Ухвала суду № 67247469, 13.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2017 р. м. Київ К/800/11999/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до прокурора Київської області, Прокуратури Київської області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за касаційною скаргою Прокуратури Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до прокурора Київської області, Прокуратури Київської області, в якому, з урахуванням уточнень, просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ прокурора Київської області за № 2015к від 16 вересня 2015 року, відповідно до якого, старшого прокурора Броварської міжрайонної прокуратури Київської області старшого радника юстиції ОСОБА_4 виключено з особового складу органів Прокуратури Київської області у зв'язку з припиненням повноважень прокурора на підставі пункту 1 частини 3 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;

- поновити ОСОБА_4 на посаді старшого прокурора Броварської міжрайонної Прокуратури Київської області з 16 вересня 2015 року;

- стягнути з Прокуратури Київської області середньомісячну заробітну плату за посадою, яку обіймала позивач до її незаконного звільнення (старшого прокурора Броварської міжрайонної прокуратури Київської області) за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 16 вересня 2015 року по день фактичного поновлення її на посаді (роботі);

- визнати неправомірною бездіяльність прокурора Київської області щодо ненадання відповіді на письмове звернення ОСОБА_4 від 25 вересня 2015 року про скасування наказу № 2015к від 16 вересня 2015 року та вирішення питання її подальшого працевлаштування;

- зобов'язати прокурора Київської області розглянути вказане письмове звернення ОСОБА_4 від 25 вересня 2015 року по суті та надати відповідь на порушені у заяві питання.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що оскаржуваний наказ, яким її виключено з особового складу органів Прокуратури Київської області у зв'язку з припиненням повноважень прокурора на підставі пункту 1 частини 3 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з досягненням нею шістдесяти п'яти років, є безпідставним та незаконним. Вказує, що застосована підстава для припинення повноважень прокурора у зв'язку з настанням шістдесяти п'яти років на неї не поширюється, оскільки шістдесят п'ять років їй виповнилось за три роки до набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (набрав чинності 15 липня 2015 року), а відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують, відповідальність особи.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність прокурора Київської області щодо незазначення у наказі № 2015к від 16 вересня 2015 року про звільнення старшого прокурора Броварської міжрайонної прокуратури Київської області старшого радника юстиції ОСОБА_4 Зобов'язано прокурора Київської області привести наказ № 2015к від 16 вересня 2015 року у відповідність до вимог чинного законодавства. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ прокурора Київської області від 16 вересня 2015 року № 2015к. Поновлено ОСОБА_4 на посаді старшого прокурора Броварської міжрайонної прокуратури Київської області з 16 вересня 2015 року. Стягнуто з Прокуратури Київської області на користь ОСОБА_4 48957,30 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16 вересня 2015 року по 15 березня 2016 року, за відрахуванням зборів, обов'язкових платежів та сум, виплачених при її звільненні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Прокуратура Київської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про прокуратуру», який є спеціальним законом та визначає правові засади організації і діяльності органів прокуратури України, статус прокурора, порядок звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень на посаді тощо. Досягнення ОСОБА_4 шістдесятип'ятирічного віку, визначеного статтями 51, 61 вказаного Закону, є підставою для припинення повноважень прокурора та її звільнення, оскільки подальше її перебування на службі в органах прокуратури після досягнення граничного віку перебування на службі заборонено Законом.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходила службу в органах прокуратури на різних посадах. Позивач має класний чин старший радник юстиції.

Наказом Прокуратури Київської області від 16 вересня 2015 року № 2015к старшого прокурора Броварської міжрайонної прокуратури Київської області радника юстиції ОСОБА_4 виключено з особового складу органів Прокуратури Київської області у зв'язку з припиненням повноважень прокурора на підставі пункту 1 частини 3 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з досягненням нею шістдесяти п'яти років.

Надалі наказом Прокуратури Київської області від 20 вересня 2015 року № 2096к до наказу від 16 вересня 2015 року № 2015к внесено зміни, а саме, у другому абзаці першого речення замінено слова «радник юстиції» на «старший радник юстиції».

Вважаючи наказ відповідача від 16 вересня 2015 року № 2015к протиправним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що досягнення позивачем граничного віку перебування в органах прокуратури тягне за собою її звільнення з органів прокуратури, яке має бути здійснено у визначеному законом порядку, і не порушувати її прав, у тому числі, права на пенсійне забезпечення. При цьому, встановивши, що в оскаржуваному наказі зазначено лише про виключення позивача з особового складу органів прокуратури Київської області та не зазначено про її звільнення, суд першої інстанції, керуючись статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язав прокурора Київської області привести наказ від 16 вересня 2015 року № 2015к у відповідність до вимог чинного законодавства.

У задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції відмовив з огляду на їх безпідставність.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що позивача було звільнено з посади без передбачених нормами чинного законодавства підстав, оскільки частина 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» не містить такої підстави для звільнення з посади як припинення повноважень прокурора. Разом з тим, таке формулювання як «виключення із особового складу» є недопустимим, оскільки Закони України «Про прокуратуру», «Про державну службу» та Кодекс законів про працю України не містять такої підстави для припинення трудових відносин та/або звільнення, як виключення з особового складу.

Проте погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру».

Згідно статті 4 вказаного Закону організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про прокуратуру» у системі прокуратури України діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя. Регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури - прокурор області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, який має першого заступника та не більше трьох заступників.

Керівник регіональної прокуратури призначає на посади та звільняє з посад прокурорів регіональних та місцевих прокуратур у встановленому цим Законом порядку (пункт 3 частини 1 статті 11 Закону України «Про прокуратуру»).

Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді визначені статтею 51 Закону України «Про прокуратуру».

Так, згідно з пунктом 1 частини 3 вказаної статті повноваження прокурора припиняються у зв'язку з досягненням шістдесяти п'яти років.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 61 Закону України «Про прокуратуру» повноваження прокурора припиняються за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з набранням чинності 15 липня 2015 року Закону України «Про прокуратуру» на підставі пункту 1 частини 3 статті 51 вказаного Закону та з досягненням передбаченого законодавством віку, тобто понад шістдесят п'ять років, відповідно до оскаржуваного наказу від 16 вересня 2015 року № 2015к ОСОБА_4 виключено з особового складу органів Прокуратури Київської області.

Згідно статті 152 Конституції України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, оскільки положення пункту 1 частини 3 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» не були визнані не конституційними, були чинними на момент винесення оскаржуваного наказу, залишаються чинними і на момент розгляду даної справи, а отже повинні застосовуватись до спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у разі досягнення особою граничного віку, яка проходить службу в органах прокуратури, вона має бути звільнена зі служби, про що керівник відповідної регіональної прокуратури видає наказ.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з пояснень представника відповідача, під поняттям «виключити з особового складу» відповідачами розуміється звільнення особи з органів прокуратури у зв'язку з припиненням повноважень та неможливістю подальшого перебування на посаді.

В той же час, Законом України «Про прокуратуру» та іншими нормативно-правовими актами не передбачено, що звільнення особи з органів прокуратури у разі досягнення нею 65 років здійснюється шляхом видачі наказу про виключення її з особового складу відповідної прокуратури.

За таких обставин вірним є висновок суду першої інстанції, що прокурор Київської області при винесенні наказу від 16 вересня 2015 року № 2015к протиправно не вказав про звільнення старшого прокурора Броварської міжрайонної прокуратури Київської області старшого радника юстиції ОСОБА_4

При цьому, оскільки на момент набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» ОСОБА_4 вже виповнилося 65 років, у зв'язку з чим вона не може перебувати на службі в органах прокуратури України, а вказана бездіяльність відповідача може призвести до порушень прав позивача, зокрема, на пенсійне забезпечення, суд першої інстанції, керуючись статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог та поновив права позивача шляхом зобов'язання прокурора Київської області привести наказ від 16 вересня 2015 року №2015к у відповідність до вимог чинного законодавства.

Стосовно решти позовних вимог, то як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на звернення ОСОБА_4 до Генерального прокурора України та прокурора Київської області від 25 вересня 2015 року, Прокуратурою Київської області відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян» було надано відповідь 12 жовтня 2015 року, яка була направлена позивачу 16 жовтня 2015 року.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_4 на її звернення відповідачем було своєчасно надано аргументовану відповідь, через що позовні вимоги у цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Прокуратури Київської області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.М. Заїка М.І. Мойсюк