Рішення № 67231264, 08.06.2017, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5870/16-ц

2/214/730/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

заочне

08 червня 2017 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Хомініч С.В.

за участю:

секретаря – Соколовської Т.О.,

представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду при заочному розгляді цивільної справи позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» про відшкодування моральної шкоди у зв’язку із ушкодження здоров’я, професійного захворювання, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_3 «Криворізький завод гірничого обладнання» про відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров’я (професійне захворювання). В обґрунтування позовних вимог, зазначив, що близько 15 років, з 01.11.2001 по 05.10.2016, працював на підприємстві відповідача обрубувачем, зайнятим на обробці лиття наждаком і ручним способом (молотами, зубилом, пневмоінструментом) термообрубувальної дільниці сталефасоноливарного цеху, постійно наражаючись на шкідливі та небезпечні для здоров’я фактори та на теперішній час має 3 групу інвалідності.

Як вбачається із записів трудової книжки він працював на підприємстві відповідача з 01.11.2001 прийнятий обрубувачем зайнятим на обробці лиття та наждаком і вручну (молотками, зубилом та пневмоінструментом) третього розряду сталефасоноливарного цеху в порядку переведення з ВАТ «КЦРЗ», 01.03.2016 переведений обрубувачем, зайнятим на обробці лиття наждаком і ручним способом (молотами, зубилом, пневмоінструментом) третього розряду сталефасоноливарного цеху, 05.10.2016 р. звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП України, у звязку з невідповідністю робітника виконуваній роботі, внаслідок поганого стану здоровя, який перешкоджає продовженню даної роботи.

У зв’язку із загостренням хвороби пройшов обстеження в Українському НДІ промислової медицини м. Кривого Рогу, де в нього виявлені такі професійні захворювання, як вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії локальної вібрації з переважанням периферичного ангіодистонічного синдрома з акроангіоспазмами та вазамоторно-трофічними порушеннями на кистях, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФС другого ст.), деформуючим остеоартрозом в поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів.

Відповідно до виписки-епікризу №1457/455 із медичної карти ОСОБА_2 встаовлено повний діагноз, а саме: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з помітним статико-динамічним порушенням, деформуючим остеоартрозом колінних суглобів. На підставі повідомлення Інституту про виявлене у нього професійне захворювання Відповідачем разом із управлінням Держсанепідемслужбою, Профспілкою, представником відділення Фонду соціального страхування було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, про що 06.07.2016 було складено акт №4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, за формою П-4.

Згідно пункту 17 Акту, причиною виникнення професійного захворювання є еквівалентний рівень локальної вібрації перевищує нормативний на 5 дБ (117 дБ при ГДР 112 дБ). Важкість праці: періодичне перебування у вимушеній позі – 30 % робочого часу, при допустимому 10 %; нахили тулуба (вимушені до 30°), 230 разів за зміну, при гранично допустимих до 51-100 разів; статичне навантаження за участю. Мязів корпусу та ніг 104000-240000 при нормі до 100000; вміст пилу з вмістом оксиду кремнію менше 10% в повітрі робочої зони у рази пернвищує у 2,1 рази перевищує ГДК.

Також, підтвердженням того, що він працював у шкідливих, небезпечних та неналежних умовах слугує Санітарно-гігієнічна характеристика умов праці № 2/2 – 11 – 3/730 від 29.02.16, видана ВСП «Криворізьким міськрайонним управлінням ГУ Держсанепідслужби у Дніпропетровської області.

03.10.2016 за висновками МСЕК йому встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 40% (30% - вібраційна хвороба та 10% - радикулопатія). За висновками лікарів йому протипоказана робота в умовах впливу виробничих вібрацій, тяжкої фізичної праці, довга хода, переохолодження.

Факт вини: адміністрації ПАТ «КЗГО» в отриманні ним профзахворювань, встановлено в пунктах 16, 17, 18, 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання комісією. А саме порушення вимог чинного законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.

Він змушений для підтримання свого стану здоров’я постійно проходити лікування. За висновками лікарів йому рекомендовано: нагляд лікарів, щорічні курси реабілітації. У зв’язку із захворюванням змінився спосіб його життя та його якість, оскільки з 2006 року змушений постійно звертатись до закладів охорони здоров’я через погіршення самопочуття у зв’язку з біллю у всьому тілі чи кінцівках, підвищена втомленість при незначному навантаженні, постійне відчуття холоду та побіління рук. Такий стан потребує постійного догляду з боку лікарів та постійних фінансових затрат на придбання медикаментів, та профілактики подальших загострень, що завдає йому значних моральних страждань. В зв’язку з цим, він звернувся до суду з відповідним позовом та просить стягнути моральну шкоду з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» на його користь в сумі 145000 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні, за згодою із позивачем, просив суд провести заочний розгляд даної цивільної справи за відсутності, належним чином повідомленого, представника відповідача, обґрунтовуючи, тим, що ОСОБА_3 «КЗГО» має декількох представників, які можуть представляти інтереси у суді за довіреностями, наявними в матеріалах справи, проте клопотання надійшло лише від одного з них, який не з’являвся раніше у судові засідання, крім того не він готував заперечення. Позовну заяву свого довірителя підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, з підстав, вказаних у ній.

Представники відповідача до судового засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що у справі є поштові повідомлення (а.с. 30, 44, 46, 57) та розписки про отримання повісток (а.с. 49, 60).

Від представника ОСОБА_3 «КЗГО» ОСОБА_4 07.06.2017 до суду надійшло клопотання про перенесення даного судового засідання на іншу дату оскільки у цей день бере участь у судовому засіданні Господарського суду Дніпропетровської області (а.с. 62-64). Клопотання такого ж змісту, але від представника ОСОБА_5 надходило до суду 11.04.2017 (а.с.50-52).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд враховує, що представники відповідача неодноразово повідомлені про дату, час та місце розгляду справ, про що свідчать їх розписки та клопотання в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України причина, вказана представником у клопотанні визнана судом не поважною, адже згідно матеріалів справи відповідач має трьох представників з довіреностями для здійснення представництва товариства у суді. Крім того, не позбавлений права звернутися до адвокатів або інших фахівців в галузі права за договором.

Слід зауважити, що в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, вказує, що відповідач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належним йому правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Статтями 27, 31 ЦПК України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, наділені широким колом цивільних прав, і лише одним обов'язком: добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати покладені на них обов'язки. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав.

Таким чином, керуючись ст. 169, 224 ЦПК України, суд вважає, що дану справу можливо вирішити на підставі наявних в ній доказів, з урахуванням думки представника позивача за відсутності представника відповідача, ухваливши заочне рішення.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.

Судом встановлено, відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці на ім’я ОСОБА_2 – останній працював з 01.11.2001 по 05.10.2016 на ОСОБА_3 «Криворізький завод гірничого обладнання», а саме: з 01.11.2001 прийнятий обрубувачем зайнятим на обробці лиття та наждаком і вручну (молотками, зубилом та пневмоінструментом) третього розряду сталефасоноливарного цеху в порядку переведення з ВАТ «КЦРЗ», 01.03.2016 переведений обрубувачем, зайнятим на обробці лиття наждаком і ручним способом (молотами, зубилом, пневмоінструментом) третього розряду сталефасоноливарного цеху, 05.10.2016 р. звільнений за п.2 ст.40 КЗпП України, у звязку з невідповідністю робітника виконуваній роботі, внаслідок поганого стану здоровя, який перешкоджає продовженню даної роботи. (а.с. 7-8).

Відповідно до виписки-епікризу № 1457/445 із медичної карти стаціонарного хворого КУ «ЦПМСД № 2» позивач ОСОБА_2 з 2006 року страждає п/крижовою радикулопатією. В 2006 – 2010 лікувався у невролога та терапевта з діагнозом: хронічна п/крижова радикулопатія, ст. загострення, остеохондроз поперекового відділу хребта, загострення; хр. попереково-крижова радикулопатія, ст. загострення больовий синдром; вертеброгенна люмбалгія; вертеброгенна полі сегментарна радикулопатія, больовий, тонічний синдроми, СДП ст. загострення. У травні 2010 року проходив стаціонарне лікування в неврологічному відділені 2-ї МКЛ з діагнозом: хр. Вертеброгенна люмбоішіалгія зліва, помірно виражений больовий синдром. З 2011 року приєдналась біль та обмежились рухи у шийному відділі хребта, неврологом діагноз: вертеброгенна цервікобрахіалгія, помірний больовий і м’язово-тонічний синдром, плечолопатковий періартроз. Неодноразово звертався на прийом до невролога та терапевта з діагнозом: веретеброгенна люмбалгія, помірно виражений больовий і м’язові-тонічний синдром ст. загострення; веретеброгенна люмбоішіалгія, стійкий больовий синдром. Погіршення стану відзначаєтьсяз 2015 року – почастішали загострення п/крижової радикулопатії, посилилась біль та обмежились рухи у шийному відділу хребта та великих суглобах. Звертався на прийом до невролога та терапевта з діагнозом: люмбоішіалгія зліва, ст. загострення; вертеброгенна торакалгія на фоні остеохондроза. Звертався до медичного закладу у зв’язку з погіршенням стану здоров’я. спочатку лікувався амбулаторно, потім стаціонарно, в зв’язку з значним погіршенням стану здоров’я був направлений на обстеження з метою вирішення питання про можливий зв'язок захворювання з професією (а.с. 9-10).

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологчного лікувально-профілактичного закладу від 26.04.2016 № 624 Українського науково-дослідного інституту промислової медицини ОСОБА_2 було встановлено наступні професійні захворювання за діагнозом: вібраційна хвороба першого-другого ступеня з переваженням периферичного ангіодистонічного синдрома з акроангіоспазами та вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, двобічним плеолопатковим періартрозом, деформуючим осеоратрозом, в поєднанні з періартрозом, ліктьових суглобів. Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями,деформуючим остеоартрозом коліних суглобів(а.с. 13-14).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 06.07.2016, комісією з представників керівництва ОСОБА_3 «Криворізький завод гірничого обладнання», лікаря-терапевта УНДІПМ, Кривоірзького міського комітету профспілки працівників металургійної та гірничодобувної промисловості України, Фонду соціального страхування, в пункті 16 Акту вказано обставини, при яких ОСОБА_2 отримав професійні захворювання, саме тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту. В пункті 17 Акт встановлено причину отримання профзахворювань позивачем, а саме: Еквівалентний рівень локальної вібрації перевищує нормативний на 5 дБ (117 дБ при ГДР 112 дБ). Важкість праці: періодичне перебування у вимушеній позі – 30 % робочого часу, при допустимому 10 %; нахили тулуба (вимушені до 30°), 230 разів за зміну, при гранично допустимих до 51-100 разів; статичне навантаження за участю. Мязів корпусу та ніг 104000-240000 при нормі до 100000; вміст пилу з вмістом оксиду кремнію менше 10% в повітрі робочої зони у рази пернвищує у 2,1 рази перевищує ГДК. В пункті 18 з метою ліквідації і запобігання виникненню професійних захворювань пропонується диретокру ОСОБА_3 «Криворізький завод гірничого обладнання» ОСОБА_6 посилити окнтроль за дотриманням основних напрямків в організації технологічних процесів тва раціоналізації обладнання згідно вимог гігієни та промислової санітарії в чатсині використання віброшумобезпечних машин та обладнання, забезпечити допутсимий термін роботи в заплежності від рівня пилу, допустимий термін роботи в контакті з шумоом, вібрацією залежнсоті від рівнів шуму та вібрації на термообрубувальній діфльниці сталефасоноливарного цеху та ін. В пункті 19 вказано, що особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти не встановлені, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів та керівників дільниць (а.с. 15-16).

Також, підтвердженням того, що позивач працював у шкідливих, небезпечних та неналежних умовах слугує Санітарно-гігієнічна характеристика умов праці від 29.02.16, що затверджена Головним державним санітарним лікарем міста ОСОБА_7 (а.с. 33-37).

03.10.2016 за висновками МСЕК позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 40% (30% - вібраційна хвороба та 10% - радикулопатія). За висновками лікарів йому протипоказана робота в умовах впливу виробничих вібрацій, тяжкої фізичної праці, довга хода, переохолодження (а.с. 19-20).

Факт вини: адміністрації ПАТ «КЗГО» в отриманні ним профзахворювань, встановлено в пунктах 16, 17, 18, 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання комісією. А саме порушення вимог чинного законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.

Суд не приймає до уваги доводів представника відповідача викиданих у запереченнях про те, що позивач знав про шкідливі умови праці, отримував додаткове харчування, відпустки, а також щодо відсутності правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди, оскільки ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці та несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно з ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 цього ж Кодексу передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин, вимоги позивача до ОСОБА_3 «Криворізький завод гірничого обладнання» є обґрунтованими і не суперечать чинному законодавству.

Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки цей факт встановлено актом, який не оскаржено підприємством-відповідачем у встановленому законодавством порядку.

Суд зазначає, що припинення дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у частині відшкодування відділенням Фонду моральної шкоди застрахованим не звільняє роботодавця від відшкодування зазначеної моральної шкоди працівнику відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України.

Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач – ОСОБА_3 «Криворізький завод гірничого обладнання» повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Що стосується доводів представника ОСОБА_3 «Криворізький завод гірничого обладнання» про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди в зв'язку професійним захворюванням, то вони не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки уже самим фактом отримання професійного захворювання в результаті трудової діяльності на підприємстві відповідача йому спричинена моральна шкода. При цьому, суд враховує, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 6, ст. 13 Закону України «Про охорону праці» обов'язок створити безпечні умови праці покладено на роботодавця. Не може бути підставою для відмови у задоволенні позову відсутність висновку МСЕК про встановлення факту спричинення моральної шкоди позивачу, оскільки відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України суд може самостійно визначати наявність чи відсутність факту спричинення моральної шкоди, а також визначати розмір відшкодування.

Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданого отриманням професійного захворювання, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах (ст.153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.

З врахуванням викладених обставин справи, суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди, яку повинен відповідач відшкодувати позивачу, як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні умови праці що призвело до отримання професійного захворювання та моральних страждань потерпілого, що підтверджується Актом по справі.

У судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов'язків, здоров'ю позивачу ОСОБА_2 була заподіяна шкода, він отримав професійне захворювання, втратив працездатність в розмірі 40%.У зв’язку із захворюванням змінився спосіб життя позивача та його якість, оскільки з 2006 року змушений постійно звертатись до закладів охорони здоров’я через погіршення самопочуття у зв’язку з біллю у всьому тілі чи кінцівках, підвищена втомленість при незначному навантаженні, постійне відчуття холоду та побіління рук. Такий стан потребує постійного догляду з боку лікарів та постійних фінансових затрат на придбання медикаментів, та профілактики подальших загострень, що завдає йому значних моральних страждань. При вказаних обставинах суд вважає, що професійне захворювання призвело до невідворотних негативних наслідків для позивача. Відбулися нервові щоденні потрясіння, на теперішній порушено його звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв'язки. Позивач в зв'язку зі станом свого здоров'я переносить моральні страждання та переживання.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає частковій компенсації.

Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд вважає доведеним спричинення відповідачем ОСОБА_3 «Криворізький завод гірничого обладнання» позивачу шкоди здоров’ю, провину відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв’язок між винними діями підприємства - відповідача (а саме: порушенням адміністрацією ОСОБА_3 «Криворізький завод гірничого обладнання» вимог ст. 153 КЗпП України та настанням у позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності на 40% первинно, а звідси і отримання моральних переживань.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотність вимушених змін в життєвих стосунках.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, в зв’язку з втратою працездатності, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь з ОСОБА_3 «Криворізький завод гірничого обладнання» 25000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він зазнав у зв’язку із професійним захворюванням, а в задоволенні іншої частини позову слід відмовити.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008, ст.ст. 10, 11, 27, 60,88, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 23. 1167 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» про відшкодування моральної шкоди у зв’язку із ушкодженням здоров’я, професійного захворювання – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» (код ЄДРПОУ 31550176) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 25000 (двадцять п’ять тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» (код ЄДРПОУ 31550176) на користь держави судові витрати в розмірі 551 грн. 20 коп.

В іншій частині позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в апеляційному суді Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів позивачем з моменту винесення, відповідачем після процедури перегляду заочного рішення.

Суддя Хомініч С.В.

Повний текст рішення складено 12.06.2017.