Ухвала суду № 67253426, 14.06.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1220/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Авраменко Т. М.

УХВАЛА

14.06.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів: Суровицької Л.В., Чельник О.І.

секретар Бодопрост М.М.

за участю представника боржника

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 травня 2017 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на рішення та дії державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_3 під час виконання рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 15.11.2010 року по цивільній справі № 2-757/2010.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі банк) звернулось в суд зі скаргою на рішення та дії державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_3 під час виконання рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 15.11.2010 року по цивільній справі № 2-757/2010.

Зазначав, що на підставі рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2010 року державним виконавцем Фортечного відділу державної виконавчої служби м. Кропивницького відкрито виконавче провадження № 31646950 щодо виконання виконавчого листа № 2-757/2010, виданого Кіровоградським районним судом Кіровоградської області 17 березня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь банку заборгованості за кредитним договором № 258/2007/Ж від 05 жовтня 2007 року в розмірі 367371 грн. 38 коп. та 1820 грн. судових витрат.

03 лютого 2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу через відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. Жодних дій щодо розшуку майна та коштів боржника державний виконавець не здійснив.

Просив визнати рішення державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби м. Кропивницького ОСОБА_3 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу неправомірними, скасувати постанову державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби м. Кропивницького ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачу, зобовязати державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби м. Кропивницького ОСОБА_3 поновити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-757/2010 від 17 березня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь банку заборгованості за кредитним договором № 258/2007/Ж від 05 жовтня 2007 року в розмірі 367371 грн. 38 коп. та 1820 грн. судових витрат.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 травня 2017 року скарга банку задоволена повністю. Суд дійшов висновку, що державний виконавець передчасно без належної перевірки повернув стягувачу виконавчий лист, а сама постанова є необґрунтованою.

В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги. Зазначає, що з матеріалів виконавчого провадження, досліджених судом, вбачається, що державний виконавець виконав всі необхідні дії щодо виявлення майна та коштів боржника на які можна звернути стягнення і лише після цього повернув виконавчий лист стягувачу. Виконавче провадження містить письмові докази відсутності у боржника грошових коштів на банківських рахунках, будь-якого заробітку, особистого рухомого майна, на яке можна було б звернути стягнення. Нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 з 2007 року перебуває в іпотеці ПАТ АБ «Альфа-Банк». В житловому будинку за адресою: м. Кропивницький, пров. Петровського, 3, право проживання має неповнолітня ОСОБА_4, а тому звернення стягнення на цей будинок заборонено.

В засіданні апеляційного суду представник боржника підтримав доводи апеляційної скарги.

Державний виконавець та стягувач повідомлені про час та місце розгляду справи під розписку ( а.с.194-195), в засідання апеляційного суду не прибули.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України)

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.9 ч.3 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обовязковість судових рішень. Судові рішення, що набрали законної сили , обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (стаття 14 ЦПК України).

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Дії державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження повинні проводитися у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконанні у державного виконавця перебуває виконавчий лист, виданий 17 березня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 367371 грн. 38 коп. та судових витрат в сумі 1820 грн. (а.с.97), який виданий на підставі рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2010 року (а.с.44-45). Заборгованість виникла з кредитного договору від 05 жовтня 2007 року , за умовами якого банк видав ОСОБА_2 в кредит грошові кошти в сумі 36979 дол.США на строк до 05 жовтня 2032 року для проведення розрахунків за договором купівлі-продажу від 04 жовтня 2007 року, згідно з яким позичальник купив у ОСОБА_5 житловий будинок в м.Кіровограді, пров.Петровського,3 (а.с.6-9). Куплений будинок передано в іпотеку (а.с.23-26).

Виконавче провадження відкрито 20 березня 2012 року (а.с.120).

Постановою від 03 лютого 2017 року державний виконавець повернув банку виконавчий лист на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки наявна заборона звернення стягнення на нерухоме майно згідно із Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», при цьому державний виконавець зазначив, що іншого майна не виявлено, боржник в будинку по пров.Петровського,3 не проживає і незареєстрований, розяснив, що повторно виконавчий документ може бути предявлений для виконання в строк до 03 лютого 2010 року (а.с.98).

Зазначеним Законом дійсно передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, але за певних умов, зокрема, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, а також за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Разом з тим, в самій постанові про повернення виконавчого листа зазначено, що в будинку, переданому в іпотеку, боржник не проживає і не зареєстрований, а випискою з Державного реєстру речових прав станом на 23 березня 2017 року підтверджується, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2, в якій він зареєстрований та проживає, зареєстровано обтяження на цю квартиру: іпотека розмір основного зобовязання 40700 дол. США і 16000 дол.США (а.с.132,140-143).

Постановою державного виконавця від 19 липня 2016 року накладено арешти на два рахунки у «Приватбанку», на рахунок в АКБ «СЄБ», на рахунок в «Укрсоцбанку», відомості про відсутність на цих рахунках коштів на час винесення постанови про повернення виконавчого листа в справі не має.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що державний виконавець в постанові належним чином не обґрунтував застосування закону про мораторій при поверненні виконавчого листа стягувачу та не зясував належним чином обсяг майна боржника, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують, а посилання боржника про те, що звернення стягнення на житловий будинок по пров.Петровського,3 неможливо звернути, оскільки в ньому зареєстрована та проживає малолітня внучка попереднього власника будинку, не можуть бути враховані при розгляді цієї скарги, оскільки ці обставини не були підставою для повернення виконавчого листа державним виконавцем.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей» для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна,право власності на яке або право

користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та

піклування, що надається відповідно до закону.

Матеріали справи не містять відомостей, що державний виконавець звертався до органів опіки та піклування за таким дозволом і в наданні такого дозволу йому було відмовлено.

Оскільки судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону, то апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, п.4 ч.1 ст.314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 травня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: Л.В.Суровицька

ОСОБА_6