Рішення № 67257641, 19.06.2017, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/678/17

Провадження № 2/144/391/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2017 р. Теплицький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої - судді Задорожної Л.І.,.

за участю секретаря судового засідання Кошмелюк А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теплик справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

В травні 2017 року ПАТ КБ ПРИВАТБАНК звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 13 952 грн. 61 коп., судових витрат у справі, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 березня 2012 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір б/н, відповідно до якого було надано кредит в розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказує на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, кредит у визначені договором строки не повертає і станом на 31 березня 2017 року має заборгованість, яка складається з 150 грн. 27 коп. заборгованості за кредитом, 9 561 грн. 74 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 100 грн. 00 коп. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. штраф(фіксована частина), 640 грн. 60 коп. штраф (процентна складова).

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 17 січня 2017 року, не зявився, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги про стягнення заборгованості підтримує, просить винести у справі заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, на адресу суду направив заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутність, проти позову заперечує, посилаючись на те, що влітку 2014 року він перерахував банку на його вимогу 1100 грн. і вважав, що картковий рахунок закрито. З того часу банк не повідомляв про якісь борги.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Позивачем надано суду копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписану відповідачем ОСОБА_1 26 березня 2012 року, яка разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає договір між банком та відповідачем. Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобовязався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати кредитного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього кодексу, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050 зазначеної вище глави ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 150 грн. 27 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Із розрахунку заборгованості за договором (а. с. 6-7) вбачається, що процентна ставка за користування кредитом змінена банком в порядку, визначеному Умовами та Правилами надання банківських послуг (п.1.1.3.2.3.), а саме: з 1 вересня 2014 року збільшена до 34,80%, а з 1 квітня 2015 року - до 43,20%. Проте, позивачем не надано доказів щодо домовленості сторін з приводу такої зміни процентної ставки за користування кредитом.

Враховуючи норми ст. 651 та ст. 1056-1 ЦК України, положення договору щодо збільшення банком в односторонньому порядку розміру процентної ставки на підставі п.1.1.3.2.3. Умов та Правил надання банківських послуг є нікчемними, в звязку з чим при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід враховувати діючу на момент укладення договору процентну ставку в розмірі 30% річних.

Таким чином, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь банку підлягають проценти за користування кредитом в розмірі 30% річних за весь період, що було погоджено сторонами під час укладення договору.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором (а. с.6-7), заборгованість за процентами нарахована банком після проведення відповідачем останнього платежу в серпні 2014 року за період з 06 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року.

- 2 -

Виходячи із розміру процентної ставки 30% річних, за період з 06 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року до стягнення підлягають проценти в сумі 119 грн. 59 коп. (955 днів прострочення (з 06 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року) х 150 грн. 27 коп. (заборгованість за кредитом) х 30% (річна процентна ставка) : 360 днів (кількість днів в році, що визначена домовленістю сторін при укладенні договору) = 119 грн. 59 коп.). Оскільки, із розрахунку заборгованості (а.с.4) вбачається, що станом на 06 серпня 2014 року борг за нарахованими процентами становив 236 грн. 46 коп., тому з відповідача необхідно стягнути заборгованість по процентам в розмірі 356 грн. 05 коп.(119 грн. 59 коп. + 236 грн. 46 коп.).

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстави нарахування розміру процентів при сумі боргу за кредитом 150 грн. 27 коп., які відповідно до поданого розрахунку (а.с.6-7) становлять від 300 грн. до 888 грн. 07 коп. за один місяць. Так, наприклад, згідно поданого розрахунку заборгованість за процентами на 31 жовтня 2016 року складала 6 533 грн. 87 коп., а вже на 30 листопада 2016 року складала 7 191 грн. 13 коп.(+ 657 грн. 26 коп. за місяць), а на 31 грудня 2016 року 7 927 грн. 64 коп.(+ 736 грн. 51 коп. за місяць).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч. 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання (ч. 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3).

Із розрахунку заборгованості за договором (а. с. 6-7) вбачається, що банком нарахована до стягнення з відповідача комісія та пеня однією сумою (колонки 13, 14) в загальній сумі 3 100 грн., при цьому суми одноразових нарахувань складають по 100 грн. щомісячно.

Таким чином, із наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо встановити окремі суми комісії та пені, а відтак перевірити, чи нараховані вони відповідно до умов договору.

Крім того, нарахування пені та комісії разом не узгоджується із нормами цивільного законодавства України та умовами укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки підстави для нарахування пені та комісії різні, пеня та комісія мають різну правову природу.

За наведених обставин суд вважає, що необхідно відмовити в задоволенні вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в частині стягнення з відповідача пені та комісії.

Щодо вимог про стягнення штрафів, то суд виходить з того, що пунктом 2.1.1.7.6. Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким з грошових зобовязань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій.

Враховуючи розмір заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача 506 грн. 32 коп. (150 грн. 27 коп. (заборгованість за кредитом) + 356 грн. 05 коп. (заборгованість за процентами), сума штрафу (процентної складової) за порушення строків платежів складає 25 грн. 32 коп.(506,32 х 5%), а тому штраф має бути стягнутий з відповідача в розмірі 525 грн. 32 коп. (500 грн.(фіксована частина) + 25 грн. 32 коп.(процентна складова)).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у звязку з порушенням зобовязань за кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути заборгованість, яка складається з 150 грн. 27 коп. заборгованості за кредитом, 356 грн. 05 коп. процентів за користування кредитом та 525 грн. 32 коп. штрафів, а всього 1 031 грн. 64 коп.(150 грн. 27 коп. + 356 грн. 05 коп. + 525 грн. 32 коп.).

Щодо судових витрат, які складаються із сплаченого судового збору в розмірі 1600 грн., які були понесені позивачем та документально підтверджені(а.с.1), то вони відповідно до вимог ст.88 ЦПК України присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позивачем було заявлено до стягнення 13 952 грн. 61 коп., а до задоволення підлягає сума боргу в розмірі 1 031 грн. 64 коп., що становить 7,39% (1 031,64 х 100% : 13 952,61) від заявлених вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню в розмірі 118 грн. 24 коп.(1 600 грн. х 7,39%), які слід стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 614, 629,1054 ЦК України , ст.ст.3,10,15,60,88,209,213,215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути заборгованість за договором № б/н від 26 березня 2012 року станом на 31 березня 2017 року в розмірі 1 031 грн. 64 коп.(одна тисяча тридцять одна гривня, 64 коп.), яка складається з 150 грн. 27 коп.(сто пятдесят гривень, 27 коп.) заборгованості за кредитом, 356 грн. 05 коп. (триста пятдесят шість гривень, 05 коп.) нарахованих відсотків за користування кредитом, та 525 грн. 32 коп. (пятсот двадцять пять гривень, 32 коп.) штрафів, з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (рах.№29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати в розмірі 118 грн. 24 коп.(сто вісімнадцять гривень, 24 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