговоривши щось разом, вони пішли до будинку останнього, але на велосипед той не сідав.Під час проведення обшуку в її присутності та присутності іншого понятого, під чохлом сидіння велосипеда ОСОБА_8, працівниками міліції було виявлено грошові купюри в сумі 50 грн., номіналом три по 10 грн. та купюра номіналом 20 грн.. При освітленні даних купюр ультрафіолетовими променями, купюри світилися зеленим кольором та на них мався напис «ЗАКУПКА». При виявленні грошей ОСОБА_8 пояснив, що кошти належать йому, але на пропозицію оглянути купюри не заперечив, та коли при ультрафіолетовому промінні вони були освічені і проявився напис «закупка», почав говорити, що гроші не його і звідки вони взялися йому не відомо. Виявлені грошові купюри поміщено було до пакету експертної служби, опечатано з пояснювальним написом, про що поставила свій підпис, інші речі в ході проведення обшуку не вилучалися;

- свідок ОСОБА_17, про те, що 19 серпня 2013 року близько 21 години в с.Мар»янівка Шполянського району Черкаської області була запрошена працівниками міліції в якості понятої під час проведення обшуку домоволодіння ОСОБА_8, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4»янівка вул.Залізнична, №17 Шполянського району Черкаської області. Під час проведення обшуку, в її присутності, під чохлом сидіння велосипеда ОСОБА_8, працівниками міліції було виявлено грошові купюри в сумі 50 грн., номіналом три по 10 грн. та купюра номіналом 20 грн., при освітленні яких вони світилися зеленим кольором з написом «ЗАКУПКА». У її присутності ОСОБА_8 пояснив, що гроші належать йому, і погодився, щоб купюри оглянули при ультрафіолетовому промінні, але коли на грошах було виявлено сліди хімічної речовини, то почав заперечувати їх приналежність та казати звідки ці гроші йому невідомо. Потім гроші помістили до спеціального пакету, опечатано, про що поставила свій підпис;

- свідок ОСОБА_18, про те, що 19 серпня 2013 року близько 23 години був запрошений до Шполянського РВ УМВС України в Черкаській області в якості понятого. В приміщенні службового кабінету №316 в його присутності та присутності іншого понятого, був чоловік який представився як ОСОБА_11 та був одягнутий у шорти, футболку, спортивну куртку. В подальшому, з правої кишені своїх шортів, правою рукою витягнув паперовий згорток. При його відкритті там виявили подрібнену речовину зеленого кольору рослинного походження із специфічним запахом. Як пояснив ОСОБА_11, даний згорток він придбав 19 серпня 2013 року близько 20 години у жителя ІНФОРМАЦІЯ_4»янівка Шполянського району Черкаської області за 50 грн.. Згорток при ньому було опечатано, про що поставив свій підпис;

- свідок ОСОБА_19, про те, що 19 серпня 2013 року близько 23 години був запрошений до Шполянського РВ УМВС України в Черкаській області в якості понятого, де в присутності ще одного понятого, був незнайомий йому чоловік на ім»я ОСОБА_11, який з правої кишені своїх шортів, витягнув паперовий згорток з подрібненою речовиною зеленого кольору рослинного походження із специфічним запахом та пояснив, що згорток придбав 19 серпня 2013 року близько 20 години у жителя ІНФОРМАЦІЯ_4»янівка Шполянського району Черкаської області за 50 грн.. В подальшому згорток було опечатано, про що поставив свій підпис;

- свідок ОСОБА_15, про те, що влітку 2013 року був запрошений працівниками міліції в якості понятого і бачив грошові купюри номіналом по 10 грн. На яких працівник міліції написав напис «закупка» і коли їх освітлювали то видно було це слово. Між присутніми була розмова про наркотичні засоби, але про що не пам»ятає, при цьому з ним був іще один понятий якого не знає;

- свідченнями свідка ОСОБА_13 про те, що представляє рух під назвою «Стоп наркотик» і протягом тривалого часу співпрацює з правоохоронними органами з метою виявлення та викриття осіб, які займаються збутом наркотичних засобів.Осінню 2013 року після подій автомайдану у Києві йому стало відомо, що ОСОБА_8 займається збутом коноплі і особисто сам двічі у нього її купував, але не для власного споживання, хоч деякий період часу був схильний до вживання, один раз купува коноплю за місцем проживання обвинуваченого, а другий раз зустрічався з ним у м.Шпола коли той керував скутером, повідомивши про протиправні діяння обвинуваченого отримав завдання працівників міліції ввійти в довіру, схилити останнього до збуту та провести з ним оперативну закупку, в подальшому така і була проведена, але на скільки він пам»ятає іншою особою, а не ним.

Крім того, в ході судового розгляду кримінального провадження сторона обвинувачення - прокурор відмовився від заявленого раніше клопотання про виклик та допит в судовому засіданні свідка ОСОБА_12»яш М.А., мотивуючи свою відмову тим, що встановити місцезнаходження свідка неможливо. Судом приймалися відповідні заходи по виклику зазначеного свідка, зокрема систематично направлялися судові повістки, підтвердженням чого є рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №1950201058629 від 08 грудня 2015 року, №19502011076210 від 11 січня 2016 року, №1950201082589 від 22 січня 2016 року,№1950201086916 від 04 лютого 2016 року, №1950201110485 від 29 лютого 2016 року,31950201129208 від 17 березня 2016 року, №19502011542121 від 19 квітня 2016 року, №1950201178926 від 26 травня 2016 року, №1950201209007 від 15 червня 2016 року,№1950201221740 від 30 червня 2016 року, №1950201229938 від 29 липня 2016 року, №1950201350087 від 14 грудня 2016 року, із змісту яких вбачається що свідок знав про обов»язок з»явитися до суду і повідомити про відомі йому обставини у справі та неодноразово виносилися ухвали про примусовий привід від 15 березня 2016 року, 18 квітня 2016 року, 11 липня 2016 року,02 вересня 2016 року, 03 жовтня 2016 року,31 жовтня 2016 року, 24 листопада 2016 року, 09 грудня 2016 року, а також про допит свідка в режимі неодноразових відео конференцій, які не забезпечили прибуття свідка до суду (а.с. 143,156,212,240, том 3, а.с.16,38,58,68 том 4).Керуючись вимогами ст.22 КПК України, норми якої визначають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, з огляду на те, що суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення та захисту, а також враховуючи те, що прокурор не забезпечив прибуття свідка сторони обвинувачення для допиту, суд не здійснював допит вище вказаного свідка.

Також, прокурор заявляв клопотання про допит в судовому засіданні безпосередньо легендованої особи свідка ОСОБА_11 та в подальшому у зв»язку з неможливість забезпечити його допит просив дослідити в судовому засіданні протокол допиту залегендованого свідка ОСОБА_11, і вважати досліджені показання свідка ОСОБА_11 на досудовому слідстві, такими, які надані суду безпосередньо, мотивуючи тим, що свідок помер, підтвердивши факт смерті свідоцтвом про смерть особи. Судом, враховуючи при цьому і думку обвинуваченого та захисту, відмовлено в задоволенні клопотання сторони обвинувачення з тих підстав, що лише за обставин пов»язаних із тривалим неприбуттям свідка до суду, прокурор надав докази про факт смерті такої особи, хоча свідок помер іще 09 вересня 2016 року і при цьому, відповідно до вимог ч.4 ст. 95 КПК України: "Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд, не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, тим паче, що вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 27 травня 2014 року скасовано та направлено кримінальне провадження на новий розгляд, зокрема з тих підстав, що під час прослуховування диску технічного запису судового засідання була встановлена судом апеляційної інстанції невідповідність показів обвинуваченого та свідка ОСОБА_11без відповідної оцінки судом першої інстанції.

Та, досліджену в судовому засіданні, зі згоди учасників процесу в розумінні ст.ст.84,85,86 КПК України з дотриманням порядку визначеного п.11ст.290 КПК України, якою передбачено право сторони кримінального провадження здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів отриманих до або під час судового розгляду, постанову про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 17 липня 2013 року, яка розсекречена актом експертної комісії прокуратури Черкаської області від 10 червня 2016 року №24 про те, що з метою отримання доказів злочинної діяльності та повного викриття схеми, пов»язаної із здійснення постачання, зберігання і збуту психотропних речовин надано дозвіл на проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичної речовини у ОСОБА_8 вагою близько 10 грам або в іншій обумовленій кількості за ціною 50 грн. за місцем його проживання чи в іншому місці на яке він вкаже.

Інші докази прокурором суду не надавалися.

Стороною захисту клопотання про виклик та допит свідків, дослідження інших письмових доказів не заявлялись.

11 грудня 2013 року вказане кримінальне провадження було направлено прокурором до Шполянського районного суду Черкаської області.

27 травня 2014 року у справі постановлено вирок, який скасований апеляційним судом Черкаської області 05 листопада 2014 року з направленням справи до Городищенського районного суду Черкаської області.

Заслухавши показання обвинуваченого, свідків, прокурора та захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, дослідивши докази одержані протягом судового слідства, та аналізуючи їх в сукупності, суд приходить до висновку, що не можливо у встановлений кримінально-процесуальним законодавством спосіб зробити однозначний висновок про винуватість ОСОБА_8К.в інкримінованому йому обвинуваченні за ч.2 ст.307 КК України, як незаконне придбання, зберігання, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, остільки висунуте обвинувачення не знайшло свого підтвердження та обвинувачений підлягає виправданню у зв'язку із недоведеністю вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Частиною 1 ст.94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За практикою тлумачення Європейським судом з прав людини національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак, Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 ( mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу вимог ч.ч.1,3 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діях обвинуваченого є склад злочину кримінального правопорушення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умов доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» №5 від 29.06.1990 року з наступними змінами, виправдувальний вирок постановляється у випадках:- за відсутністю події злочину, коли судовим розглядом справи встановлено, що діями, у вчиненні якого обвинувачувався підсудний, взагалі не мало місця або відсутній причинний зв'язок між діянням підсудного і шкідливими наслідками, настання яких обумовлюється злочинність діяння, зокрема, коли шкідливі наслідки, що настали в результаті дій особи, яким заподіяно шкоду, або в результаті дії сил природи тощо; - за відсутністю в діянні підсудного складу злочину, коли встановлено, що діяння, яке сталось у вину підсудному, ним вчинено, але кримінальним законом воно не визнається злочинним, зокрема, якщо воно лише формально містить ознаки злочину, але через малозначність не являє суспільної небезпеки; відсутні інші умови, за яких діяння визначається злочинним (повторність діяння, попереднє притягнення до адміністративної відповідальності тощо); діяння вчинено у стані необхідної оборони або крайньої необхідності; мала місце добровільна відмова від вчинення злочину, а фактично вчинене не містить складу іншого злочину; підсудний не є суб'єктом злочину через відсутність спеціальних ознак, встановлених для суб'єкта даного складу злочину; підсудний не досяг віку, з якого він може нести кримінальну відповідальність; - за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але дослідженні судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним. Пункт 23 зазначеної постанови, вказує, що всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Будь-який громадянин (підозрюваний, обвинувачений) має право (яке він може використовувати або не використовувати за своїм бажанням) давати показання, але він не зобов'язаний доводити свою невинність. Обвинувачений вправі давати будь-які свідчення. Обвинувачений має право повністю відмовитися від дачі показів (пояснень), навіть має право відмовитися від відповідей на окремі питання. Факт повної відсутності у обвинуваченого доказів невинності сам по собі не вважається доказом його провини. Факт відмови обвинуваченого від показань і від окремих письмових пояснень, факт давання ним суперечливих і навіть помилкових показань не є підставою для обвинувального вироку.Якщо висунуті обвинувачення у вчинені кримінально карного діяння, то тягар доведення цих звинувачень, тобто обов'язок щодо пошуку, збирання і надання суду доказів вини обвинуваченого, лежить на стороні обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.Так, усправі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип призумції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину: обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain).

Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. (Рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і ОСОБА_21 проти Іспанії»).

Ретельний правовий аналіз законності підстав для початку кримінального переслідування обвинуваченого ОСОБА_8, на думку суду, підстав та умов проведення оперативної закупівлі наркотичного засобу чи інших негласних слідчих дій, має істотне значення для прийняття законного рішення по справі.

Згідно з ст. 9 КК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, зобовязані всебічно повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.На переконання суду органи досудового слідства належним чином не дотримались цих вимог закону. Зі змісту п. 2 ч. 1 ст. 10 вказаного Закону випливає, що матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються, зокрема, для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні.Нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності відповідно до ст. 14 Закону України «Про оперативно- розшукову діяльність» здійснюється органами прокуратури.Положення п. 2 ч. 1ст. 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» в частині використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні, мають тлумачитись з урахуванням положень, в даному випадку, ст.86,246,271 КПК Українита лише за умови їх неухильного дотримання.

Як слідує з рапорту о/у БНОН Шполянського РВ УМВС України у Черкаській області ОСОБА_14 від 03 липня 2013 року, який став підставою для внесення відомостей до ЄРДР, ознаки злочину з незаконного збуту наркотичного засобу в діях громадянина на ім»я ОСОБА_8 було виявлено під час чергової зустрічі з довіреною особою (а.с.2том1). Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов»язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.Таким чином, посилання захисника на порушення строку внесення відомостей до ЄРДР як на підставу для визнання вказаного доказу недопустимим суд до уваги не приймає, оскільки вимоги ч. 1 ст. 214 КПК України в даному випадку були дотримані. Крім того, суд враховує, що згідно зі ст. 5 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» для одержання доказів злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, може бути проведена оперативна закупка операція щодо придбання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 271 КПК України контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться, зокрема, у формах контрольованої та оперативної закупки. Підстави проведення оперативної закупки визначаються Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінальним процесуальним кодексом України. Порядок проведення оперативної закупки визначається нормативним актом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, погодженим з Генеральною прокуратурою України.Відповідних розсекречених відомостей, які б свідчили про дотримання вимог чинного законодавства під час проведення оперативної закупівлі 19 серпня 2013 року суду надано не було і вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 27 травня 2014 року доречі було скасовано із підстави відсутності такого доказу, також не було підтверджено факт звернення до апеляційного суду з метою отримання ухвали на проведення негласних слідчих дій, і надані такі були лише після скасування вироку Шполянського районного суду Черкаської області до Городищенського районного суду Черкаської області, а саме прокурором відкрито постанову прокурора про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчинення злочину, лише 10 червня 2016 року, тобто фактично майже через три роки.Такий факт вказує на грубе порушення та невиконання вимог Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, якою встановлено розсекречення матеріальниї носіїв інформації в максимально стислий строк, але небільше 10 діб;прийняття рішення про їх зняття з обліку в РСО та долучення до матеріалів кримінального провадження у встановленому КПК України порядку, використання як доказів під час судового розгляду і при цьому до розсекречених матеріалів доступ надається разом з іншими матеріалами досудового розслідування в порядку ст.290 КПК України. Суд, оцінивши вищевказаний доказ на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, визнає недопустимим. Зі змісту вказаної постанови випливає, що слідчий визнав необхідним використання під час проведення оперативної закупівлі заздалегідь ідентифікованих (помічених) коштів в сумі 50 грн. Також, стороною обвинувачення надано суду протокол огляду та помітки грошових коштів та вручення їх покупцю від 22 липня 2013 року, відповідно до якого було помічено грошові кошти в сумі 50 грн.. Як слідує з протоколу огляду покупця від 19 липня 2013 року після огляду особи зі зміненими анкетними даними ОСОБА_11 було вручено вищевказані грошові кошти, ще до того як вони були помічені 22 липня 2013 року.У протоколі №781Т про результати контролю за вчиненим злочином від 20 серпня 2013 року взагалі вказано відомості про наявність ще і постанови під №67Т від 17 липня 2013 року про проведення контролю за вчиненням злочину в даному кримінальному провадженні, але суду вона для дослідження надана не була, що ставить під сумнів взагалі її існування, при цьому суд звертає увагу, що №67Т на постанові про проведення контролю від 17 липня 2013 року є перекресленим з відміткою «відбулася перереєстрація станом на 08 червня 2016 року» і присвоєно №76Т. Впродовження вищенаведеного, у протоколі №78Т від 20 серпня 2013 року також зазначено, що в ході проведення обшуку домоволодіння ОСОБА_8 19 серпня 2013 року було виявлено грошові купюри на яких при освітленні ультрафіолетовим промінням виявлено напис зеленого кольору, виконаний СХР, якою 23 липня 2013 року були помічені дані купюри, що повністю не узгоджується із вищенаведеними процесуальними рішеннями слідчого, тому що такі дії слідчим цієї дати не проводилися. Не однозначними є в цій частині і докази про колір нашарування на грошових купюрах, які були помічені, так, в протоколі огляду предмету слідчий вказує на нашарування з написом «закупка» яскраво-зеленого кольору, а у висновку експерта від 04 вересня 2013 року вказано на присутність спеціальної хімічної речовини з люмінесценцією блакитного кольору, з цього приводу і різняться свідчення свідків (а.с.47,53 том 1). Такі докази суд теж оцінює як недопустимі.

В судовому засіданні не представилося за можливе допитати, як свідка, громадянина із зміненими анкетними даними ОСОБА_11, який виконував оперативну закупку наркотичного засобу 19 серпня 2013 року, але вивчаючи протокол його допиту як свідка від 20 серпня 2013 року в матеріалах кримінального провадження на а.с.№58 том 1 під час перебування в нарадчій кімнаті, суд звернув увагу, що об'єктивні докази того, що він давав добровільну згоду на виконання цієї операції відсутні, хоча у них він вказує, що дав таку згоду 09 липня 2013 року, але в цей день такої заяви не приймалося слідчим і було допитано лише свідка ОСОБА_13, як і не проводилося жодних слідчих дій, при цьому протокол огляду та помітки грошових купюр складено 22 липня 2013 року, а свідок вказує, що отримав ці грошові купюри 19 серпня 2013 року, а згідно протоколу огляду покупця та вручення грошових купюр такі факти мали місце 19 липня 2013 року (а.с.27 том1).Суд, при прийнятті рішенні у справі за вищевказаних обставин цей факт як доказ не оцінював, виходячи з змісту ст.23 КПК УКраїни. Так, в порушення вимог Закону України «Про оперативно розшукову діяльність» та нормативно- правового акту який регулює порядок проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів, після оперативної закупівлі група затримання блокує та локалізує продавця з метою запобігання його зникненню з місця події, передачі інформації засобами зв'язку, чи знищенню речових доказів. Після затримання продавця у нього в присутності понятих вилучаються гроші про, що складається протокол та правадиться дослідча перевірка. Про те, що ОСОБА_8 мав умисел на незаконне придбання, зберігання, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу та вчиняв які небудь конкретні дії направлені на збут, жодного підтвердження досудовим слідством не добуто.

Судом безспірно встановлено, що під час проведення оперативної закупки 19 серпня 2013 року та після її проведення, ОСОБА_8 не затримувався та в нього не вилучалися у встановлений законодавством спосіб ніякі речі, гроші за результатами вказаної оперативної закупки, тобто стороною обвинувачення не доведений факт отримання грошей, що передавались йому громадянином ОСОБА_11. Крім того, контрольна закупка, яка виконується інформатором, повинна бути здійснена у суворій відповідності до встановленої процедури і за умови її належного документування. При цьому стороною обвинувачення не надано суду відомостей, які б підтверджували наявність у правоохоронних органів конкретних та об'єктивних підстав для проведення оперативної закупки наркотичних засобів у ОСОБА_8, хоча зобов'язані це зробити, оскільки відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2012р. у справі «Веселов та інші проти Російської Федерації», якщо доказ є результатом негласної операції, такої як оперативна закупівля наркотиків, органи влади повинні бути готовими продемонструвати, що у них були обґрунтовані причини для організації негласної операції. Наявність конкретних та об'єктивних підстав є обов'язковою умовою для здійснення негласних операцій, в тому числі і використання агентів під прикриттям. Таким чином, Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод хоча і допускає посилання на інформацію, отриману від анонімних інформаторів, але тільки на стадії досудового розслідування, коли цього вимагає характер злочинної діяльності та необхідність її викриття, однак не може бути використана судом як підстави для визнання винуватості особи і не повинна бути єдиним доказом, на якому ґрунтується обвинувачення. Особа, яка дала на ствердження сторони обвинувачення добровільну згоду на проведення оперативної закупки наркотичного засобу у ОСОБА_8 та обрала для себе анкетні дані ОСОБА_11 в судовому засіданні безпосередньо не допитана, у зв'язку із смертю.Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13, дав протилежні обставинам у справі покази, що заслуговують на критику зі сторони суду та дають підстави до сумніву у вчиненні кримінального правопорушення обвинуваченим.Так, свідок ОСОБА_13 вказує, що двічі зустрічався із обвинуваченим з метою купівлі наркотичних засобів, а ОСОБА_8К стверджує, що жодних зустрічей не було, а в письмових доказах зокрема протоколі допиту свідка ОСОБА_13 він вказує взагалі, що зустрічався один раз, при цьому свідок вказує і різний період часу зустрічей ні ж на ту яку посилається в протоколі допиту, свідок вказує, що ОСОБА_8 на одній із зустрічей був на скутері, а обвинувачений взагалі заперечує наявність у нього будь-якого майна, що і підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб»єкта (а.с. 11,106,том 1).Також, в протоколі огляду та помітки грошових купюр від 22 липня 2013 року складеному в присутності понятих їх підписи різняться по тексту, що суперечить вимогам ст.104 КПК України, не підтверджена добровільність участі ОСОБА_11 в закупівлі наркотичних засобів, як того вимагає чинне законодавство. Як висновок, протокол огляду та помітки грошових купюр від 22 липня 2013 року, протокол огляду покупця та вручення грошових купюр від 19 липня 2013 року, протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 19 серпня 2013 року, протокол №781Т від 20 серпня 2013 року в розумінні ст.87 КПК України є недопустимими доказами. Прокурор повідомив суду, що у відношенні обвинуваченого не проводилася оперативна закупка, а мали місце проведення негласних слідчих дій, що повністю не узгоджується із доказами наданими суду у виді постанови про проведення контролю за вчиненням злочину та іншими доказами у справі в силу наступного. Згідно до ст.7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, зобов'язані в тому числі у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення, припинення і розкриття злочинів та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснювати профілактику правопорушень, а згідно ст.246 КПК України у випадках, якщо є відомості про злочин та особу, яка його вчинила і відомості про такі дії неможливо отримати в інший спосіб проводити негласні слідчі (розшукові)дії і виключно прокурор має прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину. Такий аналіз правових норм, приводить суд, до висновку, що відповідне рішення прокурором не приймалося, а дії не проводилися. Показання свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_18, які були понятими при документуванні результатів контролю за вчиненням злочину 19 серпня 2013 року не мають самостійного доказового значення, оскільки не містять відомостей щодо обставин збуту наркотичного засобу і є недопустимими доказами, оскільки дублюють інформацію, викладену у інших протоколах та завдяки інформації отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини ст.87 КПК України. При цьому, суд, звертає увагу, що у ході здійснення оперативно-розшукової діяльності, спрямованої на викриття ОСОБА_8 у вчиненні збуту наркотичного засобу, органами досудового розслідування не було вжито заходів до фіксації цього факту з використанням технічних засобів аудіо, відеофіксації, з метою закріплення зібраних доказів, що давало б можливість впевнено стверджувати прокурору про доведеність обвинувачення.Органом досудового слідства також порушені вимоги ст.253 КПК України, якою встановлено обов'язок повідомляти особу про тимчасове обмеження її конституційних прав, якщо таке мало місце, а прокурор стверджує, що такі дії проводилися, не підтверджуючи їх об»єктивно доказами. Тобто, органом досудового слідства, прокурором дані вимоги закону виконані не були. Ні ОСОБА_8, ні його захисник не повідомлялись про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії, суду не надано доказів на підтвердження таких фактів що не заперечувалося прокурором в судовому засіданні.Дані відомості також не відображені у реєстрі матеріалів досудового розслідування.Аналізуючи надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов висновку, що твердження про винуватість обвинуваченого у вчинені даного злочину ґрунтується лише на припущеннях та на доказах, отриманих не у спосіб, передбачений КПК України, під час проведення досудового розслідування були допущені істотні порушення прав та свобод обвинуваченого.

За ухвалою слідчого судді про дозвіл на обшук від 19 липня 2013 року було дозволено слідому провести обшук домоволодіння, розташованого по вул.Залізнична №17 в с.Мар»янівка, Шполянського району Черкаської області за місцем проживання обвинуваченого з метою вилучення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів зі встановленим строком її дії в один місяць. Як на підставу для проведення вказаного обшуку сторона обвинувачення посилалась на наявність в матеріалах кримінального провадження відповідного рапорту працівника міліції (а.с.26 том1). Як вбачається із досліджених судом доказів наданих прокурором у ОСОБА_8 не було відшукано наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори, тобто слідча дія була неефективною, а відповідно до ст.236 КПК України мета обшуку досягнута не була. При цьому, вилучені грошові купюри у обвинуваченого, слід розуміти, не входили до переліку за яким прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не є такими, що відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, і вважаються тимчасово вилученим майном(на той час коли проводився обшук), проте відповідного рішення слідчим прийнято не було. При цьому, суд, не може залишити поза увагою обставини у справі про те,що обшук відносно обвинуваченого було проведено біля хвіртки огорожі за місцем проживання і при цьому провівся обшук домоволодіння після того, як фактично вже було виявлено грошові купюри, що підтверджує і обвинувачений, і свідки ОСОБА_16,ОСОБА_17. Доводи захисту про те, що грошові купюри були підкинуті працівниками міліції без проведення оперативної закупки об»єктивного факту не мають, але є такими, що викликають у суду сумнів щодо можливості таких дій в силу вищенаведеного. Таким чином, протокол обшуку від 19 серпня 2013 року, протоколи огляду предметів від 20 серпня 2013 року, постанови про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 20 серпня 2013 року і відповідно проведені експертизи не можуть бути допустимими доказами у протиправних діях обвинуваченого, на чому наполягає прокурор (а.с.28,36,37-56 том1).

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення прав людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у п.1 ст.6 Конвенції (див. серед інших § 56 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії). Таке тлумачення повністю відповідає вимогам ч.1 ст.87 КПК України.Надані стороною обвинувачення письмові докази не містять доказів збуту наркотичних засобів обвинуваченим іншій особі та опосередковано вказують на можливість провокації злочину, що є неприпустимим. Суд не має підстав вважати вказану інформацію об'єктивною і не можна вважати доведеним, що від дій ОСОБА_8 настали суспільно небезпечні наслідки.

Оскільки стороною обвинувачення не надано суду доказів, які беззаперечно підтверджували б вину ОСОБА_8 у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту та збуті наркотичного засобу, як і те, що ОСОБА_8 не був затриманий в момент вчинення збуту наркотичного засобу особі під іменем ОСОБА_11 та інші належні докази в доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, то суд вважає недоведеною належними доказами його винуватість у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення. Незважаючи на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 05 листопада 2014 року, яка була винесена за результатами перегляду в апеляційному порядку вироку Шполянського районного суду Черкаської області 27 травня 2014 року, прокурором залишено поза увагою попередню правову кваліфікацію дій обвинуваченого з огляду на право надане ст.338КПК України зміна обвинувачення в суді та ст.339 КПК України- висунення додаткового обвинувачення. Суд дійшов висновку, що провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 було порушено та оперативні дії розпочаті за відсутності об'єктивної підозри у вчиненні злочину, а під час здійснення оперативних заходів органи досудового розслідування не виявляли необхідної пасивності, отже - відносно нього була здійснена провокація правоохоронних органів, оскільки суду не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_8 було б вчинено злочин без втручання з боку правоохоронних органів. За такого, виходячи з норм діючого законодавства, суд вважає усі докази, отримані внаслідок контролю за вчиненням злочину недопустимими. Інших доказів на підтвердження вини обвинуваченого у збуті наркотичних засобів органи досудового розслідування та прокурор суду не надали, судом такі докази здобуті не були. До того ж суд відзначає, що, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Раманаускас проти Литви, дії, вчинені у умовах провокації з боку правоохоронних органів, не є суспільно небезпечними. Також, жоден досліджений доказ не вказує і на те, що вилучені у обвинуваченого грошові купюри належать після збуту саме йому, остільки змиви з долонь обох рук не робилися, огляд велосипеда на предмет виявлення слідів спеціальної хімічної речовини не проводився, як і огляд місця події, дактилоскопічні дослідження.Відповідним експертним висновком такі докази не закріплювалися.

Показання свідків ОСОБА_16. та ОСОБА_17, які були понятими при проведенні обшуку в домоволодінні ОСОБА_8 навпаки підтверджують, що останній відмовлявся від належності йому грошових купюр і не можуть бути взяті до уваги судом як допустимий доказ, з огляду як кожен окремо так і в сукупності з іншими доказами, тому що не доводять безперечну винність обвинуваченого у пред'явленому правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.307 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною) Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Так, згідно вимог ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є в тому числі рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення обвинуваченому права на захист.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 18 та 19 своєї Постанови № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суди при розгляді кримінальних справ мають суворо додержуватись закріпленого у ч.1 ст.62 Конституції принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Визнати особу винною у вчиненні злочину можливо тільки за умови доведеності її вини. При цьому необхідно мати на увазі, що в силу ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, проаналізувавши в сукупності всі докази досліджені в судовому засіданні по даному кримінальному провадженню, суд враховує положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини за ст.17 КПК України, а саме, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи; положення ст.62 Конституції України, та положення ст.5 «Право на свободу та особисту недоторканість» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та вважає, що ОСОБА_8 за ч.2 ст.307 КК України необхідно виправдати із-за недоведеності вчинення ним кримінального правопорушення 19 серпня 2013 року. Оскільки стороною обвинувачення не була доведена винуватість ОСОБА_8 поза розумними сумнівами, під час судового розгляду виявлені порушення під час проведення слідчих дій та суперечності щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а доводи обвинуваченого про його непричетність до вчинення даного злочину не були спростовані, всі сумніви щодо доведеності винуватості обвинуваченого суд тлумачить на його користь.

Як особа ОСОБА_8 осудний, має постійне місце проживання та реєстрацію, проживає одиноко, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не працює, працює по найму у людей в селі, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, за місцем проживання характеризується позитивно, не зловживає спиртними напоями та наркотичними речовинами, не вперше притягується до кримінальної відповідальності, але судимість в установленному законом порядку погашена, притягувався до кримінальної відповідальності не за вчинення злочинів пов»язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, а за вчинення крадіжки майна.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

На досудовому слідстві обвинуваченому ОСОБА_8 обирався запобіжний захід у виді особистого зобов»язання, який не продовжувався під час судового розгляду. Клопотань прокурором про обрання обвинуваченому інших запобіжних заходів до набрання вироком суду законної сили, до суду не подавалося.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження у справі не застосовувалися.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні складають 367,75 грн. і 244,72 грн. за проведення судово-хімічних експертиз та стягненню з ОСОБА_8 не підлягають у зв'язку з його виправданням, їх слід віднести на рахунок держави (а.с.41,52 том1).

Речові докази у виді канабісу вагою 2,97 грам та грошові купюри під номерами МА №9312580, МБ№6518889, НЗ№9542020,КН №022850, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Шполянського відділення Смілянського відділу Головного управління Національної поліції в Черкаській області, слід знищити, як такі, що не представляють цінності, згідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.43,368,370,373,374,392,393,395 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України і виправдати за цією статтею в зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Процесуальні витрати віднести на рахунок держави.

Речові докази у кримінальному провадженні: канабіс вагою 2,97 грам та грошові купюри під номерами МА №9312580, МБ№6518889, НЗ№9542020,КН №022850, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Шполянського ВП Головного управління Національної поліції в Черкаській області - знищити.

Перекладачу роз»яснити ОСОБА_8 зміст резолютивної частини вироку суду мовою, якою володіє обвинувачений та виготовити копію вироку на мові, яку розуміє обвинувачений, із засвідченням перекладу для вручення обвинуваченому.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Городищенський районний суд Черкаської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_22