Постанова № 67232453, 03.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2012 р.Справа № 2-а-2844/10/1470

Категорія:8.2.8Головуючий в 1 інстанції: Устинов І.А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Милосердного М.М.,

суддів Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі Дубчак Ю.В.,

за участю: представника ТОВ "Амальгама-Люкс" ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама-Люкс" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним дій,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Амальгама-Люкс" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним дій щодо нарахування пені з податку з доходів фізичних осіб в сумі 957,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що законом встановлена відповідальність за не сплату узгодженого податкового зобовязання, а оскільки Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" не передбачено подання податкової декларації і податкове зобовязання не було донараховане відповідачем самостійно, то зазначене зобовязання не можна вважати узгодженим, а тому нарахування податковим органом пені є протиправним.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправними дії ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, щодо нарахування ТОВ "Амальгама-Люкс" пені в сумі 957,60 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не були зясовані усі обставини, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за період з 22 січня 2010 року по 23 лютого 2010 року на підставі направлень на перевірку посадовими особами ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведено перевірку ТОВ "Амальгама-Люкс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт від 01 березня 2010 року №562/231-00/32719869, яким встановлено, що підприємством порушено, поряд з іншим п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.п. 16.3.2 п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" зі змінами та доповненнями а саме: несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб за період з 31 липня 2008 року по 07 квітня 2009 року, в результаті чого нарахована пеня в розмірі 957,60 грн.

Нарахування вищезазначеної пені податковим органом і стало підставою для звернення до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та неправомірності нарахування відповідачем пені.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 22.05.2003 №889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі Закон №889-IV) обєктом оподаткування резидента податком з доходів фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний доход, який відповідно до п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону включає доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до п 17.2 ст. 17 Закону №889-IV особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Пунктом 1.15 ст. 1 Закону №889-IV встановлено, що податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобовязані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

Аналізуючи зазначені норми, колегія суддів надходить до висновку, що надання податковим агентом до відповідних органів податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і є, не що інше, як узгодження податкового зобовязання.

У пункті 1.11 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 №2181-III "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон №2181-III) визначено, що під терміном "податкова декларація", "розрахунок" розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Відповідно до ч. 2 п. 5.1 ст. 5 Закону №2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181-III визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-III).

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону № 2181-III пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Закону №2181-III нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом.

Отже, виходячи з вищенаведеного колегія суддів надходить до висновку, що самостійно визначені податковим агентом у податкових розрахунках суми податку з доходів фізичних осіб - є узгодженим податковим зобовязанням і несвоєчасна сплата зобовязання з цього податку є порушення норм чинного податкового законодавства, а тому податковим органом була правомірно нарахована пеня на підставі п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Закону № 2181-III.

Враховуючи зазначене, колегія судів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, за таких обставин, судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама-Люкс" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним дій відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: