Ухвала суду № 67242029, 07.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2017 року

справа № 804/1659/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року по справі за позовом Офісу великих платників податків ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЩЕДРО" про підтвердження арешту майна, -

в с т а н о в и в:

Офіс великих платників податків ДФС звернувся до суду з поданням, в якому просив підтвердити обґрунтованість повного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Щедро".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року провадження у справі закрито.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Сторони, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явились.

Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження по справі, виходив з того, що в даній справі вбачається спір про право.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підпунктом 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання в разі, якщо, зокрема, із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, передбачених ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання, а саме платником податків оскаржено до суду законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами позивача на підставі наказу “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “ТД “Щедро” від 22.02.2017 року № 342, направлень на перевірку від 02.03.2017 року № 25/28-1-46-46-11, № 26/28-10-46-10 02 березня 2017 року було здійснено вихід за фактичною адресою відповідача. В свою чергу посадові особи відповідача не допустили до перевірки посадових осіб контролюючого органу, про що останніми було складено акт № 10/28-10-46-10 від 02.03.2017 року.

На підставі акту про не допуск до проведення перевірки відповідно до приписів ст. 94 ПК України, контролюючим органом прийнято рішення про застосування повного адміністративного арешту від 03.03.2017 року № 12753/10/28-10-46-10.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що в Дніпропетровському окружному адміністративному суді перебуває адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ”Торговий дом “ЩЕДРО” до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування наказу Офісу великих платників податків ДФС “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “ТД “Щедро” № 345 від 22.02.2017 року.

Таким чином, відповідачем оскаржується в судовому порядку наказ на проведення перевірки від 22.02.2017 р. № 345, до якої посадових осіб контролюючого органу не було допущено, що призвело до прийняття рішення № 12753/10/28-10-46-10 від 03.03.2017 року про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача та звернення заявника із поданням до суду. А отже, наведене свідчить про те, що між сторонами існує спір про право, зокрема, щодо правомірності дій відповідача у зв'язку з недопуском до перевірки та, відповідно, наявності підстав для застосування адміністративного арешту майна.

Колегія суддів, враховуючи вищенаведене погоджується з висновками суду першої інстанції щодо закриття провадження по справі за позовом Офісу великих платників податків ДФС.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року по справі № 804/1659/17– залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай