Ухвала суду № 67226292, 12.06.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/973/17

Провадження № 1-кп/761/774/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 року

Шевченківський районний суд м. Києва у складі :

головуючого - судді Щебуняєвої Л.Л.,

суддів-Мєлєшак О.В.,Лінника О.П.,

при секретарі - Мельник І.Г.,

за участю :

прокурора - Любченко Т.С .,

захисників - Кудрявцева В.О.,Шевченка В.С.,Ковальчука В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_5,

підозрюваних - ОСОБА_6, ОСОБА_7

провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві підготовче судове засідання в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014100000000168 від 16 січня 2014 року відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Шепетівка Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

-обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191,ч.1 ст.366 КК України,

ВСТАНОВИВ :

До Шевченківського районного суду м. Києва 12 січня 2017 року надійшов обвинувальний акт з додатками щодо ОСОБА_5, якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191,ч.1 ст.366 КК України.

У підготовчому судовому засіданні при з'ясуванні думки учасників судового провадження у відповідності до вимог ст. 314 КПК України, прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, вважаючи, що у справі дотримані всі норми КПК України, підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акту прокурору не вбачається.

Обвинувачений ОСОБА_5 , захисник Кудрявцев О.В. не заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 3 статті 314 КПК України передбачені рішення, які суд вправі прийняти у підготовчому судовому засіданні. Одним з таких рішень є повернення обвинувального акта прокурору, у разі його невідповідності вимогам КПК України.

Згідно з положеннями п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності з ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, ,зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом ,що був складений слідчим.

Як вбачається з обвинувального акту щодо ОСОБА_5 ,обвинувальний акт складено 6 січня 2017 року прокурором Київської місцевої прокуратури №5 Федоренко Майєю Володимирівною.

Проте ,обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не містить будь-яких даних про те,що прокурор не погодився з обвинувальним актом ,який склав слідчий та внаслідок чого він був складений прокурором Федоренко М.В. та направлений для розгляду до суду.

За вимогами п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення.

Таким чином, обвинувальний акт повинен бути викладений у такий спосіб, щоб його зміст відповідав вимогам ст. 291 КПК України за структурою, послідовністю викладення, наявністю обов'язкових елементів: викладення фактичних обставин, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення.

При цьому, виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення не є тотожними поняттями і, виходячи з конструкції норми

п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, мають зазначатися окремо.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що в тексті підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення Суду від 19 грудня 1989 року в справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82 п. 79).

Також Європейський суд констатував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення Суду від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 52).

Таким чином, обвинувачення повинно бути сформульовано повно, чітко та зрозуміло і узгоджуватися з наведеною правовою кваліфікацією. Це обумовлено, зокрема, необхідністю забезпечення права на захист, оскільки особа повинна знати від якого обвинувачення захищатись, та з огляду на висунуте їй обвинувачення обирати правову позицію захисту.

Ці вимоги Закону органом досудового розслідування,прокурором належним чином не дотримані.

Так,як убачається з обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191 КК України, а саме у привласненні та розтраті чужого майна,яке перебувало в його віданні ,шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем,за попередньою змовою групою осіб,в особливо великих розмірах,та за ч.1 ст. 366 КК України ,а саме у службовому підробленні ,тобто складанні,видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Проте,фактичні обставини кримінальних правопорушень,викладених в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення не містить відомостей щодо мети, мотиву, форми вини, конкретного часу вчинення ОСОБА_5 інкримінованих кримінальних правопорушень за ч.5 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України.

Крім того,орган досудового розслідування,прокурор не встановив обставин щодо визначення моменту заволодіння чужим майном ,яке вважається закінченим з моменту незаконного безоплатного заволодіння майном або незаконної передачі його третім особам.

За змістом норм процесуального закону, про які згадується вище, формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення.

А тому, відсутність відомостей стосовно суб'єктивної сторони складу злочину,часу вчинення кримінальних правопорушень при викладенні формулювання обвинувачення ОСОБА_5 свідчить про невиконання органом досудового розслідування вимог ст. 91 КПК України та як наслідок висунення обвинувачення, яке наперед є незрозумілим для особи.

Більше того,необхідно зазначити,що стаття 191 КК України об'єднує три самостійні форми розкрадання ,спрямовані на єдиний безпосередній об'єкт-право власності,а саме привласнення,розтрату або розкрадання шляхом зловживання службовим становищем. Однак,як вбачається з викладу фактичних обставин та формулювання юридичної кваліфікації,зазначених прокурором в обвинувальному акті,останній поєднав такі форми вчинення кримінального правопорушення як привласнення,розтрата майна та його розкрадання шляхом зловживання службовим становищем,які на думку колегії суддів, у даному випадку мали б виключать одна одну,що в свою чергу також свідчить про наявність істотного порушення норм кримінального процесуального закону з боку прокурора та вказує на неконкретність і суперечливість викладу обвинувачення.

До того ж,як вбачається з викладу фактичних обставин та формулювання обвинувачення, ОСОБА_5 обвинувачується у незаконному привласненні та розтраті бюджетних коштів ,які перебували у його віданні у сумі 1200000 гривень,при цьому не зазначено кому конкретно спричинена зазначена майнова шкода .

Проте, при викладенні відомостей щодо розміру шкоди,завданої кримінальним правопорушенням,в обвинувальному акті зазначено,що в ході досудового розслідування встановлено,що кримінальним правопорушенням Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство - КП «КІА» завдано майнову шкоду у сумі 1200000 гривень,до обвинувального акту долучений цивільний позов Комунального підприємства виконавчого органа Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство - КП «КІА» про відшкодування солідарно з ОСОБА_11,ОСОБА_5,ОСОБА_7,ОСОБА_6 на користь позивача збитків у сумі 1200000 гривень.

