Рішення № 67261050, 19.06.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/10252/13-ц Номер провадження 22-ц/786/1482/17Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.,

За участю секретарів: Зеленської О.І., Лимар О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 квітня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, за участю третіх осіб ОСОБА_5, ТОВ "Житлорембудсервіс", приватних нотаріусів Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та ОСОБА_7, про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року ОСОБА_8 звернулася до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до укладеного договору дарування від 8 жовтня 2009 року, вона передала належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 у дар своїй дочці ОСОБА_2 Вказаний договір ОСОБА_8 просила визнати недійсним одразу з кількох підстав, передбачених законом. Так, позивач стверджувала, що правочин вчинений нею під впливом тяжкої для неї обставини (хвороби), внаслідок психологічного тиску і обману з боку відповідача, в результаті помилки з боку її самої щодо природи правочину, прав та обовязків сторін правочину, а також тому, що, укладаючи правочин, вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Збільшивши позовні вимоги, ОСОБА_8 також просила визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу спірної квартири, який 09 грудня 2015 року ОСОБА_2 уклала зі своїм сином ОСОБА_4, оскільки вважає цей договір фіктивним правочином, що направлений виключно на створення умов, за яких виконання судового рішення, в разі задоволення її первісного позову, буде неможливим (т.3, а.с. 28-31).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3, укладений 08 жовтня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним №7938, як такий, що було вчинено позивачемпід впливом помилки.

У визнанні недійсним зазначеного договору дарування з інших заявлених підстав відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійним договору купівлі-продажу спірної квартири - задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 09 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7

Вирішено питання стягнення судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушені норми як матеріального так і процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Так, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції вищезазначена чотирьохкімнатна квартира належалаЛущенковій Н.Г. на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ Кременчуцької міської ради 29 травня 1998 року. В квартирі постійно проживали позивач, її чоловік ОСОБА_5, її донька ОСОБА_2 та онук ОСОБА_4

8 жовтня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар зазначену квартиру. Договір було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_6 (т.1, а.с. 7). Всі постійні мешканці залишилися проживати в квартирі. Через певний час між батьками з одного боку та ОСОБА_2 разом із сином з іншого боку стали виникати конфлікти.

У жовтні 2012 року ОСОБА_3 вперше звернулася до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним через те, що донька навмисно ввела її в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 29 квітня 2013 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову було відмовлено.

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 заявила новий позов про визнання договору дарування квартири недійсним з підстав, передбачених статтями225,229,230,231,233 Цивільного Кодексу України. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 червня 2015 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22 вересня 2015 року, у задоволенні позову було відмовлено.

09 грудня 2015 року ОСОБА_2 продала квартиру ОСОБА_4 (т.3, а.с. 165).

Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 червня 2015 року та ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 22 вересня 2015 року були скасовані; справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду, Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21 квітня 2017 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання договору дарування недійсним з підстави вчинення його ОСОБА_3 під впливом обману було закрито, оскільки такий спір Автозаводським районним судом було вирішено 29 квітня 2013 року.

Вирішуючи спір в решті позовних вимог, місцевий суд дійшов висновку, що договір дарування спірної квартири, вчинений позивачем від впливом помилки щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, оскільки стан психічного здоров'я позивача, підтверджений висновком судової експертизи, та сукупність обставин (подарована квартира була єдиним житлом дарувальника та її чоловіка, фактична передача спірного нерухомого майна не відбулася, намір отримати догляд з боку відповідача) переконливо свідчать про те, що ОСОБА_3 неправильно сприймала фактичні обставини правочину, і це вплинуло на її волевиявлення.

Поряд з цим, суд першої інстанції вважав, укладений в подальшому договір купівлі-продажу цієї ж квартири від 09 грудня 2015 року фіктивним, вказуючи на те що, внутрішня воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву, обидві сторони знали, що правочин не буде виконаний і мали інші цілі, ніж передбачені правочином. У задоволенні позову з інших підстав, зокрема передбачених ст. 231, 233 ЦК України суд відмовив за безпідставністю.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись неможливо, оскільки вони не узгоджуються з вимогам закону й матеріалами справи з огляду на наступне.

За змістомст.717ЦК Україниза договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно із ч. 3ст. 203 ЦК Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Так, однією з підстав для визнання правочину недійсним є вчиненняйого дієздатною фізичною особою в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Такий правочин може бути визнаний недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені(ч. 1ст. 225 ЦК України).

Як роз'яснено у п. 16постанови Пленуму Верховного Суду Українивід06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», правила ст.225 ЦКУкраїнипоширюютьсянаті випадки,колифізичнуособуневизнано недієздатною,однак у момент вчинення правочину особа перебувала втакомустані,коли вонанемогла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовийпсихічнийрозлад,нервовепотрясіння тощо).

Згідно з актом судово-психіатричної експертизи від 27 листопада2014 року № 602, на час дослідження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, страждає психічним розладом у вигляді судинної (атеросклеротичної) деменції. Ступінь недоумства у досліджуваної на даний час такий, що істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Даним розладом ОСОБА_3 страждає орієнтовно з 2008 року.

Станом на 08 жовтня 2009 року ОСОБА_3 виявляла ознаки тривожно-депресивного розладу у особи з судинною (атеросклеротичною) деменцією. Взаємообтяжуюча комбінація афективних та інтелектуально-мнестичних порушень внаслідок вищезазначених психічних розладів на момент укладання та підписання договору дарування квартири від 08 жовтня 2009 року позбавляла ОСОБА_3 можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т. 2, а. с. 19).

Таким чином, встановивши тимчасову недієздатність дарувальника під час вчинення правочину щодо усвідомлення значення своїх дій та змоги керувати ними, колегія суддів вважає, що існуючі в той час порушення психічних розладів,істотно впливали на здатність ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, що саме по собі є підставою для визнання складеного в такому стані договору дарування недійсним з підстав, передбачених ч. 1ст. 225 ЦК України.

При цьому, за неспроможності особи усвідомлювати свої дії, такі обставини як вік позивача, наявність у позивача спірного житла як єдиного, відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживання в спірній квартирі після укладення договору дарування, не мають правового значення, оскільки є взаємовиключними.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Отже, за встановлення недійсності договору дарування квартири, її повернення власнику підлягає за правилами ст. 387 ЦК України, натомість позивач заявляючи вимогу про визнання договору купівлі-продажу квартири від 09 грудня 2015 року фіктивним, не вірно обрав спосіб захисту, та не врахував того, що у відповідності до ст.234 ЦК України визнання правочину фіктивним є самостійною підставою для позову, та не може бути в даному випадку похідним внаслідок визнання договору дарування недійсним.

Таким чином, сукупність приведених обставин дає підстави дійти висновку, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а відтак судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у визнанні договору дарування таким, який було вчинено позивачемпід впливом помилки, з визнанням його таким, що був вчинений позивачемв момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, та про відмову в позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09 грудня 2015 року.

В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 квітня 2017 року в частині визнання договору дарування від 08 жовтня 2009 року недійсним як такий, що було вчинено позивачемпід впливом помилки та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 09 грудня 2015 року скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним як такий, що було вчинено позивачемпід впливом помилки відмовити.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3, укладений 08 жовтня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним №7938, як такий, що було вчинено позивачемв момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

В позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09 грудня 2015 року квартири АДРЕСА_4, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 за № 2584 відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді:/підпис/ ОСОБА_9 /підпис/ ОСОБА_10

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області __ ОСОБА_1