Ухвала суду № 67238814, 13.06.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/2282/15-к Головуючий у І інстанції Стебліна А. В. Провадження № 11-кп/795/376/2017 Категорія - ч.2 ст. 190 КК України Доповідач Шахова О. Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів: Антипець В.М., Заболотного В.М.,

при секретарі Оскірко Ю.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015270000000080 від 14.02.2016 року та № 12014270000000203 від 11.07.2014 року, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2017 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 майдан Надвірнянського району Івано-Франківської області, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої, не заміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, корпус В, кв. 34, м. Чернігів, раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч. 2 ст. 190 КК України,-

з участю прокурора Карпуся І.М.

захисника адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченої ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А:

На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині виправдання ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 190 КК України, а саме за обвинуваченням у заволодінні 12.11.2014 року шляхом обману грошима ОСОБА_4, вчинене повторно, у звязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, тобто у заволодінні шляхом обману 12.11.2014 року грошима ОСОБА_4, та призначити покарання у виді 240 годин громадських робіт. В решті вирок залишити без змін, а саме в частині виправдання: - за ч.1 ст.190 КК за обвинуваченням у заволодінні шляхом обману 16.07.2014 року грошовими коштами ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ; - за ч.2 ст.190 КК за обвинуваченням у заволодінні 01.08.2014 року шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_5, вчиненому повторно, і заволодінні 14.11.2014 року шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_4, вчиненому повторно.

Також, просить дослідити докази, які зазначені в апеляційній скарзі.

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2017 року ОСОБА_2 визнано невинуватою у предявленому їй обвинуваченні за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, та виправдано у звязку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.12.2014 року, на майно обвинуваченої - будинку, розташованого за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район с. Сновянка, вул. Лісова, будинок № 1-Б (реєстраційний номер майна 9036139) та квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 36725237) ухвалено скасувати.

Процесуальні витрати в сумі 491 грн. 92 коп. віднесено на рахунок держави.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що вина ОСОБА_2 у заволодінні 12.11.2014 року грошовими коштами ОСОБА_4 підтверджується доказами, зібраними у кримінальному провадженні, зокрема, показаннями ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11, копіями квитанцій, протоколами огляду предметів та іншими документами. Сукупність зазначених доказів вказує на те, що обвинувачена вчинила пасивний обман, оскільки замовчала правдиві відомості про добровільність сплати благодійного внеску. При цьому, її дії були умисні і корисливі, оскільки вже тоді вона мала мету заволодіти грошима ОСОБА_4, про що свідчать її подальші дії щодо отримання, знятих з рахунку Фонду в готівці коштів від ОСОБА_11 В порушення ч. 2 ст. 84, ч.ч. 4, 8 ст. 95 КПК України, суд послався як на доказ невинуватості на пояснення ОСОБА_5, відібрані захисником під відеозапис та його показання, надані під час судового розгляду іншим складом суду. В порушення ч. 6 ст. 22 КПК України, суд відмовив у задоволенні клопотання прокурора про демонстрацію свідку ОСОБА_11 документів з метою подальшого поставлення питань стосовно їх змісту, що стосується висунутого ОСОБА_2 обвинувачення. Протокол огляду документів від 12.03.2015 року, суд, в супереч ч. 1 ст. 94 КПК України, оцінив без взаємозвязку з іншими доказами, та прийшов до висновку, що він не може свідчити про доведеність вини обвинуваченої, при цьому, суд не дав оцінки дослідженому листу УДМСУ в Чернігівській області від 28.03.2015 року. Вказавши на відсутність реєстрації заяви ОСОБА_4 від 22.04.2015 року і про визнання її потерпілою суд не зазначив, яку норму закону цим порушено, при цьому обґрунтував сумнів про достовірність заяви. Порушуючи вимоги ч. 2 ст. 84, ст. 99 КПК України, суд не прийняв як доказ протокол огляду копій відомостей поточного рахунку благодійного фонду «Безпека Руху» від 23.03.2015 року та протокол огляду аркушів паперу з записами підрахунків ОСОБА_11 по взаєморозрахунках з ОСОБА_2 від 19.03.2015 року, при цьому вказав, що дані документи не є офіційними. Показання свідка ОСОБА_10 суд виклав не точно, оскільки вона в суді не повідомляла, що не може з впевненістю сказати, вона чи ОСОБА_2 надали аркуш ОСОБА_4. Відносячись критично до показань ОСОБА_11, суд не вказав на їх суперечності чи невідповідності з іншими доказами. Зважаючи, що шахрайство не є службовим злочином, посилання суду на відсутність допустимої посадової інструкції не свідчить про відсутність в діях обвинуваченої інкримінованого їй правопорушення.

Органами досудового розслідування, за зміненим прокурором обвинуваченням, ОСОБА_2 обвинувачувалася у тому, що вона, працюючи згідно наказу начальника Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 09.07.2014 року № 99-К на посаді завідувача сектору централізованого оформлення документів № 1 відділу з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та заволодіння грошима громадян, які зверталися до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області за оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон, у період з липня по листопад 2014 року вчинила ряд злочинів за наступних обставин.

10.07.2014 року до ОСОБА_2, як до завідувача сектору централізованого оформлення документів № 1 відділу з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, звернувся ОСОБА_5 для оформлення та видачі йому паспорту громадянина України для виїзду за кордон. ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та заволодіння грошима ОСОБА_5 шляхом обману, достовірно знаючи про намір ОСОБА_5 отримати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, у приміщенні Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, що знаходиться по вул. Шевченка, 51а в м. Чернігів, окрім паперів з реквізитами банківських рахунків для сплати державного мита за видачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон, вартості адміністративної послуги, бланку і його персоніфікації, сплата яких при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон була передбачена Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року «Про державне мито», Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098 «Деякі питання надання підрозділами МВС та ДМС платних послуг», також надала ОСОБА_5 папери з реквізитами банківського рахунку Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху», сплата коштів на який не була передбачена законодавством України як обовязковий платіж при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон. При цьому, ОСОБА_2 вказала ОСОБА_5, що для оформлення паспорту необхідно здійснити платежі на банківські рахунки реквізити яких нею надані у відділенні банку «АВАНТ-БАНК», розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 53, після чого надати їй квитанції про сплату коштів на зазначені банківські рахунки. Умисно замовчуючи відомості про необовязковість здійснення платежу на рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон та призначення цього платежу як безповоротної фінансової допомоги ОСОБА_2 свідомо їх не повідомила ОСОБА_5 Введений таким чином в оману, не будучи обізнаним в злочинних намірах ОСОБА_2, сприймаючи всі платежі як такі, що передбачені законодавством України та обовязкові до сплати для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_5 10.07.2014 року за вказівкою ОСОБА_2 у відділенні банку «АВАНТ-БАНК» за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 53 здійснив всі зазначені ОСОБА_2 платежі, у тому числі платіж на суму 350 грн. на банківський рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху», після чого надав ОСОБА_2 квитанції про їх оплату.

Сплачені 10.07.2014 року ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 350 грн. зараховані в якості безповоротної фінансової допомоги на банківський рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» № 260033011122, відкритому у Філії-Чернігівське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

14.07.2014 року під час звернення до ОСОБА_2 ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 для оформлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон, перебуваючи у приміщенні Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 51а, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та заволодіння грошима вказаних громадян шляхом обману, достовірно знаючи про їх намір отримати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, окрім паперів з реквізитами банківських рахунків для сплати державного мита за видачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон, вартості адміністративної послуги, бланку і його персоніфікації, сплата яких при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон була передбачена Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року «Про державне мито», Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098 «Деякі питання надання підрозділами МВС та ДМС платних послуг», також надала ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 папери з реквізитами банківського рахунку Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху», сплата коштів на який не була передбачена законодавством України як обовязковий платіж при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Умисно замовчуючи відомості про необовязковість здійснення платежу на рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон та призначення цього платежу як безповоротної фінансової допомоги ОСОБА_2 свідомо їх не повідомила ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Введені таким чином в оману, не будучи обізнаними в злочинних намірах ОСОБА_2, сприймаючи всі платежі як такі, що передбачені законодавством України та обовязкові до сплати для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 14.07.2014 року за вказівкою ОСОБА_2 у відділенні банку «АВАНТ-БАНК», розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 53 здійснили всі зазначені ОСОБА_2 платежі, у тому числі платіж на суму 250 грн. кожен окремо на банківський рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху», після чого надали ОСОБА_2 квитанції про їх оплату.

14.07.2014 року сплачені ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 грошові кошти на загальну суму 1 000 грн., зараховані в якості безповоротної фінансової допомоги на банківський рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» № 260033011122, відкритому у Філії-Чернігівське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

16.07.2014 року з банківського рахунку Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» президентом зазначеного благодійного фонду ОСОБА_11 на підставі грошового чеку АЗ 0389499 від 16.07.2014 року знято готівкою 34 072 грн., з яких на прохання ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 12 000 грн., що відповідає 80% суми на яку ОСОБА_2 надала ОСОБА_12 квитанції про сплату громадянами коштів на банківський рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху».

Після чого, у період 16-17 липня 2014 року, точного часу не встановлено, ОСОБА_11, який не був обізнаний з обставинами залучення ОСОБА_2 і зарахування коштів на банківський рахунок фонду, під час особистої зустрічі, яка відбулась на подвірї будинку № 34 по вул. Щорса (нині вул. ОСОБА_13), в м. Чернігів передав ОСОБА_2 зняті в готівці гроші в сумі 12 000 грн., у тому числі 80% від 350 грн. сплачених ОСОБА_5, а саме 280 грн., 80% від 250 грн. сплачених ОСОБА_9, а саме 200 грн., 80% від 250 грн. сплачених ОСОБА_8, а саме 200 грн., 80% від 250 грн. сплачених ОСОБА_7, а саме 200 грн., 80% від 250 грн. сплачених ОСОБА_6, а саме 200 грн.

31.07.2014 року до ОСОБА_2 звернувся ОСОБА_5 для видачі йому вже оформленого паспорту громадянина України для виїзду за кордон. ОСОБА_2, перебуваючи в своєму службовому кабінеті № 115 у приміщенні УДМС України в Чернігівській області за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 51-а, видала ОСОБА_5 оформлений паспорт громадянина України для виїзду за кордон, після чого, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та заволодіння грошима ОСОБА_5 шляхом обману, близько 10 год. 54 хв. вийшовши з свого службового кабінету у коридорі повідомила ОСОБА_5, щоб він здійснив платіж, та вказала ОСОБА_5 зачекати, зайшовши після цього до кабінету розташованого поруч з її службовим кабінетом, вийшовши з якого надала ОСОБА_5 аркуш паперу та вказала ОСОБА_5 здійснити платіж у банківському відділенні, в якому він здійснював попередні платежі та зазначила ОСОБА_5 про необхідність принести квитанції про здійснені платежі.

Умисно замовчуючи відомості про відсутність обовязковості здійснення будь-яких платежів для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон вже після його видачі ОСОБА_2 свідомо їх не повідомила ОСОБА_5 Введений таким чином в оману, не будучи обізнаним в злочинних намірах ОСОБА_2, сприймаючи платежі як такі, що передбачені законодавством України та обовязкові до сплати при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_5 31.07.2014 року близько 11 год. 37 хв. на вимогу ОСОБА_2 сплатив грошові кошти у відділенні банку «АВАНТ-БАНК», розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 53, надавши касиру банку виданий йому ОСОБА_2 аркуш паперу з написами та повідомивши, що його для здійснення оплати направила ОСОБА_2 Сплачені ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 700 грн. 31.07.2014 року надійшли на банківський рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» № 260033011122, відкритому у Філії-Чернігівське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

01.08.2014 року з банківського рахунку Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» президентом зазначеного благодійного фонду ОСОБА_11 на підставі грошового чеку АЗ 3208652 від 01.08.2014 року знято готівкою 42 500 грн., з яких на прохання ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 8 000 грн., що відповідає 80% суми на яку ОСОБА_2 надала ОСОБА_12 квитанції про сплату громадянами коштів на банківський рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху».

Після чого, у період 01-02 серпня 2014 року, точного часу не встановлено, ОСОБА_11, який не був обізнаний з обставинами залучення ОСОБА_2 і зарахування коштів на банківський рахунок фонду, під час особистої зустрічі, яка відбулась на подвірї будинку № 34 по вул. Щорса (нині вул. ОСОБА_13), в м. Чернігів передав ОСОБА_2 зняті в готівці гроші в сумі 8 000 грн., у тому числі 80% від 700 грн. сплачених ОСОБА_5, а саме 560 грн.

07.11.2014 року під час звернення до ОСОБА_2 ОСОБА_4 для оформлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон, перебуваючи у приміщенні Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 51а, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та заволодіння грошима ОСОБА_4 шляхом обману, достовірно знаючи про намір ОСОБА_4 отримати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, будучи обізнаною з тим, що вона згідно законодавства за обійманою посадою не приймає рішення за заявами про оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_4, що вона прискорить оформлення і видачу їй паспорту, і вже 14.11.2014 року видасть його ОСОБА_4, у разі сплати ОСОБА_4 їй особисто 100 доларів США після видачі паспорту на що ОСОБА_4 погодилась. Після згоди ОСОБА_4 з її пропозицією, ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_4, що у разі наявності сторонніх осіб під час передачі ОСОБА_4 ОСОБА_2 на виконання досягнутої між ними домовленості 100 доларів США вона вчинятиме дії для створення враження, що відмовляється від отримання грошей, однак незважаючи на такі дії гроші потрібно їй передати, а також окрім реквізитів банківських рахунків для сплати державного мита за видачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон, вартості адміністративної послуги, бланку і його персоніфікації, ОСОБА_2 надала ОСОБА_4 реквізити банківського рахунку для сплати грошових коштів на банківський рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху», що не передбачено законодавством України при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон як обовязковий платіж.

При цьому, ОСОБА_2 вказала ОСОБА_4, що для оформлення паспорту необхідно здійснити всі платежі у відділенні банку «АВАНТ-БАНК», розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 53, після чого надати їй квитанції про сплату коштів на вказані нею рахунки. Умисно замовчуючи відомості про необовязковість здійснення платежу на рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон та призначення цього платежу як безповоротної фінансової допомоги ОСОБА_2 свідомо їх не повідомила ОСОБА_4

Після чого, ОСОБА_2 відвела ОСОБА_4 до підпорядкованого ОСОБА_2 працівника Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області ОСОБА_14, яка прийняла у ОСОБА_4 документи для оформлення паспорту.

Введена таким чином в оману, не будучи обізнаною в злочинних намірах ОСОБА_2, сприймаючи всі платежі як такі, що передбачені законодавством України та обовязкові до сплати для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_4 07.11.2014 року за вказівкою ОСОБА_2 у відділенні банку «АВАНТ-БАНК», розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 53 здійснила всі платежі на зазначені ОСОБА_2 рахунки, в тому числі один платіж на суму 350 грн. та один платіж на суму 250 грн. на банківський рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху», після чого надала ОСОБА_2 квитанції про їх оплату.

07.11.2014 року сплачені ОСОБА_4 грошові кошти на загальну суму 600 грн., зараховані в якості безповоротної фінансової допомоги на банківський рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» № 260033011122, відкритому у Філії-Чернігівське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

12.11.2014 року з банківського рахунку Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» президентом зазначеного благодійного фонду ОСОБА_11 на підставі грошового чеку АЗ 3208668 від 12.11.2014 року знято готівкою 35 700 грн., з яких на прохання ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 15 600 грн., що відповідає 80% суми на яку ОСОБА_2 надала ОСОБА_12 квитанції про сплату громадянами коштів на банківський рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху».

Після чого, у період 12-13 листопада 2014 року, точного часу не встановлено, ОСОБА_11, який не був обізнаний з обставинами залучення ОСОБА_2 і зарахування коштів на розрахунковий рахунок фонду, під час особистої зустрічі, яка відбулась на подвірї будинку № 34 по вул. Щорса (нині вул. ОСОБА_13) в м. Чернігові передав ОСОБА_2 зняті в готівці гроші в сумі 15 600 грн., у тому числі 80% від 600 грн. сплачених ОСОБА_4, а саме 480 грн.

Здійснюючи згідно своєї посадової інструкції організацію та контроль роботи сектору централізованого оформлення документів № 1 Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області по оформленню та видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 у період з 07.11.2014 року по 10.11.2014 року засвідчила своїм підписом у відтиску штампу на лицьовому боці заяви-анкети № 5381 проведення стосовно ОСОБА_4 передбачених законодавством при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон перевірок.

У подальшому начальником Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області ОСОБА_15 прийнято рішення про оформлення для ОСОБА_4 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформлене згідно п. 17 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого наказом МВС України від 21.12.2004 року № 1603, шляхом внесення підпису у відтиск штампу на лицьовому боці заяви-анкети № 5381 отримувача паспорта ОСОБА_4

Дії на прискорення оформлення та видачі ОСОБА_4 паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 не вчиняла.

При зверненні 14.11.2014 року ОСОБА_4 до ОСОБА_2 за отриманням вже оформленого паспорту ОСОБА_2 відвела її до кабінету № 112, розташованому у приміщенні Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, в якому працівник Чернігівської філії ДП «Документ» ОСОБА_16 видала ОСОБА_4 паспорт. Після чого, ОСОБА_4 діючи на виконання домовленості із ОСОБА_2 про сплату їй грошей за прискорення оформлення та видачі паспорту, повернулася з кабінету № 112 до кабінету ОСОБА_2 № 115. Приблизно о 12 год. 20 хв. 14.11.2014 року, перебуваючи в службовому кабінеті № 115 сектору централізованого оформлення документів № 1 відділу з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, що знаходиться по вул. Шевченка, 51а в м. Чернігові, ОСОБА_4 надала ОСОБА_2 100 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 14.11.2014 року становило 1556 грн. 00 коп., поклавши гроші на стіл незважаючи на висловлене ОСОБА_2 обурення нібито за пришвидшення ОСОБА_2 оформлення і видачі їй паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_2 попрощалися.

Виправдовуючи ОСОБА_2 за ч. 1 ст.190, ч.2 ст. 190 КК України, суд першої інстанції послався на те, що пред'явлене їй обвинувачення не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів її участі у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень органом досудового розслідування не здобуто, стороною обвинувачення не надано, а судом не встановлено. Докази, зібрані у кримінальному провадженні, отримані всупереч порядку, встановленому КПК України, зміст деяких документів викликає сумніви у їх дійсності, містять суттєві невідповідності, тому суд не може посилатися на них як на докази. Крім того, стороною обвинувачення не надано суду документів на підтвердження законності підстав для проведення Державною фінансовою інспекцією відповідних перевірок. Суду фактично не надано Інструкції, яка могла б підтвердити виконання обвинуваченою функцій службової особи, що виключає можливість притягнення її до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері службової діяльності. Свідчення потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_19 ОСОБА_20 та ОСОБА_21, на яких посилається сторона обвинувачення, ніяким чином не підтверджують того обвинувачення, яке предявлено ОСОБА_2 Показання потерпілої ОСОБА_4, є непослідовними та суперечливими, а тому на них не може ґрунтуватися обвинувачення

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора обвинувачена та її захисник вважали вирок суду законним та обґрунтованим, просили апеляційну скаргу залишити без змін.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинувачену та її захисника, які просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Прокурор не погодився з виправданням обвинуваченої тільки в частині заволодіння нею 12.11.2014 року шляхом обману грошима ОСОБА_4 В іншій частині виправдання погодився. Тому перевірка і дослідження доказів при апеляційному розгляді проводилося тільки щодо оскаржуваного епізоду.

За змістом статті 370 КПК України судове рішення, зокрема, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. При цьому, висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вказані вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Так, виправдовуючи ОСОБА_2 вчиненні нею кримінального правопорушення, зокрема, в частині заволодіння 12.11.2014 року шляхом обману грошовими коштами благодійними внесками, сплаченими ОСОБА_4 на рахунок фонду «Безпека руху», в розмірі 480 грн., суд 1 інстанції обгрунтовано виходив з того, що обвинувачення, яке наведене у обвинувальному акті, під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження доказами, наданими прокурором.

В судовому засіданні суду 1 обвинувачена ОСОБА_2 вину не визнала і, по епізоду обвинувачення заволодіння нею грошима ОСОБА_4 шляхом обману 12.11.2014 року показала, що дійсно, 07.11.2014 року, ОСОБА_5 , вже знайомий їй раніше, привів до неї ОСОБА_4 та попросив допомогти оформити їй терміново потрібний закордонний паспорт, на що вона погодилась. Вона відвела останню до кабінету прийому документів, де ОСОБА_10, працівник ДП «Документ», власноручно на листку рукописним текстом зазначила рахунки, які пропонуються для уплати внесків. Згодом вона засвідчила своїм підписом у заяві-анкеті № 5381 проведення стосовно ОСОБА_4, передбачених законодавством перевірок та начальником УДМСУ в Чернігівській області ОСОБА_15 10.11.2014 року прийнято рішення про оформлення та видачу закордонного паспорту. Щодо благодійного фонду «Безпека руху» пояснила, що їх керівництво на нарадах з керівниками структурних підрозділів наголошувало на тому, що фонд може допомагати в потребах Управління, інколи на такі наради запрошувались керівники благодійних фондів, таких було три, з якими співпрацювало УДМСУ. З ОСОБА_11, керівником фонду «Безпека руху», вона знайома з 2008 року, спочатку як з працівником міліції, а потім відносини переросли в дружні. Він звертався до неї з проханням надати консультації щодо оформлення закордонних паспортів його родичам і вона їм допомагала, також звертався з проханням допомогти придбати необхідні ліки закордоном, це було в її можливостях, так як її знайомі проживають за кордоном, вітав її зі святами. Реквізити фондів громадянам надавали працівники ДП «Документ», а квитанції віддавали керівництву УДМСУ. Ні вона, ні її підлеглі не надавали громадянам рахунки на благодійні внески та послуги ДП «Документ». Стверджувала, що ОСОБА_11 ніколи не давав їй грошових коштів і вона їх ніколи не отримувала. Вона впевнена, що працівники правоохоронних органів шантажували ОСОБА_11 можливістю притягнення його до кримінальної відповідальності за фінансові порушення в роботі фонду, якщо не буде співпрацювати з ними. Дані показання підтримала і в апеляційному суді.

Свідок ОСОБА_16, в суді 1 інстанції і допитана безпосередньо в апеляційному суді, показала, що з травня 2013 року по грудень 2014 року вона працювала консультантом в ДП «Документ». Трудовий договір з нею не продовжили, вважає причину в тому, що вона відмовилась давати показання проти обвинуваченої. Її робоче місце знаходилось в приміщенні державної міграційної служби, в кабінеті № 114, де знаходились працівник ДП ОСОБА_10 та головний спеціаліст державної міграційної служби ОСОБА_14 В її обов'язки входило консультувати людей з приводу оформлення закордонного паспорту. Рахунки на оплату закордонних паспортів виписували тільки вона та ОСОБА_10, оформлюючи їх на окремому папірці. Вони вказували рахунки та суми коштів, які необхідно було сплатити за закордонний паспорт, надані ним послуги та до благодійних фондів, в тому числі і благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху». Рахунки на сплату коштів для ОСОБА_4 виписувала ОСОБА_10 Робили вони це за вказівкою директора ДП «Документ» ОСОБА_21, який і надавав їм номера рахунків. Вони розяснювали людям за внески до благодійного фонду, розмір яких визначали вони відповідно до встановлених тарифів ДП, ті приносили по сплаті їм квитанції і вони віддавали їх ОСОБА_21. ОСОБА_2 ніяких розпоряджень взагалі їм не давала, і вони не підпорядковані їй, квитанцій їй не повертали.

Свідок ОСОБА_10, в суді 1 інстанції показала, що на даний час вона працює на посаді головного спеціаліста державної міграційної служби Чернігівського районного сектору. Протягом 2014 року вона, за трудовою угодою, працювала спеціалістом-консультантом ДП «Документ» і її робоче місце знаходилось в приміщенні Управління державної міграційної служби. З нею в одному кабінеті також працювала спеціаліст міграційної служби ОСОБА_14 та працівник ДП «Документ» ОСОБА_16 Під час звернення громадян, вона роз'яснювала їм, які необхідно мати документи та їх копії для оформлення закордонного паспорту або проїзного документу дитини, допомагала заповнювати заяву, а також надавала рахунки для сплати всіх необхідних офіційних платежів, в тому числі і за її послуги та повідомляли, в якій банківській установі можна їх сплатити. До затверджених офіційних платежів відносилось державне мито, адміністративна послуга, вартість бланку та додаткова послуга, яка надавалась працівниками ДП «Документ». Додаткова послуга за консультування працівником ДП «Документ» згідно затвердженого тарифу складала від 25 грн. до 250 грн., в залежності від того, що оформлював громадянин. Квитанція про сплату за послуги ДП «Документ» вона залишала у себе, а наприкінці кожного місяця за актом виконаних робіт здавала їх до ДП «Документ». Також при наданні консультаційних послуг вона надавала громадянам і рахунки для сплати благодійних внесків. Їй ОСОБА_2 надала листок з печаткою благодійного фонду, на який вони можуть перераховувати кошти і таким чином вона повідомляла громадянам та виписувала такі рахунки. Квитанції про сплату благодійного внеску залишались у неї, а наприкінці робочого дня вона передавала їх ОСОБА_2 Що в подальшому обвинувачена робила з цими квитанціями їй не відомо. По службі вона ніяким чином обвинуваченій не підпорядковувалась. Наявні в матеріалах провадження аркуші з реквізитами та рахунками написаний нею, в них вказані суми коштів, які є обовязковими та не обовязковими до сплати, а також ті, які повинні сплачуватись на рахунок ДП «Документ». В апеляційному суді вона надала аналогічні показання і підтвердила, що на а.п.64 т.2. на папері записані рахунки та суми коштів саме її рукою.

Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні суду 1 інстанції та апеляційному показала, що в зв'язку з наміром поїхати за кордон, вона, 07.11.2014 року звернулась до паспортного столу для оформлення закордонного паспорту. Знаходячись в приміщенні паспортного столу вона зайшла до кабінету ОСОБА_2 і запитала у неї, які необхідно документи для оформлення закордонного паспорту. На це вона відповіла, що ніяких документів не потрібно, а лише треба сплатити кошти в «Авант-Банку» та надала при цьому папірець з написаними від руки рахунками, на суму близько 1,5 тис. грн. Призначення цих платежів вона не знала, також чи обов'язкові вони, чи благодійні, їй також не було відомо. Сплативши кошти по всім реквізитам, вона відразу зробила їх копії, щоб підтвердити чоловіку витрачання грошей. Потім всі квитанції вона віддала ОСОБА_2 Якби їй розяснили за необовязковість сплати благодійних внесків, то вона б їх не сплачувала, так як її матеріальні статки не дозволяють це робити. В міліцію вона писала тільки одну заяву щодо вимагання у неї 100 доларів США за видачу закордонного паспорту, а за вимагання грошей зі сторони ОСОБА_2 за сплату благодійного внеску, вона заяви не писала.

До показань потерпілої ОСОБА_4 суд 1 інстанції віднісся критично, обґрунтовано мотивуючи свої висновки щодо безпідставності побудови обвинувачення шахрайства, зокрема, на показаннях даного свідка, що докладно викладено у вироку суду. З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки, дійсно, її показання в судах 1 інстанції були змінні, неконкретні, такі, що викликають сумнів в їх правдивості та не узгоджуються з іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні.

Свідки ОСОБА_20, перший заступник начальника управління державної міграційної служби в Чернігівській області та ОСОБА_15, начальник Управління державної міграційної служби в Чернігівській області, допитані судом 1 та в апеляційному суді показали, що за період їх роботи на займаних ними посадах, ніяких вказівок своїм підлеглим працівникам щодо надання громадянам при оформленні закордонного паспорта, рахунків по сплаті благодійних внесків або послуг ДП «Документ» не давали. Вже після обвинувачення щодо ОСОБА_2 в скоєнні злочину, їм стало відомо від працівників ДП «Документ», що при наданні консультацій громадянам, які звертались за оформленням закордонного паспорту, надавались їм рахунки для сплати благодійних внесків, в тому числі і до благодійного фонду «Безпека руху». Однак запевняли, що повідомляли громадян, про обовязкові і благодійні внески. ОСОБА_2 несла відповідальність за правильність або достовірність даних, які були внесені до анкети особи, яка зверталась із заявою про видачу закордонного паспорту. Остаточне рішення щодо оформлення та видачу закордонного паспорту, а також дитячого проїзного документу приймав начальник УДМС в Чернігівській області або його заступник.

Свідок ОСОБА_21, показання якого відтворені в суді апеляційної інстанції, до якого не зміг зявитися по поважній причині, в судовому засіданні суду 1 інстанції показав, що з 13.11.2011 року по 08.08.2016 року працював на посаді директора Чернігівської філії ДП «Документ». На його підприємстві за договором цивільно-правового характеру працювали ОСОБА_16 та ОСОБА_10, які надавали громадянам консультаційні послуги по оформленню закордонного паспорту та проїзного документу дитини, при цьому роз'яснювали, що їх послуги є платними, відповідно до встановлених тарифів, які розміщались на стенді в коридорі. По закінченню місяця, кожний консультант ДП «Документ» складав акт виконаних робіт, де зазначалась кількість наданих послуг і їх вартість, та на підтвердження цього до вказаного вище акту прикріплювався відповідний корінець квитанції про сплату цих коштів. Оплата за оформлення паспорту складалась з державного мита в сумі 170 грн., за адміністративні послуги міграційної служби в сумі 87 грн. та вартість бланка закордонного паспорта в сумі 150 грн., а також за послуги ДП «Документ» в сумі 60 грн. або 25 грн., в залежності від виду наданої послуги. Крім вказаних вище платежів, працівникам ДП «Документ» було заборонено надавати громадянам квитанції або рахунки щодо сплати ними інших платежів. Особисто йому невідомі факти надання працівниками ДП «Документ» громадянам рахунків для сплати ними якихось благодійних внесків. Йому відомо про існування благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху», але ДП «Документ» з ним не працював. Стверджує, що працівники ДП «Документ» ніколи не надавали йому квитанції про сплату громадянами коштів на рахунок благодійного фонду «Безпека руху», вони ніяким чином не підпорядковувались працівникам міграційної служби.

Колегія суддів вважає, що свідчення свідків ОСОБА_20, ОСОБА_15 та ОСОБА_21 взагалі не мають доказових даних щодо винуватості обвинуваченої ОСОБА_2. Показання свідка ОСОБА_10, самі по собі не підтверджують вину ОСОБА_2 в заволодінні грошима шляхом обману саме ОСОБА_4, тим більше, ОСОБА_10 підтвердила, що ніяким чином не підпорядкована по службі ОСОБА_2, ніяких дружніх відносин з нею не було, ні в чому одна другій не зобовязані. Її показання не узгоджуються з іншими доказами по справі.

Свідок ОСОБА_11, допитаний судом 1 інстанції, та показання якого відтворені в суді апеляційної інстанції, так як на виклик не зявився в звязку з тривалою хворобою, показав, що благодійний фонд «Безпека Руху» створені пенсіонерами органів ДАІ в грудні 2001 року. До 23.07.2008 року працював президентом даного фонду, а після - працює на цій посаді на громадських засадах, без оплати. На посаду віцепрезидента фонду з 2008 року призначили за його пропозицією його онука ОСОБА_22 Право підпису усіх документів в 2014 року та зараз, в тому числі і у банку, має лише він і онук. Весь облік надходження та витрачання коштів в 2014 році вів особисто, хоча відповідно до Статуту фонду, дійсно повинен вестись оперативний та бухгалтерський облік. При цьому, він вів тільки чорнові записи та відомості у довільній формі. В ході діяльності фонду він запропонував начальникам усіх служб і відділів співпрацювати з фондом. Співпраця з паспортним столом і УДМСУ не оформлена і не зафіксована, в тому числі з ними не оформлялись та не укладалися договори, передбачені Статутом фонду. Від благодійного фонду з паспортною службою, а потім УДМСУ контактував лише він. В 2006 році познайомили із ОСОБА_2. Він надав стандартний лист на делегування фонду повноважень, на пошук для нього паспортною службою коштів в якості благодійних внесків із зазначеним рахунком фонду в Ощадбанку. По його листам від всіх і надходили кошти в якості безповоротної фінансової допомоги або пожертв. По банківському рахунку він не бачив, від кого вони надійшли, тому йому приносили рахунки, а фонд був транзитником чужих коштів. Коли ОСОБА_2 привозила квитанції, то віддавав їй належну суму. Після того, як її відсторонили від служби, вона передала квитанцій більш ніж на 13 тисяч гривень, але за коштами вона не приїхала, а квитанції забрали працівники міліції, а інші квитанції, що вона передавала, знищив. Ніяких документів, підтверджуючих передачу коштів ОСОБА_2 у нього немає. Після звільнення ОСОБА_2 він продовжує співпрацювати з міграційною службою. «Схема по чорному працює» і зараз, продовжує видавати на руки начальникам служб гроші готівкою, нічого ніде не фіксується. Дана схема узгоджена з керівництвом УМВС області. Зазначив, що в обвинуваченні ОСОБА_2 зазначено невірно, що з 2650 грн., отриманих благодійним фондом, він всі передав їй. Насправді передав лише 80% , що становить 2130 грн., а інші утримав. Не заперечував спілкування з ОСОБА_2 і по особистим питанням.

Виходячи з даних показань свідка Петришина суд 1 інстанції, як вважає колегія суддів, прийняв слушними доводи сторони захисту, що свідок має особисту зацікавленість в результатах вирішення даної справи, свідчив те, що вигідно йому, так як і надалі буде можливість продовжувати йому працювати, як він говорив по «чорним схемам», що на даний час, як засвідчив він, і відбувається. Крім того, його показання не мають в собі доказової бази обвинувачення ОСОБА_2.

На належному рівні суд мотивував і причини не прийняття як доказу слідчого експерименту, проведеного за участю ОСОБА_22, як такі, що порушують вимоги ч.3 ст.240 та ч.2 ст.223 КПК України.

Докази винуватості ОСОБА_2, на які посилається сторона обвинувачення, ретельно перевірені судом першої інстанції та згідно зі ст. 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

Зокрема, висновки суду першої інстанції про те, що протоколи тимчасового доступу до речей і документів та отримані внаслідок даних слідчих дій речі, документи та протоколи їх огляду є недопустимими доказами і в звязку з цим не бралися судом до увагу, є переконливими, так як виконання ухвал суду проводилося працівниками оперативного підрозділу, а не уповноваженими на те судом особами. Ухвалами слідчих суддів Новозаводського районного суду м. Чернігова право тимчасового доступу надавалося виключно старшому слідчому відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності СУ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_23 В порушення ж вимог ст.ст. 164, 165 КПК України, згідно яких право на тимчасовий доступ до речей і документів має лише особа, зазначена у відповідній ухвалі слідчого судді, виконання даних ухвал проведено працівниками оперативного підрозділу, тобто, не уповноваженими особами, а надані доручення слідчого Тимофєєва А.О. іншим працівникам на виконання зазначених ухвал не відповідають вимогам ст. 165 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, так як докази отримані всупереч порядку встановленому КПК України є не допустимими доказами і суд не може на них посилатися в своєму рішенні (ст. 86 КПК України).

За вказаних вище підстав, на думку колегії суддів, суд 1 інстанції обґрунтовано визнав недопустимими доказами і довідки Державної фінансової інспекції від 20.03.2015 року про перевірку фінансово-господарської діяльності УДМС в Чернігівській області та ДП «Документ» (т. 3 а.п. 53-64), які проводились за зверненням слідчого, оскільки надані для перевірки документи, отримані внаслідок порушення порядку виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів.

Виходячи із змісту інформації, що містить довідка Державної фінансової інспекції від 20.03.2015 року про перевірку фінансово-господарської діяльності Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека Руху», вона не доводить вину ОСОБА_2 у предявленому обвинуваченні, а містить лише дані про порушення фінансово-господарської діяльності з боку президента даного фонду, а саме Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року за № 637.

При цьому, суд 1 інстанції вірно звернув увагу на те, що свідок ОСОБА_11, показав, що йому, як президенту благодійного фонду «Безпека руху» взагалі нічого не відомо про проведення такої перевірки і документів для цього він не надавав. Зазначені обставини викликають сумніви щодо достовірності викладених в ній висновків.

Посилання прокурора на те, що судом безпідставно не взято до уваги як доказ протокол огляду копій відомостей поточного рахунку благодійного фонду «Безпека Руху» з січня по листопад 2014 року в 11 прошитих томах від 23.03.2015 року з роздрукованими таблицями, заповненими текстом та цифрами, без підписів посадових осіб та печатки фонду (т. 2 а.п. 181-183), а також копій окремих сторінок відомостей, які незрозуміло ким завірені (т. 2 а.п. 184-189) та протокол огляду аркушів паперу з чорновими записами підрахунків ОСОБА_11 за 11 місяців 2014 року по взаєморозрахунках з ОСОБА_2 від 19.03.2015 року та самі розрахунки (т. 2 а.п. 207-208), не є слушними, оскільки вони не є офіційними документами, що викликає сумніви в їх достовірності, а самостійно розроблені ОСОБА_11 відомості та чорнові записи суперечать вимогам п. 1.5 Статуту фонду про обов'язковість ведення оперативного та бухгалтерського обліку.

Твердження апелянта про те, що протокол огляду документів - квитанцій про сплату грошових коштів громадянами на рахунок благодійного фонду «Безпека Руху», копій корінців чеків, копій титульних сторінок чекової книжки, копії виписки з рахунку про зняття коштів та аркуші паперів з рукописним текстом, видані свідком ОСОБА_11 від 12.03.2015 року (т. 2 а.п. 191-201), оцінені судом 1 інстанції без дотримання вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, без взаємозвязку з іншими доказами, є безпідставними. Судом апеляційної інстанції також досліджувалися безпосередньо дані матеріали і колегія суддів погоджується з висновками суду, що вони не містять даних, які б свідчили про винність обвинуваченої в заволодінні нею грошима ОСОБА_4 шляхом обману, а свідчать про банківські операції, здійснені благодійним фондом, без якого б то відношення до них обвинуваченої. Крім того, відсутня належна мотивація слідчих органів, в даному випадку, щодо заволоділа ОСОБА_2, грошима саме ОСОБА_4, а не коштами благодійного фонду, на рахунок якого і вносила їх потерпіла ОСОБА_4, так як президент фонду ОСОБА_11 потім розпоряджався ними на свій розсуд, кому і в якому розмірі їх видавати.

З вказаних підстав колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про не взяття до уваги судом 1 інстанції листа УДМСУ в Чернігівській області від 28.03.2015 року № 74/01/04-4391, який є, як вважає апелянт, непрямим доказом та підтверджує показання ОСОБА_11 про надання йому цих квитанцій саме обвинуваченою. Взагалі незрозуміло, яке відношення має ОСОБА_2 до того списку осіб, що у листопаді 2014 року зверталися до УДМСУ в Чернігівській області за оформленням паспорту для виїзду за кордон, виходячи з тексту даного листа (т. 2 а.п. 202-206).

Апеляційним судом досліджений протокол огляду документів від 11.11.2014 року (т. 2 а.п. 60), під час якого ОСОБА_4 10.11.2014 року видала копії документів, а саме: - квитанції про сплату нею 350 і 250 грн. на рахунок № 260033011122 благодійного фонду «Безпека Руху» в Чернігівської філії ПАТ «Ощадбанк» в якості безповоротної фінансової допомоги та одночасно 150 і 60 грн. на рахунок ДП «Документ» № 26008010006634 в Чернігівській філії ПАТ «Авант-Банк», копія листка з рукописним текстом «340 - мито, 350 - 260033011122, 294,30 - 648013, 250 - 260033011122, 150 - док, 60 - док» (т. 2 а.п. 64), які також були досліджені і колегія суддів прийшла до висновку, що дані документи не підтверджують отримання грошових коштів ОСОБА_4 обвинуваченою ОСОБА_2.

Копію листка з рукописним текстом «340 - мито, 350 - 260033011122, 294,30 - 648013, 250 - 260033011122, 150 - док, 60 - док» (т. 2 а.п. 64), як встановлено судом 1 інстанції і підтверджено в апеляційному суді, писала не ОСОБА_2, а свідок ОСОБА_10 і надавала громадянам реквізити рахунків саме вона і свідок ОСОБА_16.

Із досліджених апеляційним судом за клопотанням прокурора, телефонних розмов (а.п.81-85 т.2) ОСОБА_2 з працівником банку «Наташею», особа якої встановлена, як ОСОБА_24, касир відділення ПАТ «Авант-Банк» (а.п.222 т.2) і працівником «Полікомбанку» ОСОБА_25, які, як вважає прокурор, є непрямими доказами вини обвинуваченої, вбачається, що ОСОБА_2 надає консультацію «Наташі» по можливості видачі людям дублікатів квитанцій, а з ОСОБА_25 щодо порядку отримання дублікату квитанції. Колегія суддів вважає, що дані розмови не підтверджують того, що ОСОБА_2 надавала якісь вказівки працівникам банків чи то по переведенню коштів ОСОБА_4, чи то по видачі саме їй квитанцій сплачених коштів ОСОБА_4, а тому не можуть бути доказом по справі.

Посилання прокурора на те, що ОСОБА_2 мала телефонні розмови зі свідком ОСОБА_11, що задокументовано на а.п.32-43 т.3 і даний факт свідчить про домовленість між ними на передачу та отримання грошей, а значить є одним із доказів вини ОСОБА_2, колегія суддів вважає таким, що не заслуговує на увагу. ОСОБА_2 пояснила суду, що вона була в дружніх стосунках з ОСОБА_11, про що він не заперечував і сам, часто мала телефонні розмови з ним по різним побутовим питанням. Дана вибірка телефонних зєднань не підтверджує передачу та отримання грошей ОСОБА_4, чи їх домовленість.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає безпідставними доводи прокурора, що судом 1 інстанції неналежно оцінені показання потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, докази, які ним досліджені, і що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки дані доводи спростовуються тими доказами, які були перевірені апеляційним судом безпосередньо.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, поряд з іншим, у разі, якщо не доведено, що в діяннях обвинуваченого є склад кримінальних правопорушень.

Колегія суддів прийшла до висновку, що достатніх та допустимих доказів участі обвинуваченої ОСОБА_2 у заволодінні грошовими коштами ОСОБА_4 12.11.2014 року шляхом обману, органами досудового розслідування не здобуто, стороною обвинувачення не надано, а судом 1 інстанції не встановлено, з чим погоджується апеляційний суд.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягнули скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не вбачається, тому вирок суду є законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2017 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_26 ОСОБА_1 ОСОБА_27