Окрім того, ОСОБА_5 інкриміновано вчинення привласнення та розтрату чужого майна за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12,невстановленою особою на ім'я «Раїса» та невстановлених осіб.

Так,відповідно до викладених в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального

правопорушення та формулювання обвинувачення за ч.5 ст.191 КК України :« ОСОБА_5,за попередньою змовою з ОСОБА_12,невстановленою особою на ім'я «Раїса» та невстановлених осіб ,здійснивши перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку КНДУ «НДІРоМ» у розмірі 1140000,0 гривень на рахунок ТОВ «Консультаційна компанія «Бізнес Консалт»,маючи можливість на власний розсуд розпоряджатись незаконно отриманими грошовими коштами в сумі 1140000,0 гривень,які перераховані з рахунку КНДУ «НДІРоМ»,використовуючи реєстраційні документи та печатку ТОВ «Консультаційна компанія «Бізнес Консалт» без участі директора даного підприємства ОСОБА_10 шляхом вчинення незаконних фінансово-господарських операцій ,здійснили подальший переказ грошових коштів в розмірі 1140000,0 грн. на користь інших суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності.

Таким чином ,в період з кінця березня 2010 року по початок квітня 2010 року ОСОБА_5 ,за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6,невстановленої особи на ім'я «Раїса»,інших невстановлених слідством осіб шляхом видання та використання завідомо підроблених офіційних документів щодо виконання науково-дослідної роботи «з підготовки матеріалів соціологічного дослідження необхідності розміщення МАФ у спальних районах м. Києва» незаконно привласнили та розтратили бюджетні кошти ,які перебували у їх віданні у сумі 1200000 грн.,що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину».

Однак у формулюванні обвинувачення не зазначено, які діяння з об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у складі групи осіб були вчинені ОСОБА_6, невстановленою особою на ім'я «Раїса»,іншими невстановленими слідством особами , роль ОСОБА_6 та інших учасників у складі групи.

Крім того, у даному кримінальному провадженні , прокурор Київської міської прокуратури №5 Федоренко М.В. , разом з направленням до суду обвинувального акту відносно ОСОБА_5 ,звернулась з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності від 4 січня 2017 року відносно ОСОБА_6,який у кримінальному провадженні №12014100000000168 від 16 січня 2014 року підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень ,передбачених ч.2 ст.267 КК України ,а саме у службової недбалості ,тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них ,що спричинило тяжкі наслідки ,за ч.1 ст.366 КК України у службовому підробленні,тобто складанні,видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

З клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності вбачається,що ОСОБА_13 підозрюється за ч.2 ст.267 КК України в тому,що в період з кінця березня 2010 року по квітень 2010 року ,будучи службовою особою-старшим науковим співробітником сектору екологічної політики науково-дослідного відділу моніторингових досліджень соціально-економічних трансформацій та виконуючим обов'язки завідуючого вказаного відділу Комунальної науково-дослідної установи «Науково-дослідчий інститут соціально-економічного розвитку міста» ,внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них ,та використання завідомо неправдивих офіційних документів спричинив збитки КП «КІА» у сумі 1200000,0 грн.,що є тяжкими наслідками.

Таким чином,викладені в обвинувальному акті фактичні обставини та сформульоване обвинувачення відносно ОСОБА_5 щодо вчинення злочину за ч.5 ст. 191 КК України за попередньою змовою групою осіб ,до складу якої входить ОСОБА_6, суперечить обставинам,викладеним в клопотанні про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності відносно ОСОБА_6,який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень ,передбачених ч.2 ст.267,ч.1 ст.3 66 КК України,яке поступило до суду разом з обвинувальним актом відносно ОСОБА_5

Крім того, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладено спільно за ч.5 ст. 191,ч.1 ст. 366 КК України,без розмежування формулювання обвинувачення за ч.5 ст. 191 КК України від формулювання обвинувачення за ч.1 ст.366 КК України .

Таким чином, наведені вище обставини приводять до висновку, що викладення в обвинувальному акті фактичних обставин та формулювання обвинувачення ОСОБА_5 в такий спосіб, на переконання колегії суддів, свідчить про невиконання органом досудового розслідування завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України, порушення загальних засад кримінального провадження, зокрема, принципів верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступу до правосуддя й інших, а також порушення міжнародних стандартів у галузі судочинства, які послідовно стверджують про необхідність роз'яснення кожному, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього, що є гарантією права на справедливий розгляд.

Окрім того, виклад в такий спосіб формулювання обвинувачення в обвинувальному акті дає суду підстави вважати, що органом досудового розслідування не виконано вимог ст. 291 КПК України при складанні такого процесуального документа, а також про ігнорування вимог ст. 91 КПК України щодо обов'язкового доказування у кримінальному провадженні події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та іншого.

Викладене в обвинувальному акті щодо ОСОБА_5 формулювання обвинувачення за своєю суттю є заздалегідь незрозумілим,суперечливим, що є прямим порушенням права на захист обвинуваченого, оскільки останній у будь-якому разі повинний бути чітко обізнаним про характер висунутого щодо нього обвинувачення та обрати власну правову позицію захисту.

Необхідно зауважити, що за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому виявлені недоліки обвинувального акта перешкоджають подальшому судовому розгляду та є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

При цьому, суд враховує і те, що ст. 338 КПК України передбачена можливість зміни обвинувачення в суді, однак це є правом прокурора, а не обов'язком, та можливе у разі,якщо під час судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення , при цьому, відповідно до положень ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Таким чином, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, у зв'язку з чим підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст. ст. 3, 110, 291, 314 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014100000000168 від 16 січня 2014 року, відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.1 ст.366 КК України - повернути прокурору Київської місцевої прокуратури №5.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Шевченківський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя :

Судді :