Рішення № 672509, 14.02.2007, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 22ц-76/2007 Головуючий у першій інстанції -

Зацерковний М.М.

Категорія - цивільна Доповідач - Лакіза Г.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

14 лютого 2007 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області

у складі:

головуючого - судді: Євстафіїва O.K.

суддів: Лакізи Г.П., Редьки А.Г.

при секретарі: Вареник О.М.

з участю: представника відповідача Леус О.О., третьої особи ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Батуринське" та ОСОБА_1на рішення Бахмацького районного суду від 24 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2до Товариства з обмеженою відповідальністю "Батуринське", третя особа - ОСОБА_1, про поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2006 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про поновлення його на роботі - на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, з якої його незаконно звільнили наказом №НОМЕР_1 за п.2 ст.41 КЗпП України. Позивач просив також стягнути на його користь втрачений за час вимушеного прогулу заробіток, та 1000 грн. моральної шкоди.

Оскаржуваним рішенням Бахмацького районного суду від 24 листопада 2006 року позов ОСОБА_2 до ТОВ "Батуринське" задоволено. ОСОБА_2 поновлено на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнуто з ТОВ "Батуринське" на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1792 грн. 03 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Батуринське" в

1

рахунок покриття шкоди, заподіяної установі у зв"язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу 1792,03 грн. Стягнуто з ТОВ "Батуринське" на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн. Стягнуто з ТОВ "Батуринське" на користь держави 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Рішення в частині поновлення на роботі звернуто до негайного виконання.

У грудні 2006 року ТОВ "Батуринське" та ОСОБА_1 звернулись до суду з апеляційними скаргами.

В своїй апеляційній скарзі ТОВ "Батуринське" просить змінити рішення Бахмацького районного суду від 24 листопада 2006 року, у позові ОСОБА_2 про поновлення на роботі відмовити, а наказ №НОМЕР_1 визнати незаконним лише у частині переведення позивача на іншу роботу без його згоди. Свої вимоги мотивує тим, що до позовної заяви долучені витяг з наказу про звільнення і витяг з трудової книжки ОСОБА_2 Позовна заява датована 04.09.2006р., тобто вже після збігу місячного строку з дня звільнення. За доводами апеллянта, висновки суду вимогам закону не відповідають. Так, ОСОБА_2 звільнений не за п.8 ст.40 КЗпП України, підставою для чого може бути лише вирок або постанова про накладення адмінстягнення чи про застосування заходів громадського впливу, а за ч.2 ст.41 КЗпП України, тобто через дії, які дають підстави для втрати довір"я до нього, яка вимогу про наявність вироку чи постанови не містить. Незаконним та необгрунтованим вважає і рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення Бахмацького районного суду від 24 листопада 2006 року, виключивши вказівку про стягнення з нього на користь ТОВ "Батуринське" 1793,03 грн. на відшкодування витрат з оплати вимушеного прогулу ОСОБА_2 Свої вимоги мотивує тим, що стягнення будь-якої суми не з відповідача, а з третьої особи, без позову, не вкладається у рамки сучасного цивільного процесу.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача та третя особа підтримали апеляційні скарги, які вважали обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга третьої особи ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга відповідача ТОВ „Батуринське" підлягає задоволенню частково, а рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ „Батуринське" про відшкодування моральної шкоди, з відмовою в задоволенні позовних вимог в цій частині, з наступних підстав.

Встановлено, що з 01.01.2006 р. ОСОБА_2 працював працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. Наказом директора ТОВ "Батуринське" ОСОБА_1 за НОМЕР_2 позивача ОСОБА_2 за викрадення відра молока звільнено з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 і переведено на рядові роботи, з посиланням на ст.41 п.2 КЗпП України. Зазначені обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача, копією наказу про його звільнення (а.с. 10; 8), та не оспорюються учасниками судового розгляду.

Пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України передбачено розірвання договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Як вбачається зі змісту наказу НОМЕР_2, трудовий договір між позивачем та відповідачем розірваним не був. Трудові відносини між сторонами не були припинені, так як позивач тим же наказом переведений на "рядові роботи". В даному випадку мало місце не звільнення позивача з роботи, а його переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, що регулюється ст. ст. 31-34 КЗпП України, а не п.2 ч.І ст. 41 КЗпП України. Суд не може погодитись з твердженнями представника відповідача про те, що переведення ОСОБА_2 здійснено відповідно до вимог закону та умов колективного договору. Згідно ст. З КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності. ТОВ "Батуринське" згідно ст. 113 ЦК України є господарським товариством і, відповідно, на нього поширюються положення Кодексу законів про працю України. Відповідно до положень ст. 43 Конституції України, ст. ст. 31-34 КЗпП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених законодавством. Оскільки згода позивача на таке переведення відсутня та не встановлено наявності передбачених законодавством випадків, коли переведення допускається без згоди працівника, наказ директора ТОВ "Батуринське" за № НОМЕР_1 є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства. Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність поновлення ОСОБА_2 на попередній посаді в зв'язку з порушенням відповідачем вимог трудового законодавства.

В засіданні апеляційного суду встановлено, що після видання вказаного наказу заробітна плата позивачу не нараховувалась і не виплачувалась. Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог і в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, також є вірним. Правильність відомостей про середній заробіток позивача в сумі 475 грн. учасниками судового розгляду не оспорюється, як і розрахунок судом середньоденного заробітку позивача. Доводи апеляційної скарги відповідача ТОВ „Батуринське" про те, що протягом 10 календарних днів (з 3 по 12.08.06) ОСОБА_2 хворів, і за

цей період оплату повинен одержувати за рахунок фонду соціального страхування на випадок тимчасової непрацездатності, не можуть бути визнані обгрунтованими. Період тимчасової непрацездатності позивача розпочався вже після його звільнення з посади; під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач на такі обставини не посилався, і будь-яких доказів з цього питання суду першої інстанції не надавав; передбачених ч.2 ст. 303 ЦПК України підстав для дослідження доказів з цього питання не встановлено. Крім того, як з'ясовано в засіданні апеляційного суду, листок непрацездатності в зв'язку із хворобою для проведення відповідної оплати позивач відповідачу не надавав.

Посилання ТОВ "Батуринське" на те, що позивачем пропущений місячний строк звернення до суду з позовною заявою про поновлення на роботі, не може бути прийнято судом до уваги з таких підстав. Згідно ч.І ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Відповідачем або третьою особою не надано жодних доказів на підтвердження їх доводів про вручення позивачу копії наказу про звільнення (трудової книжки) 02.08.2006 р. В той же час позивачем до суду надана копія конверту про поштове відправлення на його адресу від відповідача 04.08.2006 р. (а.с.10), а до суду позивач звернувся 04.09.2006 р. Крім того, в даному випадку мало місце не звільнення позивача, а його переведення на іншу роботу, і трудові відносини сторін не припинилась, повинен застосовуватись тримісячний, а не місячний строк звернення до суду. Таким чином, позивач не пропустив строк звернення до суду для вирішення трудового спору.

Суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Батуринське" в рахунок покриття шкоди, заподіяної установі у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу в сумі 1792,03 грн., оскільки такий висновок узгоджується з положенням ст.237 КЗпП України, відповідно до якої суд покладає на особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. Оскільки ОСОБА_1 був залучений до участі в справі, та належним чином повідомлявся про час і місце судового засідання, та з врахуванням пунктів 3 і 4 статті 311 ЦПК України, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необгрунтованого стягнення з нього як з третьої особи вказаної суми, не можуть бути підставою для скасування судового рішення з наведених апелянтом мотивів.

Проте колегія суддів апеляційного суду вважає необгрунтованим висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 500 грн. у відшкодування моральної шкоди. Оскільки підставою для видання оскарженого наказу були протиправні дії позивача (а.с. 18-23, 64-66, показання свідків ОСОБА_3ОСОБА_4,ОСОБА_5), колегія

суддів апеляційного суду вважає, що за таких обставин справи підстави для стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн. відсутні, а доводи апеляційної скарги відповідача в частині безпідставного стягнення на користь позивача моральної шкоди, є обґрунтованими.

Відповідно до Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2006 p. № 1596, з апелянтів належить стягнути по 30 грн. з кожного витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок Апеляційного суду Чернігівської області.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 п.З ч.І, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. 237-1 КЗпП України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Батуринське" задовольнити частково.

Рішення Бахмацького районного суду від 24 листопада 2006 року скасувати в частині стягнення з ТОВ „Батуринське" на користь ОСОБА_2в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн., та відмовити ОСОБА_2в задоволенні позовних вимог до ТОВ „Батуринське" про відшкодування моральної шкоди. В іншій частині дане рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Батуринське" та з ОСОБА_1по 30 грн. з кожного витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок Апеляційного суду Чернігівської області 35220018000353 в УДК у Чернігівській області, МФО банку 853592, код ЄДРПОУ: 02894527.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.