Ухвала суду № 67240425, 15.06.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

15 червня 2017 року

м. Полтава

Справа № 816/299/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Скорика С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача

Головного управління Держпродспоживслужби

в Полтавській області

до відповідача

Житлово-комунальної контори Полтавського обласного міжгосподарського виробничого об’єднання по агропромисловому будівництву

про

про стягнення штрафу

В С Т А Н О В И В:

27.02.2017 Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Житлово-комунальної контори Полтавського обласного міжгосподарського виробничого об’єднання по агропромисловому будівництву про стягнення штрафу в розмірі 48245,28 грн.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 провадження у справі відкрито, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

15.06.2017 до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

19.04.2017 до суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі № 816/299/17 на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із визнанням Житлово-комунальної контори Полтавського обласного міжгосподарського виробничого об’єднання по агропромисловому будівництву банкрутом /а.с.41/. Зазначене клопотання відповідач просив суд розглянути без його участі.

Розглянувши клопотання відповідача, суд зазначає наступне.

Так, позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що 09.11.2016 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області прийнято рішення про застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін №7, яким застосовано штраф у розмірі 48245,28 грн. Відповідач, не погоджуючись з указаним рішенням, звернувся до суду для його оскарження. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 у справі № 816/2177/16, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Указане стало підставою для звернення позивача до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення штрафу в розмірі 48245,28 грн.

При цьому, постановою господарського суду Полтавської області від 23.11.2006 у справі № 7/262 Житлово-комунальну контору "Полтавоблагробуд" (код ЄДРПОУ 05454970) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру /а.с. 44-47/.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент звернення до суду із цим адміністративним позовом) кредитор – юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частиною четвертою статті 10 цього Закону суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Указане кореспондується з положеннями пунктів 2, 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до абзацу 4 частини восьмої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

З аналізу статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вбачається, що після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури кредитори з поточними вимогами до боржника повинні звертатися з такими вимогами до останнього в межах провадження у справі про банкрутство. Аналогічні висновки зазначені у листі Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, враховуючи дату виникнення у позивача права на звернення до суду із цим адміністративним позовом, суд дійшов висновку, що на час звернення до суду з цим позовом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог статті 4 цього Кодексу правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Враховуючи статус відповідача, стосовно якого порушено провадження про банкрутство та який перебуває в особливому правовому режимі, визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд дійшов висновку, що цей спір підлягає розгляду господарським судом у порядку провадження, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.03.2017 у справі № 21-5878а15.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного провадження у цій справі слід закрити.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 157, статями 158, 160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання відповідача про закриття провадження у справі № 816/299/17 задовольнити.

Провадження у справі № 816/299/17 за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до Житлово-комунальної контори Полтавського обласного міжгосподарського виробничого об’єднання по агропромисловому будівництву про стягнення штрафу закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до господарського суду в порядку господарського судочинства.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з цими самими позовними вимогами не допускається.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 19.06.2017.

Суддя Т.С. Канигіна