Рішення № 67249283, 25.05.2017, Франківський районний суд м. Львова

2-914/11

2/465/983/17

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

25.05.2017 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова

у складі головуючого судді Масендич В.В.

при секретарі Левицькому М.І.

з участю

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ТзОВ «Ресторан «Беркут» до ОСОБА_6, третя особа: Приватне підприємство «Санні», про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, вселення та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

У провадженні Франківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ТзОВ «Ресторан «Беркут» до ОСОБА_6, третя особа: Приватне підприємство «Санні», про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, вселення та відшкодування моральної шкоди.

Позивач ТзОВ «Ресторан Беркут» поданий ним до суду позов з пред'явленими вимогами до Франківського районного суду м.Львова, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ПП «Санні» обґрунтовував тим, що 11.12.2001р. між ТзОВ «Ресторан «Беркут» та регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області було укладено договір купівлі-продажу №104/01, відповідно до умов якго позивач набув права власності на нежитлові приміщення площею 2823 кв.м. та площадки (споруди) площею 1379,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 Даний договір посвідчено 11.12.2001р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцько О.М. та зареєстровано в реєстрі за №5593. Того ж дня вказаний договір було зареєстровано Департаментом економічної політики та ресурсів Львівської міської ради за реєстраційним номером 1783-Л. Відповідно до п.1.2 даного договору право власності на вказані у ньому нежитлові приміщення та площадку переходить до покупця (позивача) з моменту нотаріального посвідчення договору, тобто з 11.12.2001р.

Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №364 від 27.03.2002р. вказаним нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1. в свою чергу, розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №421 від 08.04.2002р. позивачу було видано свідоцтво про право власності на вищевказані нежитлові приміщення.

Факт набуття позивачем права власності на об'єкти нерухомого майна за договором купівлі-продажу №104/01 від 11.12.2001р. встановлено, поряд з іншим, рішенням Господарського суду Львівської області від 06.08.2004р. у справі №1/305-28/130, яке набрало законної сили.

10.06.2003р. між позивачем та ПП «Санні» було укладено договір №88/08 купівлі-продажу нерухомого майна у АДРЕСА_2: зал ресторану площею 858,9 кв.м., їдальня (кафе) площею 230,1 кв.м., складських приміщень площею 1 734 кв.м., площадки - споруди площею 1 379,3 кв.м, згідно з якими покупець зобов'язався заплатити продавцю за придбане майно повну ціну договору до листопада 2008 року.

20.11.2003р. між позивачем та ПП «Санні» підписано акт прийому-передачі нежитлових приміщень, площадки-споруди та торгового павільйону згідно договору купівлі-продажу №88/08 від 10.06.2003р.

Відтак, оскільки договір №88/08 купівлі-продажу нерухомого майна від 10.06.2003р. не виконувався жодною із його сторін, а саме позивач фактично не передав ПП «Санні» нерухоме майно, а ПП «Санні» не здійснило за нього оплату, 15.08.2008р. сторони в добровільному порядку розірвали вказаний договір, що підтверджується додатковою угодою про розірвання договору від 15.08.2008р. Факт розірвання між позивачем та ПП «Санні» договору №88/08 купівлі-продажу нерухомого майна від 10.06.2003р. доводиться також ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.12.2009р. у справі №16/2701. Факт того, що позивач фактично не передава ПП «Санні» нерухоме майно доводиться рішенням господарського суду Тернопільської області від 24.01.2008р. №1/86-4904, яке набрало законної сили.

Крім того, позивач зазначає, що факт належності позивачу права власності на об'єкти нерухомого майна, придбаного на підставі договору купівлі-продажу № 104/01 від 11.12.2001р. доводиться також витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №8148006 від 25.08.2005р. та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №20152245 від 08.09.2008р.

Однак, не зважаючи на той факт, що договір купівлі-продажу між позивачем та ПП «Санні» було розірвано 15.08.2008р. і позивач являється власником нерухомого майна, 01.09.2008р. між ПП «Санні», від імені якого діяв ОСОБА_10 на підставі довіреності та ОСОБА_7 було укладено в письмовій формі договір купівлі-продажу нерухомого майна, який нотаріально посвідчено не було. Згідно цього договору ОСОБА_7 придбала у ПП «Санні» нерухоме майно, а саме: зал ресторан загальною площею 858,9 кв.м., їдальню (кафе) загальною площею 230,1 кв.м. та склади загальною площею1731,7 кв.м., яке знаходиться по АДРЕСА_1

30.10.2008р. рішенням Франківського районного суду м.Львова укладений договір між ПП «Санні» та ОСОБА_7 визнано дійсним та визнано за ОСОБА_7 право власності на вищевказане майно.

31.01.2011р. рішення Франківського районного суду м.Льтвова від 30.10.2008р. було скасоване рішенням апеляційного суду Львівської області та прийнято нове рішення, яким було відмовлено ОСОБА_7 в визнанні договору укладеним та визнанні права власності на вказані нежитлові приміщення.

На підставі договору купівлі-продажу від 01.09.2008р. та рішення Франківського районного суду м.Львова за ОСОБА_7 було зареєстровано право власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.11.2008р. №20891441.

22.11.2008р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено Договір купівлі-продажу приміщень, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т., згідно якого ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_8 придбав зал ресторану загальною площею 858,9 кв.м., їдальню (кафе) загальною площею 230,1 кв.м. та склади загальною площею 1731.7 кв.м., яке знаходиться по АДРЕСА_2 На підставі цього договору ОСОБА_8 зареєстрував право власності на вказане майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності від 24.11.2008р. № 21017643.

Відтак, на підставі викладеного, позивач вважає, що з його власності всупереч його волі, шляхом рейдерських дій вибуло нерухоме майно і незаконно знаходиться у відповідача і відповідачем чиняться всі дії щодо невизнання за позивачем вказаного права власності. Зазначене, позивач аргументує тим, що ПП «Санні» станом на 01.09.2008р. - момент укладення договору купівлі-продажу із ОСОБА_7 не являлось власником нерухомого майна, а саме: залу ресторану загальною площею 858,9 кв.м., їдальню (кафе) загальною площею 2301 кв.м. та склади загальною площею 1731,7 кв.м., яке знаходиться по АДРЕСА_2». Вказане доводиться також і витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №20152245 від 08.09.2008р., з котрого вбачається, що станом на 08.09.2008р. власником цього майна являється позивач. Відтак, позивач зазначає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 01.09.2008р. укладений між ПП «Санні» та ОСОБА_7 є нікчемним в силу ст.. 228 ЦК України, як такий, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне заволодіння майна юридичної особи. Враховуючи наведене, ОСОБА_7 набула права власності на нерухоме майно за нікчемним правочином та рішенням суду, яке в подальшому було скасоване, і згодом продала це майно ОСОБА_8 Таким чином, ОСОБА_7 та ПП «Санні» шляхом укладення нікчемного договору купівлі-продажу в простій письмовій формі, та Франківським районним судом м.Львова, шляхом узаконення цього договору та вилучення з власності позивача нерухомого майна, позивачу було завдано шкоди, котру позивач оцінює в 3 000 000,00 грн. Шкода позивача полягає в тому, що діями відповідачів з власності позивача вибули основні фонди, і у зв'язку з тим, позивач фактично позбувся своєї правосуб'єктності. Оскільки ОСОБА_7 станом на момент укладення з ОСОБА_8 договору купівлі-продажу, а саме станом на 22.11.2008р. не являлась власником нерухомого майна, відтак вказаний договір є нікчемним в силу ст. 228 ЦК України, як такий, що порушує публічний порядок, тому що спрямований на незаконне заволодіння майна юридичної особи.

Відтак, позивач просив стягнути з відповідачів кошти в розмірі 3000 000 грн. та витребувати від ОСОБА_8 придбане ним майно на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.2008р. №2604 та визнати за ТзОВ «Ресторан Беркут» право власності на нерухоме майно, що знаходиться в м.Львові по АДРЕСА_2», а саме: зал ресторану загальною площею 858,9 кв.м., їдальню (кафе) загальною площею 230,1 кв.м., склади загальною площею 1731,7 кв.м. та виселити ОСОБА_8 та третіх осіб із приміщень, що знаходяться в м.Львові по АДРЕСА_2», та вселити ТзОВ «Ресторан Беркут» в згадані вище приміщення, що знаходяться за адресою м.Львів, АДРЕСА_2».

Позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги, в останнє 22.07.2016р. з урахуванням заяви про часткове залишення позову без розгляду, поданої до суду 30.05.2013р., просив визнати за ТзОВ «Ресторан Беркут» право власності на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_2», а саме зал ресторану, площею 858,9 кв.м., приміщення їдальні площею 230,1 кв.м., складські приміщення, площею 1734 кв.м.,витребувати в ОСОБА_6 та третіх осіб на користь ТзОВ «Ресторан Беркут» нерухоме майно, а саме зал ресторану, площею 858,9 кв.м., приміщення їдальні площею 230,1 кв.м., складські приміщення площею 1734 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_2» у м.Львові шляхом звільнення його з незаконного володіння і користування ОСОБА_6 та третіми особами, в тому числі звільнити дах їдальні кафе котрий використовується як торгівельний павільйон, звільнити дах складських приміщень який використовується як автостоянка та стягнути з ОСОБА_6 на користь ТзОВ «Ресторан Беркут» моральну шкоду в розмірі 3000 000 грн.

Представником третьої особи ПП «Санні» - ОСОБА_4 подано на адресу суду заперечення проти позову, в яких просить відмовити в позові повністю посилаючись на те, що згідно приписів ЦК України 1963 року, чинного на час укладення договору, відповідно до умов договору купівлі-продажу нерухомого майна №88/08 від 10.06.2003р., право власності у ПП «Санні» на об'єкт купівлі-продажу виникло з моменту прийому нежитлових приміщень, площадки-споруди та торгового павільйону типу ринку згідно договору купівлі-продажу №88/08 від 10.06.2003р. оформленого актом прийому-передачі від 20.11.2003р. У відповідності з актом №1 від 20.11.2003р. прийому-передачі нежитлових приміщень, площадки споруди та торгового павільйону типу ринку згідно договору купівлі-продажу №88/08 від 10.06.2003р., ТзОВ «Ресторан Беркут» передано нерухоме майно, що знаходиться за адресою: 79053, Україна, м.Львівв, АДРЕСА_2», загальною площею 5 407,9 кв.м., в тому числі: зал ресторану загальною площею 858,9 кв.м., їдальня (кафе) загальною площею 230,1 кв.м., склади загальною площею 1731,7 кв.м., площадка споруда загальною площею 1379,3 кв.м., павільйон міні-ринок загальною площею 1207,9 кв.м. Згідно п.2 акту №1 від 20.11.2003р. прийому-передачі нежитлових приміщень, площадки споруди та торгового павільйону типу ринку згідно договору купівлі-продажу №88/08 від 10.06.2003р., сторони засвідчують, що продавець повністю виконав умову щодо передачі об'єкту купівлі-продажу. Представник ПП «Санні» зазначає, що як стверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.04.2007р. №14246955 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.01.2008р. №17368469 ще до 12.11.2008р., коли ОСОБА_7 на підставі рішення Франківського районного суду м.Львова від 30.10.2008р. зареєструвала в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» право власності на спірні приміщення, - такі майнові права на об'єкти нерухомого майна були зареєстровані за ПП «Санні» на підставах котрі виникли з укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна №88/08 від 10.06.2003р. згідно якого в контексті приписів ч.1 ст. 128 ЦК України 1963 року (чинного на час укладення договору), право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникло з моменту передачі-отримання в оперативне управління речі, що стверджується актом №1 прийому-передачі нежитлових приміщень від 20.11.2003 року.

Представник ПП «Санні» - ОСОБА_4 посилається на ч.1 ст. 770 ЦК України (в редакції від 16.01.2003р.), у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Таким чином, враховуючи істотність встановлених обставин під час розгляду справ судами різних інстанцій, в тому числі встановлених постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012р. за результатами перегляду рішення господарського суду Львівської області у справі №5015/915/11, щодо виникнення права власності у ПП «Санні» на об'єкт купівлі-продажу (в тому числі спірних нежитлових приміщень) з моменту прийому нежитлових приміщень, площадки-споруди та торгового павільйону типу ринку згідно договору купівлі-продажу №88/08 від 10.06.22003р. оформленого актом №1 прийому-передачі від 20.11.2003р., враховуючи нікчемність додаткових угод, а відтак відсутність будь-яких юридичних наслідків для сторін договору №88/08 купівлі-продажу нерухомого майна від 10.06.2003р., факт невиконання сторонами додаткових угод в частині передачі нерухомого майна від ПП «Санні» до ТзОВ «Ресторан Беркут», відсутні будь-які правові підстави у ТзОВ «Ресторан Беркут» для задоволення позовних вимог у тій редакції котрі прийняті судом, оскільки внаслідок виникнення права власності у ПП «Санні» на об'єкт купівлі-продажу ( в тому числі спірних нежитлових приміщень) з моменту 20.11.2003р. та відсутності передачі нерухомого майна від ПП «Санні» до ТзОВ « Ресторан Беркут», відбулось правонаступництво прав та обов'язків власника на об'єкти нерухомого майна переданих згідно договору купівлі-продажу №88/08 від 10.06.2003р. оформленого актом №1 прийому-передачі від 20.11.2003р.. Таким чином, поряд з усім іншим підтвердження у судовому порядку факту добровільного відчуження позивачем спірного майна на користь ПП «Санні», унеможливлює задоволення позовних вимог ТзОВ «Ресторан Беркут» в частині витребування у ОСОБА_6 майна та визнання права власності на нього з огляду на те, що відсутні правові підставі для висновку про те, що права та законні інтереси ТзОВ «Ресторан Беркут», як особи, котра добровільно й усвідомлено передала за договором повноваження власника майна третій особі - ПП «Санні», якимось чином порушені відповідачем, а відтак єдиним суб'єктом суб'єктивні права якого підлягали б захисту чи відновленню шляхом витребування у ОСОБА_6 майна та визнання за ним права власності є ПП «Санні».

Представники позивача в судове засідання не з'явився, подав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, уточненні позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник третьої особи ПП «Санні» в судове засідання не з'явися, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Відтак, на підставі ч. 1ст. 224 ЦПК України суд, враховуючи згоду представника позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим постановити рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник має право володіння, користування та розпорядження своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст.321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У разі порушення права власності, згідно з положеннями ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Статтями 387, 391 ЦК України передбачено право власника на витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а також право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_2 а саме: зал ресторану, площею 858,9 кв.м.; приміщення їдальні, площею 230,1 кв.м., складські приміщення, площею 1734 кв.м., визнання за позивачем права власності на це майно та витребування його від неналежного власника в натурі, а також відшкодування моральної шкоди.

З матеріалів цивільної справи та оглянутої судом оригіналу Інвентаризаційної справи на будівлі АДРЕСА_2 вбачається, що 11 грудня 2001 року по договору купівлі-продажу № 104/01 регіональне відділення ФДМ України у Львівській області як продавець продало і передало у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» як покупець купило і прийняло у власність нежитлові приміщення загальною площею 2823 кв.м., в тому числі: зал ресторану, площею 858,9 кв.м.; приміщення їдальні, площею 230,1 кв.м., складські приміщення, площею 1734 кв.м. та площадки (споруди) загальною площею 1379,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3. Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 11.12.2001р., зареєстровано в реєстрі за № 5593. Відтак, реєстраційне посвідчення на право колективної власності ТзОВ «Ресторан «Беркут» видано 25.12.2001р.

Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 27 березня 2002 року № 364 нежитлові приміщення загальною площею 2823 кв.м. та площадка (споруда) загальною площею 1379,3 кв.м., що складають комплекс ресторану «Беркут», належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» якому присвоєно поштовий номерний знак АДРЕСА_2

Як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи 08 квітня 2002 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради на підставі розпорядження № 421 від 08 квітня 2002 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення, розташовані у АДРЕСА_2 Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» на зазначені нежитлові приміщення зареєстровано Львівським обласним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 11 травня 2002 року, про що зроблено запис у реєстровій книзі за № 1930.

Як вбачається з договору № 88/08 купівлі-продажу нерухомого майна від 10.06.2003р. і акту № 1 прийому-передачі від 20.11.2003р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» в особі генерального директора ОСОБА_3 продало і передало у власність, а Приватне підприємство «Санні» в особі директора ОСОБА_12 купило і прийняло у власність нежитлові приміщення загальною площею 5407,9 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2

Вказаний договір купівлі-продажу та акт передачі майна не був виконаний в добровільному порядку Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресторан Беркут», про що свідчать наявні в матеріалах справи копії численних судових рішень, якими підтверджується факт багаторічного спору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» та Приватним підприємством «Санні» щодо фактичного невиконання сторонами договору купівлі-продажу майна № 88/08 від 10.06.2003р. та акту про передачу цього майна від 20.11.2003р., укладення додаткових угод про розірвання цього договору, розірвання вказаного договору купівлі-продажу, визнання його недійсним, а також витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 8148006 від 25.08.2005р. відповідно до якого на вказану дату за ТзОВ «Ресторан «Беркут» на праві власності було зареєстровано вказане майно.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05 грудня 2006 року у справі № 11/5598 ТзОВ «Ресторан «Беркут» було відмовлено у задоволенні позову до ПП «Санні» про розірвання договору купівлі-продажу № 88/08 від 10.06.2003нр. та задоволено зустрічний позов ПП «Санні» і визнано за ним право власності на нерухоме майно, придбане за договором купівлі-продажу від 10.06.2003р., проте після неодноразового перегляду вказаної справи ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30 листопада 2009 року провадження у справі було припинено у зв'язку з прийняттям відмови від первісного та зустрічного позовів.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2006 року у справі № 2-4284/06 було задоволено зустрічний позов ПП «Санні» до директора ТзОВ «Ресторан «Беркут» та визнано за ПП «Санні» право власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 10.03.2003р.

На підставі саме цього рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси за приватним підприємством «Санні» 16 квітня 2007 року було зареєстровано право власності на спірні об'єкти, що підтверджується витягом з реєстру прав власності № 14246955.

Проте, ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 липня 2007 року вказане судове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2006 року скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, який ухвалою від 16 серпня 2007 року повернув позовну заяву у зв'язку з непідсудністю справи Придніпровському районному суду м. Черкаси.

Таким чином правові підстави для реєстрації за ПП «Санні» права власності на спірне майно на підставі судового рішення, відсутні.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24 січня 2008 року у справі № 1/86-4904 за позовом ТзОВ «Ресторан «Беркут» до ПП «Санні» про розірвання договору купівлі-продажу від 10.06.2003р. та за зустрічним позовом ПП «Санні» до ТзОВ «Ресторан «Беркут» про зобов'язання належним чином виконати умови укладеного договору від 10.06.2003р. купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 та передати такі ПП «Санні» було відмовлено у задоволенні первісного позову та задоволено зустрічний позов, яким зобов'язано ТзОВ «Ресторан Беркут» виконати належним чином умови укладеного між ТзОВ «Ресторан Беркут» та ПП «Санні» договору від 10.06.2003р. купівлі-продажу нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою м.Львів, АДРЕСА_2».

Вказане рішення Господарського суду виконано не було і продавець ТзОВ «Ресторан «Беркут» фактично не передав покупцю ПП «Санні» майно, вказане в договорі купівлі-продажу від 10.06.2003р.

Наведене окрім доводів позивача підтверджується укладеною між ТзОВ «Ресторан «Беркут» та ПП «Санні» 15 серпня 2008 року додатковою угодою по розірвання договору №88/08 купівлі-продажу нерухомого майна від 10.06.2006р. та ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21 грудня 2009 року у справі № 16/2701, у якій було констатовано, що сторони вказану додаткову угоду не оспорюють, майно знаходиться у ТзОВ «Ресторан «Беркут», що майно продовжує бути зареєстрованим за ТзОВ «Ресторан «Беркут», договір від 10.03.2003р. розірваний за згодою сторін, що в справі на стор. 21, 28 містяться звернення ПП «Санні» до Львівського БТІ про скасування реєстрації на майно за ПП «Санні» та повідомлення нотаріуса про розірвання спірного договору від імені колишнього директора ПП «Санні», є акт прийому-передачі спірного майна від ПП «Санні» до ТзОВ «Ресторан «Беркут».

Вказана ухвала Господарського суду Черкаської області від 21 грудня 2009 року є чинною згідно ухвали Господарського суду Черкаської області від 10 травня 2012 року у справі № 09/16/2701 тому встановлені нею факти відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України повторному доказуванню не підлягають.

Вказана додаткова угода від 15 серпня 2008 року була чинною на час укладення між ПП «Санні», від імені якого діяв ОСОБА_10, та ОСОБА_7 у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01 вересня 2008 року, за яким ОСОБА_13 придбала у ПП «Санні» нерухоме майно, а саме: зал ресторану загальною площею 858,9 кв.м., їдальню (кафе) загальною площею 230,1 кв.м. та склади загальною площею 1731,7 кв.м. по АДРЕСА_2

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2008 року укладений договір купівлі-продажу між ПП «Санні» та ОСОБА_7 визнано дійсним, визнано за ОСОБА_7 право власності на вищевказане нерухоме майно, яке було за нею зареєстроване на праві власності, що підтверджується витягом про право власності на нерухоме майно від 12.11.2008р. № 20891441.

Враховуючи, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси, на підставі якого ПП «Санні» набуло право власності на спірне майно, було скасовано, договір купівлі-продажу розірвано в добровільному порядку, ПП «Санні» не мало правових підставі для відчуження вказаного майна ОСОБА_7 без згоди власника ТзОВ «Ресторан «Беркут».

22 листопада 2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, укладено договір купівлі-продажу приміщень, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Д., згідно якого ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_8 придбав зал ресторану загальною площею 859,9 кв.м., їдальню (кафе) загальною площею 230,1 кв.м. та склади загальною площею 1731,7 кв.м., які знаходяться по АДРЕСА_2 на підставі якого ОСОБА_8 зареєстрував право власності на вказане майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності від 24.11.2008р. № 21017643 (а.с. 19 т.1).

На підставі договору дарування нежитлових приміщень від 24 травня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Довгополовою С. В., ОСОБА_8 подарував набуті ним за договором купівлі-продажу від 22.11.2008р. нежитлові приміщення ОСОБА_6, який зареєстрував свої право власності на вказане майно 31 травня 2012 року (витяг з реєстру №34344304).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 31 серпня 2011 року задоволено апеляційну скаргу ТзОВ «Ресторан «Беркут» та скасовано рішення Франківського районного суду м. Львова від 30жовтня 2008 року і у задоволенні позову ОСОБА_7 до ПП «Санні» про визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_2

Таким чином з врахуванням вищенаведеного ПП «Санні» не мало правових підстав відчужувати спірне майно ОСОБА_7, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу від 01.09.2009р. не було власником спірного майна, рішення суду на підставі якого ОСОБА_7 набула право власності на спірне майно, скасоване, спірні нежитлові приміщення вибули з володіння власника ТзОВ «Ресторан «Беркут» поза його волею.

Окрім того, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14 червня 2012 року переглянуто за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Тернопільської області від 24 січня 2008 року, яким було зобов'язано ТзОВ «Ресторан «Беркут» передати ПП «Спанні» майно згідно договору купівлі-продажу від 10.06.2003р., вказане рішення було скасовано, у задоволенні позову ПП «Санні» про передачу йому майна відмовлено.

Вказаним рішенням Господарського суду від 14 червня 2012 року, яке набрало законної сили, встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10 червня 2009 року є недійсним (нікчемним) через недотримання вимог закону про його нотаріальне посвідчення; що на момент укладення договору предмет угоди перебував в іпотеці з 2002 року у ВАТ «Кредобанк» і була заборона на його відчуження, яка зареєстрована нотаріусом в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна і обтяження було знято лише 03.01.2008р.; висновком судово-технічної експертизи по кримінальній справі №2310800074 від 30.10.2009р. щодо вчинення шахрайських дій посадовими особами ПП «Санні», встановлено, що на договорі купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003р. та акті прийому передачі від 20.11.2003р. відтиски печатки продавця нанесені не в той час, яким вони датовані, а пізніше у період 2005-2007 років.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно з положеннями ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року визначається, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2013 року по справі про витребування майна з чужого незаконного володіння, яка в силу приписів ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для застосування, за змістом ч.1 ст.388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Відтак, враховуючи те, що спірне майно вибуло з володіння позивача саме на підставі рішення Франківського районного суду м.Львова від 30 жовтня 2008 року, яке скасоване рішенням апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2011 року, оскільки позивач не мав наміру його відчужувати, його слід вважати таким, що вибуло з володіння власника ТзОВ «Ресторан «Беркут» поза його волею.

З наведеного вище вбачається, що ТзОВ «Ресторан «Беркут», як власник спірного майна, за вимогами ст. 388 ЦК України, безумовно, у всіх випадках, має право на витребування спірних нежитлових приміщень від ОСОБА_6

У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відтак, ТзОВ «Ресторан Беркут» був єдиним власником майна протягом усього часу, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нежитлові приміщення від 08 квітня 2002 року, які розташовані за адресою: м.Львів, АДРЕСА_2» та встановлено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14 червня 2012 року, рішенням Господарського суду Львівської області від 23 січня 2012 року, а також ухвалою Господарського суду Львівської області від 01 жовтня 2012р., що набрали законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім цього, позивач ТзОВ «Реторан Беркут» просить стягнути з відповідача у свою користь 3000 000 грн. моральної шкоди.

У відповідності до ст.1167 Цивільного кодексу України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другої цієї статті. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і противоправною поведінкою заподіювача та вина.

Відтак, позивачем не представлено доказів заподіяння моральної шкоди та не обґрунтовано в чому саме вона полягає, відсутній обґрунтований розрахунок розміру відшкодування моральної шкоди та не вказані підстави визначення розміру.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, позивачем не представлено, а судом не здобуто жодних доказів у їх підтвердження, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. З врахуванням вищевикладеного позовні вимоги в частині витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нього є підставними та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. А відтак, з відповідача слід стягнути в користь позивача сплачений удовий збір в розмірі 1828,50грн.

На підставі ст.ст. 15, 202, 215, 216, 316, 317, 319, 321, 328, 387, 388, 391, 392, 1167 ЦК України, та керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 224-226, 360-7 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ТзОВ «Ресторан «Беркут» до ОСОБА_6, третя особа: Приватне підприємство «Санні», про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, вселення та відшкодування моральної шкоди- задоволити частково.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут"(79053, м. Львів, вул. В. Великого, 59б, код ЄДРПОУ 19171247) право власності на нерухоме майно, що знаходиться у АДРЕСА_2 а саме зал ресторану, площею 858,9 кв. м., приміщення їдальні, площею 230,1 кв. м., складські приміщення, площею 1734 кв. м.

Витребувати в ОСОБА_6 та третіх осіб на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут"(79053, м. Львів, вул. В. Великого, 59б, код ЄДРПОУ 19171247) нерухоме майно, а саме зал ресторану, площею 858,9 кв. м., приміщення їдальні, площею 230,1 кв. м., складські приміщення, площею 1734 кв. м., що знаходиться у АДРЕСА_2, шляхом звільнення його з незаконного володіння та користування ОСОБА_6 та третіми особами, в тому числі звільнити дах їдальні кафе котрий використовується як торгівельний павільйон, звільнити дах складських приміщень, який використовується як автостоянка.

Стягнути з ОСОБА_6, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» 1828,50грн. судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заяву про перегляд цього заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії до Франківського районного суду м. Львова.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Масендич В.В.