Рішення № 67253204, 14.06.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1187/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Карпенко О. Л.

РІШЕННЯ

Іменем України

14.06.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого Карпенка О.Л.,

суддів: Голованя А.М., Мурашка С.І.,

за участю секретаря Яковлєвої Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3про стягнення аліментів на утримання дитини та аліментів на утримання матері до повноліття дитиниза апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

10 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на її утримання до досягнення їх дитиною трьохрічного віку. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що аони з відповідачем у шлюбі не перебувають, з 2015 року сторони стали проживати однією сімєю та мають спільного сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. На час звернення з позовом до суду відповідач ухиляється від своїх обовязків та не надає матеріальну допомогу на утримання дитини та позивачки, яка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною для досягнення нею трирічного віку. Син перебуває на її утриманні.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2017 року позов задоволено частково: постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частки від заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 квітня 2017 року по 23 листопада 2034 року, тобто до повноліття сином ОСОБА_7; постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти на її утримання в розмірі ? частки від заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 10 квітня 2017 року до 23 листопада 2019 року, тобто до досягнення сином ОСОБА_7 трьохрічного віку; вирішено питання про стягнення з відповідача на корить держави судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_4, яка не приймала участі у справі, подала апеляційну скаргу у якій просить змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір стягуваних з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини, ОСОБА_5, до 1/6 частки від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 квітня 2017 року до 23 листопада 2034 року та зменшивши розмір стягуваних з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_2 на її утримання до 1/6 частки від заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 10 квітня 2017 року до 23 листопада 2019 року. В решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи внаслідок чого рішення суду є незаконним та необґрунтованим в частині розміру присуджених аліментів. Зокрема суд не встановив, що 23 березня 2016 року ОСОБА_4 народила доньку ОСОБА_8, батьком якої є ОСОБА_3, але відомості про батька дитини зареєстровано згідно ст. 135 СК України. Ще 5 вересня 2016 року Ямпільським районним судом Вінницької області відкрито провадження по справі №153/1005/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення батьківства та стягнення аліментів, але всупереч приписам ч. 3 ст. 131 ЦПК України сторони у справі яка переглядається, будучи обізнаними про наявність незавершеної розглядом справи про батьківство і аліменти, приховали від суд цей факт. Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2017 року з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина та матері дитини у максимальному розмірі передбаченому ч. 3 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» - 50% заробітку (доходу). Однак судом не враховано наявність у відповідача малолітньої дочки ОСОБА_9, що потенційно ставить її в нерівні умови щодо отримання від батька коштів на її утримання. Таким чином порушено вимоги ст. 142 СК України, яка визначає, що діти мають рівні права та обовязки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

ОСОБА_4, повідомлена належним чином судовою повісткою про час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявилась, просила визнати причини її неявки поважними та розглядати справу за її відсутності (а.с. 120-126).

Відповідач ОСОБА_3, повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с. 117, 119), у судове засідання не зявився, письмово просив розгляд справи проводити за його відсутності у звязку з перебуванням у відрядженні в зоні проведення АТО (а.с.127-128).

Позивач ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги визнала, проти її задоволення не заперечувала пославшись на рівність прав дітей та їх матерів на утримання від батька дітей.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з таких підстав.

У справі, законність і обґрунтованість судового рішення у якій перевіряється, суд першої інстанції встановив такі факти й обставини.

23 листопада 2016 року народився ОСОБА_5, батьками якого являються сторони по справі, що підтверджується Свідоцтвом про народження від 12 січня 2017 року, серії І-ОЛ №206651, видане Олександрівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Кіровоградській області (а.с. 7).

ОСОБА_10 із наказу командира військової частини А0981 №84 від 22 березня 2017 року старшина ОСОБА_2, начальник медичного пункту начальник аптеки, з 23 березня 2017 року по 23 листопада 2019 року вибула у соціальну відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 18 ЗУ «Про відпустки» (а.с.8).

Неповнолітній син ОСОБА_7 проживає з матірю та знаходиться на її утриманні, що підтверджується довідкою Лісівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області №159/2 від 7 квітня 2017 року (а.с. 9).

ОСОБА_3 являється військовослужбовцем, має сталий заробіток, що підтверджується довідкою військової частини - польова пошта № 166 від 14 квітня 2017 року про грошове забезпечення та інші виплати (а.с. 18), його середньомісячний заробіток становить 8828 грн. 58 коп.

Домовленості щодо участі відповідача в утриманні дитини сторони не досягли.

Апеляційний суду встановив, що у провадженні Ямпільського районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення його батьківства відносно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_10 висновку експерта № 3 від 20 березня 2017 року судової генетичної експертизи вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_8 становить 99,99% (а.с. 41 42).

Вирішуючи спір в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2. на утримання їх сина ОСОБА_7, суд першої інстанції віро виходив з того, що в силу батьківства відповідача стосовно сина він зобовязаний утримувати його до часу досягнення дитиною повноліття.

За відсутності домовленості між сторонами по справі про участь батька в утриманні сина та за відсутності підстав, передбачених ст. 188 СК України, для звільнення відповідача від виконання його обовязку, суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини.

Враховуючи наявність у відповідача регулярного і сталого доходу суду, відповідно до приписів ст. 183 СК України, дійшов правильного висновку, що аліменти підлягають стягненню у частці від заробітку (доходу) відповідача.

Встановивши, що малолітній ОСОБА_7 проживає з матірю позивачем по справі, і відповідач має можливість надавати їй матеріальну допомогу суд дійшов правильного висновку, що позивач також має право на отримання від відповідача аліментів на своє утримання до досягнення їх дитиною трирічного віку (ч. ч. 2 - 4 ст. 84, ч. 2 ст. 90 СК України).

Водночас, визначаючи розмір аліментів на утримання дитини та її матері суд мав врахувати обставини передбачені ст. 182 СК України, розмір їх потреби в утриманні та реальну можливість відповідача надавати утримання у розмірі, який просила стягнути позивач (1/3 частка доходу на утримання дитини і ? частка на утримання позивача, що загадом становить 58,3% його заробітку(доходу).

Суд правильно врахував задовільний стан здоровя дитини та відповідача, матеріальний стан останнього, перебування позивача у відпустці для догляду за дитиною та розмір її доходу.

Однак суд не зясував те, чим саме позивач обґрунтовувала потреби в отриманні аліментів саме в такому розмірі. Позовна заява не містить доводів щодо цього, відсутні відповідні висновки і в рішенні суду.

Суд лише врахував припис ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» згідно якого за виконавчим документом про стягнення аліментів із заробітної плати та інших доходів боржника може бути утримано 50 відсотків.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснила суду, що на утримання спільного з відповідачем сина та її утримання достатнім буде стягнення по 1/6 частці заробітку (доходу) відповідача на кожного з них, тобто загалом 1/3 частки.

Отже позовні вимоги про стягнення аліментів у більшому розмірі порівняно з потребами одержувачів аліментів є недостатньо обґрунтованими.

Крім того суд не зясував наявність спору між відповідачем та іншою жінкою, ОСОБА_4, який виник до предявлення позову у даній справі, щодо його обовязку утримувати іншу дитину та її матір.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу і вказують на необґрунтованість та неправильність рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів, а тому рішення підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня2017 рок змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частини від його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 квітня 2017 року до 23 листопада 2034 року, тобто до повноліття сина ОСОБА_7.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 10 квітня 2017 року до 23 листопада 2019 року, тобто до досягнення сином ОСОБА_7 трьохрічного віку.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді :