Ухвала суду № 67238812, 20.06.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/2850/16-ц Провадження № 22-ц/795/1165/2017 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Бузунко О. А. Доповідач - Боброва І. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2017 року м.Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір Фінансового лізингу № 004901 від 17.08.2016 із додатками, що укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто». Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_5 сплачений платіж в сумі 26 400 гривень 00 коп., суму комісії у розмірі 264 грн. 00 коп., а разом 26 664 грн. 00 коп. Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 1102 грн. 40 коп.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням чинного законодавства, судом не в повній мірі досліджено правовідносини, невірно надано правову оцінку наданим доказам, невірно встановлено правову природу правочину. Також суд належним чином не мотивував та не обґрунтував необхідність обовязкового нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу.

Зокрема, суд наголошує на несправедливі умови договору в розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Проте, правовідносини, що склались між сторонами правочину, на думку апелянта, мають відповідати в першу чергу спеціальним законам, які регулюють такий вид економічної діяльності, як фінансовий лізинг.

На думку апелянта, суд не зробив належного вмотивування в чому саме полягає порушення відповідачем чинного законодавства України. Також не враховано, що Закон України «Про захист прав споживачів» самостійно не регулює правовідносини у сфері укладання, виконання, розірвання договорів фінансового лізингу, а лише може застосовуватись у системному звязку із Законом України «Про фінансовий лізинг».

В оскаржуваному рішення суд не навів мотивів та належних доказів, з яких вважає, що умови договору порушують принцип добросовісності у розумінні п.6 ч.1 ст.3 та ч.3 ст.509 ЦК України; того, що умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; того, що умови договору завдають якоїсь шкоди споживачеві.

На думку апелянта судом не вірно встановлено, що в договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звернутися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару. Відповідач зазначає, що умова щодо визначення продавця не відноситься до істотних умов для договорів фінансового лізингу та не вимагається законодавством.

Не погоджується апелянт з висновком суду, що в умови договору є несправедливим, а також із висновком суду щодо обовязкового нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу.

Відповідач належним чином був повідомлений про час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення 12.06.2017 поштового відправлення, проте свого представника до суду не направив.

Позивач та її представник послалися на безпідставність апеляційної скарги, просили в її задоволенні відмовити, надавши усні заперечення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом по справі встановлено, що 17 серпня 2016 року між ОСОБА_5 та відповідачем в простій письмовій формі укладено договір фінансового лізингу № 004901 (з додатками).

Відповідно до умов договору ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» прийняло на себе зобов'язання придбати у свою власність предмет лізингу у вигляді автомобіля марки «ВАЗ» та передати цей автомобіль у користування позивача у строк та на умовах, передбачених договором. Останній в свою чергу зобовязався сплачувати за користування автомобілем періодичні лізингові платежі в розмірі 153,20 доларів США ( що становить 3937,24 грн) щомісяця згідно з графіком. Договір фінансового лізингу передбачав право ОСОБА_5 отримати автомобіль у власність за умови повної сплати всіх платежів, передбачених договором.

На виконання умов договору в цей же день ОСОБА_5 сплатив на рахунок відповідача 26 400,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача. Суд визнав договір фінансового лізингу є недійсним, зазначивши, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ч.1 ст.807 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За змістом ч.1 ст.808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобовязанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Відповідно до норм ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Статтею 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено права та обовязки лізингоодержувача.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу.

Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та повязаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно зі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ч.1 ст.216 ЦК України).

Вказані вище висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-2766цс15 від 16.12.2015, яка відповідно до положень ч.1 ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами при розгляді справ.

Таким чином, враховуючи матеріали справи, нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дослідив докази по справі, дав їм належну оцінку, виконав всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що умови договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами, є несправедливими та непрозорими, порушують принцип добросовісності, внаслідок чого утворився дисбаланс договірних прав і обовязків на шкоду споживача, договір фінансового лізингу не було нотаріально посвідчено, а тому він є нікчемним.

Судом першої інстанції, повно і всебічно зясовано обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, надані сторонами докази, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав про неправильне застосування судом першої інстанції норм права, які б могли призвести до нерівного вирішення суті спору.

Оскільки колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1212,64 грн, сплата якого була відстрочена апелянту до ухвалення судового рішення у справі ухвалою судді Апеляційного суду Чернігівської області від 06.06.2017.

Керуючись ст. 88, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» відхилити.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 квітня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь держави судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1212,64 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:Судді: