Ухвала суду № 67247435, 13.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 червня 2017 року м. Київ К/800/16556/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та стягнення частини невиплаченої заробітної плати,

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та стягнення частини невиплаченої заробітної плати.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 25 квітня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху і надано строк для усунення недоліків. У встановлений в ухвалі строк скаржником усунуто недоліки касаційної скарги.

Одночасно позивачем порушено питання про поновлення встановленого статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України строку касаційного оскарження із зазначенням поважності причин його пропуску.

Наведені обставини є достатніми для визнання поважними підстав поновлення строку касаційного оскарження.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Прокуратури Одеської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 липня 2015 року по 29 вересня 2015 року та з 01 січня 2016 року по 06 вересня 2016 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру". Зобов'язано Прокуратуру Одеської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 01 липня 2015 року по 29 вересня 2015 року та з 01 січня 2016 року по 06 вересня 2016 року у розмірі, який визначений частиною 3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" визначено застосування норм і положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру" у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а розміри посадових окладів працівників прокуратури визначено постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31 травня 2012 року, то за таких обставин відповідач, здійснюючи виплату заробітної плати позивачу у розмірах, визначених вказаною постановою Кабінету Міністрів України, діяв у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому відсутні правові підстави для здійснення позивачу нарахування та виплати заробітної плати за спірний період відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру".

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів касаційної скарги вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції, що Перехідні положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не визнані неконституційними і мають пріоритет в регулюванні порядку виплати зарплати прокурорам, оскільки прийняті пізніше Закону України «Про прокуратуру». Вважає безпідставним застосування при розрахунку заробітної плати положень постанови Кабінету Міністрів України, які суперечать статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 30 вересня 2004 року по 06 вересня 2016 року позивач працював на різних посадах в органах прокуратури України, остання посада - перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області. Наказом прокурора Одеської області від 05 вересня 2016 року позивача звільнено з посади та з органів прокуратури Одеської області за власним бажанням

З 6 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 2 липня 2015 року № 578-VII «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень», згідно з пунктом 33 якого розділ ХІІІ «Перехідні положення" Закону України «Про прокуратуру» доповнено пунктом 11, відповідно до якого до утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.

Відповідно до частини 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлювався у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Отже, з 1 липня 2015 року відбулися зміни в оплаті праці працівників прокуратури.

Разом з тим, статтями 8, 13 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяг витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

За умовами статті 89 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період (стаття 90 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно з частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною 1 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Так, закон про Державний бюджет України регулює відносини у сфері формування та використання фінансових ресурсів, затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання бюджету. За своєю суттю останній є спеціальним законом, оскільки регламентує специфічну сферу суспільних відносин. Виключно ним визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування. Дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, регулярно здійснюються звіти і контроль за його виконанням. Особливістю цього закону є і те, що при здійсненні бюджетного процесу нормативно-правові акти застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать його положенням.

Абзацами 2 та 3 пункту 9 «Прикінцевих положень» Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік, а також, що положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», як спеціальним законом, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, як таких, що фінансуються з державного бюджету, надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №763, визначено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатком 1-5, які і були застосовані прокуратурою Одеської області.

Пунктами 2, 6 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури.

Підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Однак, Кабінетом Міністрів України цього зроблено не було. Разом з тим, реалізація положень Закону України «Про прокуратуру» є неможливою без внесення відповідних змін до постанови КМ №505 та Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік».

При цьому, Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» внесено зміни до Бюджетного кодексу України, розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» якого доповнено пунктом 26, яким серед іншого встановлено, що норми і положення статті 81, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 29 статті 116 Бюджетного кодексу України здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є правильними, узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, та відповідають нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх не спростовують і ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки викладені в ній обставини і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а зазначені в касаційній скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та стягнення частини невиплаченої заробітної плати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.Л. Іваненко