Ухвала суду № 67256786, 19.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"19" червня 2017 р. Справа №3/364

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

розглянувши

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Проектно-

технологічний інститут „Київоргбуд"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 09.08.2007 року

у справі № 3/364 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Акціонерного товариства холдингової компанії

"Київміськбуд"

до Головного управління комунальної власності міста

Києва виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації)

про визнання права власності на майно та зобов'язання

оформити право власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2007 року у справі № 3/364 позов задоволено повністю.

Визнано право власності за Акціонерним товариством холдинговою компанією "Київміськбуд" (01010 м. Київ, вул. Суворова, 4/6, код ЄДРПОУ 23527052) на нежилі приміщення в адміністративному будинку по вул. Суворова, 4/6 літера "А" у м. Києві, які складаються з приміщень: №№ 1-12 (групи приміщень № 23) площею 646,50 кв. м. підвалу 1 рівень; приміщень №№ 1-7 (групи приміщень № 1) площею 110,90 кв. м.; приміщень №№ 1, 2 (групи приміщень № 2) площею 574,90 кв. м.; приміщень №№ І-X місця спільного користування площею 144,10 кв. м. першого поверху всього площею 829,90 кв. м.; приміщень №№ 1-34 (групи приміщень № 5) площею 802,70 кв. м.; приміщень №№ І -IV місця спільного користування площею 42,10 кв. м. другого поверху всього площею 844,80 кв. м.; приміщень №№ 1-26 (групи приміщень № 6) площею 594,10 кв. м.; приміщень №№ І, II місця спільного користування площею 35,40 кв. м. третього поверху всього площею 629,50 кв. м.; приміщень №№ 1-21 (групи приміщень № 7) площею 563,60 кв. м.; приміщень №№ І, II місця спільного користування площею 35,40 кв. м. четвертого поверху всього площею 599 кв. м.; приміщень №№ 1, 2, 2 а, 3-12, 12 а, 13-20, 20 а, 21-30 (групи приміщень № 8) площею 588,90 кв. м.; приміщень №№ І, II місця спільного користування площею 34,80 кв. м. п'ятого поверху всього площею 623,70 кв. м.; приміщень №№ 1 - б, 6 а, 7-11, 11 а, 12-24, 24 а, 25-27 (групи приміщень № 9) площею 595,40 кв. м.; приміщення №№ І, II місця спільного користування площею 34,50 кв. м. шостого поверху всього площею 629,90 кв. м.; приміщень №№ 1-31 (груп приміщень № 10) площею 575,60 кв. м.; приміщень №№ І, II місця спільного користування площею 35,90 кв. м. сьомого поверху всього площею 611,50 кв. м.

Зобов'язано Головне управління комунальної власності м. Києва (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10, код ЄДРПОУ 19020407) оформити Акціонерному товариству холдинговій компанії "Київміськбуд"(01010 м. Київ, вул. Суворова, 4/6, код ЄДРПОУ 23527052) право власності та видати свідоцтво про право власності на нежилі приміщення в адміністративному будинку по вул. Суворова, 4/6 літера "А", у м. Києві, загальною площею 5 414,80 кв. м., які складаються з приміщень: №№ 1-12 (групи приміщень № 23) площею 646,50 кв. м. підвалу 1 рівень; приміщень №№ 1-7 (групи приміщень № 1) площею 110,90 кв. м.; приміщень №№ 1, 2 (групи приміщень № 2) площею 574,90 кв. м.; приміщень №№ І-X місця спільного користування площею 144,10 кв. м. першого поверху всього площею 829,90 кв. м.; приміщень №№ 1-34 (групи приміщень № 5) площею 802,70 кв. м.; приміщень №№ І -IV місця спільного користування площею 42,10 кв. м. другого поверху всього площею 844,80 кв. м.; приміщень №№ 1-26 (групи приміщень № 6) площею 594,10 кв. м.; приміщень №№ І, II місця спільного користування площею 35,40 кв. м. третього поверху всього площею 629,50 кв. м.; приміщень №№ 1-21 (групи приміщень № 7) площею 563,60 кв. м.; приміщень №№ І, II місця спільного користування площею 35,40 кв. м. четвертого поверху всього площею 599 кв. м.; приміщень №№ 1, 2, 2 а, 3-12, 12 а, 13-20, 20 а, 21-30 (групи приміщень № 8) площею 588,90 кв. м.; приміщень №№ І, II місця спільного користування площею 34,80 кв. м. п'ятого поверху всього площею 623,70 кв. м.; приміщень №№ 1 - б, 6 а, 7-11, 11 а, 12-24, 24 а, 25-27 (групи приміщень № 9) площею 595,40 кв. м.; приміщення №№ І, II місця спільного користування площею 34,50 кв. м. шостого поверху всього площею 629,90 кв. м.; приміщень №№ 1-31 (груп приміщень № 10) площею 575,60 кв. м.; приміщень №№ І, II місця спільного користування площею 35,90 кв. м. сьомого поверху всього площею 611,50 кв. м.

Стягнуто з Головного управління комунальної власності м. Києва (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10, код ЄДРПОУ 19020407) на користь Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд"(01010 м. Київ, вул. Суворова, 4/6, код ЄДРПОУ 23527052) 170 (сто сімдесят) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство „Проектно-технологічний інститут „Київоргбуд", посилаючись на положення ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких особи, які не брали участь у справі, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2007 року у справі № 3/364 за позовом Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" до Головного управління комунальної власності міста Києва та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Дослідивши матеріали поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про її повернення з наступних підстав.

П. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення, яке було оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, підписано 14.08.2007 року і, відповідно, останнім днем подачі апеляційної скарги, згідно вимог статті 93 Господарського процесуального кодексу України, було 27.08.2007 року.

Апеляційна скарга подана нарочно до Господарського суду міста Києва 01.06.2017 р. (згідно штампу суду, який міститься на першій сторінці скарги). Тобто строк подачі апеляційної скарги було пропущено майже на десять років.

Проте, у прохальній частині апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Проектно-технологічний інститут „Київоргбуд" міститься клопотання про відновлення строку для подання скарги.

У тексті апеляційної скарги апелянт аргументує дане клопотання тим, що Публічне акціонерне товариство „Проектно-технологічний інститут „Київоргбуд" дізналося про прийняття оскаржуваного рішення тільки 31.05.2017 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, встановлених ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою (п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України").

Колегія суддів врахувала викладені в апеляційній скарзі обставини, які наведені скаржником як обґрунтування для поновлення строку на апеляційне оскарження, проте дійшла висновку про неможливість такого поновлення з огляду на наступне.

Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, необмеженого у часі перегляду судових рішень.

Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції має застосовувати як джерело права.

При цьому відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Колегія суддів вважає, що можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2007 року у справі № 3/364 залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку колегія суддів не вбачає.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України".

Колегія судів вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі спрямовані на перегляд остаточного та обов'язкового рішення суду, прийнятого майже десять років тому, просто з підстав, що скаржник має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Враховуючи, те що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 Конституції України та ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України, однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, повернення апеляційної скарги, зокрема, у випадках передбачених ст. ст. 93, 97 Господарського процесуального кодексу України, є не правом, а обов'язком суду.

За таких обставин, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Проектно-технологічний інститут „Київоргбуд" не може бути прийнято до розгляду, вона підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 86, 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Публічного акціонерного товариства „Проектно-технологічний інститут „Київоргбуд" про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2007 року у справі № 3/364 відхилити.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Проектно-технологічний інститут „Київоргбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2007 року у справі № 3/364 повернути.

3. Матеріали справи № 3/364 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна