Постанова № 67237289, 22.05.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2017 року № 810/1191/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом ТОВ «СлаВа» до Головного управління ДФС у Київській області, Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, а також визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СлаВа" з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2016 від 13.01.2017 № 4, отриману на паперовому носії від ТОВ «СлаВа» та звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів за листопад 2016 від 13.01.2017 № 3;

- визнати такими, що податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2016 від 13.01.2017 № 4, звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів за листопад 2016 від 13.01.2017 № 3 подані 20.12.2016;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 09.03.2017 форми «ПС» № 0001671007.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправними.

Представник позивача надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідачів проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях.

На підставі ст. 126, 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ТОВ «СлаВа» 12.12.2016 надіслало до Васильківського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області договір про визнання електронних документів від 12.12.2016 № 061220161, що підтверджується квитанцією № 1 від 12.12.2016.

Відповідно до рекомендацій ДФС України, розміщених на офіційному ВЕБ-сайті ДФС України, термін розгляду Договору про визнання електронних документів податковим органом становить до 5 робочих днів.

Станом на 20.12.2016 жодної відповіді від податкового органу позивачем отримано не було, а тому 20.12.2016 ним надіслано до податкового органу поштовою кореспонденцією податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2016 та звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за листопад 2016 року.

Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом від 19.01.2017 № 469/10/10-13-10-08 відмовила позивачу у прийнятті податкової звітності, посилаючись на п. 49.4 ст. 49 ПК України.

Також листом від 19.01.2017 № 468/10/10-13-10-07-08 податковий орган відмовив позивачу у прийнятті звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивачем 26.12.2016 направлено скаргу на бездіяльність Васильківського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з вимогою підписати Договір про визнання електронних документів.

За результатами розгляду скарги ГУ ДФС у Київській області листом від 06.01.2017 № 48/10/10-36-08-01-10 повідомило позивача, що посадових осіб Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, відповідальних за опрацювання договорів в електронному вигляді, попереджено щодо недопущення в подальшому порушення 5-ти денного терміну обробки договорів, згідно рекомендацій ДФС, розміщених на офіційному ВЕБ-сайті ДФС України.

Крім того, повідомило, що відповідно до п. 49.4 ст. 49 ПК України у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті.

Як слідує з матеріалів справи, строк дії договору про визнання електронних документів від 10.12.2014 № 091220141 закінчився 10.12.2016, а тому позивачем податкову звітність за листопад 2016 року подано в паперовому вигляді.

Податковим органом 20.02.2017 року проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

За результатами перевірки складено акт від 20.02.2017 № 396/12-02/31292488.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст. 49 та п. 203.1 ст. 203 ПК України, а саме: неподання податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2016 року.

На підставі акту перевірки від 20.02.207 ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 09.03.2017 № 0001671007.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з приписами пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За визначенням, наведеним у пункті 48.2 статті 48 Податкового кодексу України, обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків

Згідно з пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підпунктом 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Відповідно до пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначено статтею 49 Податкового кодексу України.

Так, зокрема, пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що платники податків вправі самостійно обирати один із зазначених способів подачі податкової декларації лише у тому випадку, якщо інше не передбачено нормами Податкового кодексу України.

Водночас, суд звертає увагу, що з 1 січня 2015 року набув чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з яким запроваджено систему електронного адміністрування податку на додану вартість та передбачено подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі.

Так, з 1 січня 2015 року положеннями абзацу другого пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України встановлено імперативний припис, відповідно до якого податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Виключення з цього правила міститься в абзаці третьому цього пункту. Так, у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Як вже зазначалося, строк дії договору про визнання електронних документів від 10.12.2014 № 091220141 закінчився 10.12.2016, а новий договір про визнання електронних документів з вини податкового органу вчасно не був складений, а тому позивачем 20.12.2016 правомірно будо подано податкову звітність за листопад 2016 до податкового органу в паперовому вигляді на підставі підпунктів "а" і "б" пункту 49.3 ст. 49 ПК України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень будь-яких заперечень проти позову не надав та не довів правомірності оскаржуваних рішень.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Відповідно до ст. 97 КАС України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач з клопотанням про відшкодування судових витрат до суду не звертався, дане питання при прийнятті рішення у справі судом не розглядається.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2016 від 13.01.2017 № 4, отриману на паперовому носії від ТОВ «СлаВа» та звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів за листопад 2016 від 13.01.2017 № 3.

Визнати такими, що податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2016 від 13.01.2017 № 4 та звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів за листопад 2016 від 13.01.2017 № 3 подані 20.12.2016;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 09.03.2017 форми «ПС» № 0001671007.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.