Ухвала суду № 67242403, 19.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2017 рокусправа № 804/6724/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання: Лащенко Р.В.

за участі представника позивача Резнік Г.В.

представника відповідача Булік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського окружного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 р. в справі № 804/6724/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Іста-Центр» до управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпропетровську ради, Міністерства соціальної політики України, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Іста-Центр» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпропетровську ради (далі - УПСЗН), Міністерства соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики), третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, про зобов'язання УПСЗН виплатити компенсацію нарахованого та виплаченого середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, в сумі 188235,44 грн.; зобов'язання Мінсоцполітики спрямувати кошти в розмірі 188235,44 грн. для виплати позивачу компенсації нарахованого та виплаченого середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 р. позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність УПСЗН в частині не здійснення виплати ПрАТ «Іста-Центр» компенсації нарахованого та виплаченого середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, в сумі 188235,44 грн.; зобов'язано УПСЗН виплатити ПрАТ «Іста-Центр» компенсацію нарахованого та виплаченого середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, в сумі 188235,44 грн.; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач УПСЗН просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача УПСЗН апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача Мінсоцполітики та представник третьої особи до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутністю представників зазначених осіб.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились до судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 р. № 1126-VІІ «Про затвердження Указу Президента України від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», працівники ПрАТ «Іста-Центр» призвані для проходження військової служби, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, за якими збережені посади та середній заробіток на період проходження військової служби.

Позивачем протягом 2014-2015 рр. складено звіти про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, прийнятим на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України № 105 від 04.03.2015 р. на загальну суму 188235,44 грн., які подані до УПСЗН.

14.07.2016 р. з метою отримання компенсації ПрАТ «Іста-Центр» звернулось до відповідачів із відповідними листами, відповіді на які не отримано.

Зважаючи на факт отримання УПСЗН звітів ПрАТ «Іста-Центр» про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівниками, призваним на військову службу, за 2014-2015 рр., складених за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України № 105 від 04.03.2015 р., а також зважаючи на відсутність доказів подання УПСЗН відомостей про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам згідно з отриманими від позивача звітів до Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності з боку УПЗСН. Також суд першої інстанції вважав обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов'язання УПСЗН виплатити ПрАТ «Іста-Центр» компенсацію за нарахований та виплачений середній заробіток працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, в сумі 188235,44 грн. через своєчасне подання позивачем звітів про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівниками, призваним на військову службу, за 2014-2015 рр., складених за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України № 105 від 04.03.2015 р.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог до Мінсоцполітики, проте судове рішення в даній частині не оскаржується в апеляційному порядку.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог обґрунтованим, з огляду на наступне.

За приписами частин 1 та 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Звільнення з військової служби військовослужбовців, призваних під час мобілізації, в особливий період, у разі оголошення демобілізації здійснюється відповідно до підпункту "ґ" частини другої статті 26 цього Закону.

Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Статтею 119 Кодексу законів про працю України в редакції, що діє з 01.01.2016 р., встановлено, що на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Проте, до 01.01.2016 р., стаття 119 КЗпП України мала наступну редакцію. На час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Тобто, з 01.01.2016 р. виключено приписи щодо компенсації середнього заробітку із державного бюджету.

Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 105 від 04.03.2015 р. Постановою від 04.11.2015 р. внесено зміни до цього Порядку.

Зазначеним Порядком передбачено алгоритм дій суб'єктів господарювання для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку, відповідно до якого підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15 числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа структурному підрозділу соціального захисту населення копій зазначених звітів, а також зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 2.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Тобто, обов'язковою умовою надання суб'єктам господарювання компенсації з бюджету середнього заробітку є подання у встановлений Порядком строк відповідних звітів.

Позивачем у встановлені Порядком строки надано УПСЗН звіти про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку призваних на військову служби осіб, відповідно, у відповідача УПСЗН виник обов'язок з надання компенсації з бюджету середнього заробітку.

Доводи апелянта ґрунтуються виключно на відсутності коштів, проте такі доводи є хибними та не відповідають приписам законодавства.

Крім того, судова колегія зазначає, що на час здійснення апеляційного перегляду справи УПСЗН перераховано позивачу компенсацію середнього заробітку в розмірі 188235,44 грн., тобто судове рішення фактично виконано.

Доводи представника апелянта про необхідність скасування постанови в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору є безпідставними, оскільки при здійсненні розподілу судових витрат судом першої інстанції дотримано приписів ст. 94 КАС України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 р. в справі № 804/6724/16 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 р. в справі № 804/6724/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Іста-Центр» до управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпропетровську ради, Міністерства соціальної політики України, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, про зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 20.06.2017 р.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко