Вирок № 67253424, 19.06.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/3068/17

н.п. 1-кп/415/497/17

ВИРОК

Іменем України

"19" червня 2017 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Немитих М.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017130240000945 від 09.05.2017 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не інваліда, не працюючого, раніше судимого: 21 вересня 2000 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.ст. 140 ч.2, 140 ч.3, 42 КК України (1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна, звільнений з місць позбавлення волі 25 січня 2002 року за ухвалою Краснолучського міського суду Луганської області від 24 січня 2002 року від відбування покарання на підставі ст. 53 КК України (1960 року) умовно достроково на невідбуту частину покарання строком 2 роки 1 місяць 27 днів; 19 серпня 2002 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставіст. 71 КК Українидо призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 21 вересня 2000 року у виді 1 року позбавлення волі та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, звільнений з місць позбавлення волі 30 грудня 2004 року за ухвалою Перевальського районного суду Луганської області від 22 грудня 2004 року від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України умовно достроково на невідбуту частину покарання на строк 7 місяців 27 днів; 08 травня 2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.1 ст. 263 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставіст. 75 КК Українивід відбування призначеного покарання звільнений з випробуванням на 2 роки; 04 грудня 2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.ст. 122 ч.1, 185 ч.2, 296 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставіст.71 КК Українидо призначеного покарання приєднано не відбуту частину покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 08 травня 2009 року у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців, звільнений 18 квітня 2014 року з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, 22 березня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 190 ч. 2 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів, проживаючого без реєстрації за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, квартал Дружби народів, 37/88,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В кінці вересня 2016 року, в денний час, більш точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_1, знаходячись на правому березі річки Сіверський Донець в лісосмузі, в районі Лисичанського обласного протитуберкульозного диспансеру, розташованого за адресою: місто Лисичанськ, вулиця Червона, 285, маючи умисел на незаконне виготовлення, придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту - для власного вживання, зірвав листя дикорослої рослини роду конопель, тим самим незаконно придбав наркотичний засіб, які приніс за місцем свого мешкання за адресою: місто Лисичанськ, квартал Дружби народів, 37/88, де шляхом їх сушіння та подрібнення незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс, масою у перерахунку на суху речовину 7,43 грама (відповідно до висновку експерта № 19/113/8-2/453е від 15.05.2017), який незаконно зберігав за місцем свого мешкання за вказаною адресою зі вказаною метою до моменту вилучення працівниками поліції.

8 травня 2017 року, в період часу з 12 години до 13 години 20 хвилин, в ході огляду, проведеного за місцем мешкання ОСОБА_1 в квартирі № 88 будинку № 37 на кварталі Дружби народів міста Лисичанська, працівниками Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області був виявлений та вилучений паперовий згорток з вищевказаним наркотичним засобом, який він незаконно виготовив, придбав та зберігав при вищезазначених обставинах.

В судовому засіданні обвинуваченийОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України визнав повністю, від надання пояснень у вільній формі відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно в кінці вересня 2016 року він, знаходячись на правому березі річки Сіверський Донець в лісосмузі зірвав листя дикорослої рослини роду конопель, які приніс за місцем свого мешкання за адресою: місто Лисичанськ, квартал Дружби народів, 37/88, де шляхом їх сушіння та подрібнення виготовив канабіс, який зберігав за місцем свого мешкання за вказаною адресою до моменту вилучення працівниками поліції.

8 травня 2017 року, в період часу з 12 години до 13 години 20 хвилин, в ході огляду, проведеного за місцем його мешкання працівниками Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області був виявлений та вилучений паперовий згорток з наркотичним засобом. На даний час він готовий нести відповідальність за свої дії, а в подальшому зобовязався такого не повторювати.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини події, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у незаконному виготовленні, придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 309 КК України.

При цьому суд також приймає до уваги правову позицію Верховного суду України, викладену в Постанові Пленуму ВСУ № 4 від 26.04.2002 року із змінами внесеними згідно з Постановою ВС № 16 від 18.12.2009 року, відповідно до п. 3 якої, злочини, передбачені статтями 307, 309 або 311 КК, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, інвалідом не являється, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває (а.с.52,54), у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с.53), раніше судимий (а.с.50);

- та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно дост. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини у вчиненні злочину.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає рецидив злочинів.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення ним нових злочинів, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який не працює, єдиного джерела доходів не має, маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних злочинів, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисний злочин, повязаний з незаконним обігом наркотичних засобів, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, суспільна небезпечність якого визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу наркотичних засобів, що спричиняє шкоду здоровю населення, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді арешту.

Проте, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги щире каяття обвинуваченого та повне визнання вини останнім, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які повністю викривають його у вчиненому злочину, добровільно, своєю активною поведінкою сприяв розкриттю кримінального правопорушення та зясуванню обставин вчинення даного злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття, визнання вини у вчиненні злочину, а також те, що обвинувачений має постійне місце проживання за яким характеризуються задовільно, суд вважає можливим не призначати обвинуваченому максимальну міру покарання у виді арешту, передбачену ч. 1 ст. 309 КК України та з урахуванням правил, встановлених ст. 60 КК України що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Підстав для застосування ст. 69 КК України до обвинуваченого, суд не вбачає, у звязку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Підстав для зміни запобіжного заходу у виді особистого зобовязання, обраного відповідно до ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду від 26.05.2017 року до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про зміну запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Враховуючи, що обвинувачений вчинив даний злочин до постановлення вироку Лисичанського міського суду від 22 березня 2017 року, відповідно до якого він визнаний винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України і йому призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 (пятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот пятдесят) гривень, який на даний час не сплачено, при призначенні покарання за справжнім вироком слід застосувати правила ст.70 ч.4 КК України за принципом поглинання менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під часдосудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 19/113/8-2/458д від 15.05.2017 року процесуальні витрати у сумі 618 гривень 50 копійок (а.с.23) на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013), підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено канабіс, у перерахунку на суху речовину 7,23 грам, що знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області підлягає знищенню.

Керуючись ст. 349 ч. 3, ст.ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченогост. 309 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді у виді арешту строком на 3 (три) місяці.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Лисичанського міського суду від 22 березня 2017 року більш суворим за даним вироком, призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді арешту строком на 3 (три) місяці.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, залишити попередній, - особисте зобовязання.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня його фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 19/113/8-2/458д від 15.05.2017 року у сумі 618 (шістсот вісімнадцять) гривень 50 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази:

- особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено канабіс, у перерахунку на суху речовину 7,23 грам, що знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області знищити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя: М.М. Старікова